Рішення № 140110050, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30509/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 року ВП НОМЕР_3.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, третій особі - пояснень на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачкою тим, що 07.05.2025 року державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа №523/9237/22, виданого Суворовським районним судом м. Одеси. Виконавчий документ містить лише визначення графіку спілкування стягувача з дитиною, без покладання на боржника будь-яких додаткових обов`язків щодо усунення перешкод, таким чином виконання повинно відбуватись згідно ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Після скарги позивача державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснено виклик боржника на 27.08.2025 року, проте не дочекавшись його проведення, виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору 25.08.2025 року, що є безпідставним та порушує ст. 27, 39, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Позивачка вважає, що відповідачем порушено порядок виконання судового рішення по справі №523/9237/22, незважаючи на виконання рішення до відкриття провадження виконавцем безпідставно стягнуто виконавчий збір, у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Крім того, згідно вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5, а саме ч. 13 розділу ІХ при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Відповідач вважає, що позивачкою помилково розтлумачено положення Закону України «Про виконавче провадження» та не враховано вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Пояснень на позовну заяву від третьої особи до суду не надійшло.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №701 від 09.11.2020 року визначено спосіб участі батька, ОСОБА_2 , у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення їх систематичних побачень: тричі на тиждень засобами телефонного зв`язку за домовленістю з матір`ю; в день народження дитини з 10.00 год. до 15.00 год.; два тижні влітку за місцем проживання батька.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.01.2025 року у справі №523/9237/22 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року змінено, викладено резолютивну частину в наступній редакції: Визначити ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , встановивши систематичні побачення та можливість вільного з нею спілкування, за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_4 , наступним чином: кожну першу та третю суботу і неділю місяця з 16 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. у місці визначеному за погодженням сторін; у день народження ОСОБА_3 , 21 квітня з 10.00 год. до 15.00 год. у місці визначеному за погодженням сторін; в період літніх канікул протягом 14 календарних днів та у період зимових канікул протягом 7 календарних днів, у місці визначеному за погодженням сторін; безперешкодного спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, у час вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

07 травня 2025 року старшим державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемським Сергієм Івановичем на підставі заяви стягувача про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №523/9237/22, виданого 18 лютого 2025 року Суворовським районним судом міста Одеси про визначення ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю - ОСОБА_1 , встановивши систематичні побачення та можливість вільного з нею спілкування, за попередньою домовленістю з матір`ю ОСОБА_4 , наступним чином: кожну першу та третю суботу і неділю місяця з 16 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. у місці визначеному за погодженням сторін; у день народження ОСОБА_3 , 21 квітня з 10.00 год. до 15.00 год. у місці визначеному за погодженням сторін; в період літніх канікул протягом 14 календарних днів та у період зимових канікул протягом 7 календарних днів, у місці визначеному за погодженням сторін; безперешкодного спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, у час вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини.

Також, 25 серпня 2028 року старшим державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боржемським Сергієм Івановичем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 16000 грн. на користь Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивачка не погодилася із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору та звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 1, 3, 5, ч. 2, 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а якщо вони рішенням не визначені у час та місці, визначених державним виконавцем.

Відповідно до частини 3 цієї статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.

Згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Вирішуючи спір, суд насамперед встановлює правову природу рішення, примусове виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3, оскільки саме нею визначається порядок дій державного виконавця.

Так, виконавчий документ покладає на боржника обов`язок забезпечити систематичні побачення та можливість вільного спілкування дитини з батьком у визначеному рішенням порядку із зазначенням періодичності: кожну першу та третю суботу і неділю місяця з 16 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. у місці визначеному за погодженням сторін; у день народження ОСОБА_3 , 21 квітня з 10.00 год. до 15.00 год. у місці визначеному за погодженням сторін; в період літніх канікул протягом 14 календарних днів та у період зимових канікул протягом 7 календарних днів, у місці визначеному за погодженням сторін; безперешкодного спілкування засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, у час вільний для дитини час з урахуванням розпорядку дня дитини

Зміст цього обов`язку збігається з диспозицією ч. 1 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», за якою виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Отже, рішення, що виконується, є рішенням про встановлення побачення (спілкування) з дитиною, а порядок його примусового виконання регулюється спеціальною нормою ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а не ст. 63 цього Закону, яка встановлює загальний порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець обрав інший алгоритм.

Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2025 року зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів. Проте ч. 6 статті 26 Закону прямо виключає застосування цього застереження до рішень про встановлення побачення з дитиною і зобов`язує виконавця зазначити про необхідність виконання рішення шляхом забезпечення побачень у порядку, визначеному рішенням. Такого застереження постанова від 07.05.2025 року не містить.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 вбачається, що лише після скарги позивачки на дії державного виконавця, державним виконавцем здійснено виклик боржника на 27.08.2025 року та 25.08.2025 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд наголошує, що ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавчий збір як збір, що справляється за примусове виконання рішення. Отже, правовою підставою для стягнення виконавчого збору є здійснення органом державної виконавчої служби примусового виконання у спосіб та в порядку, встановлених Законом.

Коли ж процедуру примусового виконання від самого початку побудовано за алгоритмом, який Закон для цієї категорії рішень не передбачає, підстава для справляння збору не може вважатися доведеною.

Вищезазначене свідчить про недотримання державним виконавцем вимог пункту 1 частини другої статті 18, частини 6 статті 26 та частин 1-3 статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», а отже про невідповідність оскаржуваної постанови критерію «у спосіб, що визначені Конституцією та законами України» (пункт 1 частини 2 статті 2 КАС України).

При цьому, ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» сформульована імперативно: державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Єдиний виняток, встановлений цією нормою, стосується виконавчих документів про стягнення аліментів, до яких виконавчий документ у справі №523/9237/22 не належить.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження НОМЕР_3 відкрите постановою від 07.05.2025 року, однак оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено 25.08.2025 року, тобто майже через три місяці після відкриття виконавчого провадження.

Закон не наділяє державного виконавця дискрецією щодо вибору моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору і не передбачає можливості її винесення пізніше ані за заявою сторони, ані з ініціативи виконавця, ані як реакції на подальшу поведінку боржника.

Такого повноваження Закон державному виконавцю не надає. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією за невиконання рішення відповідальність за невиконання рішення врегульована статтями 75 і 76 Закону та реалізується у формі штрафу. Використання інституту виконавчого збору з метою, відмінною від тієї, з якою відповідне повноваження надано, суперечить пункту 2 частини другої статті 2 КАС України.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена поза встановленим Законом України «Про виконавче провадження» моментом і у спосіб, що не відповідає частині 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Крім того, постанова про стягнення виконавчого збору є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо породжує для боржника несприятливі майнові наслідки та є виконавчим документом. Такий акт має відповідати критерію обґрунтованості (пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України), тобто бути прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення.

З оскаржуваної постанови від 25.08.2025 року вбачається, що вона складається з реквізитів виконавчого провадження, відтворення резолютивної частини виконавчого документа, дослівного переказу частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначення суми стягнення.

Постанова не містить жодних відомостей про те: які саме заходи примусового виконання рішення були вчинені державним виконавцем у період з 07.05.2025 року по 25.08.2025 року; у який спосіб і коли здійснювалася перевірка виконання рішення боржником; з яких причин постанову винесено не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»; чи враховувалися при її винесенні особливості виконання рішення, предметом якого є спілкування малолітньої дитини з одним із батьків.

Крім того, оскаржувана постанова винесена з посиланням на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавче провадження НОМЕР_3 на дату 25.08.2025 року не було ані закінчене, ані завершене поверненням виконавчого документа, а тому посилання на цю норму є безпідставним і не пояснює ані підстав, ані моменту винесення постанови.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Академіка Заболотного, 38А, м. Одеса, 65025,код ЄДРПОУ 41405348), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 року ВП НОМЕР_3 - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 25.08.2025 року ВП НОМЕР_3.

Стягнути з Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Академіка Заболотного, 38А, м. Одеса, 65025,код ЄДРПОУ 41405348) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА