Рішення № 140114562, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/28164/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 28.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 19.07.2022 по 28.07.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2022 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у 2022 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28164/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Цією ж ухвалою у відповідача витребувано накази про призначення на посаду та про присвоєння військового звання, наказ командувача Сил логістики Збройних Сил України від 03.07.2022 № 133, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 28.07.2022 № 222, довідки про розміри основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 28.07.2022 з розрахунками нарахованих і виплачених сум, розрахункові документи та докази фактичної виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік і вихідної допомоги при звільненні, а також розпорядчі документи, на підставі яких у 2022 році обчислювалося грошове забезпечення, у тому числі щодо застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходила військову службу на посаді офіцера-психолога Військової частини НОМЕР_2 , була звільнена у 2022 році, а грошове забезпечення їй нараховувалося виходячи з фіксованої розрахункової величини, тоді як розміри посадового окладу та окладу за військовим званням мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Відповідач 24.09.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що з 01.03.2018 пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, - 1762 гривні, а постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 підтверджено незмінність цього правила; що після 29.01.2020 первісна редакція пункту 4 постанови № 704 передбачала застосування 50 відсотків мінімальної заробітної плати, яка відповідно до пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII як розрахункова величина не застосовується; що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлено прожитковий мінімум у розмірі 2102 гривні, тому військовослужбовець не набув права на обчислення окладів із прожиткового мінімуму в розмірі 2481 гривня; що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини (пункт 8 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260), розмір грошового забезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень, а згідно з листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 № 423/6682 асигнування на 2021-2023 роки виділялися з розрахунку прожиткового мінімуму 1762 гривні; що позивачка не довела обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, і порушення своїх прав, а підстав для поширення на спірні правовідносини висновків Верховного Суду немає.

Того ж дня відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, витребуваних ухвалою суду від 11 вересня 2026 року, до якого додав витяг з наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України по особовому складу від 03.07.2022 № 133, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 28.07.2022 № 222 та розрахунково-платіжну відомість № 9 на виплату грошового забезпечення при звільненні за липень 2022 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді офіцера-психолога, військове звання - старший лейтенант.

Наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України по особовому складу від 03 липня 2022 року № 133 позивачку звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 28 липня 2022 року № 222 позивачку виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 28 липня 2022 року. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 28.07.2022 становить 16 років 08 місяців 23 дні календарної служби.

Цим же наказом зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік виплачено в розмірі 18 011,20 грн, та визначено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі одного окладу за військовим званням та вихідної допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби, за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби. Цим же наказом наказано провести відрахування коштів із грошового забезпечення за 8 діб відпустки, використаної в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю № 9 на виплату грошового забезпечення при звільненні за липень 2022 року позивачці нараховано матеріальну допомогу в розмірі 1200,00 грн та грошову допомогу у разі звільнення в розмірі 45 028,00 грн, у графі «невикористана відпустка» відображено від`ємну суму 4802,99 грн, усього нараховано 41 425,01 грн, утримано податок з доходів фізичних осіб 7456,50 грн і військовий збір 621,38 грн, нараховано грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб 7456,50 грн, до виплати - 40 803,63 грн. Посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші щомісячні види грошового забезпечення за липень 2022 року у цій відомості не нараховувалися.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції, яка передбачає обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями встановлено у фіксованому розмірі 1762 гривні. Ці зміни набрали чинності 20 травня 2023 року.

Спірним періодом у цій справі є період з 19 липня 2022 року по 28 липня 2022 року, а також виплати, нараховані позивачці у 2022 році при звільненні.

Увесь спірний період припадає на час після 29 січня 2020 року і передує 20 травня 2023 року, тобто настав до набрання чинності змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2022 року, і є тією величиною, яка підлягала застосуванню при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивачки у липні 2022 року.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, відповідно до якої під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Відповідач у відзиві не заперечує, що грошове забезпечення позивачки у 2022 році обчислювалося з розрахункової величини 1762 гривні, та вважає таке обчислення правомірним. Надана відповідачем розрахунково-платіжна відомість № 9 підтверджує нарахування і виплату позивачці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік і вихідної допомоги при звільненні, однак доказів того, що розміри окладів, з яких обчислено ці виплати, визначено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, відповідач не надав. Довідок про розміри складових грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 28.07.2022 з розрахунками нарахованих і виплачених сум та розпорядчих документів, на підставі яких обчислювалося грошове забезпечення, хоча вони витребовувалися ухвалою суду від 11 вересня 2026 року, відповідач також не надав.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач цього обов`язку не виконав, а отже правомірності нарахування позивачці грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, не довів.

Доводи відповідача про те, що розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, а постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 лише підтвердила незмінність цього правила, суд відхиляє. Пункт 6 постанови № 103, яким було змінено пункт 4 постанови № 704, визнано протиправним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року, а зміни, внесені постановою № 481, набрали чинності 20 травня 2023 року. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, тому постанова № 481 на спірні правовідносини 2022 року не поширюється.

Посилання відповідача на пункт 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII висновку суду не змінює, оскільки позивачка просить обчислити посадовий оклад та оклад за військовим званням із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, а не з мінімальної заробітної плати, і, як зазначає сам відповідач, мінімальна заробітна плата в такому разі застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Не ґрунтуються на законі й доводи відповідача про застосування прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року встановлено в розмірі 2481 гривня, а розмір 2102 гривні визначено лише для визначення базового розміру посадового окладу судді та посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а пункт 4 постанови № 704 у первісній редакції відсилає до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, без застережень щодо спеціального розміру. Крім того, сам відповідач обчислював грошове забезпечення позивачки не з 2102 гривень, а з 1762 гривень.

Доводи відповідача про виплату грошового забезпечення в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини, про зміну розміру грошового забезпечення виключно в межах бюджетних призначень та посилання на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 № 423/6682, який до матеріалів справи не надано, суд також відхиляє. Пунктом 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначені положення регулюють планування і використання бюджетних коштів, проте не змінюють встановленого Кабінетом Міністрів України порядку визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. Відсутність або недостатність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиплати грошового забезпечення в розмірі, визначеному чинним нормативно-правовим актом (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005, пункт 23).

Посилання відповідача на недоведеність позивачкою обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та порушення її прав суд не приймає: обставини проходження служби, звільнення і виплат при звільненні підтверджено витягами з наказів і розрахунково-платіжною відомістю, наданими самим відповідачем, а застосування розрахункової величини 1762 гривні відповідач визнає у відзиві. Доводи відповідача про відсутність підстав для врахування висновків Верховного Суду суд відхиляє, оскільки постанова Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 стосується застосування пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції до обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, тобто подібних правовідносин.

Оскільки розміри основних видів грошового забезпечення визначають і розміри похідних виплат, перерахунку підлягають також процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премія, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік і вихідна допомога при звільненні у 2022 році.

Вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є похідною від вимоги про перерахунок грошового забезпечення і підлягає задоволенню разом з нею.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір позивачкою не сплачувався, інших судових витрат до відшкодування не заявлено, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 28.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити з 19.07.2022 по 28.07.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у 2022 році без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , вихідної допомоги при звільненні у 2022 році із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар