Ухвала суду № 140116825, 25.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6291/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі № 6206921/25,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/6291/25.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 620/6291/25 позов задоволено повністю. Визнано протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2025 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2024 № 666 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.01.2025 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2024 № 666, з урахуванням виплачених сум.

20.04.2026 до суду від позивача надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання судового рішення від 30.09.2025 у справі № 620/6291/25.

Ухвалою суду від 08.05.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали, подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 620/6291/25.

09.07.2026 ГУ ПФУ в Чернігівській області подано звіт у якому в якому зазначено, відповідно до норм Порядку №821 позивачу у травні - червні 2026 року частково погашено поточну заборгованість на виконання рішення суду по справі №620/6291/25, що в межах максимальної суми пропорційно виділеним бюджетним призначенням становить 1716,00 грн. Також у травні - червні 2026 року частково виплачена заборгованість за минулий час на виконання рішення суду у справі № 620/6291/25 в розмірі 232,00 грн, що свідчить про виконання рішення суду, оскільки сума боргу змінилася. В подальшому, виплата коштів на виконання рішення суду буде обліковуватись відповідно до Порядку №821 та виплачуватись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку №821. Іншого чинним законодавством не передбачено. Також зазначає, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати грошових коштів у зв`язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. За таких умов відсутня недобросовісність у діях Головного управління, що свідчила б про ухилення останнього від виконання рішення суду. Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 620/6291/25 в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від рішень прийнятих Урядом та виділених бюджетних асигнувань на виконання судових рішень. Головним управлінням вчинено всі можливі дії для виконання рішення суду.

24.08.2026 ухвалою суду прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України від 09.07.2026 в частині проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі № 620/6291/25. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України Чернігівській області новий строк для подання звіту, протягом тридцяти днів, з дня отримання даної ухвали суду в частині проведення виплат у розмірі нарахованої суми.

23.09.2026 відповідачем подано звіт у якому зазначено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №620/6291/25 розмір нарахованої заборгованості за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 становив 51763,91 грн. Додатковими виплатними відомостями пропорційно виділеним бюджетним призначенням погашена заборгованість на загальну суму 5732,76 грн. Залишок невиплаченої (минулої) заборгованості складає 46031,15 грн.

Одночасно повідомляємо, що на виконання рішення суду по справі №620/6291/25 нараховано поточну заборгованість за період з 01.12.2025 по 30.06.2026 у розмірі 35218,27 грн. Додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням на загальну суму 4575,00 грн. Залишок невиплаченої (поточної) заборгованості складає 30643,27 грн.

Позивачем заперечення на звіт не подані.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України ( в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX) суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

З урахуванням наведеного, звіт про виконання судового рішення розглянуто судом в порядку письмового провадження.

За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).

Як унормовано частиною другою статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що суд відмовляє у прийнятті звіту у тому випадку, коли боржником не наведено обґрунтованих підстав, які ускладнюють виконання судового рішення, або не зазначено заходів, які ним вживаються для виконання судового рішення.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення, в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 відзначив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

В ухвалі від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19 Верховний Суд вважав за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Суд встановив, що рішення в цій справі станом на даний час у повному обсязі не виконане, адже позивачу нарахована сума заборгованості, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи, але не виплачена.

Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості виконання судового рішення в повному обсязі зважаючи на те, що відповідні кошти можуть бути виплачені лише в межах наявних кошторисних призначень.

В цьому контексті суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Водночас відповідач не має наміру ухилитися чи перешкоджати виконанню судового рішення, оскільки вжив всі необхідні заходи щодо його виконання.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, частинами першою та четвертою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже, в силу нормативних приписів будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу спірної суми у повному обсязі, що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати існуючої перед стягувачем заборгованості.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Як вже зазначалося вище, за приписами частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, суд має право прийняти такий звіт.

Оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту.

Разом з тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області від 23.09.2026 про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі від 30.09.2025 у справі №620/6291/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.І. Соломко