Рішення № 140119564, 28.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/291/26

Провадження № 2/355/632/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр» до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати умови договору про надання поворотної фінансової допомоги та повернути суму фінансової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександр» (надалі також позивач, ТОВ «Олександр», позикодавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник) про зобов`язання виконати умови договору про надання поворотної фінансової допомоги та повернути суму фінансової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП (надалі також договір, договір про поворотну фінансову допомогу, договір № 23/12/21-ФП від 23.12.2021) у простій письмовій формі із підписанням розписки про отримання грошових коштів за договором.

Відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів у сумі 128856,00 грн. Факт отримання від позивача грошових коштів в означеній сумі також підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноруч від 23.12.2021.

11.07.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору №23/12/21-ФП від 23.12.2021.

Пунктом 3.4 розділу 3 договору, в редакції додаткової угоди від 11.07.2022, передбачено порядок повернення допомоги, а саме що позичальник зобов`язується повертати позикодавцю фінансову допомогу за договором шляхом щомісячного перерахування позичальником грошових коштів, не пізніше 30 числа місяця, у розмірі не менше 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн, на поточний рахунок позикодавця.

Згідно із пунктом 3.5. розділу 3 договору, в редакції додаткової угоди від 11.07.2022, позичальник має право повернути позикодавцю отриману допомогу раніше строку, обумовленого в пункті 3.6. договору.

За положеннями пункту 3.6. розділу 3 договору, в редакції додаткової угоди від 11.07.2022, позичальник зобов`язується повернути позикодавцю надану за цим договором допомогу в повному розмірі протягом 4 років, в будь-якому випадку не пізніше 30 грудня 2025 року.

За доводами позовної заяви, у вищевказаний строк відповідач, в порушення договірних зобов`язань, кошти, надані як поворотна фінансова допомога, не повернув, а протягом тринадцяти місяців, а саме з 01.12.2024 по 27.01.2026, відповідачем не здійснювалися жодні зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що призвело до порушення умов договору.

Відтак, станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП від 23.12.2021 становить 46801,66 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути допомогу, крім того, позивач направляв відповідачу письмове повідомлення про прострочення строків перерахування грошових коштів та письмову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги, які були отримані відповідачем особисто, однак залишилися без відповіді.

Зважаючи на означені обставини, позивач звернувся з позовом в цій справі та просить стягнути з відповідача 48943,63 грн, з яких: 46801,66 грн неповернута сума фінансової допомоги, 327,61 грн інфляційні втрати, 1652,80 грн пеня, 161,56 грн 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримв в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав, у судові засідання не з`являвся.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

18 лютого 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр», за підписом керівника позивача Череватого Олександра Івановича (а.с. 2-9).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 03.03.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 01.04.2026. Судом встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 42-43).

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі, а відповідачу - також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 30.03.2026 задоволено заяву керівника позивача ТОВ «Олександр» (а.с. 52-53) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 57).

В матеріалах справи станом на 01.04.2026 відсутнє належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б за приписами ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважалися належним повідомленням відповідача.

У судове засідання 01.04.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01.04.2026 розгляд справи відкладено на 11.05.2026 (а.с. 60).

08.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Кошмана Віталія Васильовича, надійшла заява про вступ у справу як представника (а.с. 67, 69).

14.04.2026 представник позивача, адвокат Кошман В. В., подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 71, 74-75), яка задоволена ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 20.04.2026 (а.с. 77).

В матеріалах справи станом на 11.05.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б вважалися належним повідомленням відповідача.

У судовому засіданні 11.05.2026, в якому взяв участь представник позивача, адвокат Кошман В. В. в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 29.05.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 20.05.2026 (а.с. 83), що з огляду та на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 29.05.2026, в якому взяв участь представник позивача, адвокат Кошман В. В. в режимі відеоконференції, оголошена перерва до 30.07.2026.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 17.07.2026 (а.с. 87).

У судовому засіданні 30.07.2026, за участю представника позивача, адвоката Кошмана В. В. в режимі відеоконференції, оголошена перерва до 17.08.2026.

В матеріалах справи станом на 17.08.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б вважалися належним повідомленням відповідача.

У судовому засіданні 17.08.2026, в якому взяв участь представник позивача, адвокат Кошман В. В. в режимі відеоконференції, були надані пояснення представника позивача по суті справі, досліджені письмові докази, в судовому засіданні оголошена перерва до 23.09.2026 за клопотанням представника позивача у зв`язку із необхідністю подання доказів за результатами дослідження матеріалів справи.

20.08.2026 представником позивача, адвокатом Кошман В. В., через систему «Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів, із наданням підтверджуючих документів щодо його надіслання (з додатками) відповідачу.

До суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 04.09.2026 та 10.09.2026.

У судовому засіданні 23.09.2026 за участю представника позивача, адвоката Кошмана В. В. в режимі відеоконференції, задоволено клопотання представника позивача, долучено до матеріалів справи подані представником позивача документи, стороною позивача надані додаткові пояснення. Судом здійснено перехід до стадії ухвалення та оголошення судового рішення, оголошена перерва на означеній стадії до 28.09.2026 на 16:40 год.

У судове засідання 28.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП (а.с. 17-18).

Як передбачено п. 1.1 договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі, передбаченому в п. 2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених договором.

Поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими кошами та є обов`язковою до повернення (п. 1.2 договору).

Нарахування процентів за договором не передбачається (п. 1.3 договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021).

Відповідно до п. 2.1 договору розмір допомоги, яка надається позикодавцем позичальнику, становить 128856,00 грн.

Допомога надається позикодавцем позичальнику у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позикодавця на картковий рахунок позичальника за реквізитами, що вказані в договорі (п. 3.2 договору).

За положеннями п. 3.3 договору допомога використовується для відшкодування збитків потерпілим особам в результаті ДТП, що сталася 25.09.2021 у м. Києві на ремонт і відновлення транспортних засобів.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що допомога повертається позичальником позикодавцю з наступного за місяцем отримання фінансової допомоги, шляхом щомісячних відрахувань рівними частинами із заробітної плати позичальника у розмірі 2147,60 грн щомісяця, до повного повернення суми допомоги.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю отриману допомогу в повному обсязі протягом 5 років, до 30.12.2026 включно (п. 3.6 договору).

Згідно із п. 4.2 договору за прострочення строку повернення суми допомоги, який визначений в п. 3.6 цього договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої допомоги за кожний день прострочення повернення допомоги.

Відповідно до п. 8.4 договору правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються ст. 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, зі змістом яких сторони ознайомлені.

На підтвердження надання поворотної фінансової допомоги позивачем надано платіжне доручення №10511 від 23.12.2021, відповідно до якого відповідачу позивачем перераховано 128856,00 грн із призначенням платежу: поворотна фінансова допомога, згідно договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021.

Крім того, до матеріалів справи долучено власноруч написану розписку, за підписом відповідача ОСОБА_1 , за якою відповідач підтверджує отримання поворотної фінансової допомоги в розмірі 128856,00 грн, свої зобов`язання щодо здійснення щомісячних платежів по 2147,60 грн, а також кінцевий термін повернення фінансової допомоги 30.12.2026.

11 липня 2022 року між ТОВ «Олександр» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №23/12/21-ФП від 23.12.2021 (а.с. 21), відповідно до якої змінено умови, викладені в п. 3.4 3.9 договору, шляхом їх викладення у відповідних редакціях.

Так, зміненим пунктом 3.4. договору передбачається, що позичальник зобов`язується повертати позикодавцю допомогу за договором, починаючи з наступного місяця після звільнення з ТОВ «ОЛЕКСАНДР» і припинення з ним трудових відносин, шлязом щомісячного перерахування позичальником грошових коштів, не пізніше 30 числа місяця, у розмірі не менше 2500,00 грн, на поточний рахунок позикодавця (із відповідними реквізитами).

Згідно із умовами зміненого 11.07.2022 п. 3.6 договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю отриману допомогу в повному обсязі протягом 4 років, в будь-якому випадку не пізніше 30.12.2025.

Відповідні змінені умови договору підтверджені відповідачем у власноруч написаній заяві (а.с. 20).

Позивачем надані відомості щодо погашення поворотної фінансової допомоги за договором № 23/12/21-ФП від 23.12.2021 (а.с. 24), з яких слідує, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за договором, останній платіж було здійснено в листопаді 2024 року на суму 7960,20 грн, решта заборгованості в розмірі 46801,66 грн погашена так і не була.

В матеріалах справи містяться повідомлення про прострочення строків перерахування грошових коштів від 22.05.2025 (а.с. 22-23), вимога про повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 46801,66 грн від 09.12.2025 (а.с. 26-28), адресовані відповідачу.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень щодо укладення договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021, відповідач не заперечив отримання ним поворотної фінансової допомоги, складення ним відповідної розписки, укладення додаткової угоди від 11.07.2022 та написання відповідної заяви.

Відповідачем не надано даних та належних і допустимих доказів, що свідчать про повернення в повному обсязі суми поворотної фінансової допомоги або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021, заборгованість за яким в сумі 48943,63 грн, з яких: 46801,66 грн неповернута сума фінансової допомоги, 327,61 грн інфляційні втрати, 1652,80 грн пеня, 161,56 грн 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (розрахунок заборгованості а.с. 10-11), підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

ЦК України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Тобто, кредитор має виконати свій обов`язок з повернення боргового документа, або видачі розписки при неможливості повернення боргового документа під час прийняття виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦПК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено в п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає про застосування таких норм права.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач, зокрема, має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у невиконанні боржником (відповідачем) своїх зобов`язань за договором позики, не повернення суми позики за борговою розпискою. Предметом позову є стягнення на користь позивача суми неповернутого боргу за договором позики.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Об`єктом судового захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Судом встановлено, що 23.12.2021 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олександр» та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав грошові кошти в розмірі 128856,00 грн.

Сторонами погоджено, що між ними виникли відносини позики, що також зазначено в договорі № 23/12/21-ФП від 23.12.2021.

Письмова форма договору позики, з огляду на його реальний характер, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.07.2017 у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає змогу визначити основні вимоги, дотримання яких при укладанні договору позики дозволяє виявляти справжню правову природу укладеного договору.

Так, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору і його умов може бути надано розписку позичальника або інший документ, що засвідчує передачу позичальнику позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей. При цьому, розписка може лише підтверджувати факт укладення договору позики і є необов`язковою.

Таким чином, письмовий договір позики та правильно складена письмова розписка позичальника (разом або кожній окремо) є самостійним підтвердженням існування між сторонами правовідносин, пов`язаних із наданням та отриманням у борг коштів.

Вивчивши зміст договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021 та встановивши обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склались відносини, що дійсно випливають із договору позики, сторонами досягнуто всіх істотних умов щодо цього виду договору, позивачем надані належні та допустимі докази щодо надання відповідачу суми допомоги в розмірі 128856,00 грн, яка за своєю суттю є безоплатною/безпроцентною позикою.

Позивачем надані також докази погашення відповідачем заборгованості за договором, однак сума фінансової допомоги в розмірі 46801,66 грн так і залишилась неповернутою.

При цьому, уклавши договір позики на умовах, викладених ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені, в розглядуваному випадку, умовами договору № 23/12/21-ФП від 23.12.2021, з урахуванням додаткової угоди від 11.07.2022, відповідно до яких відповідач мав повернути суму фінансової допомоги не пізніше 30.12.2025.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що після настання кінцевого строку повернення фінансової допомоги, відповідач свої зобов`язання по поверненню отриманих грошових коштів не виконав, чим порушує права позивача, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в порушення вищевказаних вимог законодавства та умов договору, відповідач ОСОБА_2 належним чином своїх зобов`язань не виконав та заборгував позивачу грошові кошти у розмірі 46801,66 грн.

Суд також враховує, що відповідачем не надано жодних доказів, що свідчать про повернення чи часткове повернення суми позики, причини несвоєчасного повернення суми позики, а також про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відтак, суд доходить висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 48943,63 грн неповернутої фінансової допомоги за договором № 23/12/21-ФП.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 628 ЦК України, суд зазначає та виснує таке.

Як вже зазначав суд у розділі IV цього судового рішення, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Договором №23/12/21-ФП від 23.12.2021 (п. 4.2 договору) за прострочення відповідачем строку повернення суми допомоги передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої допомоги за кожний день прострочення повернення допомоги.

Крім того, в разі прострочення права кредитора підлягають захисту шляхом застосування положень статті 625 ЦК України, якщо інше не передбачено договором. Наведене повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку (а.с. 10-11), позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України з 01.01.2026.

Водночас, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, як відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України за договором, який за своєю суттю є договором позики, нараховані у період дії воєнного стану, то відповідачка звільняється від обов`язку їх сплати на користь кредитора і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 327,61 грн інфляційні втрати, 1652,80 грн пеня, 161,56 грн 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду та на підставі ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а також зважаючи на приписи ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку, викладені в позовній заяві.

За результатами, суд, оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення суми неповернутої фінансової допомоги в розмірі 46801,66 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП від 23.12.2021.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 327,61 грн інфляційні втрати, 1652,80 грн пеня, 161,56 грн 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити з огляду на їх безпідставність.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 3228,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22095 від 10.02.2026 (а.с. 1).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3182,23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46801,66 грн х 100 % : 48943,63 грн = 95,62%. 3328,00 грн х 95,62% = 3182,23 грн).

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями ст. 3, 6, 15, 16, 177, 202-204, 207, 209, 215, 509, 512, 514, 520, 525, 526, 530, 545, 610, 611, 626-629, 631, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр» до ОСОБА_1 про зобов`язання виконати умови договору про надання поворотної фінансової допомоги та повернути суму фінансової допомоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДР» суму неповернутої фінансової допомоги в розмірі 46801,66 грн (сорок шість тисяч вісімсот одна гривня 66 копійок) за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 23/12/21-ФП від 23.12.2021.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДР» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3182,23 грн (три тисячі сто вісімдесят дві гривні 23 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 28.09.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЕКСАНДР»

ЄДРПОУ: 24362185

п/р НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Полтава, МФО 305299

вул. Домобудівельна, буд. 4, м. Полтава, 36034.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_2

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА