Рішення № 140116613, 17.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року справа № 580/4173/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Гришанова А.І.,

за участю:

представника позивачки Бобра Д.О.,

представника відповідача Кузьмишина О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивачка) через свого представника подала позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі ГУ ДПС України в Черкаській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0060060707 від 09.04.2026 у частині застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних санкцій на суму 834794,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив про помилковість позиції податкових органів щодо порушення позивачкою у спірних відносинах пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки видача позивачем розрахункових документів (фіскальних чеків) із зазначенням у них реквізитів штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої з певними помилками, а саме: зазначення серії марки акцизного податку українськими літерами замість латинських літер є по суті недоліком реквізиту у розрахунковому документі та не може вважатися відсутністю реквізиту взагалі. Відтак, неможливо стверджувати, що такі документи втрачають статус розрахункового, відповідно, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за невидачу розрахункового документа.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Щодо виявленого порушення зазначила, що відповідно до інформації системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій, обов`язкової звітності про використання РРО/ПРРО поданої платником, у тому числі поданих до контролюючого органу по дротових та/або бездротових каналах зв`язку створених електронних копій фіскальних чеків, встановлено відсутність в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов`язкових реквізитів передбачених Положенням № 13, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої на загальну суму таких чеків 650833,22 грн. Крім того, в реалізації знаходяться підакцизні товари, які не обліковані у встановленому порядку, згідно акту зняття залишків товарних запасів на вищезазначеному торговельному об`єкті від 19.03.2026 на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 42052,00 гривень. За даними реєстратора розрахункових операцій (програмного реєстратора розрахункових операцій) ФН 3001212737 обсяг проданих за попередню добу (18.03.2026) алкогольних напоїв або тютюнових виробів склав 3107,50 грн. Отже, під час перевірки встановлено порушення п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями та застосовано до позивача штрафну санкцію на загальну суму 1018222,33 грн.

Також просила відмовити в задоволенні стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок асигнувань ГУ ДПС у Черкаській області заявлених позивачем витрат пов`язаних з розглядом справи, в зв`язку з тим, що відповідач фінансується з державного бюджету; розмір вказаних витрат є не співрозмірним, не обґрунтованим та не підтверджується документально.

25.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачки вказав на його необґрунтованість, зазначивши, що доповідна записка начальника відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Черкаській області № 1036/23-00-07-07-02 від 18.03.2026 та висновок начальника управління податкового аудиту 3669/23-00-07-07-02 від 24.09.2025 не містять інформацію, яка була б підставою для проведення фактичної перевірки, відповідно до норм статті 80 ПК України. Вказані документи в контексті положень п. п. 80.2.2. ПК України, не є і «отриманням інформації від державних органів» та не можуть бути підставою для призначення перевірки, оскільки відділ та управління діють у самій структурі контролюючого органу, не є окремим державним органом (окремою юридичною особою публічного права), а Відповідачу, в контексті положень п. п. 80.2.2. ПК України, не надано повноважень самостійно ініціювати проведення такого роду перевірок, що забезпечує неупереджене відношення до платника податків та об`єктивне ставлення до його діяльності.

У судовому засіданні 28.05.2026 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляд справи по суті.

14.09.2026 до суду надійшло пояснення щодо позову, у якому представник позивачки зазначив, що в першому рядку колонки «регистр. код» зазначено буквено-цифровий код UA.12.003.06437-24, який є номером сертифіката відповідності продукції. В першому рядку колонки «штрих код» зазначено 13-значний цифровий код 5000281034980, який є міжнародним товарним номером у системі всесвітньої стандартизації EAN-13 (European Article Number) / GTIN (Global Trade Item Number). В решті накладних аналогічні 13 значні цифрові коди та суквенно - цифрові коди мають зміст аналогічний наведеному прикладу.

Чергове судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 17.09.2026.

У судовому засіданні 17.09.2026 представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області «Про проведення фактичної перевірки» від 19 березня 2026 року № 811-п та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області від 19.03.2026 № 1163/23-00-07-07-01, № 1164/23-00-07-07-01 посадові особи відповідача провели фактичну перевірку з метою контролю за дотримання вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов`язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: Черкаська область, Золотонiський район, село Благодатне, 871 км, Одеської залізниці.

За результатами проведеної перевірки посадові особи контролюючого органу склали Акт фактичної перевірки від 23.03.2026 № 4091/Ж5/23-00-07-07-01/2989304609 (далі Акт перевірки), у якому встановили таке: «... Відповідно до інформації системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій, обов`язкової звітності про використання РРО ПРРО поданої платником, у тому числі поданих до контролюючого органу по дротових та/або бездротових каналах зв`язку створених електронних копій фіскальних чеків, встановлено відсутність в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов`язкових реквізитів передбачених Положенням № 13, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої на загальну суму таких чеків - 650833,22 грн. (згідно реєстру - Додаток 1)…

… Керуючись пп. 20.1.9 п.20.1 ст. 20 Кодексу перевіряючими в присутності Продавця, 19.03.2026 складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкті (в складських приміщеннях), які належать Платнику за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, село Благодатне, 871 км, Одеської залізниці, підакцизних товарів на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 42052,00 грн…

…Платником / його уповноваженим представником / особою, яка фактично проводить розрахункові операції не надано на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік товарних запасів у встановленому порядку, товарів. Перевіряючими складено акт ненадання документів. В реалізації знаходяться підакцизні товари, які не обліковані у встановленому порядку, згідно акту зняття залишків товарних запасів на вищезазначеному торговельному об`єкті від 19.03.2026 року на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації 42052,00 грн.

За даними реєстратора розрахункових операцій (програмного реєстратора розрахункових операцій) ФН 3001212737 обсяг проданих за попередню добу (18.03.2026 року) алкогольних напоїв або тютюнових виробів склав 3107,50 грн. Отже, обсяг/об`єм необлікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, перевищує 0,5 відсотка обсягу/об`єму проданих за попередню добу, за даними усіх реєстраторів розрахункових операцій програмних реєстраторів розрахункових операцій, наявних у місці роздрібної торгівлі, алкогольних напоїв або тютюнових виробів, або рідин, що використовуються в електронних відповідно. сигаретах, відповідно.».

За висновками Акту перевірки позивачка порушила п. 1, 2, 12 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями.

На підставі вказаного Акту перевірки Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 09.04.2026 № 0060060707, яким до позивачки застосовані штрафні санкції у сумі 1018222,33 грн.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до ППР:

- за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР сума фінансових (штрафних) санкцій склала: 159,00 грн (159,00 *100%), 976011,33 грн (650674,22 *150%) за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, та відповідно нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції відповідальність передбачено п. 1. ст. 17 Закону № 265/95-ВР;

- за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР сума фінансових (штрафних) санкцій склала: 42052,00 грн (42052,00 *100%) (реалізація товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання), відповідальність передбачено ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Позивачка вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним у частині застосування штрафних санкцій на суму 834794,03 грн, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Податковим кодексом України (далі ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, далі Закон № 3817-IX).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів

Отже, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення вимог законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.

Відповідно до п. 80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.

Згідно з обґрунтуванням позову, позивачка вважає спірне ППР протиправним, зокрема з підстав того, що в наказі не конкретизована підстава проведення перевірки, що обумовлені в п.п. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України, що, на думку позивачки, призводить до незаконності проведення перевірки та в повному обсязі нівелює її результати.

Під час надання оцінки вказаним покликанням, суд зазначає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Відтак, оскільки правовою підставою для проведення перевірки є підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього (наявність/отримання інформації про порушення податкового законодавства у визначених сферах), то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним та нівелювати правові наслідки проведеної перевірки.

Така позиція суду відповідає за своєю суттю правому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.

Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, суд виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала підготовлена начальником відділу фактичних перевірок доповідна записка № 1036/23-00-07-07-02 від 18.03.2026.

Встановлені обставини вказують на наявність у спірних правовідносинах як правової підстави для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактичної (отримання відповідачем інформації щодо можливого допущеного порушення).

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивачки у цій частині.

Щодо суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Суд вище встановив, що за ППР № 0060060707 від 09.04.2026 до позивачки застосовані штрафні санкції за порушення п.1, п.2 ст.3 Закону № 265/95-ВР сума фінансових (штрафних) санкцій склала: 159,00 грн (159,00 *100%), 976011,33 грн (650674,22 *150%) за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, та відповідно нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції відповідальність передбачено п. 1. ст. 17 Закону № 265/95-ВР;

- за порушення п. 12 ст.3 Закону № 265/95-ВР сума фінансових (штрафних) санкцій склала: 42052,00 грн (42052,00 *100%) (реалізація товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання), відповідальність передбачено ст. 20 Закону № 265/95-ВР.

Суд врахував, що позивачка не оскаржує штрафні санкції в сумі 42052 грн за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації. Предметом спору у цій справі є вищевказане ППР в частині застосування штрафних санкцій за не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи на суму 834794,03 грн.

Так, згідно з визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95-ВР):

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Отже, за змістом наведених вимог суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 щодо застосування наведених вище норм права.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі - Положення № 13 у редакції на час спірних відносин).

Згідно з пунктом 2 розділу II Положення № 13 визначено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9).

Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з пунктом 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів. Розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а тому відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Під час вирішення цієї справи суд врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02 лютого 2023 року № 500/6845/21, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

Досліджуючи правомірність зазначеного ППР у спірній частині суд врахував, що у додатку 1 до акта перевірки міститься перелік фіскальних чеків, які оформлювались позивачкою під час продажу алкогольних напоїв із зазначенням серії марки акцизного податку кириличними символами замість латинських.

Під час надання оцінки зазначеній обставині суд врахував, що згідно з довідкою від 14.04.2026, виданою ФОП ОСОБА_2 , яка здійснює технічне обслуговування обладнання РРО позивачки, за результатами обстеження обладнання, що використовується у магазині за адресою Черкаська область, Золотоніський район, с. Благодатне, 871 км., Одеської залізниці встановлено таке: «У зазначеному магазині використовується сканер штрихкодів SYMBOL DS 2208 (модель), підключений до робочої станції з операційною системою Microsoft Windows та інтегрований з програмним забезпеченням РРО/ПРРО.

Встановлено, що сканер працює у стандартному режимі емуляції клавіатури (HID Keyboard). У такому режимі сканер після зчитування штрихкоду передає дані до операційної системи не як окремий цифровий код, а як послідовність натискань клавіш клавіатури. Операційна система Microsoft Windows обробляє ці «натискання» відповідно до активної на момент введення мовної розкладки клавіатури.

У випадку, якщо під час сканування була активна українська розкладка клавіатури, система інтерпретує передані сканером коди як кириличні символи. У зв`язку з цим встановлено, що при скануванні штрих кодів марок акцизного податку, серія яких закодована латиницею, у фіскальних чеках відображається еквівалент кириличними символами, що відповідають розкладці клавіатури Windows (латинські символи відображаються у вигляді відповідних українських літер, наприклад латинська «A» може відображатися як «Ф»).

Зазначена особливість: є типовою для роботи сканерів у режимі емуляції клавіатури; обумовлена виключно налаштуваннями операційної системи; не свідчить про несправність сканера або РРО/ПРРО; не є результатом навмисних дій користувача.

При цьому фактичні дані, зчитані зі штрихкоду, відповідають реальним даним марки акцизного податку, а зміна відображення має виключно візуальний характер.».

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що позивачка під час продажу алкогольних напоїв видала фіскальні чеки згідно з переліком у додатку 1 до акта перевірки із зазначенням серії марки акцизного податку кириличними символами замість латинських, що може вважатись недоліком реквізиту у розрахунковому документі, а не його відсутністю. У свою чергу вказані фіскальні чеки містили відомості про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.

Підсумовуючи викладене суд зазначає про не підтвердження відповідачем допущення позивачкою порушення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР під час реалізації підакцизних товарів згідно фіскальних чеків, які містили цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, у зв`язку із чим доходить висновку про безпідставність застосування до позивачки штрафних санкцій у розмірі 834794,03 грн та, як наслідок, про протиправність та необхідність скасування спірного ППР у вказаній частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI).

Частиною 2 статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

До адміністративного позову представник позивачки додав документ про сплату судового збору в розмірі 8347,94 грн. Разом з тим, оскільки адміністративний позов поданий в електронній формі тому за подання позовної заяви позивачка мала сплатити судовий збір в розмірі 6678,35 грн (8347,94*0,8) і саме щодо цього розміру судового збору слід вирішити питання про розподіл судових витрат. Інша частина судового збору в розмірі 1669,59 грн може бути повернута, як надміру сплачена.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0060060707 від 09.04.2026 у частині застосування штрафних санкцій на суму 834794,03 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 6678 (шість тисяч шістсот сімдесят вісім) грн 35 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК