Рішення № 140112250, 28.09.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Залізничного управління державної казначейської служби про визнання діяльності протиправною та стягнення інфляційних витрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Романяк Н.Б. звернулась до суду з позовною заявою до Залізничного управління державної казначейської служби про визнання діяльності щодо несвоєчасного виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2018 у справі № 462/3539/18, яке набрала законної сили 09.09.2018 протиправною та стягнення шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача за період 02.01.2019 до 01.01.2026 інфляційні витрати у розмірі 27 155,64 грн та 3% річних у розмірі 5 984,52 грн за прострочення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2018 у справі № 462/3539/18, яким стягнуто на користь позивача кошти в сумі 27 169,00 грн, а також просить стягнути судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2018 у справі № 462/3539/18 було постановлено стягнути з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 27 169,00 грн заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2017 року до березня 2018 року. Рішення Залізничного районного суду міста Львова № 462/3539/18 набрало законної сили 07.09.2018. 10.09.2018 р. на виконання рішення суду по справі № 462/3539/18 було видано виконавчий лист. 01.10.2018 відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ЗУ «Про виконавче провадження», позивачем було подано заяву про виконання судового рішення Залізничного районного суду м. Львова № 462/3539/18 від 07.08.2018. Станом на 01.06.2026 рішення Залізничного районного суду м. Львова №462/3539/18 від 07.08.2018 не виконане, кошти з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь позивача не стягнуто. Фактично, Державною казначейською службою України більше семи років не виконується рішення суду. Позивач стверджує, що Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова продовжує працювати у звичному режимі, приймає відвідувачів, надає широкий спектр послуг. Таким чином позивач заявляє, що має право має право на компенсацію за прострочення виконання відповідачем судового рішення, що виражається у стягненні з органу казначейства 3% річних та інфляційних витрат на користь ОСОБА_1 . Окрім того, внаслідок протиправних дій та недбалого виконання покладених на державні органи обов?язків позивач тривалий час безпідставно був позбавлений можливості своєчасного та ефективного виконання судового рішення, відновлення його порушених права, отримання та користування належними йому грошовими коштами, а отже був позбавлений можливості користуватися належним йому майном та витрачати певний час на відновлення та захист своїх прав. Просить позовну заяву задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для їх усунення. 25.06.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали від 23.06.2026.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.07.2026 цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник відповідача Залізничного управління ДКСУ Львівської області - Прокопик І.В. звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якому заперечила позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що згідно з витягом з ЄДР боржником є - комунальна організація. З 29.11.2018 Комунальна 3-тя стоматологічна поліклініка м. Львова знаходиться в стані припинення, отже боржником за виконавчим листом є підприємство комунальної форми власності, яке фінансується з місцевого бюджету, а тому на нього не поширюється порядок виконання рішень за рахунок державного бюджету та не поширюється дія ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Відповідач зазначає, що така заява від ОСОБА_1 надійшла по рахунку 86 в порядку черговості про стягнення заробітної плати з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова. Управлінням казначейства здійснювались заходи, передбачені п. 8 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845. У зв?язку з відсутністю відкритих асигнувань та/або недостатності їх до кінця бюджетного періоду для виконання асигнувань судового рішення, орган казначейства надіслав боржнику вимогу щодо необхідності вжиття заходів. Проте на жодну вимогу боржник не відповів. Відтак, Управління Казначейства в межах наданих йому повноважень здійснило всі залежні від нього дій та вжило усі можливі заходи щодо виконання виконавчого документа. З огляду на вищевикладене просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 625 ЦК України встановлюють загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та можуть застосовуватися до грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 зроблено висновок про можливість застосування частини другої статті 625 ЦК України у разі прострочення державою виконання грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням. При цьому Велика Палата Верховного Суду визначила, що у відповідних правовідносинах прострочення держави-боржника виникає після спливу трьох місяців від пред`явлення виконавчого документа до органу Державної казначейської служби України.

Разом з тим зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду підлягає застосуванню з урахуванням фактичних та правових обставин конкретної справи.

Як установлено судом, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2018 у справі № 462/3539/18 стягнуто з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 27 169,00 грн заборгованості із заробітної плати за період з серпня 2017 року до березеня 2018 року.

Вказане рішення набрало законної сили, на його виконання 10 вересня 2018 року видано виконавчий лист, у якому боржником визначено саме Комунальну 3-ю стоматологічну поліклініку м. Львова. Доказів того, що боржником за вказаним судовим рішенням є Державна казначейська служба України, її територіальний орган або Держава Україна, матеріали справи не містять.

01 жовтня 2018 року позивач пред`явив виконавчий лист до виконання до органу Державної казначейської служби України.

Судом також установлено, що на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова була підприємством комунальної форми власності, а виконання судового рішення здійснювалося органом Казначейства відповідно до порядку, визначеного бюджетним законодавством та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Сам по собі факт пред`явлення виконавчого документа до органу Казначейства не змінює особу боржника, визначену судовим рішенням, та не породжує нового основного грошового зобов`язання між стягувачем і органом Казначейства.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Виконання рішень щодо боржників здійснюється органами Казначейства у межах та способом, визначеними бюджетним законодавством і зазначеним Порядком.

Таким чином, у спірних правовідносинах Залізничне управління Державної казначейської служби України не є боржником за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07.08.2018 у справі № 462/3539/18, а здійснює повноваження щодо його виконання у встановленому законом порядку.

Суд враховує правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 522/12406/22, щодо можливості застосування статті 625 ЦК України у правовідносинах, пов`язаних із виконанням судових рішень через органи Казначейства. Разом з тим із зазначеної практики не випливає висновок про те, що кожне невиконання судового рішення, виконання якого здійснюється Казначейством, автоматично породжує обов`язок територіального органу Казначейства сплачувати стягувачу 3 % річних та інфляційні втрати як боржник за статтею 625 ЦК України.

У справі № 522/12406/22 суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з необхідності встановлення моменту виникнення прострочення та фактичних обставин виконання відповідного судового рішення. При цьому стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність саме боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, для задоволення заявлених позовних вимог необхідно встановити не лише факт тривалого невиконання судового рішення, а й наявність у відповідача власного грошового зобов`язання перед позивачем, прострочення якого могло б бути підставою для застосування частини другої статті 625 ЦК України.

Таких обставин судом не встановлено.

Рішенням у справі № 462/3539/18 на користь позивача присуджено кошти, які є заборгованістю із заробітної плати та підлягають стягненню саме з Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова. Залізничне управління Державної казначейської служби України не було стороною відповідного матеріального правовідношення, не визначалося судом боржником та не набуло такого статусу внаслідок пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача про те, що тривалість невиконання рішення сама по собі свідчить про протиправність дій або бездіяльності органу Казначейства.

Згідно з матеріалами справи, після надходження виконавчого листа органом Казначейства було здійснено передбачені пунктом 8 Порядку № 845 заходи, спрямовані на виконання судового рішення. У зв`язку з відсутністю відкритих асигнувань та/або недостатністю їх до кінця бюджетного періоду для виконання рішення суду Казначейством боржнику направлялися вимоги щодо необхідності вжиття заходів для виконання судового рішення. Зазначені вимоги направлялися неодноразово.

Доказів того, що Казначейство мало у своєму розпорядженні кошти Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова, достатні для виконання рішення, та безпідставно не здійснювало їх списання, позивачем суду не надано.

Так само позивачем не доведено, що відповідачем порушено конкретний припис Порядку № 845 або іншу норму законодавства, яка зобов`язувала б орган Казначейства здійснити перерахування коштів за відсутності передбачених законом умов для такого перерахування.

Сам факт того, що Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м. Львова продовжувала здійснювати господарську діяльність, приймати пацієнтів та надавати послуги, не свідчить про наявність на відповідних рахунках боржника коштів, які відповідно до вимог бюджетного законодавства та Порядку № 845 могли бути безспірно списані на користь позивача.

Суд також враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Орган Казначейства не наділений повноваженнями самостійно створювати бюджетні асигнування комунальному підприємству або здійснювати платежі за рахунок коштів, яких у боржника немає, всупереч установленому бюджетним законодавством порядку.

Посилання позивача на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» також не є достатньою правовою підставою для задоволення позову.

Зі змісту виконавчого листа та рішення суду у справі № 462/3539/18 вбачається, що стягнення здійснюється з комунального підприємства, а не з Державного бюджету України. Тому правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам, у яких судове рішення встановлює грошове зобов`язання Держави Україна, а його виконання здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 висновок про застосування статті 625 ЦК України був сформульований щодо прострочення державою-боржником виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду пов`язала виникнення такого прострочення з невиконанням державою обов`язку щодо перерахування коштів у передбачений законом строк.

Відтак наведений правовий висновок не свідчить про те, що орган Казначейства у кожному випадку невиконання рішення щодо комунального підприємства набуває статусу боржника за грошовим зобов`язанням та відповідає за його виконання власними коштами.

Не є підставою для задоволення позову і саме по собі посилання позивача на тривалість невиконання рішення суду. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню, однак спосіб та порядок його виконання визначаються законом. Тривалість процедури виконання не звільняє суд від обов`язку встановити конкретне порушення прав позивача саме відповідачем та передбачені законом підстави відповідальності відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено сукупності обставин, необхідних для покладення на Залізничне управління Державної казначейської служби України обов`язку зі сплати інфляційних втрат у розмірі 27 155,64 грн та трьох процентів річних у розмірі 5 984,52 грн, нарахованих на суму заборгованості за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року у справі № 462/3539/18.

Відсутність встановленого судом протиправного діяння відповідача також виключає підстави для задоволення вимоги про визнання протиправною діяльності щодо несвоєчасного виконання вказаного судового рішення.

При цьому суд звертає увагу, що наведений висновок не означає припинення або зміну обов`язку Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова виконати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2018 року у справі № 462/3539/18. Вирішення питання про відповідальність безпосереднього боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання є самостійним способом захисту та не є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Залізничного управління Державної казначейської служби України про визнання діяльності щодо несвоєчасного виконання судового рішення протиправною та стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничного управління державної казначейської служби про визнання діяльності протиправною та стягнення інфляційних витрат та 3% річних - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , 1949 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Залізничне управління Державної казначейської служби України Львівської області, ЄДРПОУ 38007594, місце знаходження: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/5384/26

Суддя: Б.М.Гедз