Ухвала суду № 140108371, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 вересня 2026 року справа № 320/29284/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Українського науково-дослідницького інституту техніки спеціальної та судових експертиз щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 рік грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги прі звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановленого, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Український науково-дослідницький інститут техніки спеціальної та судових експертиз здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги прі звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Український науково-дослідницький інститут техніки спеціальної та судових експертиз нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.07.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду б/н б/д відмовлено. Позовну заяву в частині обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 залишено без руху. Позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів, в частині позовних вимог щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за період з 19.07.2022 по 20.05.2023.

24.06.2026 через підсистему "Електронний Суд" до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій представник позивача, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначає, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виникли в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року.

Зокрема, позивач вказує, що до 19 липня 2022 року діяла редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки на момент виникнення частини спірних правовідносин діяла саме ця норма, на думку позивача, строк звернення до суду за цей період підлягає поновленню. Спираючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, позивач наголошує, що дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-IX поширюється лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою законної сили.

Крім того, позивач зауважує, що не отримував письмового повідомлення про те, який саме розмір прожиткового мінімуму застосовувався при розрахунку його грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року. Позивач також не був поінформований про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 та 2023 років за останньою займаною посадою з обов`язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, як і щодо тарифного розряду. Позивач підкреслює, що не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача під час здійснення розрахунку.

Про порушення свого права позивач фактично дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит, оскільки у витягу з наказу про звільнення чи інших документах, наданих при звільненні, законодавством не передбачено зазначення інформації щодо розміру прожиткового мінімуму, за яким розраховується грошове забезпечення.

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23. Згідно з цією постановою, у разі тривалих правовідносин, які виникли до 19 липня 2022 року та були припинені під час дії нової редакції статті 233 КЗпП України, правовідносини до 19 липня 2022 року регулюються попередньою редакцією цієї статті, а з 19 липня 2022 року - новою редакцією. Судова палата у вказаній справі зауважила, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, розпочався з 01 липня 2023 року (після скасування карантину). При цьому початок перебігу тримісячного строку для вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної, документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Оскільки карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, діяв до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України продовжував строки звернення до суду на строк дії карантину, позивач зазначає, що строки звернення до суду щодо нарахування та виплати належного грошового забезпечення були продовжені до 30 червня 2023 року. З огляду на це позивач вважає, що строки звернення до суду до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони охоплюють період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, та просить суд поновити строк звернення з даним позовом.

З`ясовуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з даним позовом у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та зобов`язання вчинити певні дії щодо перерахунку і виплати грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статті 5 КАС України дозволяє дійти висновку, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, який повинен бути реалізований у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання позовної заяви. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення за захистом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин (подібний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 420/11229/24).

Крім того, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду надається оцінка обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення, у взаємозв`язку інтервалів часу з моменту закінчення встановленого законом строку до дати звернення до суду.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та підставам для його поновлення, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої заяви про поновлення строку, предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльності Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Оцінюючи хронологію виникнення спірних правовідносин, суд зазначає, що до 19 липня 2022 року стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) діяла в редакції, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, або з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Суд бере до уваги приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, за якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин на всій території України було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Судової палати Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у разі тривалих правовідносин, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції до 19 липня 2022 року та були припинені під час дії нової редакції вказаної статті, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, розпочався з 01 липня 2023 року (після закінчення дії карантину). При цьому перебіг тримісячного строку для вимог щодо виплати грошового забезпечення обчислюється з моменту, коли позивач набув достовірної, документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач проходив військову службу в Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та на теперішній час позивача звільнено зі служби відповідно до наказу Служби безпеки України від 11.05.2023 №581-ОС/дск та наказом ІСТЕ СБУ від 01.06.2023 №97-ОС/дск виключено зі списків особового складу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, при звільненні з військової служби позивачу не надано деталізованого письмового повідомлення про складові та порядок розрахунку виплаченого грошового забезпечення, зокрема щодо застосованого розміру прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, а також щодо розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Позивач не мав підстав сумніватися у добросовісності дій відповідача під час здійснення відповідних розрахунків.

22.07.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання відповідача від 19.07.2024 про застосування строку позовної давності, в якому просить залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду. У даному клопотанні відповідач посилається на те, що листом від 03.11.2023 вих. № 18/Є-10/15/103 ІСТЕ СБУ було повідомлено позивача про нараховані та виплачені позивачу суми, проте тільки 22.06.2024 позивач звернулась з даним позовом до суду, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено, що представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 26.10.2023, в якому просила нарахувати та виплатити позивачу в період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 рік грошове забезпечення, а також виплачені за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановленого, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти на відповідні тарифні коефіцієнти.

Відповідач листом від 03.11.2023 №18/Є-10/15/103 відмовив у таких діях, посилаючись на те, що в силу положень Постанови №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.

При цьому суд зазначає, що будь-яких доказів щодо направлення та вручення представнику позивача листа відповідача від 03.11.2023 №18/Є-10/15/103 суду не надано, відтак стверджувати про сплив строку звернення до суду з моменту повідомлення позивача про нараховані та виплачені позивачу суми вказаним листом неможливо, адже відповідачем не доведено, що з моменту отримання представником позивача даного листа до моменту звернення до суду минуло більше 3 місяців.

Достовірну та документально підтверджену інформацію про складові та порядок обчислення виплаченого грошового забезпечення позивач отримав лише після реалізації права на отримання відомостей через адвокатський запит, після чого у розумний строк реалізував право на судовий захист, звернувшись до суду з даним позовом.

З огляду на викладене, враховуючи тривалу відсутність у позивача деталізованої інформації про складові грошового забезпечення, а також специфіку часового застосування норм статті 233 КЗпП України у поєднанні з дією карантинних обмежень, суд доходить висновку, що пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та поважними причинами.

За таких обставин, з метою забезпечення права позивача на ефективний судовий захист та доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 5 КАС України, наявні правові підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення в частині відповідних позовних вимог. Відповідно у задоволенні клопотання відповідача від 19.07.2024 про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Аналізуючи зміст заяви та письмових пояснень про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та додані до цієї заяви та письмових пояснень докази, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе поновити позивачеві строк звернення до суду з даним позовом.

У той же час, суд звертає увагу на те, що частиною 4 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, позивачем в установлений судом строк та спосіб усунуто недоліки позовної заяви.

Визнавши подані матеріали достатніми для продовження розгляду адміністративної справи, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

3. У задоволенні клопотання Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 19.07.2024 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

4. Продовжити розгляд адміністративної справи № 320/29284/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.