Ухвала суду № 140114449, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття звіту виконання судового рішення та зміни способу та порядку виконання рішення по справі

28 вересня 2026 року cправа № 200/6715/25

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення та про відмову у прийнятті звіту відповідача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №200/6175/25 адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 », за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських НП», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016 року, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 1800 грн; оклад за спеціальним званням - 1000 грн; надбавка за стаж служби (45%) 1260,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 40,00% - 1624,00 грн; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі 143,17 % від грошового забезпечення) 8137,78 грн, загальної суми 13821,78 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року по справі № 200/6715/25 шляхом подання протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання вказаного рішення, щодо виплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2026 року в повному розмірі, який нарахований управлінням на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі № 200/6715/25, згідно довідки РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року.

22.04.2026 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду у справі №200/6715/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 200/6715/25.

Встановлено новий строк для подачі звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 200/6715/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду в строк до 60 днів з моменту отримання ухвали про виконання судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 200/6715/25.

Згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

28.06.2026 позивач подав заяву, в якій просить:

- відмовити в прийнятті звіту відповідача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі № 200/6715/25;

- накласти на керівника ГУ ПФУ в Днецькій області штраф;

- змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі № 200/6715/25, стягнувши з Головного управління ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 495 306,65 гривень: за період з 01.12.2019 року по 27.01.2026 року в розмірі 495 306,65 гривень; за період з 28.01.2026 по 28.02.2026 року в розмірі 4 649,16 гривень; за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 року в розмірі 35 263,08 гривень.

В обґрунтування заяви зазначає, що виплачувати пенсію в повному розмірі відповідач відмовляється. Свої незаконні дії стосовно невиконання рішення суду ГУ ПФУ в Донецькій області намагається виправдовувати тим, що начебто Бюджетом України не передбачені виплати на виконання рішень суду.

Ухвалою суду від 14.09.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішено розгляд заяви здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.09.2026 відповідачем подано до суду звiт від 26.06.2026 про виконання судового рiшення, в якому вказує, що Головним управлінням вжито всі передбачені законодавством та функціональними повноваженнями державного органу територіального рівня дії з метою виконання зобов`язань, зазначених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року по справі №200/6715/25.

Окрім цього, 23.09.2026 відповідачем подано до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну способу та порядку виконання судового рішення у повному обсязі.

Розглянувши подану позивачем заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення та про відмову у прийнятті звіту відповідача, суд зазначає таке.

Щодо звіту про виконання судового рішення суд зазначає таке.

Приписами ст.129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №200/6175/25 адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 », за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських НП», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016 року, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 1800 грн; оклад за спеціальним званням - 1000 грн; надбавка за стаж служби (45%) 1260,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 40,00% - 1624,00 грн; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі 143,17 % від грошового забезпечення) 8137,78 грн, загальної суми 13821,78 грн.

З наданих відповідачем пояснень щодо виконання рішення суду та наявних у матеріалах справи перерахунків пенсії позивача судом встановлено, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року з урахуванням довідки № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 1800 грн; оклад за спеціальним званням - 1000 грн; надбавка за стаж служби (45%) - 1260,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 40,00% - 1624,00 грн; премія - 8137,78 грн, загальної суми 13821,78 грн.

Нарахована сума доплати за результатами перерахунку згідно рішення суду за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 склала 465334,22 грн: - з 01.12.2019 по 27.01.2026 у сумі 456699,02 грн до набрання рішенням суду законної сили; - з 28.01.2026 по 28.02.2026 у сумі 8635,20 грн після набрання рішенням суду законної сили.

Для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №200/6175/25 в повному обсязі за ініціативи Головного управління/керівника Головного управління на виконання судового рішення з метою прискорення розрахунків по боргових зобов`язаннях та виділення коштів на означені цілі було спрямовано до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня 4 звернення з проханням виділити кошти на проведення розрахунків: від 19.02.2026 № 0500-0408-5/16845, від 14.04.2026 № 0500-0510-5/39344, від 02.06.2026 № 0500-0510- 5/58565 та від 19.06.2026 № 0500-0510-5/66781

Тобто, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем виконане судове рішення по даній справі шляхом здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 року з урахуванням довідки № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року.

Зазначене свідчить про виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №200/6175/25 в частині перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 з урахуванням довідки № 31/28/37-272 від 13.08.2025 року, отже поданий відповідачем звіт від 26.06.2026 підлягає прийняттю.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що застосований судом судовий контроль досяг поставленої мети з питання встановлення розміру доплати, у зв`язку з чим позивач просив встановити такий судовий контроль.

Також, суд зазначає, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи ст. 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Враховуючи викладене суд зазначає, що на даний час відсутні підстави для висновку про невиконання відповідачем рішення суду у справі № 200/6715/25.

Щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У заяві про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення позивач просить змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі № 200/6715/25, стягнувши з Головного управління ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в сумі 495 306,65 гривень; за період з 01.12.2019 року по 27.01.2026 року в розмірі 495 306,65 гривень; за період з 28.01.2026 по 28.02.2026 року в розмірі 4 649,16 гривень; за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 року в розмірі 35 263,08 гривень.

Судом встановлено, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях № 31/28/37-272 від 13.08.2025, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 », за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських НП», згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад 1800 грн; оклад за спеціальним званням - 1000 грн; надбавка за стаж служби (45%) 1260,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 40,00% - 1624,00 грн; премія (в середньому розмірі за прирівняною посадою розмірі 143,17 % від грошового забезпечення) 8137,78 грн, загальної суми 13821,78 грн та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 у сумі 465334,22 грн.

Таким чином, відповідач рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії виконав, проте заборгованість наразі не виплачена у повному розмірі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення суду ухвалене у справі № 200/6715/25 на користь позивача має зобов`язальний характер, зміна способу його виконання шляхом (стягнення конкретної суми коштів) потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання.

Тобто, змінивши спосіб виконання судового рішення із зобов`язання нарахувати та виплатити на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 04.09.2018 у справі №279/7157/15-а та від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, у якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Також у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21 Верховний Суд зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність виконання відповідачем судового рішення Суд також бере до уваги аргументи відповідача, що Головним управлінням обліковано суму заборгованості в розмірі 465334,22 грн, яка складається з:

456699,02 грн - заборгованості по перерахунку за Рішенням суду до набрання законної сили (минула заборгованість);

8635,20 грн - заборгованості по перерахунку за Рішенням суду після набрання законної сили (поточна заборгованість).

Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень за Рішенням суду в загальній сумі 5290,65 грн :

березень 2026 871,61 грн (минула заборгованість)

березень 2026 52,41 грн (поточна заборгованість)

березень 2026 101,00 грн (минула заборгованість)

березень 2026 934,47 грн (поточна заборгованість)

квітень 2026 406,16 грн (поточна заборгованість)

квітень 2026 877,00 грн (поточна заборгованість)

квітень 2026 100,00 грн (минула заборгованість)

травень 2026 100,00 грн (минула заборгованість)

травень 2026 780,00 грн (поточна заборгованість)

червень 2026 132,00 грн (минула заборгованість)

червень 2026 936,00 грн (поточна заборгованість)

Станом на 16.09.2026 залишок невиплачених коштів за Рішенням суду становить 460043,57 грн, з яких: 455394,41 грн (456699,02 грн 1304,61 грн) - минулої заборгованості; 4649,16 грн (8635,20 грн 3986,04 грн) - поточної заборгованості.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно з п. 20 та п. 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Виплата нарахованих коштів на виконання рішення суду підлягає виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 22.12.2014 № 28-2 основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами). Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Органи Пенсійного фонду України фінансують виплату пенсій за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань.

При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня Пенсійний фонд України.

25 січня 2012 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі № 3-рп/2012, у мотивувальній частині якого зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.

Згідно з частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Враховуючи викладене, згідно рішень Конституційного суду України № 3-рп/2012 та №20-рп/2011 Кабінет Міністрів України має правові підстави врегулювати питання здійснення соціальних виплат та допомоги в межах фінансових ресурсів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Суд погоджується із відповідачем, що обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, i тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.

Абзацом 3 п.п. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою КМ України від 05.02.2026 № 127 "Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік".

Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено п. 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішенням суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відтак, виплата коштів на виконання рішення суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Відповідачем було вжито всіх можливих та залежних від нього заходів щодо виконання судового рішення.

Подальші заходи щодо виділення коштів із Державного бюджету на фінансування виконання вказаного судового рішення від відповідача не залежить, оскільки ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі.

Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Як вже зазначалось, підставою для застосування положень ч. 1 ст. 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Суд встановив, що виконання судового рішення у повному обсязі наразі неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Суд також бере до уваги, що стан виконання рішення відповідачем (тобто його не повне виконання) не скасовує саму сутність права позивача на соціальне забезпечення.

Отже, виконання рішення суду фактично здійснюється, хоча його повне виконання можливе певних умов (припинення воєнного стану та належного фінансування), тому відсутні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Таким чином, відповідач, в межах наданих повноважень, вжив належні дії задля виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі №200/6715/25.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.248, 256, 295, 378, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення та про відмову у прийнятті звіту відповідача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.А. Ширант