Рішення № 140110523, 25.09.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/995/26

Провадження №: 2/332/1950/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до Заводського районного суд міста Запоріжжя з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 820878634 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового ідентифікатора.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-0.

В подальшому 15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №15/07/2025-Е відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03.01.2022 у розмірі 15172,80 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 04.03.2026, прийнято вищевказану позовну заяву та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.04.2026 до суду від представника відповідача адвоката Шелудько О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник прохала відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень представник відповідачки звернула увагу на неналежність певних документів наданих до позовної заяви. Так, зазначила, що позивачем не доведено, що під час створення між Первісним кредитором та Відповідачем документів, а саме: Заявки на отримання грошових коштів у кредит від 03.01.2022 та Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вони були захищені від редагування/зміни. Крім того, звернула увагу, на те, що Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту не мають підпису позичальника, тому не можуть бути прийняті до уваги судом. Так само, вважає неналежним доказом укладення договору наданий Паспорт споживчого кредиту, оскільки він є лише пропозицією до укладення договору (офертою), містить інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, а тому не є невід`ємною складовою частини кредитного договору. Також вважає, що суду не надано доказів на підтвердження отримання Відповідачем грошових коштів за кредитним договором, а також про перехід права вимоги від первісного кредитора до Позивача. Представник Відповідача ще звернула увагу на необґрунтованість вартості наданих адвокатом Позивача послуг на професійну правничу допомогу.

06.04.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник Позивача вважав заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

13.05.2026 від представника Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розглядати справу у його відсутності. Позовну заяву підтримує у повному обсязі.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи без участі сторони Відповідача.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачкою укладено кредитний договір № 820878634 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 820878634 та Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 820878634 від 03.01.2022 електронним підписом створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV4H39S, що крім самого кредитного договору підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 32- зворотній бік).

Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 02.02.2022. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором (п.1.7 договору).

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за формулами зазначеними в пункті цього договору. При цьому Сторони узгоджують що у випадку, якщо дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця) більше поточної дати (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів (п.1.8 договору).

Пунктом 1.9 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитору проценти за користування кредитом:

1.9.1 виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

1.9.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Згідно з пунктом 5.1 кредитного договору невід`ємною частиною договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Пунктом 5.3. сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 5.4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитором в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 03.01.2022, зазначено паспортні дані ОСОБА_1 , номеру банківської картки, телефону, електронної пошти (т. 1 а.с.25- зворотній бік).

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6ffdb614-f260-4533-8f5c-c6c21d397c9b (а.с. 35 - зворотній бік) та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 23.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260319/63107-БТ та випискою за договором №б\н за період з 03.01.2026 по 08.01.2022 (130-131).

Суд вважає, що Позивачем надані всі наявні докази, що підтверджують зобов`язання відповідачки за кредитним договором та факт перерахування коштів на картковий рахунок боржника.

Посилання представника відповідачки про можливу зміну даних у таких документах, як: Заявка на отримання грошових коштів у кредит від 03.01.2022 та Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» під час створення між Первісним кредитором та Відповідачем суд відхиляє, оскільки інформація, яка міститься у вказаних документах, не містять протиріч з іншими наданими суду доказами. Крім сумнівів у правильності викладеної інформації у вказаних документах, представником відповідача не надано інших доказів, які б спростовували цю інформацію.

З виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 820878637 від 03.01.2022 ТОВ «ФК «ЕЙС» вбачається, що заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 26.12.2025 року становить 15172,80 грн, з них: 7 000,00 грн - прострочене тіло кредиту, 8172,80 грн - прострочені відсотки, що підтверджується також розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.77-зворотній бік - 78).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість відповідачки перед первісним кредитором становить 15172,80 грн, з них: 7 000,00 грн - тіло кретину, 8172,80 грн - прострочені відсотки (а.с. 76-77).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 820878634 від 03 січня 2022 року.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У зобов`язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Первісний кредитор та ОСОБА_1 встановили строк кредитування за кредитним договором №820878634 від 03.01.2022 року - 30 днів, тобто до 02.02.2022 (згідно п. 1.7 Договору).

Відповідно до п. 1.8 договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 було сплачено 14.02.2022 1000,00 грн, (а.с. 76). Разом з цим така оплата не є такою, що погашає нарахований кредитором розмір відсотків, крім того вказана сума внесена після Дисконтного періоду, а тому не є підтвердженням ініціювання відповідачем продовження строку дії кредитного договору. Цей факт також підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформована 28.02.2022 (а.с.32), де у відомостях про вчинення дій, з метою продовження Дисконтного періоду стоять прочерки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 02.02.2022 року є останнім днем строку кредитування.

Згідно п. 4.3 сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, є процентами у розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексі України.

Враховуючи, що строк надання кредиту сплинув 02.02.2022 року, подальше нарахування відсотків є мірою відповідальності за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, натомість таких вимог ні первісним ні новим кредитором не було заявлено.

Отже, новий кредитор просить стягнути з ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 820878634 від 03.01.2022 року проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Доказів щодо продовження строку кредитування за взаємною згодою сторін на строк понад 02.02.2022 року, матеріали справи не містять.

Після спливу строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. У цей період можуть застосовуватися наслідки прострочення грошового зобов`язання, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

За період після спливу строку кредитування кредитор повинен заявити самостійну вимогу про стягнення сум, передбачених п. 4.3 кредитного договору.

Як було встановлено з матеріалів справи, день закінчення строку кредитування 02 лютого 2022 року, отже розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування ним не міг бути більшим ніж 11410,00 грн, що вказано у наданому позивачем розрахунку.

Так, з розрахунку вбачається, що тіло кредиту становить 7000,00 грн. Перевіряючи розрахунок заборгованості в частині відсотків, суд приходить до висновку, що їх нарахування не могло здійснюватись поза межами строку, погодженого сторонами, тобто останнім днем нарахування відсотків за користування кредитними коштами є також 02 лютого 2022 року.

З наданого розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що загальний розмір нарахованих відсотків склав 9172,80 грн. Також судом встановлено, що 14.02.2022 відповідачем було внесено в рахунок погашення заборгованості за відсотками грошові кошти в сумі 1000,00 грн. Отже, залишок несплачених відсотків на 05.05.2022 року становить 8172,80 грн.

Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а відтак не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.

Отже, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по відсотках, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 03 лютого 2022 року до 05 травня 2022 року) слід відмовити.

Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за період з 03.01.2022 по 02.02.2022 з відрахуванням сплаченої суми 14.02.2022, а саме у сумі 3410,00 грн (4410,00-1000,00), а разом 10 410,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с.42-зворотній бік 47).

Також між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» були укладені додаткові угоди № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023, якими продовжувався строк договору факторингу (48-54).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.06.2022 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором 820878634 від 03.01.2022 на загальну суму 15172,80 грн.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-0 (а.с. 57- зворотній бік 61).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 року за договором факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2023 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором 820878634 від 03.01.2022 на загальну суму 15172,80 грн. (а.с .62).

В подальшому 15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу №15/07/2025-Е відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором 820878634 від 03.01.2022 на загальну суму 15172,80 грн. (а.с .64-69).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК» ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором 820878634 від 03.01.2022 на загальну суму 15172,80 грн. (а.с.70).

Перехід прав вимоги до відповідача іншими товариствами підтверджено копіями договорів факторингу, реєстрами прав вимоги, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Рішення суду про визнання договорів факторингу недійсними відповідачкою та її представником суду не надано.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 820878634, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Ейс», тому на користь Позивача підлягає стягненню загальна сума заборгованості в розмірі 10410,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги представником позивача надано суду: копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери»; копію додаткової угоди № 25771043210 від 01.09.2025, копію акту приймання - передачі наданих послуг від 29.12.2025 року на суму 7000 грн.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, наявність зауважень представника відповідача щодо неспівмірності суми витрат на правову допомогу складності справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. правової допомоги.

Також на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1826,67 грн. (2662,40 х 68,61% / 100%).

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №820878634 від 03.01.2022 в розмірі 10410 (десять тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) 67 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання та реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.І. Ретинська