Рішення № 140114584, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/28812/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/28812/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 07.08.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що пенсію за віком йому призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, проте щорічну індексацію пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026 відповідач не провів шляхом послідовного збільшення саме цього показника на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121, установлені постановами Кабінету Міністрів України № 168, № 185, № 209 і № 236. Указав також, що частина друга статті 42 Закону пов`язує індексацію з показником, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, а не з показником станом на 01.10.2017, що застосування знижених коефіцієнтів, установлених підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 і № 236, суперечить пункту 1 цих постанов, і що на заяву від 07.08.2026 відповідач листом від 31.08.2026 у проведенні індексації відмовив.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28812/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідача зобов`язано надати суду пенсійну справу позивача, заяву позивача від 07.08.2026 про проведення індексації пенсії, відповідь від 31.08.2026 та інші докази, що стосуються предмета спору.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

21 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.09.2026 № 2000-1002-7/161329, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що позивач перебуває на обліку з 22.11.2021 та отримує пенсію за віком, обчислену із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, а механізм перерахунку за частиною другою статті 42 Закону визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124. Указав, що з 01.03.2023 і з 01.03.2024 показник, з урахуванням якого проводиться перерахунок, склав відповідно 7405,03 грн і 7994,47 грн, тому перерахунки з цих дат проведено, але застосовувати проіндексований заробіток недоцільно, а позивачу встановлено доплати до пенсії за пунктом 4 постанови № 168 і абзацом першим пункту 3 постанови № 185; з 01.03.2025 перерахунок проведено із застосуванням коефіцієнта 1,046, з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,061, установлених відповідно для пенсій, призначених у 2022 році, та для пенсій, призначених у 2021 і 2022 роках. Послався також на частину четверту статті 42 Закону, пункт 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 № 10-1, і частину другу статті 19 Конституції України. До відзиву додано витяги з програмного комплексу з рішенням про призначення пенсії, протоколами перерахунку пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026 та розрахунком заробітку для обчислення пенсії.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі заяви від 16.02.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22.11.2021 (рішення про призначення пенсії, особовий рахунок № НОМЕР_2 , розрахунок від 22.02.2022). Пенсію обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, що відповідач підтвердив листом від 31.08.2026 № 56747-55104/М-03/8-2000/26, відзивом та розрахунком заробітку для обчислення пенсії.

За протоколами перерахунку пенсії з 01.03.2023 і з 01.03.2024 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача залишився незмінним - 8715,38 грн, а до пенсії встановлено доплати по 100 грн з 01.03.2023 і з 01.03.2024. З 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії із застосуванням до показника 10846,37 грн коефіцієнта 1,046, з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,061; за розрахунком заробітку станом на 01.03.2026 сукупний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати становить 1,109806 (1,046 х 1,061), а збільшений показник - 12037,37 грн.

07.08.2026 представник позивача - адвокат Дзісь Андрій Романович звернувся до відповідача із заявою про перерахунок (індексацію) пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121. Заяву зареєстровано відповідачем 07.08.2026 за № 55104/М-2000-26.

Листом від 31.08.2026 № 56747-55104/М-03/8-2000/26 відповідач повідомив, що показник середньої заробітної плати, з урахуванням якого проводиться перерахунок пенсії, з 01.03.2023 склав 7405,03 грн (1.17*1.11*1.11*1.14*1.197), з 01.03.2024 - 7994,47 грн (1.17*1.11*1.11*1.14*1.197*1.0796), і зазначив: «Тобто, перерахунки пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024 проведені, але застосовувати при розрахунках пенсії проіндексований заробіток недоцільно». Цим же листом відповідач повідомив, що з 01.03.2025 провів перерахунок пенсії позивача у розмірі 1,046, а з 01.03.2026 - у розмірі 1,061.

Стверджуючи про протиправність дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121, позивач ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Абзацом першим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати з 1 березня 2023 року, 2024 року і 2025 року встановлено постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 (1,197), від 23.02.2024 № 185 (1,0796) і від 25.02.2025 № 209 (1,115). Розміри цих коефіцієнтів сторони не заперечують.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 дійшла висновку, що застосування пункту 5 Порядку № 124 під час перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV є протиправним, а збільшенню на коефіцієнти підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який ураховувався для обчислення пенсії конкретної особи. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справах № 200/422/24 і № 620/7211/24.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсію позивачу обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Саме цей показник, за приписами абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, і підлягав щорічному збільшенню з 1 березня 2023, 2024, 2025 і 2026 років на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121, послідовно, тобто кожний наступний коефіцієнт - до вже збільшеного показника.

Натомість, як убачається з листа від 31.08.2026 № 56747-55104/М-03/8-2000/26 і відзиву, з 01.03.2023 і з 01.03.2024 відповідач збільшував не показник 10846,37 грн, а інший показник, отримавши 7405,03 грн і 7994,47 грн. Добуток наведених відповідачем коефіцієнтів 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 становить 1,96712, тож показник 7405,03 грн отримано із величини 3764,40 грн, яка при обчисленні пенсії позивача не застосовувалася. Порівнявши отримані величини з незбільшеним показником 10846,37 грн, відповідач дійшов висновку про недоцільність застосування проіндексованого заробітку. Такий підхід суд оцінює критично: Закон № 1058-IV не передбачає ні збільшення показника, що не враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, ні порівняння такого збільшеного показника з незбільшеним показником, з якого обчислено пенсію, з вибором більшої з цих величин. Показник 10846,37 грн сам підлягав збільшенню на коефіцієнти 1,197 і 1,0796.

Встановлення позивачу щомісячних доплат до пенсії по 100 грн з 01.03.2023 і з 01.03.2024 не замінює собою перерахунок, передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, і не свідчить про проведення індексації пенсії позивача у визначеному законом порядку. Коефіцієнти за роки, у яких перерахунок не проводився, підлягають застосуванню послідовно, а заміна перерахунку фіксованими доплатами індексацією пенсії не є. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25.

Довід відповідача про правомірність збільшення показника середньої заробітної плати з 01.03.2025 на коефіцієнт 1,046, а з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,061 суд також відхиляє. Відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 знижені коефіцієнти збільшення встановлено «з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки», і вони застосовуються до пенсій, «які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови», з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, передбачених підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209. Отже, цей механізм має субсидіарний характер. Пенсія позивача підлягала підвищенню саме за пунктом 1 зазначених постанов, тобто шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який ураховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,115 і 1,121 відповідно. Підстав для переходу до механізму, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 цих постанов, у відповідача не було, а застосування зниженого коефіцієнта замість встановленого пунктом 1 за своїми наслідками для позивача рівнозначне непроведенню перерахунку пенсії у визначеному законом розмірі.

Посилання відповідача на частину четверту статті 42 Закону № 1058-IV та пункт 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.05.2018 № 10-1, висновків суду не спростовує, оскільки ці положення стосуються перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам з урахуванням набутого страхового стажу, а не індексації пенсії за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, яка є предметом цього спору.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії з 07.08.2026, тобто з дня звернення до відповідача із заявою, і суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності своїх дій не довів.

За таких обставин дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 і 1,121 є протиправними, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести таку індексацію.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 07.08.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168), 1,0796 (постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185), 1,115 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209) та 1,121 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар