Ухвала суду № 140112162, 24.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 457/750/25

Провадження № 1-кп/442/89/2026

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі питання прийняття цивільного позову Національної служби здоров`я України до розгляду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000012 від 21.02.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28- ч.1 ст.364, ч.3 ст. 27 - ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.3 ст.27 - ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.1 ст. 364, ч.4 ст.190 (в редакції, чинній до 11.08.2023), ч.5 ст.190 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження №420241421900000012 від 21.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Національною службою здоров`я України у межах даного кримінального провадження заявлено цивільний позов про стягнення солідарно з відповідачів (обвинувачених) 142 550,47 грн майнової шкоди.

Ухвалою суду від 02.09.2026 зазначений цивільний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. Водночас роз`яснено, що у протилежному випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута цивільному позивачу.

В ухвалі про залишення цивільного позову без руху судом зазначалось, що відповідно до приписів ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, суд звертав увагу, що обов`язок доведення розміру та підстав позовних вимог покладається виключно на позивача. Без належного розрахунку неможливо перевірити ані сам факт виникнення шкоди, ані її розмір, ані причинний зв`язок між конкретною дією конкретної особи та конкретною сумою. У поданій Національною службою здоров`я України позовній заяві про відшкодування майнової шкоди таких відомостей не міститься, відсутній будь який обґрунтований розрахунок сум в розмірі 142 550, 47 грн, що просить НСЗУ стягнути солідарно як майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням діями обвинувачених НСЗУ. Для задоволення цивільного позову суд має встановити не лише обставини кримінального правопорушення, а й наявність усіх юридично значимих умов цивільно-правової відповідальності: протиправність, шкоду, причинний зв`язок, вину, а також належного суб`єкта, на якого законом покладено обов`язок її відшкодувати.

15.09.2026 через систему «Електронний суд» представником Національної служби здоров`я України ОСОБА_8 подано заяву про усунення недоліків, в якій просить прийняти цивільний позову у даному кримінальному провадженні та задоволити такий, стягнувши солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь НСЗУ майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 142550,47 грн.

У заяві представник цивільного позивача зазначає, що Національна служба здоров`я України є потерпілим у даному кримінальному провадженні. НСЗУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та Порядку реалізації програми медичних гарантій, НСЗУ здійснює оплату за надані медичні послуги на підставі щомісячних звітів у цілому за договором, а не за кожним окремим пролікованим випадком. Розрахунки проводяться за загальний обсяг фактично наданої допомоги, зафіксований в електронній системі охорони здоров`я (ЕЗОЗ) за звітний період. Так, КНП «Трускавецька МЛ» було сплачено за послуги за договорами у 2023 році відповідно до поданих звітів у повному обсязі та у встановлені терміни.

Таким чином, вважає, що внаслідок дій обвинувачених, КНП «Трускавецька МЛ» отримало фінансування від НСЗУ за звітами, попри те, що пацієнти, зазначені у цивільному позові, оплачували ті самі послуги. Повідомляє, що сума завданих збитків НСЗУ встановлена висновком експерта № 334/25-28, що міститься в матеріалах кримінального провадження, та становить 142 550,47 грн.

Захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_7 21.09.2026 через Електронний суд подала заперечення на заяву цивільного позивача про усунення недоліків та клопоче про повернення цивільного позову.

У своїх запереченнях адвокат вказує, що позов, в якому не конкретизована сума стягнення, є не позовною вимогою у розумінні процесуального закону, а декларацією про наміри, позбавленою обов`язкового економічного обґрунтування. Будь-яке необґрунтоване завищення розрахунку безпосередньо впливає і на кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 1 ст. 364 КК України, позаяк розмір шкоди, що перебуває в зоні порогового значення істотності, потребує особливо точного обчислення - навіть незначна методологічна похибка здатна змінити правову кваліфікацію діяння.

Це принципово важливо і для сторони захисту. Не маючи перед собою конкретизованого та обґрунтованого розрахунку заявлених сум, обвинувачені та їх захисник позбавлені можливості сформулювати змістовні заперечення проти позову, заявити клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, надати власний контррозрахунок або вказати на конкретні методологічні помилки позивача. Відсутність розрахунку в тексті самої позовної заяви (а не лише посилання на висновок експерта, складений поза межами позовної заяви та без розкриття його змісту в ній) означає, що предмет доказування у цивільно-правовому спорі залишається невизначеним, а сторона захисту змушена захищатися від абстрактної, а не конкретної вимоги.

Крім того, обґрунтований розрахунок сум має пряме кримінально-правове значення, а отже, будь-яка неточність чи довільність у визначенні цього розміру не є суто цивільно-процесуальним питанням, а безпосередньо впливає на обсяг та зміст обвинувачення. Покладення на суд обов`язку самостійно вираховувати розрахунок із додатків до заяви суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) та принципу змагальності (ст. 12 ЦПК України), відповідно до яких саме на позивача покладається обов`язок довести підстави та розмір своїх вимог.

Також зазначає, що цивільний позов не може обмежуватися відтворенням загальної версії сторони обвинувачення. Він має самостійно містити фактичні обставини, які утворюють підставу цивільно-правової вимоги, та посилання на докази кожної з них. Звертає увагу, що кожна з наведених в ухвалі суду вимог не є формальною, а відображає самостійний елемент юридичного складу, який підлягає встановленню для задоволення позову: неможливо встановити наявність шкоди без переліку пацієнтів, послуг та дат їх надання; неможливо встановити розмір шкоди без документа, на підставі якого здійснено оплату; неможливо встановити належного суб`єкта відповідальності без з`ясування того, хто саме вносив відомості до системи та підписував звітність; неможливо встановити причинний зв`язок без прив`язки кожної заявленої суми до конкретної дії конкретного обвинуваченого.

Формулювання позову без цих складових перетворює позовну заяву на документ, зміст якого не дає змоги ані суду визначити межі розгляду справи, ані відповідачам - зрозуміти, в чому саме, за яких обставин та в якому розмірі кожен з них має нести відповідальність. Це прямо суперечить меті інституту позовної заяви, визначеній у ст. 175 ЦПК України, - забезпечити чітке, конкретне та перевірюване формулювання предмета й підстави позову, а не спонукати суд до самостійного конструювання позиції позивача за матеріалами експертизи чи кримінального провадження.

Захисник обвинувачених вказує, що у заяві НСЗУ про усунення недоліків від 15.09.2026 формально на півтори сторінки не те, що не виконано ухвали суду, а лише наведено покликання на висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №334/25-28. Разом з тим, такий формальний підхід до виконання вимог ухвали не може вважатися належним усуненням недоліків поданого цивільного позову. Вважає, що цивільний позивач, на його хибне переконання, намагається перекласти обов`язок доведення розміру та підстав позовних вимог на суд, який має дослідити висновок експерта, всі матеріали кримінального провадження та самостійно встановити всі елементи деліктного зобов`язання.

Звертає увагу суду, що жодним чином НСЗУ, як цивільним позивачем, не усунено недоліки в частині пояснення належності відповідачів. У клопотанні захисника обвинувачених зазначено, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів: покладення на працівників закладу охорони здоров`я особистої відповідальності за шкоду, замість роботодавця, суперечить імперативним приписам ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України. Сам факт пред`явлення особам обвинувачення за ст. 364 та ст. 190 КК України не означає автоматичного виникнення у цих осіб цивільного обов`язку відшкодувати НСЗУ будь-яку суму, яку останнє визначило як збитки. Для задоволення цивільного позову суд має встановити не лише обставини кримінального правопорушення, а й наявність усіх юридично значимих умов цивільно-правової відповідальності: протиправність, шкоду, причинний зв`язок, вину, а також належного суб`єкта, на якого законом покладено обов`язок її відшкодувати.

Стороною захисту вказано, що звітність, яка подавалася до НСЗУ від імені КНП «Трускавецька міська лікарня», підписувалася уповноваженою особою закладу - головним лікарем. Отже, навіть за умови припущення про внесення до системи недостовірних відомостей, позов мав би містити чітке правове обґрунтування того, чому відповідальність за наслідки діяльності працівників лікарні НСЗУ покладає безпосередньо на цих працівників, а не на юридичну особу - роботодавця. Особливої уваги потребує саме механізм виникнення заявленої шкоди. Якщо НСЗУ здійснювала оплату медичних послуг на підставі звітів, поданих від імені КНП «Трускавецька міська лікарня», то первинним одержувачем бюджетного фінансування була юридична особа - лікарня. У такому разі для покладення особистого цивільного обов`язку на працівників необхідно не просто послатися на їхні дії, а довести наявність самостійної правової підстави для їхньої особистої відповідальності перед НСЗУ.

Таким чином, на переконання сторони захисту, визначення відповідачами фізичних осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особисто, замість роботодавця КНП «Трускавецька міська лікарня», який є контрагентом НСЗУ за договором про медичне обслуговування населення та єдиним належним суб`єктом деліктної відповідальності за діями своїх працівників у розумінні ст. 1172 ЦК України, не підкріплене жодним правовим обґрунтуванням у тексті позовної заяви. Це додатково свідчить про те, що цивільний позов НСЗУ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і не може вважатися поданим з додержанням вимог, встановлених до змісту позовної заяви.

Наголошено і на тому, що цивільний позивач мав надати не загальне твердження про завдання шкоди, а документально підтверджену реконструкцію кожного платежу, який він вважає збитком, та доказ безпосереднього причинного зв`язку між цим платежем і конкретними діями кожного з обвинувачених. Наведене свідчить, що недолік щодо неналежності відповідачів має не редакційний, а сутнісний характер: він стосується самої матеріально-правової конструкції позову. Без усунення цього недоліку, тобто без наведення переконливого юридичного обґрунтування підстав особистої відповідальності фізичних осіб замість роботодавця, задоволення позову було б неможливим по суті, незалежно від того, наскільки детально позивач обґрунтує розмір заявленої шкоди.

Відтак вважає, що посилання НСЗУ виключно на висновок судово-економічної експертизи, який стосується питання розміру можливих виплат, жодним чином не усуває і не може усунути правового дефекту щодо визначення належного відповідача, оскільки експертиза не вирішує питань права.

За таких обставин, на думку захисника, відсутні підстави вважати, що позивач виконав вимоги ухвали суду в повному обсязі, а тому цивільний позов НСЗУ відповідно до статті 185 ЦПК України вважається неподаним і підлягає поверненню цивільному позивачу. Часткове, вибіркове чи суто формальне усунення лише окремих із зазначених в ухвалі недоліків, за збереження решти, не є усуненням недоліків у розумінні закону та не породжує правових наслідків у вигляді визнання позовної заяви такою, що подана в установленому порядку.

Повернення позовної заяви не позбавляє НСЗУ права звернутися до суду з новим, належно оформленим цивільним позовом в порядку цивільного судочинства після усунення всіх виявлених недоліків, а отже, застосування цього процесуального наслідку жодним чином не порушує права цивільного позивача на судовий захист, а лише впорядковує процесуальну форму його реалізації.

У судовому засіданні сторона захисту підтримала викладене у письмових запереченнях на заяву представника цивільного позивача про усунення недоліків та просила повернути цивільний позов позивачу.

Адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні доповнила, що у даному випадку сукупність наведених недоліків перешкоджає належній реалізації права сторони захисту на заперечення проти цивільного позову та унеможливлює повноцінну перевірку судом підстав і розміру заявлених вимог. Фактично, обвинувачені і надалі не розуміють, від чого конкретно вони повинні захищатися. На її переконання, залишення цивільного позову НСЗУ без руху та повернення такого, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, у даному випадку є виниклою необхідністю, яка гарантуватиме дотримання прав обвинувачених на справедливий судовий розгляд.

Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо повернення цивільного позову НЗСУ, зазначивши, що такий є обґрунтованим і підставним.

Беручи до уваги вищенаведене, вислухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.5 наведеної норми закону, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Належне оформлення цивільного позову є обов`язком позивача (представника).

Частиною 3 ст.185 ЦПК України встановлено: якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання, що наведені в ухвалі суду від 02.09.2026 недоліки у цивільному позові представника потерпілого НСЗУ усунуті не були, оскільки, залишаючи цивільний позов без руху, суд вказав на необхідність навести у позовній заяві обґрунтований розрахунок сум, які позивач просить стягнути з обвинувачених, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що відповідатиме положенням ст.175 ЦПК, які регулюють вимоги, встановлені до змісту позовної заяви.

Не можна залишити поза увагою доводи сторони захисту, яка вказує на принцип диспозитивності у судовому процесі, оскільки покладення на суд обов`язку самостійно проводити розрахунок сум, які просить стягнути позивач, суперечитиме такому принципу цивільного судочинства. Водночас, сторона захисту вказує на порушення принципу змагальності, відповідно до якого саме на позивача покладається обов`язок довести підстави та розмір своїх вимог.

Також суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що зміст позовної заяви не дає змоги відповідачам (обвинуваченим) зрозуміти, в чому саме, за яких обставин та в якому розмірі кожен з них має нести цивільну відповідальність. Зазначене прямо суперечить меті інституту позовної заяви, визначеній у ст. 175 ЦПК України, щодо забезпечення чіткого, конкретного та перевірюваного формулювання предмета й підстави позову, зокрема, щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Як зазначалось вище, подана 15.09.2026 заява представником НСЗУ містить короткий зміст, з якого випливає, що НСЗУ здійснює оплату за надані медичні послуги на підставі щомісячних звітів у цілому за договором, розрахунки проводяться за загальний обсяг фактично наданої допомоги, зафіксований в електронній системі охорони здоров`я за звітний період, а внаслідок дій обвинувачених, КНП «Трускавецька МЛ» отримало фінансування від НСЗУ за звітами, пропри те, що пацієнти, вказані у цивільному позові, оплачували ті самі послуги. У той же час, представник цивільного позивача посилається на висновок експерта №334/25-28, вказуючи, що такий містить суму завданих НСЗУ збитків, без наведення обов`язкового розрахунку сум, без конкретизації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, як і без будь-якого правового обґрунтування належності відповідачів обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач виконав вимоги ухвали суду у повному обсязі, а тому цивільний позов НСЗУ, відповідно до статті 185 ЦПК України, слід вважати неподаним і повернути цивільному позивачу.

Разом з тим, суд зазначає, що застосування цього процесуального наслідку жодним чином не порушує права цивільного позивача на судовий захист; повернення позовної заяви не позбавляє НСЗУ права звернутися до суду з новою, належно оформленою позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

Застосування зазначеного процесуального наслідку не є проявом надмірного формалізму, а є необхідною гарантією дотримання прав обвинувачених на справедливий судовий розгляд, що прямо випливає з практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні у справі «Zubac v. Croatia» (п. 122, 123, 124, заява № 40160/12, від 05.04.2018) Європейський суд наголосив, що процесуальні вимоги, встановлені національним законодавством, самі по собі не суперечать Конвенції, якщо вони переслідують легітимну мету - забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя; надмірним формалізмом є лише таке застосування процесуальних правил, яке перешкоджає розгляду справи по суті без розумного зв`язку із зазначеною метою.

Вимога до цивільного позивача викласти обґрунтований розрахунок вимог, конкретизувати фактичні обставини переслідує саме таку легітимну мету, яка забезпечує визначеність предмета спору та можливість його ефективного судового розгляду, а не є довільною перешкодою для доступу до правосуддя.

Європейський суд також послідовно визнає, що цивільний аспект статті 6 Конвенції поширюється на цивільного позивача, який заявляє майнові вимоги в межах кримінального провадження (рішення у справах «Perez v. France» [ВП], заява № 47287/99, від 12.02.2004, та «Moreira de Azevedo v. Portugal», від 23.10.1990). Це означає, що вимоги процесуального закону щодо змісту позовної заяви мають тлумачитися й застосовуватися так, щоб забезпечити реалізацію не лише права позивача на доступ до суду, а й кореспондуючого права обвинуваченого як відповідача за таким позовом - на ефективний захист від заявлених до нього майнових вимог.

Це право є похідним від принципів змагальності процесу та рівності сторін, які Європейський суд визнає невід`ємною складовою справедливого судового розгляду (рішення у справах «Ruiz-Mateos v. Spain», від 23.06.1993, та «Krиmбш and Others v. the Czech Republic», заява № 35376/97, від 03.03.2000). Реалізація цих принципів неможлива, якщо особа, до якої заявлено майнову вимогу, не має змоги достеменно з`ясувати з тексту самої позовної заяви, в чому саме полягає ця вимога, з яких конкретних фактичних обставин вона виводиться та якими доказами підтверджується.

Отже, вимоги ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.09.2026 щодо усунення недоліків позовної заяви не є довільним чи надмірним обтяженням цивільного позивача, а є необхідною процесуальною гарантією, спрямованою на забезпечення справедливого судового розгляду щодо обвинувачених у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Залишення цієї вимоги невиконаною позбавляє цивільний позов юридичної визначеності, необхідної для розгляду справи по суті, а тому єдиним правовим наслідком такого невиконання є повернення позовної заяви цивільному позивачу відповідно до статті 185 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, ст.ст. 128, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Цивільний позов Національної служби здоров`я України до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважати неподаним та повернути позивачу.

Роз`яснити, що у відповідності до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2025.

Суддя ОСОБА_9