Рішення № 140111451, 28.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 рокум. Рівне№460/11288/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.03.2026 №172350006744 про відмову позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо призначення позивачу з 03.03.2026 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову відповідача, яка обґрунтовується відсутністю у позивача необхідного періоду проживання в забрудненій зоні. Позивач звертає увагу, що відповідач безпідставно не врахував до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення період проходження позивачем навчання в м. Дубровиця Вараського району, яке відноситься до зони радіоактивного забруднення. Позивач стверджує, що наявність статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, є належним і достатнім підтвердженням проживання особи станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення. Тому позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідач зобов`язаний прийняти рішення про призначення позивачу з 03.03.2026 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, про причини неподання відзиву в установлений строк для суду не повідомив, щодо дає суду підстави для висновків про те, що у відповідача відсутні поважні причини неподання відзиву в установлений судом строк, а тому наявні передбачені частиною 2 статті 175 КАС України умови і підстави для вирішення судом цього спору за наявними матеріалами справи та без відзиву відповідача.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 22.06.2026 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 25.06.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 визначено суддю Дорошенко Н.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 29.06.2026 суд у складі судді Дорошенко Н.О. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/11288/26 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2026 №812 у зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О., головуючої судді у справі, призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/11288/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 справу №460/11288/26 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.

Ухвалою від 14.09.2026 суд у складі судді Максимчука О.О. прийняв до провадження адміністративну справу, а розгляд і вирішення цієї справи продовжив одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті, повторно розпочав розгляд справи по суті.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позиввач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нивецьк Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області та має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорії 3), виданого позивачу 02.03.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Витягом з Реєстру територіальної громади від 15.05.2025 №2025/006394360 підтверджується, що в період з 25.12.1991 по даний час зареєстрованим місцем проживання позивача є с. Грицьки Сарненського району Рівненської області. Водночас, територія вказаного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 21.05.2025 №166/02 зареєстрованим місцем проживання позивача в період з 26.04.1986 по 16.09.1987, з 15.05.1989 по 11.12.1989 та з 25.12.1991 по даний час є с. Грицьки Сарненського району Рівненської області і територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Відповідно до довідки Державного професійно-технічного навчального закладу "Дубровицький професійний ліцей" від 27.02.2026 №89/01-22/26 позивач навчався у державному професійно-технічному навчальному закладі Дубровицький професійний ліцей 2 рівня акредитації з 01.09.1986 (наказ №7-К від 31.08.1986 Про зарахування учнів), закінчив його 30.06.1989 (наказ №4-К від 30.06.1989 Про випуск і направлення учнів) та отримав професійно-технічну освіту за професією Слюсар по ремонту шляхово-будівельних машин і тракторів.

Позивач 03.03.2026 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто відповідачем, який за результатами розгляду заяви позивача рішенням від 11.03.2026 №172350006744 відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно з наданими документами період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 25 днів, а загальний період проживання становить 35 років 4 місяці 16 дні. Під час перевірки документів встановлено, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 17.09.1987 по 14.05.1989 в Дубровицькому професійному ліцеї, оскільки не підтверджено період постійного проживання в смт. Дубровиця. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період проходження військової строкової служби з 21.12.1989 по 18.12.1991.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії від 11.03.2026 №172350006744 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону №796-ХІІ з 03.03.2026.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення Рівненською обласною державною адміністрацією 02.03.1994, відповідно до якого позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, водночас наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з оспорюваним рішенням відповідача від 11.03.2026 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. В рішенні зазначено, що згідно з наданими документами період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 25 днів, загальний період проживання становить 35 років 4 місяці 16 дні, а під час перевірки документів встановлено, що до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання з 17.09.1987 по 14.05.1989 в Дубровицькому професійному ліцеї, оскільки не підтверджено період постійного проживання в смт. Дубровиця, а також до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період проходження позивачем військової строкової служби з 21.12.1989 по 18.12.1991.

Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

У ході розгляду справи суд встановив, що згідно з довідкою Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 21.05.2025 №166/02, зареєстрованим місцем проживання позивача в період з 26.04.1986 по 16.09.1987, з 15.05.1989 по 11.12.1989, з 25.12.1991 по даний час є с. Грицьки Сарненського району Рівненської області. Водночас, відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади від 15.05.2025 №2025/006394360 підтверджується, що в період з 25.12.1991 по даний час зареєстрованим місцем проживання позивача є с. Грицьки Сарненського району Рівненської області і територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідні довідка та витяг були відкликані, будь-якими суб`єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому слугують належними доказами у справі та підтверджують факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказані періоди. Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.

Суд також зауважує, що відповідно до приписів статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно з підпунктом 5 п. 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок. При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з ч. 1 статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення, підпункту 5 п. 6 Положення про Пенсійний Фонд України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.

У той же час, матеріали справи не містять доказів витребування відповідачем будь-яких документів від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб з метою з`ясування періодів роботи чи проживання позивача в забрудненій зоні, які б підтвердили або спростували певну інформацію, зокрема щодо періодів проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, де суд дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відповідно до довідки Державного професійно-технічного навчального закладу "Дубровицький професійний ліцей" від 27.02.2026 №89/01-22/26 позивач навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі Дубровицький професійний ліцей з 01.09.1986, закінчив його 30.06.1989 та отримав професійно-технічну освіту за професією Слюсар по ремонту шляхово-будівельних машин і тракторів.

Суд зауважує, що м. Дубровиця Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106

Враховуючи те, що період навчання є тривалим та пов`язаним із фактичним перебуванням позивача в зоні гарантованого добровільного відселення у зв`язку з його навчанням на забрудненій території, тому період навчання позивача у Державному професійно-технічному навчальному закладі Дубровицький професійний ліцей підлягає зарахуванню до періоду його проживання в забрудненій зоні, який підтверджується довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу "Дубровицький професійний ліцей" від 27.02.2026 №89/01-22/26.

Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема в с. Грицьки Сарненського району Рівненської області в період з 30.06.1989 по 11.12.1989 та з 25.12.1991 по даний час (дату формування витягу 15.05.2025), а територія цього населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, що не заперечується відповідачем.

Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків відповідача у рішенні від 11.03.2026 №172350006744 про те, що у позивача відсутній необхідний період проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки та продовжує проживати в зоні радіоактивного забруднення, що підтверджується відповідним витягом та довідкою органу місцевого самоврядування, які наявні в матеріалах справи та не спростовані відповідачем.

Відтак позивач з урахуванням початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 2 роки за повні 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Суд також зазначає, що другою обов`язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абзац 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV).

Суд встановив, що позивачу на момент винесення відповідачем спірного рішення виповнилось повних 54 роки, а з урахуванням права позивача на зниження пенсійного віку на 6 років, відповідно до приписів статті 55 Закону №796-ХІІ, 54-річного віку позивач досягнув в 2025 році, з урахуванням дати народження позивача 22.06.1971.

В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 32-6 = 26 років.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він має страховий стаж 26 років 4 місяці 17 днів, про що також зазначено відповідачем у спірному рішенні.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 03.03.2026, дату народження позивача 22.06.1971, суд вважає, що така пенсія повинна бути призначена позивачу з 03.03.2026.

Отже, в ході судового розгляду цієї справи суд встановив, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з урахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення (переведення) пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, а тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсії віку, оскільки у позивача відсутній необхідний період проживання.

Підсумовуючи викладене вище та зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 11.03.2026 №172350006744 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Рівненській області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ у Київській області, оскільки саме Головним управлінням ПФУ в Рівненській області прийнято відповідне рішення про відмову в призначенні даного виду пенсії позивачу за результатами розгляду його заяви про призначення/перерахунок пенсії.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області .

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.03.2026 №172350006744 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ з 03.03.2026.

5. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.03.2026 №172350006744 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03.03.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК