Рішення № 140114532, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27290/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Огульчанське» (адреса: вулиця Лозівська, будинок 96, м. Дергачі, Харківська область, 62300, ЄДРПОУ 30486854) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Огульчанське» (код ЄДРПОУ 30486854) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з березня 2026 року по серпень 2026 року в розмірі 28 988,64 грн.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27290/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у позивача витребувано докази трудових відносин пільговиків з відповідачем, докази виплати їм пенсій, докази направлення розрахунків фактичних витрат і їх отримання відповідачем, а також докази правильності визначення частки плати підприємства; у відповідача - копії всіх доказів, що стосуються предмету спору.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 особам, пільговий стаж яких набуто на цьому підприємстві, проте за період з березня 2026 року по серпень 2026 року таких витрат не відшкодував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 28 988,64 грн.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заперечень, пояснень, заяв і клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно з частиною шостою статті 162 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплачуються пенсії, призначені на пільгових умовах за Списком № 2, двом особам, пільговий стаж яких набуто на Приватному сільськогосподарському підприємстві «Огульчанське»: ОСОБА_1 (пенсію призначено 25.12.2019, дата досягнення пенсійного віку 24.06.2027, стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії, - 20 років, стаж роботи на цьому підприємстві - 20 років, частка плати підприємства 100 відсотків) та ОСОБА_2 (пенсію призначено 11.09.2009, дата досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка плати підприємства 100 відсотків).

Позивачем складено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за формою додатка 6 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України: від 03.03.2026 № 9516/03-16/3 - з березня 2026 року на суму 4 831,44 грн на місяць ( ОСОБА_1 - 2 646,19 грн, ОСОБА_2 - 2 185,25 грн), а також від 01.04.2026 № 13942/03-16/3, від 03.05.2026 № 18170/03-16/3, від 02.06.2026 № 21851/03-16/3, від 01.07.2026 № 25828/03-16/3 і від 03.08.2026 № 30095/03-16/3 - відповідно з квітня, травня, червня, липня і серпня 2026 року на суму 4 864,55 грн на місяць ( ОСОБА_1 - 2 646,19 грн, ОСОБА_2 - 2 218,36 грн). Розрахунки підписані начальником відділу перерахунків пенсій № 4 Головного управління.

Розрахунки з супровідними листами надіслано відповідачу за адресою вулиця Лозівська, будинок 96, м. Дергачі, Харківська область, листами від 10.03.2026 № 2000-0607-8/40698, від 08.04.2026 № 2000-0607-8/59606, від 08.05.2026 № 2000-0607-8/81157, від 05.06.2026 № 2000-0607-8/99418, від 07.07.2026 № 2000-0607-8/118148 і від 05.08.2026 № 2000-0607-8/134815. У кожному з листів зазначено суму нарахування за відповідний місяць, суму заборгованості станом на перше число місяця та реквізити для сплати (рахунок UA293518230000000256043012099, код платежу 50020600, «відшкодування по списку № 2»).

На підтвердження надіслання розрахунків і супровідних листів позивач надав список згрупованих рекомендованих листів № 11_05_2026, прийнятих акціонерним товариством «Укрпошта» 12.05.2026 (відправлення № R067168423346 на адресу відповідача), а також повернуті відправнику поштові відправлення № R067193466544, № R067193830606, № R067220915490 і № R067250222847, адресовані відповідачу (відправлення № R067220915490 - з найменуванням адресата «СтОВ Огульчанське») за адресою: АДРЕСА_1 . На відправленнях № R067193466544, № R067193830606 і № R067250222847 проставлено відмітку про повернення «адресат відсутній», на відправленні № R067220915490 причину повернення не зазначено. Графи «Підпис одержувача» бланків повідомлень про вручення не заповнені; на бланку повідомлення до відправлення № R067250222847 проставлено позначки навпроти граф «Члену сім`ї» і «Дата вручення» без зазначення прізвища, підпису одержувача і дати вручення.

Згідно з розрахунками ціни позову, складеними начальником відділу забезпечення наповнення бюджету № 3 Головного управління, за березень, квітень, травень, червень, липень і серпень 2026 року нараховано по 4 831,44 грн (строки сплати відповідно 25.03.2026, 25.04.2026, 25.05.2026, 25.06.2026, 25.07.2026 і 25.08.2026), сплачено 0,00 грн, заборгованість разом становить 28 988,64 грн, з яких на ОСОБА_2 припадає 13 111,50 грн (шість платежів по 2 185,25 грн), а на ОСОБА_1 - 15 877,14 грн (шість платежів по 2 646,19 грн). Суд перевірив розрахунок і встановив, що він арифметично правильний.

Позов сформовано в системі «Електронний суд» 31 серпня 2026 року і підписано представником позивача за довіреністю. Копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу за адресою: вулиця Лозівська, будинок 96, м. Дергачі, Харківська область, що підтверджується списком рекомендованих відправлень акціонерного товариства «Укрпошта» № 3492 від 28.08.2026 (штрихкодовий ідентифікатор R067266200851).

Судовий збір у розмірі 2 662,40 грн сплачено позивачем платіжною інструкцією від 28.08.2026 № 3692.

Заборгованість відповідачем не сплачена.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Абзацами першим та другим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Абзацами третім та четвертим пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, зокрема особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до розділу 6 Інструкції № 21-1. Цим розділом визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, підприємство зобов`язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам, які набули пільговий стаж на цьому підприємстві, до досягнення такими особами пенсійного віку.

Щодо кола осіб, на яких поширюється цей обов`язок, суд зазначає, що абзац четвертий пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV виключає з числа платників такої плати сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, визначених підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач віднесений до четвертої групи платників єдиного податку; відповідач, якому надіслано копію позовної заяви і встановлено строк для подання відзиву, таких обставин не наводив і жодних доказів на їх підтвердження не подав. За наявними матеріалами підстав для застосування наведеного виключення немає.

У постанові від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19 Верховний Суд зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Цей висновок Верховний Суд підтримав у постанові від 08.11.2023 у справі № 818/763/18.

Верховний Суд у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/7913/17 та від 18.06.2021 у справі № 812/1926/17 дійшов висновку, що за умови вручення відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які останній добровільно не сплатив, така заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Оцінюючи дотримання цієї умови, суд враховує, що розділом 6 Інструкції № 21-1 на орган Пенсійного фонду покладено обов`язок надіслати підприємству розрахунки фактичних витрат, і цей обов`язок позивач виконав: розрахунки разом із супровідними листами щомісяця надсилалися відповідачу рекомендованими відправленнями за адресою: вулиця Лозівська, будинок 96, м. Дергачі, Харківська область. Відповідач цих відправлень не отримав, однак про іншу адресу для листування позивача не повідомив, доказів надіслання розрахунків за неналежною адресою не надав і обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому отримати поштову кореспонденцію, не навів.

Суд також враховує, що обов`язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановлений безпосередньо пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV і виник у відповідача з дня призначення цим особам пільгових пенсій, а не з дня отримання розрахунку, яким лише визначається розмір щомісячного платежу. Розрахунки, на яких ґрунтується позов, додані до позовної заяви; відповідач їх в адміністративному або судовому порядку не оскаржував, доказів такого оскарження матеріали справи не містять, власного розрахунку не надав і розмір заборгованості не спростував. Ні факту набуття ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пільгового стажу на цьому підприємстві, ні визначеної позивачем частки плати підприємства у розмірі 100 відсотків відповідач не заперечив.

Окремо суд зазначає, що з квітня 2026 року позивач визначив місячну суму до відшкодування у розмірі 4 864,55 грн, тоді як до розрахунку ціни позову і до позовних вимог включено по 4 831,44 грн за кожний з шести місяців спірного періоду, тобто заявлено суму, меншу за нараховану. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, а тому суд вирішує спір у межах заявленої суми 28 988,64 грн і за межі позовних вимог не виходить.

Станом на день вирішення спору заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з березня 2026 року по серпень 2026 року в сумі 28 988,64 грн відповідачем не сплачена. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат позивач у цій справі не поніс, а тому сплачений судовий збір і інші судові витрати розподілу не підлягають.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: майдан Свободи, Держпром, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) до Приватного сільськогосподарського підприємства «Огульчанське» (адреса: вулиця Лозівська, будинок 96, м. Дергачі, Харківська область, 62300, ЄДРПОУ 30486854) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Огульчанське» (ЄДРПОУ 30486854) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з березня 2026 року по серпень 2026 року в розмірі 28 988 грн 64 коп. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 64 копійки).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар