Рішення № 140111453, 28.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 рокум. Рівне№460/11216/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач-2), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 06.05.2026 №172050007272 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку та зобов`язати відповідача-2 призначити й виплачувати позивачу з 29.04.2026 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обґрунтовуючи свій позов, позивачка зазначає про те, що вона звернуласяся до пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ), однак відповідач-1 відмовив їй у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання позивачки у забрудненій зоні. Позивачка стверджує, що наявність статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3 є належним і достатнім підтвердженням факту проживання особи станом на 01.01.1993 у забрудненій зоні не менше трьох років, а тому вважає рішення відповідача-1 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а відповідача-2 слід зобов`язати призначити і виплачувати позивачці з 29.04.2026 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

13.07.2026 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог вказав, що згідно з дипломом НОМЕР_1 позивачка навчалась в Стахановському середньому ПТУ №22 з 01.09.1986 по 28.06.1989, який знаходиться на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивачка з 17.07.1989 по 01.06.2010 працювала у ЗАТ Монтажне управління №12 Електропівденмонтаж, що знаходилось у м. Вараш Рівненської області, що також не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому позивачем не підтверджено факту постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, а також відсутній необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення після 01.01.1993. З урахуванням наведеного, відповідач-1 вважає, що позивач не набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.08.2026 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог вказав, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини, а тому підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Відповідач-2 вважає, що позивач належними доказами не підтвердив права на призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 25.06.2026 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.06.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 визначено суддю Дорошенко Н.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 01.07.2026 суд у складі судді Дорошенко Н.О. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/11216/26 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.

Відповідач-1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 13.07.2026 до суду відзив, у якому відповідач-1 виклав свої заперечення проти позову, а також подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Ухвалою від 04.08.2026 суд у складі судді Дорошенко Н.О. клопотання відповідача-1 задовольнив та залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до участі у справі як співвідповідача.

Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 12.08.2026 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2026 №787 у зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О., головуючої судді у справі №460/11216/26, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 справу №460/11216/26 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.

Ухвалою від 14.09.2026 суд у складі судді Максимчука О.О. прийняв до провадження адміністративну справу №460/11216/26, а розгляд і вирішення цієї справи продовжив одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті, повторно розпочав розгляд справи по суті.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області та має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (категорії 3), виданого позивачу 27.05.1996 Рівненською обласною радою.

Відповідно до довідок Вараської міської ради від 01.02.2024 №32 та від 08.11.2024 №322 позивач в період з 20.10.1970 по 03.11.1986 та з 04.10.2024 по даний час зареєстрована та проживалє в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області і територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.03.2025 у справі №556/3343/24, яке набрало законної сили 15.04.2025, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно проживала без реєстрації в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 29.06.1989 по 03.07.1997.

29.04.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ і вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-1).

06.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №172050007272, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення відсутній. У рішенні також зазначено, що до періодів проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано:

- період навчання з 01.09.1986 по 28.06.1989, оскільки Стахановське середнє ПТУ №22 знаходиться на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення;

- період проживання з 29.06.1989 по 03.07.1997, оскільки рішенням Володимирецького районного суду від 12.03.2025 у справі №556/334324 встановлено лише факт постійного проживання без реєстрації та не покладено на органи Пенсійного фонду зобов`язання зарахувати зазначений період до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1, звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача-1 про відмову у призначені позивачу пенсії від 06.05.2026 №172050007272 та зобов`язання відповідача-2 призначити й виплачувати позивачу з 29.04.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону №796-ХІІ.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом 3 років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною радою 27.05.1996, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням відповідача-1 від 06.05.2026 №172050007272 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року, а саме не менше 3 років. В рішенні зазначено, що період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення відсутній.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року.

У ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до довідок Вараської міської ради від 01.02.2024 №32 та від 08.11.2024 №322 позивач в період з 20.10.1970 по 03.11.1986 та з 04.10.2024 по даний час зареєстрована та проживала/є в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, а територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що відповідні довідки були відкликані, будь-якими суб`єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому слугують належним доказом у справі та підтверджують факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказаний період. Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов`язковими для врахування судом при вирішенні цього спору в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Окрім цього, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.03.2025 у справі №556/3343/24, яке набрало законної сили 15.04.2025, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) постійно проживала без реєстрації в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області в період з 29.06.1989 по 03.07.1997.

Суд з матеріалів справи встановив, що вищевказані періоди з 20.10.1970 по 03.11.1986, з 29.06.1989 по 03.07.1997 та з 04.10.2024 по даний час не враховані відповідачем-1 при обрахунку періоду проживання позивача в забрудненій зоні.

Суд зауважує, що приписами частини 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 319 ЦПК України визначено зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, за частиною першою цієї статті, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведеного, суд критично оцінює неврахування пенсійним органом вищевказаних періодів проживання позивача в с. Бабка Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, які зазначені в рішенні Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.03.2025 у справі №556/3343/24, оскільки в силу закону, вказаним рішенням встановлено факт, що має юридичне значення, відтак воно є обов`язковим для відповідача при прийнятті ним рішення про призначення пенсії позивача.

Щодо тверджень відповідача-1 про те, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 17.07.1989 по 01.06.2010 працювала у ЗАТ Монтажне управління №12 Електропівденмонтаж, що знаходилось у м. Вараш Рівненської області, що на думку відповідача-1 свідчить про непідтвердження позивачем періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що давало б право позивачу на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ, то суд зазначає, що дані щодо місця навчання чи роботи позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування та відповідним посвідченням позивача як громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), оскільки факт навчання або працевлаштування особи у навчальному закладі або у роботодавця, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення, враховуючи не спростовану відповідачами будь-якими доказами можливість щоденного або періодичного доїзду особи з місця свого постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до місця проходження навчання або роботи поза населеним пунктом проживання і у зворотному напрямку.

Зокрема, суд наголошує, що загальнодоступною є інформація про те, що відстань від села Бабка до міста Вараш становить 8,6 км на авто (тривалість поїздки приблизно складає 14 хвилин). Таким чином, місце роботи позивача у період з 17.07.1989 по 01.06.2010 в м. Вараш не виключає можливості його проживання в с. Бабка, з огляду на близьку відстань між вказаними населеними пунктами та можливість щоденного доїзду з місця проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до місця роботи і у зворотньому напрямку. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 16.12.2025 у справі №460/6098/24.

Отже, з урахуванням рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.03.2025 у справі №556/3343/24 та довідок Вараської міської ради від 01.02.2024 №32 та від 08.11.2024 №322, підтвердженими періодами проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення є періоди з 26.04.1986 по 31.08.1986 (по дату початку навчання позивача у Стаханівському середньому ПТУ №22), з 29.06.1989 по 03.07.1997 та з 04.10.2024 по теперішній час, що сукупно становить понад 8 років.

Суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи. Застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Суд звертає увагу, що вищевказаними доказами підтверджено проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, що в свою чергу дає позивачу право на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.

Водночас, суд встановив, що позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення також у період з 01.08.1986 по 31.08.1986 (по дату навчання позивача у Стаханівському середньому ПТУ №22), з 29.06.1989 по 03.07.1997 та з 04.10.2024 по теперішній час, що сукупно становить понад 8 років та дає позивачу право на додатковий 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання. А відтак позивач з урахуванням початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 3 роки за повні 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Суд зауважує, що другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Суд встановив, що позивач досягнув віку 54 роки у 2024 році.

Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 року, а з урахуванням зменшення на 6 років, страховий стаж повинен становити не менше 25 років.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем-1, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він має страховий стаж 32 роки 06 днів.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин та враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 29.04.2026, дату народження позивача 20.10.1970, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена позивачу з 29.04.2026.

Отже, позивач досягнув віку, визначеного Законом №1058-IV з врахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. А тому суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку.

Підсумовуючи наведене та зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення №172050007272 від 06.05.2026 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено Головне управління ПФУ у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Тому дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є саме Головне управління ПФУ у Львівській області.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ у Львівській області.

За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 06.05.2026 №172050007272 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ, зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 29.04.2026 та зобов`язання відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 29.04.2026.

6. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправним рішення відповідача-1 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2026 №172050007272 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.04.2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., 79016, код ЄДРПОУ: 13814885).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК