Рішення № 140114556, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27980/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3, ЄДРПОУ 37533381), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 на денній формі навчання освіти рівня «Фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю D3 Менеджмент в Київському професійно-педагогічному фаховому коледжі імені Антона Макаренка».

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27980/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). До участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Інфоресурс». Цією ж ухвалою у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а також докази щодо наявності відповідного розділу Єдиної державної електронної бази з питань освіти та його відомостей, щодо формування довідки і суб`єкта, який її сформував, щодо повноважень, підстав і фізичної можливості Міністерства освіти і науки України вносити записи та змінювати видані іншими особами довідки, а третій особі запропоновано подати письмові пояснення.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2013 році вступив на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, проте 22.07.2015 був відрахований без отримання диплома, а у серпні 2026 року вступив на навчання за денною формою для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Оскільки жодного рівня вищої або фахової передвищої освіти він раніше не здобув, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не порушує, тоді як у довідці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти зазначено протилежне.

11 вересня 2026 року до суду надійшли відзив Міністерства освіти і науки України на позовну заяву та заява цього ж відповідача, подана на виконання ухвали суду від 08 вересня 2026 року, підписані представником відповідача Матвіюком М.А. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що внесення інформації про здобувача освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності відповідно до пункту 10 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872, що ця база функціонує в автономному режимі, а особа отримує відомості про себе через відповідний вебсервіс; по суті спору відповідач зазначив, що позивач протягом 2013-2016 років набував фахових компетентностей за освітнім рівнем молодшого спеціаліста, а в серпні 2026 року зарахований для здобуття рівня фахового молодшого бакалавра, що за результатами будь-якого долучення особи до освітнього процесу в будь-якому обсязі у неї формуються компетентності на відповідному рівні освіти, а висновок щодо послідовності здобуття освіти формується за алгоритмом, встановленим згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24. Відповідач також зазначив, що він не вносив до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей стосовно позивача і не видавав йому довідки, рішення приймає у формі наказів, а тому протиправні дії з його боку відсутні, тоді як на державне підприємство «Інфоресурс» як технічного адміністратора цієї бази покладено лише технічні функції. Відповідач також послався на те, що наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, на який посилається позивач, втратив чинність згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 22.10.2025 № 1384, що за пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» диплом молодшого спеціаліста прирівнюється до диплома фахового молодшого бакалавра, а тому повторне здобуття освіти на тому самому рівні не є послідовним, що відрахована із закладу освіти особа має поновитися на навчання, а не вступати до закладу освіти повторно, що цей спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а в разі їх заявлення просив обмежити їх розмір сумою не більше 1000 грн.

Третя особа письмових пояснень не надала.

14 вересня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що Міністерство освіти і науки України є держателем і володільцем Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що перелік відомостей, які вносить заклад освіти, висновку про послідовність здобуття освіти не містить, і що рівень освіти є завершеним етапом, який підтверджується документом про освіту, якого позивач не отримував. Позивач також зазначив, що алгоритм визначення послідовності здобуття освіти запроваджено дорученням і листом відповідача, які не є нормативно-правовими актами, що цей алгоритм прирівнює незавершене навчання до здобутого рівня освіти і водночас не вважає порушенням послідовності поновлення або переведення особи, яка раніше навчалася за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, на навчання за освітньо-професійним ступенем фахового молодшого бакалавра, а доручення і лист, зазначені у відзиві як додані, до відзиву не додано. Позивач також зазначив, що підставою позову є норми законів, а не наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, що обов`язку поновлюватися на навчання замість вступу закон не встановлює, а заклад освіти, з якого його відраховано, розташований у місті Донецьку, і що спір є публічно-правовим, оскільки відповідач є центральним органом виконавчої влади, а спірні відомості внесено до державної електронної бази. Крім того, позивач заявив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом серії НОМЕР_2 від 12.05.2012; раніше ним здобуто базову середню освіту (свідоцтво серії НОМЕР_3 від 23.06.2009).

01 вересня 2013 року позивача зараховано на навчання за заочною формою для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. 22 липня 2015 року позивача відраховано із закладу освіти. Диплом молодшого спеціаліста позивачу не видавався; відомостей про здобуття позивачем будь-якого рівня вищої або фахової передвищої освіти Єдина державна електронна база з питань освіти не містить, що підтверджується як випискою з цієї бази, так і доданою відповідачем «Історією навчання здобувача освіти».

Наказом від 19 серпня 2026 року № 133-д позивача зараховано на навчання за денною формою для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю D3 Менеджмент.

Згідно з довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 894139, сформованою 01.09.2026, у графі щодо послідовності здобуття освіти зазначено «Ні, порушує». Розділ «Інформація про документи про освіту» цієї довідки є порожнім.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Здобуття освітнього ступеня підтверджується документом про освіту встановленого зразка. Особа, яку відраховано із закладу освіти без завершення навчання і без отримання документа про освіту, відповідного рівня освіти не здобула.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача відраховано із закладу освіти 22.07.2015 без отримання диплома молодшого спеціаліста, а відомості про здобуття ним будь-якого рівня вищої чи фахової передвищої освіти у Єдиній державній електронній базі з питань освіти відсутні; розділ довідки про документи про освіту порожній. Єдиним підтвердженим рівнем освіти позивача є профільна (повна загальна) середня освіта.

Отже, вступ позивача у 2026 році на навчання для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра є здобуттям наступного, вищого за раніше здобутий, рівня освіти і послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не порушує.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 та від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24.

Щодо доводу відповідача про те, що позивач протягом 2013-2016 років набував фахових компетентностей на тому самому рівні, суд зазначає, що пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» рівень освіти визначено як завершений етап освіти, тому послідовність, визначена частиною другою статті 10 цього Закону, пов`язується із завершенням попереднього рівня освіти, а не з фактом навчання на ньому. Навчання, перерване відрахуванням без здобуття освітнього рівня, завершенням рівня освіти не є. Крім того, позивач навчався заочно і був відрахований через два роки після вступу, тобто не завершив і самої освітньої програми. Посилання відповідача на пункт 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» суд відхиляє, оскільки диплома молодшого спеціаліста позивач не отримував.

Щодо доводу відповідача про те, що внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти належить до компетенції закладів освіти, а база функціонує в автономному режимі, суд зазначає таке. Відповідач є держателем і володільцем цієї бази. Відомості про порушення або відсутність порушення послідовності здобуття освіти не входять до переліку даних, які вносить заклад освіти про здобувача: такий висновок формується за алгоритмом, який, як зазначив сам відповідач у відзиві, встановлено згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24, і відповідно до якого доопрацьовано програмне забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Посилання на автономність функціонування бази не звільняє її держателя від обов`язку забезпечити достовірність відомостей, які в ній формуються, і не позбавляє його можливості цю достовірність відновити. Доручення Міністра освіти і науки України, яким встановлено такий алгоритм, нормативно-правовим актом не є і не може прирівнювати незавершене навчання до здобутого рівня освіти, звужуючи зміст пункту 23 частини першої статті 1 та частини другої статті 10 Закону України «Про освіту». Та обставина, що відповідач оформлює свої рішення наказами, не виключає можливості оскарження його дій, оскільки пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикцію адміністративних судів поширено на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спірні відомості сформовано в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за алгоритмом, встановленим відповідачем. Посилання відповідача на можливість отримання фізичною особою відомостей про себе через офіційний вебсайт цієї бази предмета спору не стосується, оскільки позивач оспорює не спосіб отримання відомостей, а їх зміст.

Щодо доводу відповідача про належність спору до юрисдикції цивільних судів суд зазначає, що відповідач є центральним органом виконавчої влади, спірні відомості внесено до державної електронної бази з питань освіти, а спір виник у зв`язку з реалізацією відповідачем владних управлінських функцій. За пунктами 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів; це питання вирішено ухвалою суду від 08 вересня 2026 року про відкриття провадження у справі.

Щодо посилання відповідача на втрату чинності наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 суд зазначає, що послідовність здобуття освіти визначена частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а суд при вирішенні справи застосовує норми права незалежно від того, на які норми посилаються учасники справи.

Щодо доводу відповідача про те, що відрахована особа має поновитися на навчання, а не вступати до закладу освіти повторно, суд зазначає, що жодна норма законодавства не ставить право особи на вступ до закладу освіти в залежність від попереднього відрахування і не зобов`язує її саме поновлюватися на навчання. Крім того, заклад освіти, з якого позивача відраховано у 2015 році, розташований у місті Донецьку. Суд також враховує, що за наведеним у відзиві алгоритмом не вважається порушенням послідовності поновлення або переведення особи, попереднє навчання якої за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста завершилося відрахуванням, на навчання за освітньо-професійним ступенем фахового молодшого бакалавра. Отже, за алгоритмом самого відповідача незавершене навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста саме по собі не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, а розмежування таких випадків за способом початку навчання (поновлення, переведення чи вступ) законом не передбачено.

Суд також враховує, що на виконання пункту 6 ухвали суду від 08 вересня 2026 року відповідач надав лише «Історію навчання здобувача освіти» та письмові пояснення, а доказів щодо суб`єкта, який сформував довідку, та щодо підстав і повноважень внесення відповідного запису не надав. Доручення Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 та лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24, які у відзиві зазначено як додані, до відзиву не додано. За приписами абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у відповіді на відзив позивач заявив про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до абзацу другого частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після надходження відповідних доказів у порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, і заперечення відповідача щодо їх розміру будуть оцінені під час вирішення цього питання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 10, ЄДРПОУ 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Інфоресурс» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 3, ЄДРПОУ 37533381), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», щодо здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю D3 Менеджмент за денною формою навчання у Київському професійно-педагогічному фаховому коледжі імені Антона Макаренка (код закладу освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти 549, картка здобувача освіти 13395425, наказ про зарахування від 19.08.2026 № 133-д, період навчання з 01.09.2026 по 31.01.2029).

Стягнути з Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар