Рішення № 140113780, 28.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Рівне№460/8736/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКомунального некомерційного підприємства "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, Державної установи «Український державний науково дослідний інститут медико соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (далі відповідач-1 / КНП «ЦМЛ» РМР), Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі відповідач-2 / Інститут), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (витяг з рішення) експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛ» РМР від 23.07.2025 №3/25/2305/Р, оформлене Витягом №3/25/2305/В, про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю;

- визнати протиправною бездіяльність Інституту (Центру оцінювання функціонального стану особи), що полягає у нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 28.07.2025 (отриманої 01.08.2025) на рішення експертної команди від 23.07.2025 №3/25/2305/Р та неприйнятті за нею рішення;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи Інституту розглянути скаргу ОСОБА_1 від 28.07.2025 на рішення експертної команди від 23.07.2025 №3/25/2305/Р по суті, з дотриманням усіх вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, новою (іншою) експертною командою, з урахуванням усіх медичних документів позивача та всіх обставин, викладених у мотивувальній частині рішення суду, за необхідності, з направленням ОСОБА_1 на додаткове медичне обстеження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав, що ОСОБА_1 з раннього дитинства страждає на тяжке хронічне системне захворювання та з 2011 року мав статус дитини з інвалідністю у зв`язку із встановленням йому діагнозу (основного): К76.6 - портальна гіпертензія (підпечінкова, допечінкова форма), з кавернозною трансформацією воротної вени. У зв`язку з тяжкістю стану, 15.03.2011 позивачу проведено складне оперативне втручання у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит», за наслідками якого діагностовано ускладнення основного діагнозу: І85.9 варикозне розширення вен стравоходу, що є безпосереднім наслідком портальної гіпертензії та становить постійну загрозу життю у зв`язку з ризиком масивної кровотечі; а також супутні діагнози: К29.30 хронічний поверхневий гастрит; Е80.4 синдром Жильбера. На підставі зазначених захворювань позивачу було розроблено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда. Крім того, зауважив, що за результатами стаціонарного лікування ОСОБА_1 у Центрі реабілітації та відновного лікування у період 20-21.06.2024, йому встановлено додаткові діагнози, а саме: G96.8 - гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи (головного мозку) та R56.8 - судоми; парціальні / конверсійні напади. Таким чином, до наявного у позивача тяжкого хронічного захворювання судинної системи печінки додалося органічне ураження центральної нервової системи з пароксизмальними станами, що в сукупності суттєво обмежує його повсякденне функціонування. Також зазначив, що за результатами проходження ОСОБА_1 у червні 2024 року огляду медико-соціальною експертною комісією (далі МСЕК), його визнано особою з інвалідністю ІІІ групи строком на 1 рік, а отже стійке порушення функцій організму позивача та обмеження його життєдіяльності визнавалися компетентним органом безпосередньо перед запровадженням нового порядку оцінювання функціонування особи. Разом з тим, за наслідками проведеного у липні 2025 року переогляду позивача, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛ» РМР від 23.07.2025 №3/25/2305/Р відмовлено у встановленні інвалідності ОСОБА_1 з підстав «невідповідності медичної документації та невідповідності об`єктивного стану хворого діагнозу». Таке рішення представник позивача вважає необґрунтованим та звертає увагу, що останнє містить принципову внутрішню суперечність: експертна команда зафіксувала серйозні діагнози (К76.6, І85.9) ОСОБА_1 та наявність раніше встановленої інвалідності, й, водночас, стверджує, що стан позивача їм не відповідає, не пояснюючи цього протиріччя. Наведене засвідчує невідповідність спірного рішення принципу обґрунтованості. Поряд з цим, на переконання представника позивача, якщо експертна команда вважала, що об`єктивний стан хворого не відповідає діагнозу, тобто мала сумніви щодо медичних даних, вона була зобов`язана направити позивача на додаткове обстеження, а не обмежуватися шаблонною відмовою, що є порушенням Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до Інституту, представник позивача вказав, що 28.07.2025 ОСОБА_1 направив скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи, яку обґрунтував неможливістю повноцінно працювати фізично у зв`язку з ризиком кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, та просив переглянути його медичну справу. Крім того, 05.09.2025 на адресу відповідача-2 представником позивача також було направлено доповнення до скарги із детальним юридичним обґрунтуванням протиправності рішення експертної команди. Натомість, листом від 20.11.2025 Інститут повідомив, що розглядає звернення не як скаргу позивача та не як доповнення до неї, а як клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання скарги, і відмовив у поновленні такого строку з мотивів неподання документів про поважність причин пропуску. На переконання представника позивача, незважаючи на вручення 01.08.2025 рекомендованого поштового відправлення зі скаргою, Інститут не лише заперечив сам факт отримання останньої, а й ухилився від її розгляду по суті. Така поведінка відповідача-2 позбавила позивача права на ефективний перегляд рішення в адміністративному порядку, що і зумовило необхідність його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. Між тим, звернув увагу на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, що є підставою для його поновлення. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 28.05.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №460/8736/26, розгляд якої вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суду сторонам справи установлені строки для подання, відповідно, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

10.06.2026 (зареєстровано судом 11.06.2026), з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі Електронний суд), Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подала відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача-2 позовні вимоги не визнав та вважає їх необґрунтованими. На підтвердження своїх заперечень вказав, що, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Інститут. Зазначив, що після отримання скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛ» РМР від 23.07.2025, а також додаткових пояснень до неї [скарги], Інститутом проведено її розгляд, під час якого ретельно вивчено усі медичні документи, що знаходилися в медико-експертній справі ОСОБА_1 , а також документи, які містяться в електронній системі охорони здоров`я на його ім`я. За результатами такого розгляду, 17.11.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Інституту прийнято рішення, яким встановлено «За представленими медичними документами основна патологія зі сторони шлунково-кишкового тракту та наслідки проведеного оперативного лікування у 2011 році призводять на даний час до незначних функціональних порушень та обмеження функціонування. Рішення ЕК вірне. Підстава: постанова КМУ від 15.11.2024 №1338». При цьому, зауважив, що передбачених Порядком №1338 підстав проводити позивачу повторне оцінювання комісією Інституту не встановлено, а тому скаргу розглянуто заочно з урахуванням аналізу всіх наданих документів. Наведене, на переконання представника відповідача-2, свідчить про відсутність спору між ОСОБА_1 та Інститутом, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині. Поряд з цим, покликаючись на практику Верховного Суду у цій категорії справ, представник Інституту акцентує увагу на дискреційному характері повноважень експертних комісій щодо визначення ступеня втрати особою працездатності, встановлення їй групи і строку інвалідності з медичного критерію, а тому суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів та вправі перевірити законність висновку комісії лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі приписів законодавства. З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 стверджує про законність та обґрунтованість рішення Інституту від 17.11.2025, яким підтверджено правомірність оскаржуваного рішення КНП «ЦМЛ» РМР. У свою чергу, щодо листа Інституту від 20.11.2025, який отримано представником позивача, пояснив, що такий лист-відповідь направлено помилково, а вказана в ньому інформація стосувалася іншої особи. За наведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

12.06.2026, через Електронний суд, відзив на позовну заяву надало також КНП «ЦМЛ» РМР, за змістом якого представник відповідача-1 позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що в оформленому у відповідності до вимог наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 №3/25/2305/В щодо ОСОБА_1 дійсно міститься інформація про діагнози К76.6 (Портальна гіпертензія), К29.30 (Хронічний поверхневий гастрит (без згадки про кровотечу)), Е80.4 (Синдром Жильбера), І85.9 (Варикозне розширення вен стравоходу без кровотечі), однак такі діагнози позивача зазначені в пункті 17.1.7. цього витягу, що містить відомості про діагнози, за якими особу направлено на оцінювання лікуючим лікарем, а не про діагнози, встановлені експертною командою. Зауважив, що з урахуванням пункту 17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання. Щодо зазначення в пункті 19 Витягу інформації про наявність у позивача інвалідності, то в даному пункті йдеться про попередні факти встановлення особі інвалідності, а не про її поточний стан життєдіяльності. А тому, на переконання представника КНП «ЦМЛ» РМР, фактично наведені представником позивача доводи спрямовані не на підтвердження конкретного процедурного порушення під час проведення оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , а на переоцінку висновків експертної команди, та виражають незгоду позивача із результатом оцінювання. Проте, сама по собі незгода особи з результатами оцінювання не є достатньою правовою підставою для скасування рішення експертної команди.

Спростовуючи доводи представника позивача щодо необґрунтованості оспорюваного рішення експертної команди, зазначив, що долучена для проведення оцінювання ОСОБА_1 медична документація не свідчить про погіршення стану пацієнта після оперативного втручання в 2011 році, в тому числі, за останній рік, що передував оцінюванню. За результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування позивача, експертною командою встановлено, що загальний стан особи задовільний, а скарги з приводу основного захворювання відсутні. У зв`язку з цим, експертна команда дійшла висновку, що поточний об`єктивний стан здоров`я позивача не відповідає тим діагнозам, які зазначені в направленні на оцінювання повсякденного функціонування особи, а здатність позивача до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своє поведінкою, здобуття освіти та трудової діяльності є нормальними. За таких обставин, підстав для встановлення позивачу інвалідності в експертної команди не було.

Щодо покликання представника позивача на пункт 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, пояснив, що долучені до направлення на оцінювання документи давали експертній команді достатнє уявлення про стан здоров`я ОСОБА_1 , а тому необхідності у проведенні додаткових обстежень стану його здоров`я не було. У свою чергу, стосовно посилання представника позивача на наявні у ОСОБА_1 нові патології (G96.8 - гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи (головного мозку) та R56.8 - судоми; парціальні / конверсійні напади), вказав, що відповідні дані не могли братися до уваги експертною командою з оцінювання, оскільки такі діагнози не зазначалися в направленні особи на оцінювання, відповідна медична документація до направлення на оцінювання також не долучалася. Таким чином, на думку представника КНП «ЦМЛ» РМР, позивачем не доведено ані порушення процедури проведення оцінювання, ані неврахування експертною командою наданих медичних документів, ані неправильного застосування критеріїв встановлення інвалідності, що свідчить про обґрунтованість оскаржуваного рішення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

17.06.2026 (зареєстровано судом 18.06.2026), з використанням Електронного суду, представник позивача подав до суду відповідь на відзив КНП «ЦМЛ» РМР, за змістом якої, переважно, виклав пояснення, міркування та аргументи, аналогічні наведеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що підставою визнання особою з інвалідністю за актами вищої юридичної сили (статті 1, 7 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я»; стаття 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні») є наявність стійкого обмеження життєдіяльності, тоді як ступінь обмеження впливає лише на групу інвалідності, але не на сам факт її наявності. Закон не передбачає варіанта «стійкий розлад є, але інвалідності немає». Водночас, відповідач-1 у відзиві повністю спирається на Критерії встановлення інвалідності, без перевірки їх відповідності законодавству. Щодо тверджень відповідача-1 про відмову позивача від ендоскопічного методу обстеження (ЕГДС), вказав, що такі доводи є «самоспростовними», оскільки у випадку, якщо для оцінки ризику фатальної кровотечі не вистачало саме інструментального дослідження, то, в силу пункту 9 Положення про експертні команди та пункту 32 Порядку №1338, експертна команда була зобов`язана направити позивача на додаткове обстеження, а не тлумачити цю прогалину на користь власного негативного висновку, презюмуючи відсутність ризику. У свою чергу, з приводу неврахування експертною комісією КНП «ЦМЛ» РМР виявлених у 2024 році додаткових неврологічних діагнозів позивача, пояснив, що, з огляду на положення пункту 31 Порядку №1338, за наявності задокументованого органічного ураження ЦНС із повторними пароксизмами (раптовими, гострими нападами) експертна команда була зобов`язана або врахувати ці відомості, або скористатися механізмом додаткового обстеження, а не усувати їх з оцінювання за формальним змістом направлення. З урахуванням викладеного, представник позивача просить відхилити заперечення КНП «ЦМЛ» РМР як необґрунтовані.

22.06.2026, через Електронний суд, представник КНП «ЦМЛ» РМР подав заперечення, за змістом яких виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів, які, переважно, повторюють зміст доводів відзиву на позовну заяву. Додатково зазначив, що Критерії встановлення інвалідності, затверджені постановою КМУ від 15.11.2024 №1338, жодним чином не суперечать законам України щодо підстав для визнання особи такою, що має інвалідність, а навпаки, прийняті на основі та на виконання норм Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», деталізують його положення та механізми реалізації останнього. Щодо тверджень представника позивача про наявність в ОСОБА_1 стійкого захворювання з дитинства (стійкого розладу функцій організму), пояснив, що оцінювання повсякденного функціонування особи фокусується на виявленні актуальних, реальних обмежень життєдіяльності пацієнта. При цьому, експертна команда з оцінювання бере до уваги перенесені хвороби та травми (анамнез) для розуміння клінічної картини, але головна мета оцінити, як саме поточні порушення впливають на здатність людини до самообслуговування, пересування, праці тощо. Також зауважив, що законодавство України суворо забороняє будь-які примусові медичні огляди та втручання, а оскільки позивачем не надано згоди на проведення відповідного обстеження в закладі охорони здоров`я, де він проходив лікування, направлення пацієнта на відповідне обстеження експертною командою в примусовому порядку суперечило б вимогам діючого законодавства. З огляду на наведене, представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В силу приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дитинства має захворювання внутрішніх органів, у зв`язку з якими тривалий час перебуває під медичним наглядом і пройшов неодноразові лікування у різних закладах та установах системи охорони здоров`я України.

Сукупністю долученої до матеріалів справи медичної документації стверджується про встановлення ОСОБА_1 з 2010 року статусу дитини з інвалідністю, у зв`язку з чим йому було розроблено Індивідуальну програму реабілітації (а.с.60-61, 70-74).

У 2011 році на базі Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» позивачу проведено оперативне втручання (спленоренальне шунтування «бік у бік», прошивання коронарних вен шлунка, біопсію печінки) та встановлено йому діагноз: портальна гіпертензія, передпечінкова форма; варикоз вен стравоходу 3 ступеня, шлунка 2 ступеня; стан після кровотечі; спленомегалія; гіперспленізм; катаральний гастрит; ерозивний бульбіт, - що засвідчується Випискою від 26.03.2011 №346 (а.с.47).

У подальшому, за наслідками стаціонарного лікування у Центрі реабілітації та відновного лікування Комунального підприємства «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної ради у період 20-21.06.2024, ОСОБА_1 додатково встановлено діагноз: G96.8 інші уточнені ураження центральної нервової системи, гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку (за даними МРТ від 20.06.2024); R56.8 інші та неуточнені судоми, парціальні / конверсійні напади (під питанням), - що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 21.06.2024 №7215 (а.с.89-90).

31.07.2024 Острозькою міжрайонною МСЕК проведено первинний медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято рішення про встановлення йому з 25.06.2024 третьої (ІІІ) групи інвалідності строком на 1 рік (до 01.07.2025; дата чергового переогляду червень 2025 року), яке оформлено Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №904292 від 31.07.2024 (далі Довідка МСЕК; а.с.16-17).

На підставі Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о) від червня 2025 року, лікарем загальної практики - сімейним лікарем ОСОБА_2 19.06.2025 сформовано Направлення №2715398c-3e7d-4f33-a841-18a309db08c7 на оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 (далі Направлення), відповідно до якого, зокрема:

- підстави для направлення на оцінювання: настання строку повторного огляду (пункт 18);

- основний діагноз при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: K76.6 - Портальна гіпертензія (пункт 19);

- ускладнення основного діагнозу при направленні особи на оцінювання: I85.9 - Варикозне розширення вен стравоходу без кровотечі (пункт 20);

- супутні діагнози при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021: K29.30 - Хронічний поверхневий гастрит, без згадки про кровотечу; E80.4 - Синдром Жільбера (пункт 21);

- стан особи на час направлення на оцінювання згідно з оцінкою критеріїв життєдіяльності особи: здатність до самообслуговування нормальна здатність до самообслуговування (відсутність обмеження); здатність до пересування нормальна здатність; здатність до орієнтації нормальна здатність; здатність до спілкування нормальна здатність; здатність до контролю за своєю поведінкою нормальна здатність; здатність до навчання нормальна здатність; здатність до трудової діяльності помірний ступінь обмеження (пункт 25);

- мета направлення особи на оцінювання закінчення строку, на який встановлено інвалідність (пункт 27);

- необхідність забезпечення особи послугами, потребу в яких визначено чи має бути оцінено в інших сферах життєдіяльності (потреба в отриманні послуг з реабілітації у сфері охорони здоров`я, соціальної і побутової, психолого-педагогічної, професійної і трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації: наявність або відсутність потреби в послугах, потребу в яких визначено чи має бути оцінено в інших сферах життєдіяльності наявна; послуги в медичній сфері так; послуги в соціальній сфері так; послуги в освітній сфері так; послуги у сфері зайнятості та працевлаштування так; послуги у сфері фізкультурно-спортивної реабілітації ні; інше ні (пункт 28);

- виконання рекомендацій щодо відновлення здоров`я і працездатності особою: виконує рекомендації з програми реабілітації (ІПР або ІРП); виконує загальні призначення та рекомендації лікаря; пацієнт веде здоровий спосіб життя, дотримується правил здорового харчування, обмежує важку фізичну працю (пункт 30);

- бажана форма розгляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи очно, в закладі охорони здоров`я (пункт 31);

- заклад охорони здоров`я, до якого особу направлено для проведення оцінювання: Центр оцінювання функціонального стану особи: державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пункт 33) (а.с.182-185).

На підставі Направлення, 23.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛ» РМР у складі: головуючого Медвідь І.М. (спеціальність: хірургія); членів ОСОБА_3 (спеціальність: кардіологія) та ОСОБА_4 (спеціальність: урологія), - проведено очне (в закладі охорони здоров`я) оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято оскаржуване рішення від 23.07.2025 №3/25/2305/Р (далі Рішення №3/25/2305/Р) про невизнання позивача особою з інвалідністю, за змістом якого, зокрема:

- обґрунтування рішення експертної команди: згідно постанови КМУ №1338 від 15.11.2024, за результатами оцінювання: не визнаний особою з інвалідністю; фіксується не відповідність медичної документації, об`єктивний стан хворого не відповідає діагнозу (пункт 20);

- рішення щодо встановлення інвалідності: члени експертної команди (кожен окремо) ні; колегіальне рішення ні (пункт 23.1.1);

- рішення щодо встановлення інвалідності з оновленою причиною інвалідності: члени експертної команди (кожен окремо) ні; колегіальне рішення ні (пункт 23.1.2);

- здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, здобуття освіти, трудової діяльності, встановлена за результатами оцінювання особи (із зазначенням ступенів):

пункт 24.1.1. здатність до самообслуговування: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність до самообслуговування (відсутність обмеження);

пункт 24.1.2. здатність до пересування: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність;

пункт 24.1.3. здатність до орієнтації: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність;

пункт 24.1.4 здатність до спілкування: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність;

пункт 24.1.5 здатність до контролю за своєю поведінкою: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність;

пункт 24.1.6 здатність до здобуття освіти: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність;

пункт 24.1.7 здатність до трудової діяльності: члени експертної команди (кожен окремо) та колегіальне рішення нормальна здатність (а.с.172-181).

Того ж дня, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «ЦМЛ» РМР сформовано Витяг №3/25/2305/В зі спірного Рішення (далі Витяг №3/25/2305/В), з яким ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис 23.07.2025 (а.с.98-101).

Не погодившись з рішенням експертної команди відповідача-1, 29.07.2025 позивач надіслав на адресу Центру оцінювання повсякденного функціонування особи (відповідач-2) заяву (лист) від 28.07.2025 (далі Скарга), у якій просив «переглянути його справу для адекватного вирішення проблеми» (а.с.22, 102, 151).

Означена вище Скарга отримана Інститутом 01.08.2025, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта» про відстеження рекомендованого поштового відправлення №3302814420431 (а.с.22, 103), та зареєстрована 04.08.2025 за вх. №11098/03-(повний номер не відображено), про що свідчить відмітка долученої до відзиву скан-копії Скарги (а.с.151).

Крім того, 05.09.2025 за вих. №05 представник позивача надіслав на офіційні поштову та електронну адреси Інституту доповнення до Скарги, у якому просив: (1) визнати поважними причини неподання у встановлений строк та поновити строк на подання цього доповнення до Скарги на Рішення №3/25/2305/Р; (2) скасувати Рішення №3/25/2305/Р; (3) ухвалити нове рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності (за можливості, безстроково) (а.с.23-31).

17.11.2025 членами експертної команди Центру оцінювання повсякденного функціонування особи у складі: головуючого Кущак Д.І. (спеціальність: хірургія); членів Юрченко О.Ю. (спеціальність: отоларингологія) та ОСОБА_5 (спеціальність: терапія), - проведено заочний (без особи, лише за документами) розгляд Скарги ОСОБА_1 , у ході якого експертна команда Інституту дійшла висновку «Рішення ЕК вірне», що підтверджується долученим до відзиву Протоколом розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/25/2642 (а.с.142-145).

Результати такого розгляду оформлені Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.11.2025 №1808/25/2642 (далі Рішення №1808/25/2642), зі змісту якого судом установлено, зокрема, таке:

- обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги: за представленими медичними документами основна патологія зі сторони шлунково-кишкового тракту та наслідки проведеного оперативного лікування у 2011 році призводять на даний час до незначних функціональних порушень та обмеження функціонування. Рішення ЕК вірне. Підстава: «Постанова КМУ від 15.11.2024р. №1338» (пункт 20);

- рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення, що оскаржується (відомості зазначаються окремо для кожного з рішень, що приймаються): рішення про підтвердження рішення, що оскаржується (пункт 21) (а.с.147-149).

Поряд з тим, 20.11.2025 Інститутом надіслано на адресу представника позивача адвоката Михайла Єремова лист-відповідь за вих. №8253/01-19 стосовно клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання скарги, у якому, серед іншого, повідомлено про відсутність (ненадання) документів на підтвердження поважності причин пропуску строку оскарження. У зв`язку з цим, покликаючись на норми абзацу четвертого пункту 60 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Інститут відмовив у поновленні строку на подання скарги (а.с.19-21).

Водночас, доказів надіслання Інститутом на адресу позивача та/або його представника копії Рішення №1808/25/2642 та/або витягу з нього у період листопад 2025 року травень 2026 року відповідачем-2 не надано і судом не встановлено.

Вважаючи Рішення КНП «ЦМЛ» РМР №3/25/2305/Р про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю необґрунтованим і протиправним, а бездіяльність Інституту щодо нерозгляду по суті скарги ОСОБА_1 протиправною, представник позивача звернувся до суду з цим позовом з метою захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

При цьому, судом установлено, що після відкриття провадження в цій адміністративній справі, а саме 01.06.2026 уповноваженим представником Інституту сформовано та надіслано на адресу ОСОБА_1 витяг №1808/25/2642/ВП з Рішення №1808/25/2642, який позивачем отримано 11.06.2026 (згідно з відомостями АТ «Укрпошта» про відстеження рекомендованого поштового відправлення №R067187173920) (а.с.152, 153-155, 212-213).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Сутність принципу верховенства права розкрита законодавцем, зокрема, у нормах частини першої статті 6 КАС України, за якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У частині другій статті 19 Основного Закону України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених останнім, вчиняти дії, не виходячи за межі визначених законом прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише установлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, кожна особа, звертаючись до адміністративного суду, прагне захистити своє право, що, на її думку, порушене діями, бездіяльністю чи рішеннями суб`єкта владних повноважень. Тому суди, розглядаючи справу, перш за все повинні надавати оцінку наявності порушеного права особи, оскільки саме це є ціллю судового захисту.

Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Згідно з пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі Закон №2073-IX):

- адміністративний орган орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

- адміністративний акт рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

- функції публічної адміністрації надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є (1) прийнятий експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративний акт, а саме рішення про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю, а також (2) бездіяльність Інституту, допущена (на думку сторони позивача) цим адміністративним органом у зв`язку із нерозглядом у встановленому порядку скарги ОСОБА_1 на рішення експертної команди щодо результатів оцінювання, Суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, - вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 №1338 (далі Постанова №1338), що зобов`язувало відповідачів дотримуватися принципів, визначених статтею 4 Закону №2073-IX.

При цьому, необхідно врахувати усталену правову позицію Верховного Суду у цій категорії справ, викладену, зокрема, у постановах від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, за якою суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, предметом судового контролю у даній справі є перевірка дотримання відповідачами як суб`єктами владних повноважень процедури (порядку) прийняття оскаржуваного рішення та його перегляду за скаргою позивача з урахуванням вимог, зокрема, Закону №875-XII та Постанови №1338 (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 6 Закону №875-ХІІ передбачають, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону №2073-IX з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці 4 частини першої статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», введеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

У свою чергу, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 від 08.11.2024, якими внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

19.12.2024 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі Закон №4170-ІХ), яким внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).

Пунктом 2 цього ж розділу Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ закріплено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31.12.2024.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1338, пунктом 1 якої затвердив:

- Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Положення №1338);

- Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338);

- Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;

- Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи;

- Критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 Постанови №1338 установлено, зокрема, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням №1338, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку №1338.

Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування.

Міністерство охорони здоров`я України, на виконання пункту 3 Постанови №1338, на своєму офіційному вебсайті (https://moz.gov.ua/uk/it-sistema-ekopfo) повідомило, що датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є 01.01.2025.

Аналіз змісту наведених вище правових норм свідчить, що, починаючи з 01.01.2025, особам, яким установлено інвалідність органами МСЕК до 31.12.2024, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України, на визначений відповідним рішенням строк інвалідності. Рішення, прийняті МСЕК, є законними і чинними та прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій на весь термін дії довідки до акта огляду МСЕК до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) визначає Положення №1338.

Відповідно до пункту 2 цього Положення, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я). Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ. Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Згідно з пунктом 6 Положення №1338, оцінювання проводиться:

- Центром оцінювання функціонального стану особи;

- експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Перелік повноважень експертних команд закріплений у пункті 9 означеного Положення, до яких належать, зокрема:

2) формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання;

4) планують та проводять повторні оцінювання;

5) визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії;

6) встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів;

7) встановлюють ступінь втрати професійної працездатності;

8) вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку;

9) встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді;

13) встановлюють ступінь стійкого обмеження життєдіяльності осіб для направлення їх до територіального центру соціального обслуговування або будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

15) встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку №1338.

За правилами пунктів 12, 13 Положення №1338, склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень. Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи. Головуючим лікарем під час проведення оцінювання визначається лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу.

Основною формою роботи експертних команд, в силу пункту 17 цього Положення, є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком №1338, та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (пункт 18 Положення №1338).

Системний аналіз наведених положень Закону №4170-IX, Постанови №1338, а також затвердженого нею Положення №1338 вказує на те, що в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану галузь медико-соціальної експертизи зазнала істотного реформування, за наслідками якого законодавцем запроваджено процедуру оцінювання повсякденного функціонування особи, повноваження щодо проведення якої з 01.01.2025 покладено на Центр оцінювання функціонального стану особи та експертні команди, сформовані на базі закладів охорони здоров`я.

Як установлено судом з матеріалів справи, 31.07.2024 (після досягнення позивачем повноліття) Острозькою міжрайонною МСЕК проведено первинний медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого прийнято рішення про встановлення йому з 25.06.2024 третьої (ІІІ) групи інвалідності строком на 1 рік (до 01.07.2025), з визначенням дати чергового переогляду червень 2025 року), що оформлено Довідкою МСЕК.

У зв`язку з цим, 23.07.2025, на підставі Направлення, експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР у складі: головуючого Медвідь І.М. (спеціальність: хірургія); членів ОСОБА_3 (спеціальність: кардіологія) та ОСОБА_4 (спеціальність: урологія), - проведено очне (в закладі охорони здоров`я) оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 . При цьому, єдиною підставою проведення такого оцінювання, з урахуванням пункту 18 Направлення, слугувало «настання строку повторного огляду», а його метою визначено «закінчення строку, на який встановлено інвалідність» (пункт 27 Направлення).

Наведене дає суду усі підстави для висновку, що проведене 23.07.2025 експертною командою відповідача-1 оцінювання повсякденного функціонування позивача мало характер планового повторного оцінювання, необхідність якого зумовлювалась закінченням строку інвалідності, встановленого позивачу Довідкою МСЕК, а отже таке оцінювання здійснено експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР в межах повноважень, наданих їй пунктом 9 Положення №1338, що не заперечується й представником позивача за змістом поданих ним заяв по суті справи.

Разом з тим, як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив представник позивача стверджує про протиправність прийнятого експертною командою відповідача-1 спірного рішення, покликаючись на наявність у ньому принципової внутрішньої суперечності: експертна команда, з одного боку, зафіксувала серйозні діагнози (К76.6, І85.9) ОСОБА_1 та наявність раніше встановленої інвалідності, і, з іншого боку, стверджує, що стан позивача їм не відповідає, не пояснюючи цього протиріччя, що засвідчує невідповідність такого рішення принципу обґрунтованості.

Оцінюючи такі доводи та висновки, суд враховує, що процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок №1338.

За правилами пунктів 7 9 цього Порядку, проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (експертні команди). Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Відповідно до абзаців 8, 9 пункту 12 Порядку №1338, під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи здійснюється фіксація проведення огляду експертними командами за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис такого розгляду зберігається в закладі охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда, протягом трьох років. У разі оскарження рішення експертної команди запис розгляду передається до Центру оцінювання функціонального стану особи. Особа, стосовно якої проводилося оцінювання, має право отримати запис очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду, подавши відповідне клопотання до закладу охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда.

Особа або її уповноважений представник мають право за допомогою власних технічних засобів здійснити фотофіксацію документів, що формуються експертною командою під час оцінювання особи.

Згідно з пунктами 14 16 Порядку №1338, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

Перелік відомостей, що містяться у відповідних електронних документах експертної команди в електронній системі, та форми документів, які використовуються під час проведення оцінювання, затверджуються МОЗ.

Члени експертної команди несуть відповідальність відповідно до закону за прийняття необґрунтованих рішень, скасованих Центром оцінювання функціонального стану особи.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив), зокрема, лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338.

Після отримання закладом охорони здоров`я електронного направлення в електронній системі таке направлення розглядається адміністратором закладу охорони здоров`я (далі - адміністратор), який є уповноваженою особою закладу охорони здоров`я, в якому створено експертну команду. У закладі охорони здоров`я може бути уповноважено кількох осіб для виконання функцій адміністратора.

Адміністратор:

- отримує електронні направлення та супровідні документи в електронній системі та проводить їх перевірку на предмет повноти наданої інформації;

- приймає електронне направлення та супровідні документи до розгляду в експертній команді або повертає їх на доопрацювання в разі наявності відповідних підстав протягом п`яти робочих днів з моменту їх надходження із зазначенням підстави для повернення;

- визначає необхідний перелік спеціальностей лікарів експертної команди;

- визначає можливу форму розгляду експертною командою (очно, заочно, з використанням методів і засобів телемедицини або за місцем перебування/лікування особи) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи згідно з додатком 1 та побажань особи.

Після прийняття адміністратором електронного направлення до розгляду інформація про форму, дату та час розгляду надсилається особі, щодо якої буде проводитися оцінювання, на адресу її електронної пошти (у разі відсутності електронної пошти протягом п`яти календарних днів шляхом надсилання особі в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив (без зазначення персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання) (пункти 24 26 Порядку №1338).

Процедура проведення оцінювання регламентована положеннями пунктів 28 39 Порядку №1338, якими передбачено, зокрема, що розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання.

Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду.

У разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи.

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження, неявки особи на проведення оцінювання або зміни складу експертної команди.

Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи. Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ. На час очікування результату додаткового медичного обстеження розгляд справи зупиняється. Рішення у справі не виноситься.

Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Приписами пункту 40 Порядку №1338 установлено, зокрема, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема, інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

У разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.

За пунктом 43 цього ж Порядку, у разі встановлення інвалідності експертна команда розробляє рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (…). Строк чинності індивідуальної програми реабілітації визначається строком, на який особі встановлено інвалідність. У разі встановлення інвалідності без зазначення строку повторного оцінювання індивідуальна програма реабілітації може бути переглянута за бажанням особи з інвалідністю.

Пунктами 44 та 45 означеного Порядку встановлено, що рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.

А пунктом 46 цього Порядку передбачено, що у разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис.

Відповідно до пункту 53 Порядку №1338, після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

За правилами пункту 57 цього Порядку, рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Судом також установлено, що, на виконання приписів пункту 15 Порядку №1338, з метою забезпечення процедури проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» від 10.12.2024 №2067 затверджено форми направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи та інших документів (рішень, витягів тощо) експертних команд, Центру оцінювання функціонального стану особи, а також переліки відомостей, що містяться в таких документах.

Комплексний аналіз викладених правових норм свідчить, що порядок проведення експертними командами оцінювання повсякденного функціонування особи, що застосовується з 01.01.2025, є чітко регламентованим та передбачає необхідність формування уповноваженими на те лікарями електронних направлень на оцінювання, до яких, залежно від мети (цілі) такого оцінювання, долучається відповідний перелік медичних та інших документів. Після прийняття адміністратором закладу охорони здоров`я направлення до розгляду та повідомлення особи про дату, місце й час проведення оцінювання, визначається склад відповідної експертної команди, яка під час розгляду справи досліджує всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, за результатами чого приймає відповідне мотивоване рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що оспорюване Рішення №3/25/2305/Р експертної команди КНП «ЦМЛ» РМР відповідає критеріям обґрунтованості та належної адміністративної процедури, а покликання сторони позивача на наявні у такому рішенні недоліки і суперечності не доводять його протиправності та зводяться фактично до незгоди з цим рішенням.

Так, оцінюючи твердження представника позивача про наявність у Витязі №3/25/2305/В та, відповідно, Рішенні №3/25/2305/Р внутрішньої суперечності, пов`язаної з фіксацією експертною командою серйозних діагнозів ОСОБА_1 (К76.6, І85.9) та раніше встановленої йому інвалідності, і, водночас, висновку про те, що стан позивача їм не відповідає, суд звертає увагу на те, що пункт 17.1.7 Витягу №3/25/2305/В, аналогічно пункту 23.1.7 оскаржуваного Рішення, містить відомості про діагнози, за якими ОСОБА_1 було направлено на оцінювання повсякденного функціонування особи, і такі відомості повністю узгоджуються з пунктами 19-21 Направлення від 19.06.2025.

Водночас, положеннями абзацу 4 пункту 17 Порядку №1338 передбачено, що відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.

Отже, доводи представника позивача у цій частині є безпідставними.

Що стосується зазначеної у Витязі №3/25/2305/В інформації про наявність у позивача інвалідності, то суд зауважує, що пункт 19 цього витягу має назву «Наявність або відсутність в особи раніше встановленої інвалідності», що, між іншим, передбачено також пунктами 16 і 17 Направлення.

Тобто, означені графи форм витягу з рішення експертної команди та направлення на оцінювання вимагають відображення у них відповідної інформації про інвалідність особи виключно у разі, якщо такий статус раніше встановлювався цій особі.

Оскільки матеріалами справи підтверджено встановлення ОСОБА_1 за рішенням Острозької міжрайонної МСЕК (довідка МСЕК серії 12 ААГ №904292 від 31.07.2024) з 25.06.2024 третьої (ІІІ) групи інвалідності строком на 1 рік (до 01.07.2025), то наведені експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР у пункті 19 Витягу №3/25/2305/В відомості щодо наявності у ОСОБА_1 раніше встановленої інвалідності суд вважає логічними та обґрунтованими.

Разом з тим, наявність таких відомостей у витязі з рішення експертної команди, яким особі не встановлено (не визнано) інвалідності, є лише законодавчо встановленою вимогою до форми цього документа, а тому такі відомості не можуть свідчити про будь-яку позицію (рішення) експертної команди за результатами проведення планового повторного оцінювання особи.

Більше того, суд звертає увагу на зміст пунктів 17.1.1, 17.1.2, 17.1.5, 17.1.6 та 17.1.8 Витягу №3/25/2305/В, які аналогічно пунктам 23.1.1, 23.1.2, 23.1.5, 23.1.6 і 23.1.8 Рішення №3/25/2305/Р містять відомості про рішення експертної команди відповідача-1 за результатами повторного оцінювання повсякденного функціонування позивача, а саме щодо невстановлення йому інвалідності, що кореспондується зі змістом пунктів 16 та 20 згаданих вище Витягу і Рішення відповідно.

За таких обставин, твердження представника позивача щодо суперечності спірного Рішення №3/25/2305/Р в означеній вище частині не можуть вважатися обґрунтованими.

Щодо викладеного у пункті 16 Витягу №3/25/2305/В (пункті 20 Рішення №3/25/2305/Р) висновку експертної команди про «невідповідність медичної документації» діагнозу позивача, суд повторно зауважує, що оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, оскільки суди не є спеціалізованими медичними установами.

Тому, перевіряючи дотримання відповідачем-1 установлених законодавством вимог до процедури адміністративного провадження, а саме оцінювання повсякденного функціонування позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1338, електронне направлення повинне містити таку інформацію: 1) про особу, яка направляється на проведення оцінювання (…); 2) про відповідність особи критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338; 3) про лікаря, який направив; 4) найменування та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ закладу охорони здоров`я, в якому функціонує експертна команда; 5) бажана форма розгляду справи (із слів пацієнта); 6) інші відомості, перелік яких затверджений МОЗ.

За наявності технічної можливості отримання зазначених відомостей здійснюється шляхом доступу суб`єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем.

Згідно з пунктом 21 цього ж Порядку, до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів таких документів: 1) документи особи, яка направляється на проведення оцінювання (…); 2) медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання (…); 4) заява у довільній формі про присутність під час очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду експертною командою лікаря, який направив, та/або уповноваженого представника. Документ, що підтверджує повноваження такого уповноваженого представника.

Перелік документів, які можуть додаватися до електронного направлення з метою підтвердження причини настання інвалідності, установлений пунктом 22 Порядку №22.

Зазначеним критеріям сформоване щодо ОСОБА_1 . Направлення (з додатками) відповідає, що фактично визнається відповідачем-1 у поданому ним відзиві та підтверджується фактом проведення процедури повторного оцінювання позивача.

При цьому, зі змісту пункту 26 Направлення судом з`ясовано, що з метою проведення повторного оцінювання позивача його лікуючим (сімейним) лікарем долучено до цього направлення наступні документи: інше: 31.07.2024 ІПРІ; інше: 31.07.2024 - довідка про інвалідність; лабораторне дослідження інше: 05.06.2025 - імунологічні дослідження крові; (ЕКГ) Електрокардіографія, холтер: 06.06.2025 ЕКГ; (УЗД) Ультразвукові дослідження: 06.06.2025 - УЗД ОЧП; виписка після стаціонарного лікування або втручання: 06 - 10.06.2025 - виписка після стаціонарного лікування в гастроентерологічному відділенні Рівненської ОКЛ; виписка після стаціонарного лікування або втручання: 04 - 11.03.2025 - виписка після стаціонарного лікування в хірургічному відділенні Гощанської БПЛ; виписка з амбулаторної карти: 16.06.2025 - виписка з амбулаторної карти КНП «Бугринська АЗПСМ»; консультативний висновок: 16.06.2025 - Консультативний висновок хірурга.

За результатами аналізу та оцінки усіх вищевказаних медичних документів експертна команда КНП «ЦМЛ» РМР дійшла висновку про те, що долучена для проведення оцінювання ОСОБА_1 медична документація не свідчить про погіршення стану пацієнта після оперативного втручання в 2011 році, в тому числі за останній рік, що передував оцінюванню.

Доказів неврахування експертною командою відповідача-1 при проведенні оцінювання позивача документів, перелік яких наведений у пункті 26 Направлення, стороною позивача не надано та судом не встановлено.

Поряд з цим, за змістом поданих представником позивача заяв по суті справи останній стверджує про безпідставне неврахування експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР при проведенні оцінювання ОСОБА_1 результатів його стаціонарного лікування у Центрі реабілітації та відновного лікування у період 20-21.06.2024, де позивачу було установлено додаткові діагнози, а саме: G96.8 - гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи (головного мозку) та R56.8 - судоми; парціальні / конверсійні напади.

Суд критично оцінює такі доводи представника позивача та звертає увагу на те, що Виписка з медичної карти стаціонарного хворого від 21.06.2024 №7215, якою підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у період 20-21.06.2024 на стаціонарному лікуванні у Центрі реабілітації та відновного лікування КП «Рівненська обласна дитяча лікарня» РОР (а.с.89-90), не долучалася лікуючим (сімейним) лікарем позивача до сформованого нею Направлення, а вказані у такій виписці додаткові діагнози не відображені у пунктах 19-21 Направлення.

Пунктом 31 Порядку №1338 установлено вимогу, за якою під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Наведена норма кореспондується з пунктом 17 цього Порядку, за яким оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі (…).

Таким чином, оскільки в матеріалах даної справи відсутні належні та достатні докази подання позивачем (його лікуючим лікарем) на розгляд експертної команди Виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 21.06.2024 №7215, а також включення до Направлення виявлених за наслідками такого стаціонарного лікування додаткових діагнозів, суд дійшов висновку про відсутність в експертної команди відповідача-1 обов`язку щодо врахування цього медичного документа [Виписки №7215] під час проведення 23.07.2025 оцінювання повсякденного функціонування позивача.

Крім того, представником позивача не надано суду жодних доказів того, що виявлення у ОСОБА_1 згаданих вище додаткових діагнозів перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із діагнозами, вказаними у пунктах 19 21 Направлення, та/або свідчить про їх розвиток чи ускладнення.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність доводів сторони позивача щодо наявності у Витязі №3/25/2305/В та, відповідно, Рішенні №3/25/2305/Р внутрішніх суперечностей, які зумовлюють необґрунтованість цих документів.

Іншою підставою для визнання Рішення №3/25/2305/Р протиправним представник позивача вважає висновок експертної команди про те, що «об`єктивний стан хворого не відповідає діагнозу», який, на його думку, прямо суперечить наявній медичній документації. Крім того, на переконання представника позивача, якщо експертна команда вважала, що об`єктивний стан хворого не відповідає діагнозу, тобто мала сумніви щодо медичних даних, вона була зобов`язана направити позивача на додаткове обстеження, як того вимагає пункт 9 Положення №1338, а не обмежуватися шаблонною відмовою, що є порушенням Порядку №1338.

Спростовуючи такі доводи, представник КНП «ЦМЛ» РМР у відзиві на позовну заяву та запереченнях стверджує, що експертна команда, за результатами вивчення долученої до Направлення на оцінювання позивача актуальної медичної документації, встановила, що поточний об`єктивний стан здоров`я ОСОБА_1 не відповідає тим діагнозам, які зазначені в Направленні, а здатність позивача до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своє поведінкою, здобуття освіти та трудовою діяльністю є нормальними.

Аналізуючи такі доводи та аргументи сторін, суд зазначає, що приписи пункту 16 Положення №1338 зобов`язують адміністраторів закладів охорони здоров`я, на базі яких функціонують експертні команди, та членів експертних команд діяти на принципах, зокрема, колегіальності, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

За правилами пунктів 5, 6 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою №1338 (далі Критерії встановлення інвалідності), ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

- легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

- помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

- виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

- значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Наведені норми Положення №1338 та Критеріїв встановлення інвалідності дають підстави для висновку про те, що об`єктивність є одним з основних принципів роботи експертних команд при проведенні ними оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема, при визначенні ступеня обмеження життєдіяльності такої особи у зв`язку із наявними у неї захворюваннями.

Зі змісту пунктів 24.1.1 24.1.7 оскаржуваного Рішення №3/25/2305/Р судом з`ясовано, що при проведенні повторного оцінювання ОСОБА_1 експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР перевірено ступінь обмеження життєдіяльності позивача, виходячи з критеріїв життєдіяльності людини, передбачених пунктом 6 Критеріїв встановлення інвалідності, та визначено, що станом на день оцінювання стану позивача його здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання та виконання трудової діяльності є нормальною (тобто, встановлено відсутність обмежень).

Також експертною командою враховано інформацію, наведену лікуючим лікарем позивача в пункті 30 Направлення, яка пізніше знайшла своє повне відображення у пункті 19 оскаржуваного Рішення №3/25/2305/Р, а саме про те, що ОСОБА_1 виконує рекомендації з програми реабілітації (ІПР або ІРП), виконує загальні призначення та рекомендації лікаря, веде здоровий спосіб життя, дотримується правил здорового харчування та обмежує важку фізичну працю.

Тобто, актуальна медична документація, долучена до Направлення, та безпосередньо фізичний стан ОСОБА_1 на час огляду не свідчили про наявність у нього таких поточних проблем зі здоров`ям, які б обмежувати його здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

При цьому, суд також враховує, що оцінювання позивача проводилось експертною командою відповідача-1 очно, в закладі охорони здоров`я, про що вказано в пункті 16 спірного Рішення та що було визначено у пункті 31 Направлення як бажана форма розгляду справи, що, на переконання суду, забезпечило можливість експертної команди надати об`єктивну оцінку стану здоров`я позивача та визначити ступінь обмеження його життєдіяльності (у разі встановлення такого).

Доказів протилежного стороною позивача не надано та судом не встановлено.

Стосовно покликання представника позивача на пункт 9 Положення №1338, то суд звертає увагу, що норми підпункту 1 цього пункту кореспондуються з нормами пункту 32 Порядку №1338 та установлюють право, а не обов`язок експертної команди направляти особу, оцінювання якої проводиться, на додаткові медичні обстеження, яке [право] ставиться у залежність від достатності наявної (поданої) інформації для прийняття рішення за результатами оцінювання.

Водночас, у межах спірних правовідносин стороною позивача не заперечується, а відповідачами підтверджується, що долучені до Направлення документи давали експертній команді відповідача-1 достатнє уявлення про стан здоров`я позивача, а отже необхідності у проведенні додаткових обстежень ОСОБА_1 не було.

Формуючи такий висновок, суд не підміняє експертну команду та не проводить оцінювання повсякденного функціонування позивача, а виходить виключно з відомостей долучених до матеріалів справи письмових й електронних доказів, якими не підтверджено безальтернативної та об`єктивної потреби у направленні ОСОБА_1 на додаткові медичні обстеження за рішенням експертної команди КНП «ЦМЛ» РМР, які б ставили у залежність можливість прийняття відповідачем-1 рішення щодо оцінювання позивача.

Що стосується відмови позивача від проведення одного з медичних обстежень (езофагогастродуоденоскопії) під час перебування на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічного центрі КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР, що підтверджується Випискою-епікризом з медичної картки стаціонарного хворого від 10.06.2025 №16461(25) (а.с.38-39), на чому акцентують увагу представники сторін у поданих ними заявах по суті справи, суд зауважує, що доцільність (необхідність) та/або обов`язковість проведення особі будь-якого медичного обстеження за тих чи інших обставин (медичних станів) не може оцінюватись судом, позаяк вирішення означених питань належить до дискреційних повноважень, зокрема, експертних команд при проведенні ними оцінювання повсякденного функціонування такої особи, а суди не є спеціалізованими установами у медичній сфері.

У той же час, суд звертає увагу на те, що як при формуванні лікуючим лікарем ОСОБА_1 . Направлення на його оцінювання, так і безпосередньо під час проведення такого оцінювання експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР достатність інформації (документів) для прийняття рішення щодо оцінювання позивача під сумнів не ставилась.

Окрім того, враховуючи положення частини третьої статті 28 Конституції України та статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі Основи законодавства України про охорону здоров`я; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд погоджується з доводами представника відповідача-1 про те, що медичне втручання і застосування тих чи інших методів діагностики, профілактики та лікування здійснюється виключно за згодою пацієнта (його законного представника), за винятком визначених законом випадків (у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників).

Також, суд вважає помилковими доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, з приводу необґрунтованості врахування (застосування) експертною командою відповідача-1 Критеріїв встановлення інвалідності при проведенні оцінювання позивача, без перевірки їх відповідності вищим за юридичною силою законодавчим актам, а саме законам України №875-ХІІ і №2961-IV, - оскільки вирішення питань про конституційність актів Кабінету Міністрів України належить до виключних повноважень Конституційного Суду України, в силу приписів статті 150 Основного Закону України і статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII.

Ба більше, статтею 1 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначено, що законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Отже, як Закон №875-ХІІ, так і Закон №2961-IV прийняті Верховною Радою України відповідно до Конституції та Основ законодавства України про охорону здоров`я і мають їм відповідати.

За приписами частин десятої, дванадцятої та тринадцятої статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, критерії оцінювання повсякденного функціонування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: (1) стійкі порушення функцій організму; (2) обмеження повсякденного функціонування; (3) необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Урядом.

У свою чергу, відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

- стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

- обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

- необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Таким чином, всупереч доводам представника позивача, затверджені Урядом Критерії встановлення інвалідності (на які, в тому числі, посилається експертна команда відповідача-1 у пункті 20 спірного Рішення №3/25/2305/Р та пункті 16 Витягу №3/25/2305/В) в частині щодо визначення підстав для визнання особи особою з інвалідністю жодним чином не суперечать Основам законодавства України про охорону здоров`я та прийнятим відповідно до них законам України №875-ХІІ і №2961-IV, а навпаки деталізують їх положення та механізми реалізації відповідних процедур.

За встановлених фактичних обставин справи і законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а також зібраних у справі доказів у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про дотримання експертною командою КНП «ЦМЛ» РМР передбачених Порядком №1338 вимог до процедури оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , проведеного 23.07.2025 на підставі Направлення від 19.06.2025, що свідчить про відповідність прийнятого за наслідками такого оцінювання оскаржуваного Рішення №3/25/2305/Р критерію належної адміністративної процедури.

Відповідачем-1 доведено, що оспорюване Рішення №3/25/2305/Р прийняте ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що свідчить про правомірність цього рішення суб`єкта владних повноважень та його відповідність критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України.

З урахуванням викладеного, правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення №3/25/2305/Р, оформленого Витягом №3/25/2305/В, про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Інституту та зобов`язання останнього розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 28.07.2025 на Рішення №3/25/2305/Р експертної команди КНП «ЦМЛ» РМР, з дотриманням вимог Порядку №1338, суд зазначає таке.

Статтею 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я установлено, що права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до його сфери управління та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Наведене кореспондується з нормами пункту 7 Положення №1338.

Відповідно до пункту 7 Положення №1338 та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №90), 03.12.2024 Міністерством охорони здоров`я України видано наказ №2022, пунктами 1 та 2 якого вирішено відповідно:

- покласти права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (Інститут);

- затвердити Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи (далі Положення про ЦОФСО; у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи регламентовані нормами статті 69-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пунктом 8 положення №1338 та пунктом 10 Положення про ЦОФСО, до яких належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

З метою реалізації такого повноваження Центр оцінювання функціонального стану особи має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку №1338, та відповідних клопотань особи (пункт 18 Положення про ЦОФСО).

Процедуру розгляду Центром оцінювання функціонального стану особи скарг на рішення експертних команд деталізовано у пунктах 57 71 Порядку №1338, згідно з якими, зокрема:

- скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив;

- розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи;

- скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику);

- скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, залишається без розгляду;

- у разі подання скарги в паперовій формі скаржник (його уповноважений представник) надсилає підписану скаргу поштовим відправленням до Центру оцінювання функціонального стану особи. У разі подання скарги уповноваженим представником скаржника до неї додаються документи, що підтверджують повноваження такого уповноваженого представника. Не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня отримання скарги уповноважена особа Центру оцінювання функціонального стану особи розпочинає в електронній системі процес оскарження;

- у скарзі повинні міститися відомості, зазначені в додатку 3 до Порядку №1338;

- експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи;

- експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання;

- за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання. Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису;

- не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, зокрема, у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі.

Таким чином, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання повсякденного функціонування особи є одним з видів повноважень Центру оцінювання функціонального стану особи, який за своєю юридичною природою полягає, передусім, у здійсненні цією установою контрольно-наглядових функцій за діяльністю (рішеннями) нижчестоящих комісій, реалізація якого здійснюється Центром виключно у випадках незгоди особи, щодо якої проведено оцінювання (її представника / законного представника), із відповідним рішенням експертної команди та подання нею відповідної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що, не погодившись з рішенням експертної команди відповідача-1, 29.07.2025 позивач надіслав на адресу Інституту Скаргу в паперовій формі, у якій просив «переглянути його справу для адекватного вирішення проблеми».

Вказана Скарга отримана Інститутом 01.08.2025 та зареєстрована 04.08.2025.

Крім того, 05.09.2025 представник позивача надіслав на офіційні поштову та електронну адреси Інституту доповнення до Скарги, у яких просив, зокрема, скасувати Рішення №3/25/2305/Р та ухвалити нове рішення про встановлення ОСОБА_1 інвалідності (за можливості, безстроково).

Суд зауважує, що як за змістом Скарги, так і в доповненнях до неї позивачем та його представником не заявлено будь-яких клопотань з приводу форми розгляду Скарги.

17.11.2025 членами експертної команди Центру оцінювання повсякденного функціонування особи (Інституту) у складі: головуючого Кущак Д.І. (спеціальність: хірургія); членів Юрченко О.Ю. (спеціальність: отоларингологія) та ОСОБА_5 (спеціальність: терапія), - проведено заочний (лише за документами) розгляд Скарги ОСОБА_1 , у ході якого експертна команда Інституту дійшла висновку «Рішення ЕК вірне», що підтверджується долученим до відзиву Протоколом розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/25/2642.

Результати такого розгляду оформлені Рішенням експертної команди Інституту від 17.11.2025 №1808/25/2642, у пункті 20 якого наведено його обґрунтування, а саме: «за представленими медичними документами основна патологія зі сторони шлунково-кишкового тракту та наслідки проведеного оперативного лікування у 2011 році призводять на даний час до незначних функціональних порушень та обмеження функціонування. Рішення ЕК вірне. Підстава: «Постанова КМУ від 15.11.2024р. №1338».

Тобто, вказаним рішенням експертної команди Центру оцінювання повсякденного функціонування особи підтверджено правомірність спірного Рішення КНП «ЦМЛ» РМР №3/25/2305/Р як нижчестоящої комісії, що додатково засвідчує обґрунтованість наведених вище висновків суду [за результатами аналізу та оцінки позовних вимог, заявлених до відповідача-1].

Отже, наявні у справі письмові докази підтверджують фактичне виконання Інститутом покладеного на нього законодавчого обов`язку щодо розгляду Скарги ОСОБА_1 на спірне Рішення експертної команди КНП «ЦМЛ» РМР, що саме по собі є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні судом основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Інституту щодо нерозгляду Скарги, а також похідної від неї позовної вимоги щодо зобов`язання Інституту розглянути таку скаргу по суті.

При цьому, суд зауважує, що процедура прийняття Інститутом Рішення №1808/25/2642 та його правомірність не є предметом даного спору, а відтак останні не підлягають аналізу та оцінці судом при розгляді цієї справи.

У той же час, необхідно врахувати, що спір між сторонами даної справи (у частині позовних вимог, заявлених до Інституту) виник безпосередньо у зв`язку із допущеною, на думку сторони позивача, бездіяльністю відповідача-2 щодо нерозгляду ним по суті Скарги, що було зумовлено невиконанням Інститутом у встановлений законодавством строк обов`язку з надіслання позивачу рішення за результатами розгляду поданої ним скарги на рішення експертної команди відповідача-1, а також надісланням на адресу представника позивача листа від 20.11.2025, який суд оцінює критично.

Як установлено з матеріалів справи, лише після відкриття провадження в цій адміністративній справі, а саме 01.06.2026 уповноваженим представником Інституту сформовано та надіслано на адресу Марка В.О. витяг №1808/25/2642/ВП з Рішення №1808/25/2642, який позивачем отримано 11.06.2026 (згідно з відомостями АТ «Укрпошта» про відстеження рекомендованого поштового відправлення №R067187173920).

Тобто, всупереч вимогам пункту 69 Порядку №1338, витяг з рішення експертної команди Центру оцінювання повсякденного функціонування особи відповідачем-2 надіслано на адресу позивача з порушенням визначеного законодавством строку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону №2073-IX, порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

У постанові від 18.03.2026 у справі №360/660/25 Верховний Суд виснував, що, оцінюючи доводи позивачки щодо процедурних порушень, суд повинен з`ясувати, чи призвели такі порушення до обмеження процесуальних прав особи або чи могли вони вплинути на зміст прийнятого рішення. Саме по собі недодержання окремих процедурних формальностей (зокрема, щодо використання Установою конкретного штампа або бланка) без встановлення таких наслідків не може бути достатньою підставою для скасування адміністративного акта.

Відповідно до принципу «превалювання суті над формою», суд має оцінювати, чи було рішення прийняте в межах повноважень та на основі фактичних даних про стан здоров`я. Скасування акта виключно через формальні дефекти без спростування його медичного змісту суперечило б інтересам правосуддя та принципу правової визначеності.

З урахуванням викладеного, недотримання Інститутом визначеного пунктом 69 Порядку №1338 строку надіслання на адресу ОСОБА_1 витягу з рішення, прийнятого експертною командою відповідача-2 за результатами розгляду Скарги, суд розцінює як допущене адміністративним органом порушення передбаченої законом адміністративної процедури, яке, однак, не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, а тому таке порушення не спричиняє протиправності адміністративного акта у формі Рішення №1808/25/2642.

Таким чином, правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Інституту і зобов`язання останнього розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 28.07.2025 на Рішення №3/25/2305/Р експертної команди КНП «ЦМЛ» РМР, з дотриманням вимог Порядку №1338, у суду відсутні, а тому в цій частині позов задоволенню також не підлягає.

Інші доводи та аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення даного публічно-правового спору та не спростовують висновків суду, зроблених за результатами розгляду справи по суті.

За правилами статей 9, 90 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 цього Кодексу визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 (пункт 29), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на все вищевикладене, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали даної адміністративної справи, виходячи з встановлених її фактичних обставин та зібраних доказів, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли у межах наданих їм повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством, з урахуванням приписів матеріального права, а правомірність таких дій та обґрунтованість прийнятого відповідачем-1 спірного рішення не спростовані стороною позивача у ході судового розгляду справи по суті. Тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Поряд з цим, судом установлено, що при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у сукупному розмірі 3195,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про сплату від 20.05.2026 №2913-6986-2787-4510 (а.с.104).

При цьому, предметом даного позову є позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення експертної команди відповідача-1 про невизнання позивача особою з інвалідністю, а також про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 і зобов`язання останнього розглянути по суті скаргу позивача на спірне рішення експертної команди.

Таким чином, предметом цього адміністративного позову є дві самостійні вимоги немайнового характеру, за які позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 2129,92 грн (з урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI), статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX).

Отже, позивачем сплачено судовий збір за подання цього позову у більшому розмірі, ніж установлено законом, а саме на суму 1065,08 грн (3195,00 2129,92).

За приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (…).

З огляду на наведене, судовий збір у сумі 1065,08 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням як надмірно сплачений.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради (вул. Миколи Карнаухова, буд. 25-А, м. Рівне, Рівненська обл., 33018, ЄДРПОУ/РНОКПП 02000085) Відповідач - Державна Установа «Український державний науково дослідний інститут медико соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49005, ЄДРПОУ/РНОКПП 03191673)

Суддя С.А. Борискін