Рішення № 140118781, 28.09.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4041/26

провадження у справі № 2/0285/2661/26

28 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості в сумі 54 860,96 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 26.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», в електронній формі укладено Договір кредитної лінії №60137063 на суму 5 600 грн. У подальшому Відповідач збільшив суму кредиту до 18000 грн.

26.08.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 27/0226-01 за яким ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 63 859,73 грн, яка складається з наступного: 17997,54 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36 863,42 грн - заборгованість по процентах; 8 998,77 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 54860,96 грн.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги визнала частково. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 36 863,42 грн. Вважає нарахування відсотків неправомірним, оскільки така сума не є співмірною тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності. Посилався на п. 5 ч. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Представником Позивача подано відповідь на відзив Відповідача з детальним розрахунком суми процентів за кожною частиною кредиту.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими позивачем доказами підтверджується укладання між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 . Договору кредитної лінії №60137063 від 26.02.2025.

Умовами Договору визначено суму кредиту 5 600 грн, кінцеву дату повернення кредиту 28.03.2030, процентну ставку 0,98% в день від суми залишку кредиту.

У період з 03.03.2025 по 24.04.2025 сторони уклали 18 додаткових угод до Договору кредитної лінії №60137063 від 26.02.2025, якими суму кредиту було збільшено, Відповідачу виплачено додаткові транші на загальну суму 12 400 грн.

Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 07.07.2026 за період з 26.02.2025 по 29.04.2025 підтверджується зарахування на картковий рахунок Відповідача кредитних коштів окремими переказами:

-26.02.2025 в сумі 5600,00 грн.;

- 03.03.2025 в сумі 600,00 грн;

- 03.03.2025 в сумі 100,00 грн;

- 04.03.2025 в сумі 200,00 грн;

- 05.03.2025 в сумі 1500,00 грн;

- 06.03.2025 в сумі 1050,00 грн;

- 09.03.2025 в сумі 500,00 грн;

- 12.03.2025 в сумі 300,00 грн;

- 12.03.2025 в сумі 250,00 грн;

- 13.03.2025 в сумі 500,00 грн;

- 14.03.2025 в сумі 2250,00 грн;

- 15.03.2025 в сумі 1125,00 грн;

- 19.03.2025 в сумі 100,00 грн;

- 23.03.2025 в сумі 100,00 грн;

- 23.03.2025 в сумі 100,00 грн;

- 04.04.2025 в сумі 435,00 грн;

- 14.04.2025 в сумі 100,00 грн;

- 15.04.2025 в сумі 190,00 грн;

- 24.04.2025 в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, отриманих Відповідачем за кредитною лінією склала 18 000 грн.

26.08.2025 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/50, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 27/0226-01 за яким ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Розмір заборгованості Відповідача за тілом кредиту та за процентами відповідає умовам договору.

Суд визнає необґрунтованими посилання Відповідача на те, що розмір заборгованості за процентами є надмірним, порівняно з сумою тіла кредиту.

Процентна ставка була узгоджена сторонами в момент укладання кредитного договору в розмірі 0,98% на день, що не перевищує обмеження максимального розміру, встановленого Законом України «Про споживче кредитування». Перегляд такого розміру не було ініційовано позичальником.

За таких обставин, суд стягує з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 54860,96 грн, що складається з непогашеної суми тіла кредиту 17997,54 грн та процентів у сумі 36 863,42 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 між Позивачем та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», копію акту прийому-передачі наданих послуг за зазначеним договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, Суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України Суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 4 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором кредитної лінії №601370663 від 26.02.2025 в сумі 54 860 гривень 96 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) відшкодування судових витрат у сумі 4 662 гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв