Рішення № 140115333, 28.09.2026, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/341/26

Провадження № 2/737/340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н. Ю., за участі секретаря Решітько А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 737/341/26 за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради, третя особа Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Пономаренко Є. П., про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований на дату смерті за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягів з погосподарських книг Дроздівського старостинського округу Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на 1991-2025 роки головою домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був чоловік позивачки ОСОБА_2 , а після його смерті головою домогосподарства була записана ОСОБА_1 .

Будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу будинку від 21.06.1982 року, який зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій під № 18, посвідчений виконавчим комітетом Дроздівської сільської ради депутатів трудящих Куликівського району Чернігівської області.

Вище зазначений будинок позивачка з чоловіком купили перебуваючи у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу від 11.08.1978. Майнові відносини, які виникли між ними після реєстрації шлюбу на момент купівлі даного будинку регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю Української РСР, статтею 22 якого передбачалося, що майно, нажите подружжям за час шлюбу визнавалось спільною сумісною власністю.

Технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 при житті ОСОБА_2 не виготовлявся.

У складі спадщини, яка залишилась після померлого чоловіка ОСОБА_2 є 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями га спорудами АДРЕСА_1 . Проте, за життя ОСОБА_2 не зареєстрував у встановленому порядку право власності.

ОСОБА_2 заповітів не складав.

Після смерті чоловіка позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом до державного нотаріуса Куликівської державної нотаріальної контори Чміль Г.І., яким була заведена спадкова справа № 62/2009 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 11.02.2009 року № 18521318). Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_2 крім неї немає.

Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Пономаренко Є. П. 02.06.2026 виніс Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовивши позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що приватний нотаріус без правовстановлюючого документа на спадкове домоволодіння не може видати свідоцтво про право на спадщину в частині домоволодіння.

За таких обставин позасудовий захист права власності неможливий.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 як за пережившою дружиною.

Позовна заява надійшла до суду 05.06.2026. Ухвалою головуючого судді від 09.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 09.07.2026. Ухвалою суду від 09.07.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 10.08.2026 з витребуванням спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 10.08.2026 спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 витребувана з Державного нотаріального архіву Чернігівської області, судове засідання відкладено на 28.09.2026.

Позивачка в судове засідання 28.09.2026 не з`явилась, про день та час судового засідання повідомлена належним чином, при пред`явленні позову заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Куликівською селищною радою надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач при вирішення справи покладається на розсуд суду.

Приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Пономаренком Є. П. надана заява про розгляд справи без його участі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та матеріали спадкової справи № 62/2009, наданої Державном нотаріальним архівом Чернігівської області, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дроздівка Куликівського району Чернігівської області (а.с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.08.1978 (а.с. 10).

Згідно з довідкою виконкому Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області від 12.02.2009, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , з дружиною ОСОБА_1 , яка проживає в цьому будинку (а.с. 11).

Будинок АДРЕСА_1 належав продавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та згідно з договором купівлі-продажу будинку від 21.06.1982, посвідченим виконавчим комітетом Дроздівської сільської ради депутатів трудящих Куликівського району Чернігівської області, був проданий ОСОБА_2 (а.с. 14). Вказаний договір не містить даних про державну реєстрацію і не має реєстраційного посвідчення.

За інформаційною довідкою № 1095 від 01.04.2026, виданою ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 26).

Відповідно до технічного паспорту житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не зареєстровано, він має наступну характеристику: житловий будинок А-1, ганок а, прибудову А1-1, сараї Б-1, б-1, Г-1, Д-1, погріб В, рік побудови 1957 (а. с. 16-25). Відомості щодо самочинного будівництва відсутні.

Відповідно до Витягів з погосподарських книг Дроздівського старостинського округу Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області на 1991-2025 роки головою домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , значився ОСОБА_2 , з 2011 року головою домогосподарства записана ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

За даними спадкової справи № 62/2009, заведеної Куликівською районною державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 за законом, подавши відповідну заяву, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належні ОСОБА_2 земельні ділянки (а.с. 59-68).

Постановою від 02.06.2026 приватний нотаріус Пономаренко Є. П. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , посилаючись на відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно (а. с. 69).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту не заборонений законом, зокрема такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, підлягають з`ясуванню та оцінюються судом записи у погосподарських книгах, ухвалені органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічний паспорт на будівлі, документи про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Надані суду докази суперечностей не містять та оцінюються судом як достовірні.

Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР (діючого на час виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

До часу набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Аналізуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що державна реєстрація прав на житлові будинки та споруди в історичному зрізі регламентувалася підзаконними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56), а згодом Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5.

Зазначені нормативні акти хоч і передбачали процедуру обліку та реєстрації будівель, проте безпосереднє виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося виключно з фактом державної реєстрації аж до набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, за змістом Інструкції 1966 року, обов`язковій реєстрації підлягали виключно об`єкти в межах міст та селищ міського типу, тоді як для житлових будинків у сільській місцевості така процедура не була передбачена.

Згідно з роз`ясненням Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна державна реєстрація права власності на яке за життя спадкодавця не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання встановлення належності цього майна померлому та визначення прав його спадкоємців підлягає вирішенню судом у судовому порядку.

Таким чином, за відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було створене та оформлене у встановленому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, набувають право на оформлення своїх спадкових прав.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Разом з тим, право власності на успадковану нерухомість виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права. При вирішенні таких спорів слід розмежовувати право на спадщину як майнове право (що є об`єктом спадкування) та безпосереднє виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомості.

За змістом пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо нотаріус відмовляє спадкоємцю в оформленні права на спадщину, така особа має право звернутися до суду за захистом своїх інтересів у порядку позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Враховуючи, що визнання відповідачем позову є добровільним, обґрунтованим та не суперечить вимогам закону, а також не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд вбачає всі правові підстави для задоволення позову.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає встановленим, що будинок АДРЕСА_1 був придбаний подружжям ОСОБА_5 в період зареєстрованого шлюбу, використовувався за призначенням для спільного проживання, існує як об`єкт нерухомого майна, має технічні характеристики житлового будинку та визначену вартість. ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачка має право на 1/2 частину зазначеного будинку, придбаного у шлюбі та на 1/2 його частку в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, як спадкоємець першої черги. У наявній спадковій справі її право на спадкування визнано, інші спадкоємці відсутні. На підставі викладеного її право власності підлягає судовому захисту шляхом задоволення заявленого позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м. (житловий будинок А-1, прибудова А1-1, ганок а, сараї Б-1, б-1, Г-1, Д-1, погріб В), як на належну їй частку у майні, набутому за час шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 64,4 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м. (житловий будинок А-1, прибудова А1-1, ганок а, сараї Б-1, б-1, Г-1, Д-1, погріб В), в порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіком ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28.09.2026.

Суддя Н. Ю. Рубаненко