Рішення № 140118337, 28.09.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/640/26

Номер провадження 2/167/641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») Усенко М. І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 04 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1741423 (далі - Договір, Кредитний договір). Відповідно до умов Договору відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 7000 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Покликається на те, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, а саме надало останній грошові кошти в обсязі та у строк, визначених Договором, однак відповідач у свою чергу, не виконала умови Кредитного договору.

Зазначає, що 27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення права вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «МІЛОАН» в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року.

Представник позивача покликається на те, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у розмірі 25900 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 14000 грн - відсотки, 1400 грн - комісія та 3500 грн - штраф.

Ураховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року в розмірі 25900 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662, 40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

06 липня 2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Наумчуком І. П. через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що вимоги позивача є повністю необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що зобов`язання за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року були повністю виконані, а сам кредит закритий ще у березні 2020 року, що підтверджується витягом з Українського бюро кредитних історій. Вказує, що Кредитний договір № 1741423 від 04 січня 2020 року було укладено строком на 20 днів, відтак строк повернення кредиту сплив 24 січня 2020 року. Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто у цьому випадку - 25 січня 2020 року та мав закінчитися 25 січня 2023 року. Набуття позивачем права вимоги 27 березня 2020 року на підставі Договору відступлення прав вимоги не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, оскільки згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні на такі процесуальні строки не впливає.

Покликається на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, однак із врахуванням зупинення перебігу строку на час карантину, строк позовної давності для звернення до суду закінчився у липні 2024 року. Зазначає, що позивач просить стягнути 14000 грн прострочених процентів, нарахованих за ставкою 2,5% на день поза межами строку кредитування (після 24 січня 2020 року). Така позиція є незаконною, оскільки згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки кредитний договір було укладено лише на 20 днів позичальник мав право нараховувати відсотки виключно в межах цього строку (до 24 січня 2020 року). Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит плату за отримання, розгляд заяви про надання кредиту, оцінку кредитоспроможності, за укладення договору тощо. Такі умови є нікчемними, а тому сума 1400 грн нарахована неправомірно. Вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт. Дана справа є типовою, малоскладною, позовна заява є шаблоном масового виробництва фінансової компанії. Заявлений розмір витрат у сумі 8000 грн є штучно завищеним та неспівмірним із ціною позову (25900 грн). З урахуванням вищенаведеного просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

01 вересня 2026 року представником позивача Усенком М. І. через підсистему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив в якій зазначає, що перебіг позовної давності за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року було продовжено спочатку на період дії карантину встановленого у зв`язку з COVID-19, а надалі - на період дії воєнного стану. У зв`язку із набранням чинності 04 вересня 2025 року Законом України щодо поновлення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності за вказаним Договором продовжився з цієї дати. Вказує, що підписання відповідачем Договору про надання кредиту свідчить про її ознайомлення з умовами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із умовами передують укладенню Договору. Отже, відповідач була у повній мірі поінформована про умови надання коштів у кредит відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначає, що встановлення ТОВ «МІЛОАН» у Кредитному договорі комісії не суперечить вимогам закону. Умова Договору щодо обов`язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не була, а тому позивач має право вимагати з відповідача стягнення заборгованості з комісійної винагороди. Вказує, що нарахування пені за Кредитним договором у період з 25 січня 2020 року по 18 лютого 2020 року є повністю правомірним. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введений Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року) набрав чинності лише 17 березня 2022 року, не має зворотної сили в часі та не зобов`язує кредитора списувати пеню нараховану за минулі періоди до моменту введення воєнного стану. Зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн є обґрунтованим та підтвердженим Договором № 0107 від 01 липня 2025 року, ордером, актом № Д/23603 та детальним описом наданих послуг. З урахуванням вищенаведеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Відповідач ОСОБА_1 та представник позивача Наумчук І. П. в судове засідання не з`явилися. 22 вересня 2026 року представник позивача на електронну адресу суду надіслав клопотання в якому просив розгляд справи проводити у його та позивача відсутності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 17 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. За клопотанням представника позивача витребувано у акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" докази.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 08 липня 2026 року розгляд справи відкладено та повторно витребувано у АТ "ПРИВАТБАНК" докази.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 27 серпня 2026 року розгляд справи відкладено та повторно витребувано у АТ "ПРИВАТБАНК" докази.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 04 січня 2020 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 1741423.

В подальшому, 04 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1741423, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дня остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 1.1 Договору).

Сума кредиту становить 7000 грн (п. 1.2. Договору).

Кредит надається строком на 20 днів з 04 січня 2020 року (п. 1.3. Договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24 січня 2020 року (п. 1.4. Договору).

Комісія за надання кредиту: 1400 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом 3500 грн, які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору).

Пунктами 1.6. та 1.7. Договору передбачено стандартну процентну ставку та тип процентної ставки.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті (п. 2.1 Договору).

Пункт 2.2. та підпункти цього пункту визначають плату за кредитом.

Згідно з п. 2.2.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартно (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним в п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору (за умови акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до мементу припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Пункт 2.3. та підпункти цього пункту визначають порядок пролонгування строку кредитування.

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати) вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п. 4.1 Договору).

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на вебсайті товариства (п. 6.1 Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, адресу місця реєстрації, номер телефону.

Додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 1741423 від 04 січня 2020 року є графік розрахунків за Договором про споживчий кредит, згідно з яким дата платежу - 24 січня 2020 року, сума кредиту за договором - 7000 грн, проценти за користування кредитом - 3500 грн, комісія за надання кредиту - 1400 грн, загальна сума кредиту - 11900 грн.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір № 1741423 від 04 січня 2020 року ідентифікована ТОВ «МІЛОАН». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R73097, надісланого позичальнику 04 січня 2020 року о 13:04 год на номер телефону НОМЕР_1 .

На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти у розмірі 7000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення 13366229 від 04 січня 2020 року.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 7000 грн, нараховано комісію за оформлення кредиту в розмірі 1400 грн, а також відсотки за користування кредитом.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 становить 25900 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 14000 грн - відсотки, 1400 грн - комісія та 3500 грн - штраф.

27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, згідно з умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Пунктом 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги № 49МЛ права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до акта приймання-передачі Реєстру боржників від 27 березня 2020 року до Договору про відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали цей акт про наступне: згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 27 березня 2020 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників 4346.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року становить 25900 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 14000 грн - відсотки, 1400 грн - комісія та 3500 грн - штраф.

З інформації наданої АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 09 вересня 2026 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку 04 січня 2020 року було зараховано кошти в розмірі 7000 грн.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 судом установлено, що 05 березня 2024 року Посольством України в Республіці Польща зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що було зроблено актовий запис № 41, після реєстрації шлюбу прізвище дружині присвоєно ОСОБА_3 .

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК Україниправочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, пенею та комісією.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 04 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 1741423, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора R73097. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 20 календарних дні, процентна ставка 2,50 % в день, пеня у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але не більше 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором).

Відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 7000 грн були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти № НОМЕР_4 .

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що вони здійснені у день укладення Кредитного договору, а їх розмір відповідає сумі, визначеній у ньому.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку був укладений Кредитний договір, а позичальник, після отримання кредитних коштів у обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» відступило своє право грошової вимоги до відповідача - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» згідно Договору про відступлення права грошової вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року.

Відтак, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним Договором про споживчий кредит № 1741423 від 04 січня 2020 року.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27 березня 2020 року заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року становить 25900 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 14000 грн - відсотки, 1400 грн - комісія та 3500 грн - штраф/пеня.

Отже, враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) на рахунок ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ні на рахунки попереднього кредитора, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн та штраф/пеня в розмірі 3500 грн необхідно задовольнити.

Твердження представника відповідача про повне виконання зобов`язань ОСОБА_1 та закриття кредиту у березні 2020 року не підтверджені належними та допустимими доказами (зокрема, фінансовими квитанціями, платіжними дорученнями чи довідкою кредитора про відсутність заборгованості).

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію визначаються Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

Відомості з Українського бюро кредитних історій мають виключно інформаційний характер і не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відображення у витязі з Українського бюро кредитних історій статусу кредиту як «закритий» зумовлене суто технічними особливостями обліку, оскільки дата зміни цього статусу повністю збігається з датою відступлення первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» прав вимоги на користь позивача, що свідчить не про припинення зобов`язання, а про зміну кредитора у ньому.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1400 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Так, у п. 1.5.1 Договору № 1741423 від 04 січня 2020 року сторонами погоджено, що за надання кредиту позичальник сплачує комісію в розмірі 1400 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово. Згідно з п. 3.3.2. Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни, передбачені п. п. 1.1. - 1.6. та п. 2.4 цього Договору.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким п. 1.5.1 Договору щодо сплати комісії за надання кредиту було визнано недійсним. Також відсутні відомості про звернення відповідача до товариства із заявою про зміну цієї умови. Отже, при укладенні Договору відповідач погодилася з усіма його положеннями, у зв`язку з чим суд вважає, що підстави для визнання зазначеної умови кредитного договору нікчемною відсутні.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією розмірі 1400 грн необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості просило стягнути у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала в борг позичальник) також заборгованість за відсотками в розмірі 14000 грн.

Судом встановлено, що 04 січня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладаючи Кредитний договір № 1741423 погодили суму кредиту в розмірі 7000 грн, строк кредиту - 20 днів та сплату відсотків за користування кредитом - 2,50 % в день.

Дій передбачених в п. 2.3 Договору щодо пролонгації строку користування кредитом відповідач не вчинила.

У Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, після закінчення строку дії Кредитного договору змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування процентів за користування грошовими коштами можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України.

З огляду на зазначене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору є безпідставним.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Ураховуючи наведене, при здійсненні розрахунку заборгованості за відсотками, суд бере до уваги строк надання кредиту на період з 04 січня 2020 року по 24 січня 2020 року (20 днів) та розмір відсотків визначений Кредитному договорі 2,5 % в день від суми кредиту.

Відтак, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 04 січня 2020 року по 24 січня 2020 року (20 днів) становить 3500 грн (7000 грн х 2,5% х 20 днів).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті відсотків за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року складає 3500 грн.

Ураховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором № 1741423 від 04 січня 2020 року в сумі 15400 грн, з яких: 7000 грн -тіло кредиту, 3500 грн - відсотки, 1400 грн - комісія за надання кредиту та 3500 грн - штраф/пеня.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому необхідно зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин та в подальшому його дію було продовжено.

Тому, згідно п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно доповненого п. 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України, виключеного на підставі Закону України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Судом встановлено, що строк надання кредиту з 04 січня 2020 року по 24 січня 2020 року (20 днів), з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року на всій території України було встановлено карантин, в період дії якого зупинявся перебіг позовної давності, крім того з 24 лютого 2022 року в країні було введено воєнний стан, позивач звернувся до суду 25 травня 2026 року, тобто в межах строку визначеного законодавством, тому доводи представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 25900 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 15400 грн, що становить 59,45% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1582,56 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ»;

- акт № Д/23603 наданих послуг від 14 квітня 2026 року;

- детальний опис наданих послуг до Акту № Д/23603 від 14 квітня 2026 року за Договором про надання правової (правничої) допомоги від № 0107 від 01 липня 2025 року;

- ордер від 20 жовтня 2025 року про надання правової допомоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» адвокатом Усенком М. І.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягуються понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог (59,45%) в розмірі 4756 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1741423 від 04 січня 2020 року в розмірі 15400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) гривень, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень - тіло кредиту, 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень - відсотки, 1400 (одна тисяча чотириста) гривень - комісія та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень - пеня.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 1582 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят дві) гривні 56 копійок судового збору та 4756 (чотири тисячісімсот п`ятдесят шість) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача: Наумчук Іван Петрович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай