Рішення № 140114021, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2026 року № 520/29693/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мельникова Р.В., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0148120414 від 21 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що податкове зобов`язання з ПДВ за листопад 2021 року у сумі 1 791 368 грн було сплачено своєчасно та в повному обсязі, а спірний штраф у розмірі 83 984,69 грн виник виключно через те, що ГУ ДПС неправомірно зарахувало ці кошти в рахунок погашення податкових повідомлень-рішень від 01.12.2021 та 16.12.2021, які на той момент оскаржувалися в суді та мали статус неузгоджених. На думку позивача, такі дії суперечать вимогам Податкового кодексу України та Порядку ведення оперативного обліку податків, оскільки неузгоджені податкові зобов`язання не могли брати участь у розрахунках та погашатися за рахунок сплачених сум. Позивач також посилається на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 у справі № 520/27642/21. З огляду на це позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0148120414 від 21.03.2024 протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 про повернення позовної заяви - скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

31.10.2025 справа надійшла з Другого апеляційного адміністративного суду до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 03.12.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки за результатами камеральної перевірки, оформленої актом від 28.02.2024 № 7067/20-40-04-14-03/26550399, встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за листопад 2021 року, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0148120414 від 21.03.2024 про застосування штрафу у розмірі 83 984,69 грн. Відповідач вважає, що кошти, сплачені позивачем, були правомірно зараховані у рахунок погашення податкового боргу відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у зв`язку з чим виникла недоїмка за декларацією з ПДВ за листопад 2021 року.

Представником Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" до суду подано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що своєчасно сплатив узгоджене податкове зобов`язання з ПДВ за листопад 2021 року, а штраф було нараховано через неправомірне зарахування цих коштів у рахунок погашення податкових повідомлень-рішень від 01.12.2021 та 16.12.2021, які на момент сплати були неузгодженими, оскільки вже оскаржувалися в судовому порядку та в подальшому були скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі № 520/27642/21. Позивач вважає, що за відсутності податкового боргу відповідач не мав правових підстав застосовувати положення пункту 87.9 ПК України та нараховувати штраф за нібито несвоєчасну сплату ПДВ.

Ухвалою суду від 28.09.2026 у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Заяву позивача про поновлення процесуального строку задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку на звернення до суду.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

Представництво "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг", як відокремлений підрозділ юридичної особи ("Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг", Ідентифікаційний (реєстраційний, обліковий) номер (код): 1310, Країна резидентства: Німеччина, Місцезнаходження: Німеччина, 56068, м. Кобленц, вул. Штегеманнштрассе, буд. 32-38), утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, зареєстроване за податковою адресою: Україна, 61145, Харківська область, м. Харків, Шевченківський район вул. Космічна, буд. 21, кв. (офіс) 706, код ЄДРПОУ 26550399. Позивач також є платником ПДВ, зареєстрованим з 01.04.2017 за № 265503926599.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість.

Під час проведення камеральної перевірки згідно вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до предмету камеральної перевірки використано: бази даних інформаційних систем, що є в розпорядженні Головного управління ДПС у Харківській області, ДПС України: дані автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», системи електронного адміністрування податку на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2021 року (від 17.12.2021 № 9386490413), за січень 2023 року (від 20.02.2023 № 9028847671).

За результатами проведеної камеральної перевірки, податковим органом складено акт від 28.02.2024 року № 7067/20-40-04-14-03/26550399.

За результатами камеральної перевірки ГУ ДПС у Харківській області встановило, що Представництво «Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг» порушило вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки несвоєчасно сплатило узгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Зокрема, податкове зобов`язання за декларацією з ПДВ за листопад 2021 року, граничний строк сплати якого настав 30.12.2021, було фактично погашено двома платежами лише 20.04.2022 (456 370,00 грн, із затримкою 111 днів) та 19.07.2022 (383 476,92 грн, із затримкою 201 день). Крім того, за декларацією з ПДВ за січень 2023 року податкове зобов`язання у сумі 192 645,50 грн було сплачено 07.03.2023 із простроченням на 5 днів. Контролюючий орган також дійшов висновку, що платник мав реальну можливість своєчасно виконати податковий обов`язок, оскільки був обізнаний із граничними строками сплати, самостійно задекларував відповідні податкові зобов`язання, здійснив їх сплату та не повідомив податковий орган про існування будь-яких обставин, які б унеможливлювали своєчасне виконання податкового обов`язку або звільняли його від фінансової відповідальності. У зв`язку з цим ДПС визнала наявними підстави для застосування до платника штрафних санкцій, передбачених статтею 124 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань.

На підставі вищезазначеного акту камеральної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено податкове повідомлення-рішення № 0148120414 від 21 березня 2024 року.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, 22.08.2024 позивач подав адміністративну скаргу до ДПС України та просив поновити строк її подання. Після подання скарги 29.08.2024 спірний штраф був виключений з інтегрованої картки платника, однак після відмови у поновленні строку та залишення скарги без розгляду (рішення ДПС України від 11.09.2024) штраф 15.10.2024 був повторно відображений в інтегрованій картці платника.

Відтак, не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявленої позовної вимоги, виходив з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У пункті 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як визначено у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки штрафних санкцій застосованих до позивача були здійсненні у зв`язку з простроченням граничного терміну сплати податкових зобов`язань задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2021 року від 17.12.2021 №938649013 (прострочення: 111 днів до 20.04.2022 та 201 день з 19.07.2022); а також за січень 2023 року від 20.02.2023 №9028847671 (5 днів прострочення).

Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (надалі - Закон №466) в контексті реформування фінансової відповідальності запроваджено в межах Податкового кодексу України принцип винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення шляхом внесення до норм ПК України наступних змін.

За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Цим же Законом статтю 109 ПК України, зокрема, доповнено пунктом 109.3, згідно з яким у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку (111.4 статті 111 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як передбачено у пункті 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

У пункті 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 520/10963/21.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У пункті 37.2 статті 37 ПК України передбачено, що податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Так, відповідно до положень статті 203 ПК України, (пункт 203.1) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; (пункт 203.2 ПК) сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до положень Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 №77, 2.2.

Податкове зобов`язання - зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом або іншими законами України (п. 2.2).

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання (п.2.3).

Відповідно до положень пункту 2.9 Інструкції №77, узгоджене податкове зобов`язання:

а) податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня подання такої податкової декларації;

б) податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення (за винятком випадків, коли платник податків звертається до контролюючого органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, установленої Законом);

в) податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом (у разі, коли такий платник податків звертається до контролюючого органу зі скаргою про перегляд рішення, якщо вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції), вважається узгодженим у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

На підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію за листопад 2021 року 17.12.2021 року, за якою позивачем визначено суму податку на додану вартість, а саме позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке підлягає сплаті до державного бюджету, у розмірі 1791368 грн (а.с. 72-74).

Як вбачається з Акта перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0148120414 від 21.03.2024, позивачу визначено штраф у розмірі 83 984,69 грн у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов`язань з податку на додану вартість, задекларованих за листопад 2021 року.

Позивачем за декларацією з податку на додану вартість за листопад 2021 року задекларовано до сплати 1 791 368 грн. Зазначену суму сплачено платіжними дорученнями № 2057 від 13.12.2021 на суму 1 362 173 грн та № 2104 від 29.12.2021 на суму 429 195 грн.

Разом з тим, станом на 17.12.2021 та 06.01.2022 в інтегрованій картці платника відображалися грошові зобов`язання та штрафні санкції на загальну суму 845 012,25 грн, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 01.12.2021 № 00275360703, № 00275370703 та від 16.12.2021 № 00299610703.

Відповідні податкові повідомлення-рішення податковим органом були прийняті на підставі Акта про результати документальної планової перевірки від 01.11.2021 № 19288/20-40-07-03-08/26550399, перевірка позивача охоплювала період з 01.01.2017 року по 31.12.2020 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 03.12.2021 та 21.12.2021 відповідно, і оскаржені ним у судовому порядку. У зв`язку з цим грошові зобов`язання та штрафні санкції, визначені такими рішеннями, позивачем не сплачувалися.

Так, позивач 16.12.2021 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовом, 21.12.2021 - позов зареєстровано, 24.12.2021 Харківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 520/27642/21. Рішенням суду від 25.11.2022 податкові повідомлення-рішення від 01.12.2021 № 00275360703, № 00275370703 та від 16.12.2021 № 00299610703 скасовано. Рішення набрало законної сили 09.08.2023.

Таким чином, станом на 29.12.2021 податкове повідомлення-рішення від 16.12.2021 № 00299610703 було неузгоджене, а відтак зобов`язання за ним не набуло статусу податкового боргу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.12.2021 № 00275360703, то, як вже зазначалось судом вище, воно було отримане позивачем 03.12.2021, відтак набуло статусу податкового боргу лише з 14.12.2021 року.

Так, відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, встановлена пунктом 87.9 статті 87 ПК України заборона платникам спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання до повного погашення податкового боргу (крім випадків, визначених цим же пунктом) кореспондується з обов`язком податкового органу зараховувати такі кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (постанова Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20).

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (далі ПКУ) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення (ППР) або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПКУ (п. 56.19 ст. 56 ПКУ).

Відповідно до змісту наведеного вище пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує виникнення такого правового наслідку саме зі зверненням платника податків до суду з позовом, а не з постановленням судом ухвали про відкриття провадження чи вчиненням інших процесуальних дій після надходження позовної заяви.

Водночас ПК України не визначає, який саме момент слід вважати моментом звернення до суду для цілей застосування пункту 56.18 статті 56 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України терміни, що застосовуються цим Кодексом і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З огляду на викладене для правильного застосування пункту 56.18 статті 56 ПК України у спірних правовідносинах необхідно звернутися до положень КАС України, який визначає порядок здійснення адміністративного судочинства, у тому числі регулює питання звернення особи до адміністративного суду, залишення позовної заяви без руху та правові наслідки усунення її недоліків.

Положення КАС України розмежовують стадії звернення до адміністративного суду та подальшого руху позовної заяви.

Так, відповідно до частини першої статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Натомість залишення позовної заяви без руху є окремою процесуальною дією суду, яка може бути вчинена виключно після надходження позовної заяви до суду і визначається статтею 169 КАС України. Застосування цього процесуального механізму не спростовує факту звернення особи до суду, а має на меті надати позивачу можливість усунути недоліки позовної заяви.

Відповідно до частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Отже, процесуальний закон прямо пов`язує юридичні наслідки звернення до суду з датою первинного подання позовної заяви, а не з датою постановлення ухвали про відкриття провадження.

Таким чином, для цілей застосування пункту 56.18 статті 56 ПК України у цій справі, зокрема з огляду на подальше скасування відповідного ППР у судовому порядку, моментом звернення платника податків до суду є день подання позовної заяви до адміністративного суду, а не день відкриття провадження у справі. Інше тлумачення не ґрунтується на положеннях процесуального закону та фактично зводить нанівець правове значення частини третьої статті 169 КАС України, яка зберігає за позовною заявою дату її первинного подання після усунення позивачем виявлених судом недоліків.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 09.07.2026 у справі №160/13083/24.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 12.12.2025 по справі №320/49063/23 дійшов висновку, що для цілей пункту 56.18 статті 56 ПК України моментом «звернення платника податків до суду» слід вважати момент фактичного подання позовної заяви - у тому числі момент здачі її до установи поштового зв`язку для подальшого направлення до суду, за умови підтвердження цього належними доказами. Податковий орган, отримавши від платника інформацію про початок процедури оскарження, має враховувати, що перебіг строків та процесуальні дії суду перебувають поза сферою контролю та впливу платника. Неналежна або затримана реєстрація позовної заяви з причин, пов`язаних з навантаженням суду не може змінювати правової природи грошового зобов`язання та перетворювати його на податковий борг. Будь-яке інше тлумачення створювало б ризик штучного виникнення податкового боргу всупереч волевиявленню платника та підривало б гарантії ефективного судового захисту, передбачені статтею 55 Конституції України.

З відомостей програмного забезпечення "Діловодство спеціалізованого суду", судовим розглядом встановлено, що позов у справі №520/27642/21 судом було зареєстровано 21.12.2021 року.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2021 № 00275360703, № 00275370703 та від 16.12.2021 № 00299610703 з 16.12.2021 (дати звернення до суду за їх оскарженням в межах справи № 520/27642/2) вважались неузгодженими.

Водночас, як вбачається з обставин справи, сплачені у грудні 2021 року (13.12.2021 та 29.12.2021) позивачем кошти за декларацією з податку на додану вартість за листопад 2021 року були зараховані відповідачем у погашення грошових зобов`язань та штрафних санкцій, визначених зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Внаслідок такого зарахування в інтегрованій картці платника утворилася недоїмка з податку на додану вартість за листопад 2021 року в розмірі 839 846,92 грн, на підставі чого позивачу визначено штраф у розмірі 83 984,69 грн оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0148120414 від 21.03.2024.

З матеріалів справи вбачається, що на момент сплати позивачем коштів за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2021 року грошові зобов`язання, визначені зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, не були узгодженими.

Зокрема, ППР від 01.12.2021 № 00275360703 та № 00275370703 були отримані позивачем 03.12.2021, ППР від 16.12.2021 № 00299610703 21.12.2021. Позивач оскаржив їх до суду 16.12.2021, а провадження у справі № 520/27642/21 було відкрито 24.12.2021. Окрім цього, у подальшому відповідні ППР були скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2022. Рішення набрало законної сили 09.08.2023.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідні податкові зобов`язання були нараховані на підставі висновків Акту документальної перевірки від 01.11.2021 №19288/20-40-07-03-08/26550399 за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 не свідчить про набуття сум грошових зобов`язань статусу податкового боргу, відтак, суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими.

Отже, з урахуванням встановлених матеріалами справи обставин судового оскарження цих рішень, визначені ними грошові зобов`язання на момент здійснення платежів у грудні 2021 року не набули статусу узгоджених. Саме тому їх відображення контролюючим органом як податкового боргу, що підлягав погашенню за рахунок коштів, сплачених позивачем на виконання податкового зобов`язання за декларацією з ПДВ за листопад 2021 року, не відповідало фактичному статусу таких зобов`язань.

Разом з тим, сплачені позивачем кошти (за декларацію за листопад 2021 року 1 791 368 грн двома платежами: 1 362 173 грн 13.12.2021 та 429 195 грн 29.12.2021) були зараховані контролюючим органом у погашення зобов`язань за оскаржуваними ППР, унаслідок чого в інтегрованій картці платника виникла недоїмка за листопад 2021 року в сумі 839 846,92 грн, що надалі стало підставою для застосування штрафу 83 984,69 грн.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання та зазначає її у податковій декларації. Сума грошового зобов`язання, самостійно визначена платником у декларації, вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкова декларація за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

При цьому спеціальною нормою щодо ПДВ є пункт 203.2 статті 203 ПК України, відповідно до якого сума податкового зобов`язання з ПДВ, зазначена платником у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання відповідної декларації. Аналогічне правило встановлено пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Отже, для податкової декларації з ПДВ за листопад 2021 року граничний строк її подання припадав на 20 грудня 2021 року, а граничний строк сплати самостійно задекларованої суми податкового зобов`язання на 30 грудня 2021 року.

Таким чином, самостійно задеклароване позивачем податкове зобов`язання з ПДВ за листопад 2021 року у розмірі 1 791 368 грн було узгодженим та підлягало сплаті до 30.12.2021, що позивач виконав у повному обсязі шляхом здійснення платежів 13.12.2021 та 29.12.2021. Водночас, на момент здійснення цих платежів, грошові зобов`язання, визначені ППР від 01.12.2021 та 16.12.2021, оскаржувалися позивачем у судовому порядку, а тому у розумінні положень пункту 56.18 статті 56 ПК України не були узгодженими та не могли вважатися податковим боргом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином та у встановлений законом строк було виконано податковий обов`язок зі сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2021 року у розмірі 1 791 368 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2057 від 13.12.2021 на суму 1 362 173 грн та № 2104 від 29.12.2021 на суму 429 195 грн.

Встановлені у справі обставини свідчать, що виникнення недоїмки з ПДВ було зумовлено неправомірним зарахуванням контролюючим органом своєчасно сплачених позивачем коштів у рахунок неузгоджених грошових зобов`язань, а тому застосування штрафних санкцій за пунктом 124.1 статті 124 ПК України є безпідставним. За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0148120414 від 21.03.2024 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" (вул. Космічна, буд. 21, оф. 706, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61165 ЄДРПОУ 26550399) до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0148120414 від 21 березня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057 ЄДРПОУ 43983495) на користь Кокс Консалт ГмбХ в особі Представництва "Кокс Консалт Гезельшафт міт бешренктер Хафтунг" (вул. Космічна, буд. 21, оф. 706, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61165 ЄДРПОУ 26550399) сплачений судовий збір у сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.