Рішення № 140114510, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. справа № 520/25553/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 520/25553/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» (адреса 61033, м. Харків, вул. Тахіатаська, буд. 3, ЄДРПОУ 44570322) до Львівської митниці Держмитслужби (адреса 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» (адреса 61033, м. Харків, вул. Тахіатаська, буд. 3, ЄДРПОУ 44570322) до Львівської митниці Держмитслужби (адреса 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано двадцять дві картки відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та двадцять два рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» судовий збір у розмірі 58572,80 грн.

23 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/25553/26, в якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням суду від 18 вересня 2026 року не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу; що позивач у позовній заяві просив покласти всі судові витрати на відповідача; що за умовами пункту 2.2 договору про надання правничої допомоги № 1-01.08.2026 від 01 серпня 2026 року оплата гонорару здійснюється клієнтом після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, тому докази понесених витрат не могли бути подані раніше.

До заяви додано: договір про надання правничої допомоги № 1-01.08.2026 від 01 серпня 2026 року, укладений між Адвокатським бюро «Андрія Тімонова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС»; акт приймання-передачі № 1 від 23 вересня 2026 року до зазначеного договору; платіжну інструкцію від 23.09.2026 на суму 90000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серії АН № 2051030 від 14 серпня 2026 року. Копію заяви з додатками доставлено до електронного кабінету Львівської митниці Держмитслужби 23 вересня 2026 року о 19:21, що підтверджується квитанцією № 8874269.

25 вересня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому відповідач, посилаючись на статті 137, 139, 143 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначає, що визначена адвокатом сума витрат не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом; що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, понесених стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зазначений перелік підстав для прийняття додаткового рішення є вичерпним.

Тобто, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач у пункті 5 прохальної частини позовної заяви та у пункті 23 прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог від 31 серпня 2026 року просив покласти судові витрати на відповідача. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), рішення ухвалено 18 вересня 2026 року. Заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами розміру витрат на професійну правничу допомогу подано 23 вересня 2026 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Отже, підстав для залишення заяви без розгляду немає.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 та частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 2.1 договору про надання правничої допомоги № 1-01.08.2026 від 01 серпня 2026 року клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 2000,00 грн за одну годину роботи. Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата гонорару здійснюється клієнтом після ухвалення судом першої інстанції судового рішення; після ухвалення судового рішення адвокат виставляє клієнту відповідний рахунок на оплату гонорару.

Відповідно до акта приймання-передачі № 1 від 23 вересня 2026 року Адвокатське бюро «Андрія Тімонова» надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» прийняло професійну правничу допомогу у межах адміністративної справи № 520/25553/26 загальним обсягом 45 годин вартістю 90000,00 грн, а саме: консультування, збір, правовий аналіз та систематизація документів - 5 год., 10000,00 грн; формування правової позиції у справі, визначення способів захисту та правове обґрунтування заявлених вимог - 2,5 год., 5000,00 грн; супровід формування пакета документів, засвідчення копій, комплектація доказів та їх направлення суду - 6 год., 12000,00 грн; підготовка, складання позовної заяви та контроль судової справи - 16,5 год., 33000,00 грн; підготовка заяви про збільшення позовних вимог - 11 год., 22000,00 грн; підготовка заяви про долучення документів та збір і групування додатків - 3 год., 6000,00 грн; підготовка клопотання про розподіл судових витрат - 1 год., 2000,00 грн.

Платіжною інструкцією від 23.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» перерахувало Адвокатському бюро «Андрія Тімонова» 90000,00 грн з призначенням платежу «правова допомога за рахунком № 1/22092026 від 22.09.2026р., без ПДВ».

Процесуальні документи, підготовка яких зазначена в акті приймання-передачі, наявні в матеріалах справи: позовна заява від 17 серпня 2026 року, заява про збільшення позовних вимог від 31 серпня 2026 року, клопотання про долучення доказів від 1 вересня 2026 року, заява про ухвалення додаткового рішення від 23 вересня 2026 року.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Надаючи оцінку клопотанню відповідача, суд зазначає, що його доводи мають загальний характер і зводяться до тверджень про те, що заявлена сума витрат є необґрунтованою та завищеною, без посилання на конкретні обставини та докази. Відповідач не навів розрахунку, який свідчив би про неспівмірність витрат на правничу допомогу, не зазначив, які саме послуги, перелічені в акті приймання-передачі № 1 від 23 вересня 2026 року, не були надані або є завищеними за обсягом часу чи вартістю, та якою, на його думку, є співмірна сума таких витрат. Посилання відповідача на складність справи, обсяг досліджених та підготовлених доказів і нормативно-правових актів не підкріплені жодним аналізом змісту виконаних адвокатом робіт. Такі загальні твердження не спростовують співмірності заявлених витрат і не є достатніми для їх зменшення, оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на відповідача.

Справа стосувалась оскарження двадцяти двох карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та двадцяти двох рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих щодо товарів, поставлених за чотирма зовнішньоекономічними договорами, потребувала аналізу значного обсягу документів, що підтверджують митну вартість товарів, та підготовки, крім позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог і клопотання про долучення доказів. Відповідач подав у справі відзив на позовну заяву та додаткові пояснення. Отже, справа не є справою незначної складності, а обсяг часу, зазначений в акті приймання-передачі щодо підготовки процесуальних документів у справі, відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Щодо доводу відповідача про те, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню, суд зазначає, що подання доказів розміру витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду прямо передбачене частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а питання про судові витрати, не вирішене судовим рішенням, вирішується додатковим рішенням у цій самій справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 цього Кодексу. Отже, послуга «підготовка клопотання про розподіл судових витрат» вартістю 2000,00 грн, зазначена в акті приймання-передачі № 1 від 23 вересня 2026 року, пов`язана з розглядом цієї справи, а довід відповідача в цій частині є необґрунтованим.

Отже, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, а витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню в повному обсязі - у розмірі 90000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність прийняття додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 520/25553/26 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Держмитслужби (адреса 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» (адреса 61033, м. Харків, вул. Тахіатаська, буд. 3, ЄДРПОУ 44570322) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90000,00 грн (дев`яносто тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар