Ухвала суду № 140114060, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

28 вересня 2026 року № 520/29053/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши клопотання представника позивача про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної установи «головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної медичної (медико-лікарської) комісії (вул. Бердичівська, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 08735882), державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» в особі медичної (військово-лікарської) комісії ( вул. Гіршмана, буд. 8/10, м. Харків, Харківська область, 61002, код ЄДРПОУ 08734011), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи «головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України в особі Центральної медичної (медико-лікарської) комісії, державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» в особі медичної (військово-лікарської) комісії, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», оформлене листом від 02.09.2026 №33/4-Д-1029;

визнати протиправною та скасувати постанову Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформлену довідкою від 23.07.2026 №893/НГ про придатність ОСОБА_1 до військової служби;

зобов`язати Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» )ЦМ)ВЛ)К МВС) повторно провести медичний огляд (контрольне стаціонарне обстеження) військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_1 з метою прийняття обґрунтованого рішення про ступінь придатності до військової служби із залученням відповідних фахівців (невролога, нейрохірурга, психіатра, офтальмолога, оториноларинголога) та проведенням інструментальних досліджень (КТ,МРТ головного мозку, ЕЕГ, аудіометрія).

Ухвалою суду від 18.09.2026 відкрито провадження по справі.

21.09.2026 до суду надано заяву про забезпечення позову, згідно змісту якої заявник просив:

зупинити дію постанови військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» (довідка від 23.07.2026 № 893/НГ) про придатність ОСОБА_1 до військової служби до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/29053/26;

зупинити дію рішення Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (лист від 02.09.2026 № 33/4-Д-1029) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/29053/26;

заборонити Командуванню Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (або уповноваженим особам) приймати рішення, видавати накази та розпорядження про направлення (переміщення, залучення) старшого солдата ОСОБА_1 для виконання бойових (службово-бойових) завдань, а також для проходження служби в районах ведення активних бойових дій до набрання законної сили рішенням суду у справі № 520/29053/26.

Заява обґрунтована існуванням реальної загрози порушення прав позивача та необхідністю вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

оскаржувані постанова ВЛК та рішення ЦВК є чинними та мають юридичну силу;

визнання старшого солдата ОСОБА_1 «придатним до військової служби» створює безпосередньо юридичні підстави для командування Військової частини НОМЕР_3 НГУ щодо відправлення позивача до району ведення активних бойових дій для виконання бойових (службово-бойових) завдань;

специфіка проходження військової служби в умовах правового режиму воєнного стану передбачає оперативність та невідкладність виконання наказів та розпоряджень командування. Отже, відправлення позивача до підрозділу для виконання бойових завдань може відбутися у будь-який момент до ухвалення остаточного рішення у даній справі;

виконання бойових завдань особою з наявними захворюваннями неврологічного, офтальмологічного та ЛОР-профілю, щодо яких не було проведено контрольного стаціонарного обстеження, створює безпосередню, реальну та непоправну загрозу життю та здоров`ю позивача;

у разі залучення позивача до виконання бойових завдань та можливого настання тяжких наслідків для його здоров`я або життя, подальше виконання рішення суду про зобов`язання провести повторний медичний огляд (контрольне обстеження) втратить будь-який сенс, а поновлення порушеного права на належне медичне забезпечення стане фізично неможливим;

заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявляє позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами, не зупиняють діяльність військової частини в цілому, а лише тимчасово (до набрання рішенням суду законної сили) фіксують статус позивача з метою збереження його життя та здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно Наказу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 № 04-06/155 суддя Стойка В.В. був учасником проведення підготовки для підтримання кваліфікації суддів окружних адміністративних судів терміном 5 календарних днів з 21.09.2026 по 25.09.2026.

З урахування вищенаведених положень КАС України та Наказу від 16.09.2026 № 04-06/155, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін та в установлений строк.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.

У частині другій статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.

На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Варто відзначити, що обставини правомірності рішень, дій та бездіяльності відповідачів, вчинених у межах спірних правовідносин, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем так і відповідачем.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Суд зазначає, що заявник не надав жодного доказів щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішень, вчинення дій чи бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення дії/бездіяльність є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №520/29053/26, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.

Суддя Стойка В.В.