Рішення № 140113566, 25.09.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/985/26

25 вересня 2026 року

2/671/1470/2026

РІШЕННЯ

іменем України

25 вересня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 76506295 від 28.10.2024 в розмірі 49505,63 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.10.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 76506295.

Відповідно до умов Договору ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі кредитодавець) взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 9800,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача становить 49505,63 грн., що складається із: заборгованість за кредитом 9800,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 33335,63 грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту 1470,00 грн.; заборгованість за штрафами 4900,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де просить відмовити у стягненні комісії за видачу кредиту у відповідності до умов ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», яким забороняється встановлювати будь-яку плату за послуги, які споживаються на користь самого кредитора. Також, просить зменшити надмірно нараховані відсотки, які є надзвичайно великими порівняно із збитками кредитора. Заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, так як позов сформовано автоматизовано в програмі «Електронний суд», заявлений час роботи адвоката є штучно завищеним та суперечить критерію реальності, тому просить зменшити витрати до 1000 гривень.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 вересня 2026 2026 року скасовано заочне рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 18.06.2026 у справі № 671/985/26 за позовом ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач просить справу розглядати за його відсутності.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, а також відповідно положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд вважає за необхідне проводити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

28.10.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 76506295 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору загальний розмір кредиту складає 9800,00 грн.; строк кредитування 360 днів, дата повернення кредиту 23.10.2025; тип процентної ставки фіксована; стандартна 0,96 % в день (нарахування починається після закінчення пільгового періоду), пільгова процентна ставка 0,8% в день (згідно Паспорту споживчого кредиту пільговий період становить 28 днів), нарахування процентів здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування; комісія за надання кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту, що складає 1470,00 грн.; кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у відповідності до умов ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно довідки, що міститься в матеріалах справи, 28.10.2024 позивачем на карту № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 9800,00 грн. за Договором.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Договором складає в сумі 49505,63 грн., що складається із: заборгованість за кредитом 9800,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 33335,63 грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту 1470,00 грн.; заборгованість за штрафами 4900,00 грн.

Щодо суми заборгованості за нарахованими процентами слід зазначити, що Договором погоджено процентну ставку, яка застосована протягом узгодженого сторонами строку кредитування.

Суд не знаходить підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом, оскільки, вони є платою за користування коштами та не відносяться до поняття неустойки. Аналогічна позиція закріплена в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин».

Так, пільгову процентну ставку 0,8% (78,40 грн.) в день застосовано протягом 28 днів та нараховано відсотки в розмірі 2195,20 грн., в подальшому діяла стандартна процентна ставка 0,96% (94,08 грн.) в день та нараховано проценти в розмірі 31140,48 грн., що разом становить 33335,63 грн. (зазначене узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості).

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір укладено 28.10.2024, тобто після введення воєнного стану.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 4900,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 1470,00 грн., суд зазначає наступне.

Умовами Договору визначено комісію за надання кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що становить 1470,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Правління НБУ постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Таким чином, надаючи право кредитодавцю в договорах про споживчий кредит встановлювати комісію, в тому числі, за надання кредиту, закон вимагає від кредитодавця зазначити в договорі за які саме послуги, пов`язані за наданням кредиту, встановлена комісія.

В той же час, Умови Договору не містять додаткових та/бо супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту, з якими обґрунтовано встановлення комісії.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як зазначено ВС в постанові від 06.02.2025 у справі № 462/2826/24 якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Враховуючи викладене, комісія в розмірі 1470,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Як зазначає позивач у позові, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договором в розмірі 43135,63 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 43135,63 грн. ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складаються з: усної консультації клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви та подання її до суду, витрачений час становить 6 год. 30 хв., а розмір гонорару складає 8000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів заяви представником позивача додано Договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025 згідно з яким, адвокатське об`єднання «Апологет» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс».

Згідно Детального опису наданих послуг від 09.03.2026 сторони погодили виконання правових послуг за наступним списком:

- усна консультація клієнта (30 хвилин);

- ознайомлення з матеріалами справи (2 години);

- погодження правової позиції (30 хвилин);

- складання позовної заяви та подання її до суду (3 години 30 хвилин).

Актом наданих послуг № 1591 від 09.03.2026 прийнято послуги згідно Договору про надання правової допомоги та погоджено суму наданих послуг в розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. суд зазначає наступне.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

В той же час, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав заперечення з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу, вказавши, що позов сформовано автоматизовано в програмі «Електронний суд», заявлений час роботи адвоката є штучно завищеним та суперечить критерію реальності.

Суд зазначає, що позовна заява є типовою і не вимагає витрачання значного часу, дана справа не вирізняється складністю чи об`ємністю, а також представником позивача не подавалися до суду жодні клопотання, відповідь на відзив чи інші заяви.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача з приводу неспівмірності витрат на правничу допомогу та приходить до висновку про зменшення таких витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

В той же час, судом задоволено позовні вимог в частині 87,13 % від заявлених, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3485,31 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2319,82 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 76506295 від 28.10.2024 у розмірі 43135 (сорок три тисячі сто тридцять п`ять) грн. 63 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС»витрати на правову допомогу в розмірі 3485,31 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» сплачений судовий збір в сумі 2319,82 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код в ЄДРПОУ 43561909, юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус;

Представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса здійснення діяльності: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя