Рішення № 140119559, 16.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/848/26

Провадження № 2/355/962/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

секретаря Котенко Л.О.

представника позивача Дегтяренка В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спадкове майно та визнання права власності на 1/4 частку квартири у порядку спадкування.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Баришівської державної нотаріальної контори, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3 та зареєстрованого в Переслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568, яким посвідчується, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 лютого 2025 року, посвідчене державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновською Наталією Вячеславівною у спадковій справі № 214/2024, зареєстрованого в реєстрі за № 1-243, згідно якого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємицею майна ОСОБА_4 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновської Наталії Вячеславівни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , індексний номер: 77177741, припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та закрити розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 3083734432060.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала їй при житті на праві власності.

Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» членами її сім`ї, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_6 було реалізоване надане їм право на приватизацію квартири за АДРЕСА_1 , в якій вони постійно проживали та були прописані на день приватизації, про що їм було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17 березня 1994 року. Це свідоцтво було видане на підставі розпорядження органу приватизації № 3 від 15 лютого 1994 року. Як зазначає позивач, роботи по оформленню необхідних документів у зв`язку із приватизацією ними вищевказаної квартири були виконані за участю госпрозрахункового бюро «Альтернатива», яке було зареєстроване в смт. Баришівка і отримало відповідну ліцензію на виконання дій, пов`язаних із оформленням необхідних документів при проведенні приватизації громадянами наданого їм житла у державному житловому фонді. Окрім того, позивач вказує, що їй відомо про те, що між птахофабрикою «Морозівська», на балансі якої перебував житловий будинок АДРЕСА_3 , та госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» був укладений договір про надання послуг у зв`язку із приватизацією громадянами квартир, які перебували у державному житловому фонді.

Таким чином, означені особи на передбачених законом підставах приватизували надану їм двокімнатну квартиру, загальна площа якої становить 53,92 кв.м, розташовану в АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_4 , 1955 року народження, яка на день смерті мешкала у приватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина за законом, яку ОСОБА_1 прийняла відповідно до чинного законодавства і 11 лютого 2025 року державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Малиновською Н.В. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом, із якого вбачається, що «на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , проживає в АДРЕСА_4 , у тому числі з урахуванням 2/3 часток майна, від якого відмовилися чоловік та дочка померлої: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 , документом, що підтверджує право власності на яку, є: свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане птахофабрикою «Морозівська» 17 березня 1994 року та зареєстроване в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі 3 за № 568.

Квартира двокімнатна, розмір житлової площі, всієї квартири, становить 28,46 кв. м, загальної 53,92 кв.м.»

Крім того, державним нотаріусом Малиновською Н.В. було проведено державну реєстрацію права власності на спадкове майно, а саме на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 412754968 від 11 лютого 2025 року, у якому вказується реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3083734432060.

01 серпня 2025 року був укладений договір дарування (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на квартиру між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Каліщуком Є.В., зареєстрований в реєстрі за № 621.

Згідно з п. 1.1 договору дарування дарувальники ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) передали безоплатно у власність обдарованої ( ОСОБА_1 ) в дарунок (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (дев`ять). Відповідно до п. 1.2 договору квартира загальною площею 53,92 м.кв., житловою площею 28,46 м. кв., складається з 2-х житлових кімнат.

Згідно з п. 1.3 договору дарування (одна друга) частка квартири, що відчужується, належить дарувальникам в рівних частках кожному по (одній четвертій) частці, на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло, виданого 17 березня 1994 року Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», згідно з розпорядженням (наказом) № 3 від 15 лютого 1994 року, зареєстрованого Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі 3, реєстровий номер 568.

Однак, позивач вказує, що коли вона вирішила провести відчуження цієї квартири і звернулася з цього питання до Баришівської державної нотаріальної контори, то державний нотаріус, оглянувши правовстановлюючі документи на квартиру, відмовила ОСОБА_1 у посвідченні договору відчуження квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 , за невідповідністю документів, що посвідчують право власності на дане майно.

Таким чином, із тих причин, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому ОСОБА_7 , державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори 11 лютого 2025 року, за Р. № 1-243 та у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 , видному 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3, зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568 зазначена помилково і невірно адреса квартири як: АДРЕСА_1 , що насправді, не відповідає дійсним обставинам, оскільки правильною є адреса: АДРЕСА_2 , то позивач на даний час позбавлена реальної можливості реалізувати своє право власності та провести відчуження цієї квартири, що спонукало її звернутися до суду за захистом своїх прав.

У позовній заяві зазначено, що птахофабрика «Морозівська» була реорганізована в КСП «Морозівське», а потім рішенням Київського обласного господарського суду визнана банкрутом і викуплена на праві власності фірмою «Рубі-Роз Агрікол лтд КО», яка не є правонаступником. Госпрозрахункове бюро припинило свою діяльність також без правонаступництва. Тому ОСОБА_1 змушена була звернутися з позовом за захистом своїх майнових прав та інтересів до суду.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, передала повноваження своєму представнику адвокату Дегтяренку В.Г.

Представник позивача адвокат Дегтяренко В.Г. 07 вересня 2026 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач - Баришівська державна нотаріальна контора - належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не направив свого представника. Разом з тим, 27 квітня 2026 року до суду надійшла заява завідувача Баришівської державної нотаріальної контори Н. Малиновської, у якій вона просила цивільну справу № 355/848/26 слухати у відсутності представника нотаріальної контори. Зазначила, що при вирішенні питання по даній справі покладається на розсуд суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надавши 03 червня 2026 року до суду заяви, у яких у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання і бути присутніми при розгляді справи, просили суд розглянути справу за їх відсутності. Вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 повністю підтримують і просять їх задовольнити.

У судовому засіданні 07 вересня 2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 16 вересня 2026 року о 16:00 год.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе задоволення позовних вимог з таких підстав:

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України слід, що кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України слід, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі і показаннями свідків.»

Відповідно до ст. 89 ЦПК України «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).»

З боку сторони позивача були надані докази, які були досліджені судом, а саме:

З копії паспорта позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід, що вона є громадянкою України. (а.с. 10-11)

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Морозівською сільською радою Баришівського району Київської області 09 вересня 1983 року слід, що батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 . (а.с. 14)

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 04 червня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, 04 червня 2005 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 148. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка: ОСОБА_10 , дружини: ОСОБА_10 . (а.с. 13)

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 20 червня 2024 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 702 від 20 червня 2024 року. (а.с. 15)

ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 17 березня 1994 року, виданого Птахофабрикою «Морозівка» слід, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . Загальна площа квартири становить 53,92 кв. м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 15 лютого 1994 року № 3. Записано у реєстрову книгу за № 37. (а.с. 16)

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 17 березня 1994 року Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива» посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві власності ОСОБА_4 та членам його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . Загальна площа квартири становить 53,92 кв. м свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 15 лютого 1994 року № 3. (а.с. 17)

З долученої до позовної заяви копії розпорядження органу приватизації слід, що ОСОБА_4 подала заяву до Госпрозрахункового бюро «Альтернатива» на приватизацію квартири (будинку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 18)

З копії технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності ОСОБА_4 слід, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації на праві власності. Квартира складається з: 2 кімнат житловою площею 28,46 кв. Загальна площа квартири: 53,92 кв. м. (а.с. 19)

З копії затвердженого розпорядженням (наказом) від 15 лютого 1994 року № 3 розрахунку площі квартири (будинку), що безоплатно приватизується слід, що загальна площа квартири 53,92 кв. м, кількість мешканців у квартирі (будинку): 4. Кожен мешканець: право на безплатну приватизацію використав в обсязі 13,47 кв. м при нормі 21,0 кв. м. (а.с. 20)

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа № 214/2024, зареєстровано в реєстрі за № 1-243) від 11 лютого 2025 року, виданого Малиновською Н.В., державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 1955 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі з урахуванням 2/3 часток майна, від яких відмовилися чоловік та дочка померлої: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , документом, що підтверджує право власності на яку, є: Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане Птахофабрикою «Морозівська» 17.03.1994 року та зареєстроване в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі 3 за № 568. Квартира двокімнатна, розмір житлової площі, всієї квартири, становить 28,46 кв. м, загальної 53,92 кв. м. (а.с. 21)

Як слід з копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 80061324 від 11 лютого 2025 року, зареєстровано видачу свідоцтва про право на спадщину, спадкова справа: номер у спадковому реєстрі 72899043, номер у нотаріуса 214/2024, спадкодавець: ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину, номер в реєстрі нотаріальних дій: 1-243, дата видачі свідоцтва: 11 лютого 2025 року, спадкоємець: ОСОБА_1 , спадкове майно: нерухоме, квартира, двокімнатна, частка, АДРЕСА_1 . (а.с. 22)

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав № 412754968 від 11 лютого 2025 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3083734432060, закінчений будівництвом об`єкт; квартира, загальна площа: 53,92, житлова площа: 28,46 (кв.м), двокімнатна, на праві спільної часткової власності, розмір частки: , належить ОСОБА_1 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77177741 від 11 лютого 2025 року, Баришівська державна нотаріальна контора, Броварський районний нотаріальний округ, Київська область; документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер:1-243, виданий 11 лютого 2025 року, видавник: Баришівська державна нотаріальна контора; документ від підприємства бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 1 січня 2013 року, серія та номер: 0824041, виданий 11.09.2024, видавник: КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» (а.с. 23)

Згідно з копією договору дарування (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на квартиру від 01 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 (дарувальники) передали безоплатно у власність обдаровуваної ( ОСОБА_1 ), а обдаровувана прийняла безоплатно у власність від дарувальників в дарунок (одну другу) частку у праві спільної часткової власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (дев`ять). Квартира загальною площею 53,92 м кв., житловою площею 28,46 м кв. складається з 2-х житлових кімнат. (одна друга) частка квартири, що відчужується належить дарувальникам, в рівних частках кожному по (одній четвертій), на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло виданого 17 березня 1994 року Госпрозрахунковим бюро «Альтернатива», згідно з розпорядженням (наказом) № 3 від 15 лютого 1994 року, зареєстрованого Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568. (п. 1.1-1.3 договору дарування).( а.с. 24-25)

частина квартири загальною площею 53,92 кв. м, житловою площею 28,46 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування серія та номер 621, виданого 01 серпня 2025 року, видавник: Каліщук Є.В., приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 (а.с. 26)

Відповідно до копії довідки за вих. № 0824041 від 11 вересня 2024 року, виданої ОСОБА_1 , Комунальним підприємством Київської обласної ради Київського обласного бюро технічної інвентаризації, власниками квартири АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, станом на 01 січня 2013 року, згідно матеріалів інвентаризаційної справи Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» є: ОСОБА_4 , свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності, видане Птахофабрикою «Морозівська» від 17 березня 1994 року, зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі № 3 реєстровий № 568; ОСОБА_2 , свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності, видане Птахофабрикою «Морозівська» від 17 березня 1994 року, зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі № 3 реєстровий № 568; ОСОБА_3 , свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності, видане Птахофабрикою «Морозівська» від 17 березня 1994 року, зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі № 3 реєстровий № 568; ОСОБА_8 свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності, видане Птахофабрикою «Морозівська» від 17 березня 1994 року, зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ в книзі № 3 реєстровий № 568. Запис про реєстрацію перенесено з реєстрового № 37 на реєстровий № 568. (а.с. 27)

Згідно з копією довідки № 36 від 09 вересня 2026 року, виданої ОСОБА_1 ТОВ «Баришівський районний центр нерухомості», інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 131 317 гривень. (а.с. 28)

Як слід з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. № 1081/02-31 від 04 вересня 2025 року, винесеної нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Н. Малиновською, означеною нотаріальною конторою відмовлено ОСОБА_1 у посвідченні договору відчуження квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2 , за невідповідністю документів, що посвідчують право власності на дане майно. Запропоновано ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про визнання права власності на дане майно. (а.с. 29)

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України « Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»

За ч. 1 ст. 319 ЦК України «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.»

За ч. 1 ст. 317 ЦК України «Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.»

За ч. 1 ст. 321 ЦК України «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.»

За ч. 1 ст. 328 ЦК України «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.»

За ст. 392 ЦК України слід, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За ст.1216 ЦК України слід, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1217 ЦК України слід, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в наслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України слід, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України слід, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. (ч. 1 ст. 1273 ЦК України)

Як передбачено ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що: «у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Із копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівка», Баришівського району, Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3 та зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568, на ім`я: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , слід, що у ньому вказана адреса квартири наступним чином: АДРЕСА_1 .

Із копії договору дарування частки у праві спільної часткової власності на квартиру, посвідченого 01 серпня 2025 року за Р. № 621, Каліщуком Є.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 серпня 2025 року, вбачається, що у ньому зазначена адреса квартири як: АДРЕСА_2 .

Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_7 , державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори 11 лютого 2025 року, за Р. № 1-243, на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівка», Баришівського району, Київської області, на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3, зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 лютого 2025 року, зазначена адреса квартири як: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, із копії довідки щодо реєстрації права власності на квартиру станом на 01 січня 2013 рік, виданої КП «Київське обласне БТІ» від 11 вересня 2024 року вих. № 0824041 вбачається, що в ній зазначена адреса квартири як: АДРЕСА_2 .

Отже, як встановлено судом, вищевказані документи суперечать один одному в частині зазначення в адресі об`єкта нерухомого майна номера будинку та квартири.

Разом з тим, під час розгляду справи представник позивача пояснив, що означені документи видані стосовно одного об`єкта нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Наявна невідповідність у документах спричинена тим, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому ОСОБА_7 , державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори 11 лютого 2025 року, за Р. № 1-243 та у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 , видному 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3, зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568 зазначена помилково і невірно адреса квартири як: АДРЕСА_1 , що насправді, не відповідає дійсним обставинам, оскільки правильною є адреса: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 позбавлена реальної можливості реалізувати своє право власності та провести відчуження цієї квартири, що спонукало її звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відтак, зважаючи на викладене вище, відсутність заперечень всіх учасників судового розгляду, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3 та зареєстрованого в Переслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568, яким посвідчується, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , слід визнати недійсним.

Також суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги і щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 лютого 2025 року, посвідченого державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновською Наталією Вячеславівною у спадковій справі № 214/2024, зареєстрованого в реєстрі за № 1-243, згідно якого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємицею майна ОСОБА_4 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; та скасування рішення державного реєстратора державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновської Наталії Вячеславівни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , індексний номер: 77177741, припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та закрити розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 3083734432060.

Позивач ОСОБА_1 (прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_13 ) як дочка спадкодавця на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем ОСОБА_4 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 2/3 часток майна, від якого відмовилися чоловік та дочка померлої: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Спадщина складається з частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала померлій ОСОБА_4 .

Відтак, наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала їй при житті на праві власності.

З квитанцій по сплаті судового збору слід, що сторона позивача сплатила судовий збір загальною сумою 5324,80 гривень, однак вона не заявляла своїх вимог про стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору під час подання позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,89,141, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203. 215, 316, 321, 328, 392, 1216-1218, 1261, 1268, 1296, 1301 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Баришівської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спадкове майно та визнання права власності на 1/4 частку квартири у порядку спадкування, задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане 17 березня 1994 року птахофабрикою «Морозівська» Баришівського району Київської області на підставі розпорядження від 15 лютого 1994 року № 3 та зареєстрованого в Переслав-Хмельницькому МБТІ в книзі № 3, реєстровий № 568, яким посвідчується, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 лютого 2025 року, посвідчене державним нотаріусом Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновською Наталією Вячеславівною у спадковій справі № 214/2024, зареєстрованого в реєстрі за № 1-243, згідно якого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємицею майна ОСОБА_4 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме частки в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Малиновської Наталії Вячеславівни про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , індексний номер: 77177741, припинити право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та закрити розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 3083734432060.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на частку в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала їй при житті на праві власності.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов