Ухвала суду № 140114455, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 вересня 2026 року Справа № 520/29266/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бабаєв А.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28 серпня 2025 року по 28 лютого 2026 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28 серпня 2025 року по 28 лютого 2026 року включно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 позовну заяву залишено без руху, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та документ про сплату судового збору на суму 1064,96 грн.

Позивачем подано до суду заяву, в якій просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити позивачу, ОСОБА_1 , строк звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 НГУ про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій та відкрити провадження по справі.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Так, позивач зокрема просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 НГУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28 серпня 2025 року по 28 лютого 2026 року включно.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2025 по справі № 380/1794/24 зазначив, що кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20, від 07 вересня 2023 року у справі № 160/914/23, згідно з якою строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо.

Отже, зважаючи те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення за період з 28 серпня 2025 року по 28 лютого 2026 року, здійсненої йому 25.06.2026 на виконання рішення суду, позивач звернувся 15.09.2026 року (позов сформовано через систему Електронний суд), суд зазначає, що позивач звернувся до суду з такими вимогами поза межами місячного строку.

За таких обставин, позивач пропустив встановлений строк звернення до суду за наведеними позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 19.05.2025 по справі № 380/1794/24.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що 12.03.2022 близько 08.35 години, в ході виконання службово-бойових завдань та стримування прориву ворожих військ противника неподалік населеного пункту Гута-Межигірська, Вишгородського району, Київської області, по позиціях перебування захисників України противником було завдано масові обстріли з артилерійського, мінометного, танкового, гранатометного та стрілецького озброєння, в результаті яких, позивач отримав вибухову травму (поранення). Вказано, що першу медичну допомогу військовослужбовцю було надано на місці події. Зазначено, що через деякий час позивача було евакуйовано із бойових позицій та госпіталізовано до ДУ «Головний медичний центр МВС України». Вказано, що за наслідками отриманого 12.03.2022 року під час виконання службово-бойового завдання поранення позивач неодноразово проходив необхідні медичні обстеження та лікування. Зазначено, що безпосередня участь у бойових діях, постійне перебування в умовах підвищеної небезпеки для життя та здоров`я, отримання поранення, подальше лікування та проходження медичних обстежень становили для позивача значне фізичне та психоемоційне навантаження. Вказано, що після припинення безпосередньої участі у бойових діях позивачу також був необхідний певний час для відновлення та адаптації до звичайних умов життя, з урахуванням наслідків отриманого поранення та пережитих подій.

У справі Bellet V. France ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до положень п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (№ 63566/00), п. 13 рішення ЄСПЛ у справі Петриченко проти України (№ 2586/07) та пункту 280 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо и. 1 ст. 6 Конвенції.

При цьому, як випливає з рішення ЄСПЛ у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно було надати до суду документ про сплату судового збору на суму 1064,96 грн.

Позивачем подано до суду заяву, в якій просив звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

При цьому, приписи п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначають певну категорію осіб, яка звільнена від сплати судового збору. Тобто, вказані приписи Закону самостійно звільняють певну категорію осіб від сплати судового збору, а тому не потребується додаткового звільнення судом від сплати судового збору.

Так, в обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на позицію Верховного Суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25.

Суддя зауважує, що у справі № 752/3051/25 розглядались спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, позиція Верховного Суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25 не є релевантною по відношенню до предмету даного позову.

Натомість цій справі позовні вимоги позивача стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 року по справі № 160/20070/21, від 14.08.2025 року по справі № 260/6591/24.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 по справі № 520/23062/24 зазначив, що з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, у взаємозв`язку з положеннями статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відсутність підстав для відступу, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі, що розглядається та не вбачає підстав для скасування судових рішень в цій частині.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищевказані посилання позивача є необґрунтованими, а заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Суддя зазначає, що позивач просив звільнити його від сплати судового збору відповідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем не зазначено та не доведено наявності обставин визначених приписами ст.8 Закону України «Про судовий збір» для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати за подання даного позову.

При цьому, позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору для усунення недоліків позовної заяви.

З огляду на викладене, до теперішнього часу позивач не усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, яку залишено без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, слід зазначити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, що передбачено ч.8 ст. 169 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бабаєв А.І.