Рішення № 140114023, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2026 року № 613/793/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068512 від 16.04.2024 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що транспортний засіб, яким здійснювалось перевезення та який належить на праві власності позивачу, було передано в користування ОСОБА_2 . Оскільки транспортний засіб позивача перебував у фактичному користуванні ОСОБА_2 , позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" та не може нести відповідальність, передбачену Законом України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідачі подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що у спірних правовідносинах діяли згідно норм чинного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Посадовими особами відділу державного накладу (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області 29.03.2024 на а/д М-18 "Харків - Сімферополь - Алушта - Ялта", 50 км. було зупинено автомобіль марки MAN TGX 18.480, реєстраційний номер НОМЕР_1 для здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Власником вказаного автомобіля згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є позивач - ОСОБА_1 . Водієм транспортного засобу був ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з ЄДРЮСФОП та ГФ, ОСОБА_1 з 25.07.2017 припинив підприємницьку діяльність.

За результатами перевірки було складено акт №АР035547 від 29.03.2024, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ), які полягають у тому, що під час перевезень вантажів у водія відсутня оформлена товарно-транспортна накладна.

Як зазначено у вищевказаному акті, водій з актом ознайомився під підпис.

Повідомленням №27592/38/24-24 від 01.04.2024 позивача викликано на розгляд адміністративної справи на 16.04.2024 з 9.00 до 12.00.

Вказане повідомлення, відповідно до списку згрупованих відправлень Укрпошти, направлено на адресу позивача 03.04.2024 (трек номер 0600905708667).

Однак на розгляд адміністративної справи позивач не прибув.

За результатом розгляду акту перевірки, виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Радіоном Кіштулинцем складено постанову від 16.04.2024 за №068512, якою до позивача, відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, статтею 1 якого визначено, що: 1) автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; 2) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка; 3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами; 4) послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 цього Закону передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

Проте, автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічний висновок узгоджено з правовою позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Отже, системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена положеннями частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується лише до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Обґрунтовуючи висновок про неправомірність спірної постанови, позивач зазначає, що він є власником транспортного засобу, але фактично даним транспортним засобом він не розпоряджається, оскільки передав його у користування ОСОБА_2 на підставі усних домовленостей, який фактично і використовував транспортний засіб 29.03.2024 року.

До того ж слід зазначити, що відповідачем під час розгляду матеріалів справи та прийняття спірної постанови за цим розглядом помилково було встановлено статус позивача як фізичної особи-підприємця у цих правовідносинах, відповідачем не було реально перевірено чи є позивач суб`єктом підприємницької діяльності.

Варто зауважити, що посадові особи відповідача повинні забезпечити відповідні вимоги Закону № 2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Суд повторно зазначає, що відповідно до витягу з ЄДРЮСФОП та ГФ, ОСОБА_1 з 25.07.2017 припинив підприємницьку діяльність.

Тобто, позивача як фізичну особу, притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності як суб`єкта господарської діяльності, що на думку суду є протиправним.

Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах, проте наголошує, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вказаний правовий висновок відповідає позиції, яку викладено в постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, суд погоджується з доводами позивача про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки допущено перевезення вантажу за відсутності документів, визначених положеннями Закону № 2344-III саме позивачем, а також щодо можливості притягнення до адміністративно-господарської відповідальності позивача як фізичну особу.

Та обставина, що власником транспортного засобу є позивач, має значення для з`ясування питання законності його користування для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.

Також суд акцентує увагу, що ні позивач, ні водій не є суб`єктами підприємницької діяльності. Вказані обставини відповідач зобов`язаний був установити під час розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органах Укртрансбезпеки, проте цього не здійснив і протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, як до суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, висновки суду відповідають загальним підходам сформованим Верховним Судом стосовно належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 520/11723/23, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/9668/22 та від 22 грудня 2023 року у справі № 140/6451/22.

Водночас, доводи позивача про порушення відповідачем порядку повідомлення його про розгляд справи, суд відхиляє з огляду на таке.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З аналізу вказаних приписів законодавства убачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок узгоджується із позицією, яку викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 560/11763/22, від 06 червня 2024 року у справі № 340/1617/22.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства (яка призначена на 16.04.2024) надіслано позивачеві завчасно засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням 03.04.2024. Вказане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства.

Таким чином, сам по собі факт необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення автомобільного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку № 1567.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті під час розгляду справи не довів правомірність винесеної постанови № 068512 від 16.04.2024, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 39816845), Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845) скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. № 068512 від 16.04.2024 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 39816845) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мороко А.С.