Рішення № 140114520, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/26970/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 18 376,40 гривень на розрахунковий рахунок UA818999980314000699000020583, одержувач ГУК Харків обл/МТГ Барвінкове/18050400, код одержувача 37874947, банк одержувача Казначейство України.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26970/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано копії всіх доказів, що стосуються предмету спору, а у позивача - витяг з інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 18050400, податкові декларації платника єдиного податку, докази надіслання і вручення податкової вимоги від 09.02.2026 № 0002370-1306-2040 та розрахунок заявленої до стягнення суми 18 376,40 грн у розрізі кожного строку сплати з поясненням причин розбіжності між сумою, зазначеною в податковій вимозі, і сумою позовних вимог.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач є платником єдиного податку другої групи, самостійно визначені ним суми єдиного податку у встановлені строки не сплатив, унаслідок чого виник податковий борг, на погашення якого надіслано податкову вимогу, що залишена без виконання.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, своїм правом на подання заяви по суті справи не скористався, витребуваних ухвалою суду доказів не надав. Витребувані ухвалою суду документи позивачем також не подані.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа - підприємець і перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Харківській області. Податкова адреса відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - АДРЕСА_1 .

14 липня 2025 року відповідач подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 40240419, обравши другу групу платників єдиного податку зі ставкою у розмірі 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Єдиний податок за кодом бюджетної класифікації 18050400 «Єдиний податок з фізичних осіб» відповідачем не сплачувався. Згідно з розрахунком суми податкового боргу, складеним головним державним інспектором Куп`янського відділу Головного управління ДПС у Харківській області, за строками сплати 20.08.2025, 20.09.2025, 20.10.2025, 20.11.2025 і 20.12.2025 нараховано по 1 600,00 грн (20 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2025 у розмірі 8 000,00 грн), а за строками сплати 20.01.2026, 20.02.2026, 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026 і 20.06.2026 - по 1 729,40 грн (20 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2026 у розмірі 8 647,00 грн). Усього нараховано 18 376,40 грн, сплачено 0,00 грн, до стягнення - 18 376,40 грн, у тому числі основний платіж 18 376,40 грн, пеня 0,00 грн, штрафні санкції 0,00 грн.

Зазначені дані підтверджуються витягом з інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 18050400 за період з 20.08.2025 по 20.06.2026, у якому відображено нарахування та збільшення недоїмки і кінцеве сальдо 18 376,40 грн без жодної суми сплати.

09 лютого 2026 року відповідачу сформовано податкову вимогу форми «Ф» № 0002370-1306-2040 на суму 9 729,40 грн станом на 05 лютого 2026 року (податкове зобов`язання 9 729,40 грн, штрафні санкції 0,00 грн, пеня 0,00 грн). Податкову вимогу надіслано відповідачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення № R 06709 831536 2. Поштове відправлення відповідачу не вручене та повернуте відправнику 19 лютого 2026 року з причиною невручення «адресат відсутній»; графи «Вручено особисто», «Дата вручення» і «Підпис одержувача» бланка повідомлення про вручення не заповнені.

Податкова вимога від 09.02.2026 № 0002370-1306-2040 в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою чи відкликаною.

Після надіслання податкової вимоги сума податкового боргу відповідача збільшилася на 8 647,00 грн за рахунок нарахувань за строками сплати 20.02.2026, 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026 і 20.06.2026 (п`ять платежів по 1 729,40 грн, що відповідає нарахуванню, здійсненому позивачем) і станом на день звернення до суду становить 18 376,40 грн.

Позовну заяву від 27.08.2026 № 16931/5/20-40-13-04-05 подано до суду через підсистему «Електронний суд» 28 серпня 2026 року. Електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач не має, і в силу частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку реєстрації такого кабінету він не має; копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу за податковою адресою листом з оголошеною цінністю акціонерного товариства «Укрпошта» № 6116500359404 (фіскальний чек від 27.08.2026, опис вкладення на 21 аркуш).

Податковий борг відповідачем не погашено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Пунктом 293.7 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної, міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. Для другої групи такий максимальний розмір становить 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (пункти 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України). Саме цю ставку відповідач зазначив і у власній заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.07.2025 № 40240419.

Отже, суми єдиного податку, які підлягали сплаті відповідачем, є самостійно визначеними платником податків і з дня, наступного за граничним строком сплати, набули статусу узгодженого грошового зобов`язання, а несплачені у встановлений строк - статусу податкового боргу. Податкових повідомлень-рішень у цій справі не приймалося, а тому питання про їх вручення, узгодження та адміністративне оскарження не виникає.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). Абзацом другим цього пункту встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Податкову вимогу від 09.02.2026 № 0002370-1306-2040 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення саме за податковою адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, яку відповідач повідомив під час державної реєстрації і про зміну якої контролюючий орган не повідомляв. Цю ж адресу ( АДРЕСА_1 ) відповідач зазначив як податкову адресу суб`єкта господарювання в пункті 6 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.07.2025 № 40240419. Причина невручення - «адресат відсутній» - за своїм змістом відповідає передбаченому абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України випадку незнаходження фактичного місця розташування платника податків, а тому податкова вимога вважається врученою відповідачу 19 лютого 2026 року, тобто у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Щодо розбіжності між сумою, зазначеною в податковій вимозі (9 729,40 грн), і сумою позовних вимог (18 376,40 грн) суд зазначає таке. Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Абзацом другим цього пункту передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Різниця у розмірі 8 647,00 грн утворилася виключно за рахунок нарахувань єдиного податку за строками сплати 20.02.2026, 20.03.2026, 20.04.2026, 20.05.2026 і 20.06.2026, тобто після формування податкової вимоги, і є збільшенням того самого податкового боргу за тим самим кодом бюджетної класифікації 18050400. За наведеними приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України повторна податкова вимога на суму такого збільшення не надсилається, а погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення. Отже, стягненню підлягає вся сума податкового боргу - 18 376,40 грн.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Податкову вимогу вважається врученою 19.02.2026, позов подано 28.08.2026, тобто після спливу тридцяти календарних днів з дня її вручення.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Інше у цій категорії спорів встановлено пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, за яким податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Найраніший податковий борг відповідача виник 21.08.2025, останній - 21.06.2026, а позов подано 28.08.2026, тобто в межах 1095 календарних днів. Крім того, право на стягнення всієї суми боргу з урахуванням його збільшення за строком сплати 20.06.2026 виникло у позивача після 21.07.2026, і тримісячний строк, установлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, також не пропущено.

Щодо порядку розгляду справи суд зазначає, що стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України у цій справі не застосовується, оскільки позивач звернувся з позовною заявою в загальному порядку, а скорочені строки, визначені частинами другою і третьою цієї статті, на час звернення сплили; частина п`ята статті 283 цього Кодексу прямо допускає звернення в загальному порядку.

Розмір податкового боргу підтверджується розрахунком суми податкового боргу, витягом з інтегрованої картки платника та податковою вимогою і відповідачем не спростований. Доказів сплати податкового боргу повністю або частково матеріали справи не містять. Відомостей про те, що відповідач втратив статус платника єдиного податку або що нарахування єдиного податку припинено, матеріали справи також не містять.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач надав докази на підтвердження заявлених вимог; відповідач жодних заперечень не подав і доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу у розмірі 18 376,40 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів позивача не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат у цій справі не понесено, судовий збір позивачем не сплачувався у зв`язку зі звільненням від його сплати, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46, ЄДРПОУ 43983495) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в розмірі 18 376 грн 40 коп. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 40 копійок) на розрахунковий рахунок UA818999980314000699000020583, одержувач ГУК Харків обл/МТГ Барвінкове/18050400, код одержувача 37874947, банк одержувача Казначейство України.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар