Рішення № 140108416, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/19487/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13.04.2021 №1030991-2410-1031.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом протиправно. Позивач вказує, що з 19.09.1991 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М. (реєстровий № 1579), ним було набуто у власність нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 931,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України та статті 60 Сімейного кодексу України зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя. Згідно з підпунктом «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, якщо об`єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Позивач наголошує, що згоди між подружжям щодо визначення його платником цього податку досягнуто не було, а доказів протилежного відповідачем не надано. Крім того, позивач зазначив про необґрунтованість нарахування податку за ставкою 1,5% без надання відповідного рішення органу місцевого самоврядування та про невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Щодо строку звернення до суду вказав, що спірного податкового повідомлення-рішення не отримував, а його копію отримано представником позивача разом із листом ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2025 за вих. № 32109/6/10-36-24-03 лише у квітні 2025 року, у зв`язку з чим строк пропущено з поважних причин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №320/19487/25, відкрито провадження в справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Зазначив, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є одноосібним власником нежитлового приміщення загальною площею 931,4 кв.м за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 6А з часткою 1/1. Контролюючий орган наголосив, що сам по собі факт набуття майна в період шлюбу не є безумовною підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя, а у межах справи № 640/19652/19 судами вже досліджувалось питання статусу вказаного об`єкта, де у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. Також відповідач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031 було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його належною податковою адресою та повернулося 26.05.2021 за закінченням терміну зберігання, а тому відповідно до норм статті 42 Податкового кодексу України вважається належним чином врученим. Окрім того, у відзиві відповідач заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявність у матеріалах справи достатнього обсягу письмових доказів для всебічного вирішення спору, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику сторін та проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим у задоволенні вказаного клопотання належить відмовити.

Крім того, 26.05.2025 відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України, мотивуючи це тим, що кореспонденція направлялася на актуальну адресу платника та повернулася за закінченням терміну зберігання у травні 2021 року.

Розглянувши вказане клопотання відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилами частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернулося до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 26.05.2021, у зв`язку з чим в силу пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України вважається належним чином врученим у травні 2021 року, а відтак звернення позивача до суду з даним позовом 17.04.2025 відбулося з пропуском шестимісячного строку.

Від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в яких представник позивача зазначає про необґрунтованість доводів відповідача. Позивач вказує, що відповідачем не надано належних доказів оплати послуг поштового пересилання (зокрема, фіскального чека), надані поштові документи не містять опису вкладення, який би підтверджував відправлення саме оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031, а на корінці повідомлення про вручення відсутні необхідні службові відмітки та підпис працівника поштового зв`язку. За наведених підстав позивач стверджує, що фактично дізнався про зміст спірного рішення лише після отримання його копії разом із листом ГУ ДПС у Київській області від 09.04.2025 за вих. № 32109/6/10-36-24-03, тому строк звернення до суду не пропущено.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду добросовісність платника податків щодо неотримання кореспонденції оцінюється у системному зв`язку із виконанням контролюючим органом обов`язку належного оформлення та надсилання індивідуальних актів.

Долучені відповідачем до матеріалів справи копії поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0820505995799) містять лише нерозбірливі відмітки та не супроводжуються описом вкладення або фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку, що унеможливлює достовірно встановити, який саме документ направлявся на адресу платника. За таких обставин презумпція належного вручення податкового повідомлення-рішення, передбачена статтею 42 ПК України, не може вважатися беззаперечно застосовною.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що копію податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031 разом із детальним розрахунком представник позивача отримав листом Головного управління ДПС у Київській області від 09.04.2025 № 32109/6/10-36-24-03 у відповідь на адвокатський запит.

Позовну заяву сформовано та надіслано до суду через систему «Електронний суд» 17.04.2025, тобто через вісім днів після фактичного отримання копії оскаржуваного рішення та ознайомлення з його змістом.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не доведено факту належного вручення позивачу спірного рішення у 2021 році, суд дійшов висновку про виникнення у позивача можливості дізнатися про порушення своїх прав лише після отримання листа контролюючого органу від 09.04.2025.

Оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 17.04.2025, тобто в межах шестимісячного строку з дня, коли він фактично дізнався про зміст оскаржуваного акта, у суду відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України. Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

13 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 1030991-2410-1031, яким платнику податків ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300), за 2020 рік у сумі 60 486,28 грн.

Згідно з розрахунком податку, долученим до матеріалів справи, вказана сума сформована за об`єктом оподаткування нежитлове приміщення загальною площею 931,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості є будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Такі повідомлення-рішення повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податкове зобов`язання за звітний рік сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Особливості визначення платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі перебування об`єктів нерухомості у спільній власності встановлені підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 зазначено правову позицію, згідно з якою норми статей 368 ЦК України та 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 819/1622/16 дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення за відсутності доказу згоди решти співвласників об`єкта нерухомості щодо позивача як платника податку, оскільки співвласники мають спільну сумісну власність на один об`єкт, не поділений в натурі, що унеможливлює визначення податкового зобов`язання щодо кожного з співвласників пропорційно тієї частки, яка їм належить.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що з 19 вересня 1991 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 19.09.1991 та нотаріально посвідченим перекладом.

Під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О. М. (реєстровий № 1579), позивачем набуто у власність нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 931,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 423085630 від 17.04.2025.

Враховуючи приписи статті 60 СК України та статті 368 ЦК України, нерухоме майно, набуте за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя в силу встановленої законом презумпції.

Відповідачем не надано суду належних доказів спростування цієї презумпції, зокрема наявності шлюбного договору або іншого правочину, яким для вказаного майна встановлено режим особистої приватної власності одного з подружжя, а також доказів виділу частки чи поділу приміщень у натурі.

Посилання відповідача у відзиві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 640/19652/19 не приймаються судом до уваги, оскільки предметом судового контролю у даній справі є виключно правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення за 2020 рік з урахуванням обставин та доказів, наявних на момент його прийняття, та обов`язку відповідача дотримуватися процедури, визначеної підпунктом «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України.

Оскільки нежитлове приміщення загальною площею 931,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності подружжя та не поділене в натурі, за правилами підпункту «б» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України обов`язок зі сплати податку покладається лише на одну особу-власника, визначену за згодою співвласників, або встановлену судом.

Як свідчать матеріали справи, позивач та ОСОБА_3 відповідної згоди щодо визначення платником податку саме ОСОБА_1 не укладали. Судового рішення про визначення позивача одноосібним платником податку за цим об`єктом відповідачем також не надано.

Таким чином, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для самостійного визначення ОСОБА_1 платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказаний об`єкт нерухомості за 2020 рік на повну площу приміщення 931,40 кв.м.

Крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031 не відповідає вимогам підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, оскільки не містить обов`язкової інформації про адресу місцезнаходження об`єкта нерухомості, його площу та застосовану ставку податку.

За таких обставин Головне управління ДПС у Київській області не виконало покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 № 1030991-2410-1031 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн згідно з копією квитанції від 17.04.2025, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 13 квітня 2021 року № 1030991-2410-1031.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5а; код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.