Ухвала суду № 140107838, 25.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду

25 вересня 2026 року Справа № 280/1775/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України у справі

за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала вищезазначена адміністративна справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання прийняти рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.02.2025 № 084050001932.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду.

Зазначене рішення набрало законної сили 10.07.2026.

14.09.2026 від позивача надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, в якій він просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 084050001935 «про перерахунок пенсії» з 28.01.2025 ОСОБА_1 з визначеним розміром пенсії з надбавками в сумі 13929 грн. Також заява містить клопотання про витребування доказів, а саме належним чином засвідченої копії рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області №084050001935 від 03.07.2026.

На обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії, однак у даному випадку на відповідача покладався обов`язок щодо призначення пенсії за віком на умовах ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ. Вважає, що підміна поняття "перерахунку" та "призначення" пенсії може бути використана для протиправного обмеження пенсійних виплат. Також посилається на те, що рішення відповідача про призначення позивачу пенсії за віком на умовах ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ не мало містити зазначення «Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 10.07.2026 по довічно», оскільки судом такого порядку не передбачено. Вказує, що судом було зроблено висновок щодо наявності стажу державної служби у позивача, який складає 21 рік 9 місяців 12 днів, однак рішенням відповідача враховано лише 20 років 0 місяців 0 днів такого стажу без зазначення будь-яких підстав незарахування. Позивач посилається на наявність в матеріалах пенсійної справи довідок № 17.1-624 від 28.01.2025 та № 17.1-653 від 03.04.2025 про складові заробітної плати, виданих Державним управлінням справами при Президенті України, однак відповідач при призначенні пенсії їх не врахував безпідставно визначив розмір середнього заробітку "23215,00" замість "49450,08", що призвело до зменшення розміру пенсії до 13929,00 грн, що не складає 60% заробітної плати. Не погоджується з тим, що відповідач не провів з 28.01.2025 індексацію пенсії згідно з Постановою КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Посилається на те, що рішення відповідача №084050001935 «про перерахунок пенсії» не є вмотивованим, яке це вимагалось в рішенні суду.

15.09.2026 ухвалою суду призначено розгляд заяви позивача в порядку статті 383 КАС України. Відповідачу запропоновано надати письмові пояснення.

18.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача в порядку статті 383 КАС України. Вказано, що на виконання рішення суду за результатами розгляду звернення та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, починаючи з 28.01.2025. З посиланням ст. 37 Закону «Про державну службу» №3723-ХІІ та п. 13-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вказує, що законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Відповідно, позивача було переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ, а не здійснено первинне призначення. Оскільки заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності, після виконання рішення суду електронна пенсійна справа позивача була передана за місцем проживання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. При виплаті пенсії застосовувався Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Порядок), який був чинний до 08 червня 2026 року. Із визнанням Постанови № 821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду. Зазначена прогалина призвела до неможливості проведення виплати заборгованості за Рішенням №280/1775/25 як в липні та серпні 2026 року, так і в подальшому. Просить суд залишити без розгляду заяву позивача.

21.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких проти доводів відповідача заперечено, та вказано, що частиною 5 ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачено обмеження щодо отримання пенсії відповідно до Закону №1058-IV лише в період роботи на посадах державної служби. Після завершення роботи на посадах державної служби пенсія підлягає призначенню на підставі ст. 37 Закону «Про державну службу» №3723-ХІІ. Вказано, що позивач з 2007 році не працює на посадах державної служби, а тому відсутні підстави для виплати пенсії державного службовця у розмірі, обчисленому відповідно до №1058-IV. Наполягає на тому, що відповідач був зобов`язаний визначити пенсію у розмірі 60% заробітної плати, яка у свою чергу обрахована на підставі довідок ДУС № 17.1-624 від 28.01.2025 та № 17.1-653 від 03.04.2025, та послідовно здійснити індексацію з 01.03.2025 та 01.03.2026 відповідно до постанов КМУ №209 від 25 лютого 2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та № 236 від 25 лютого 2026 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з обмеженням розміру пенсійної виплати 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Вказує на відсутність спору щодо виплати заборгованості.

Розглянувши в порядку письмового провадження вищезазначену заяву позивача, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентовано статтею 383 КАС України.

Так, частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За приписами частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2019 року по справі №295/13613/16-а зазначив, що підставами застосування статті 383 КАС України є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Зі спірних обставин, що були на розгляді в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №280/1775/25, вбачається, що відповідач в рішенні від 04.02.2025 № 084050001932 відмовив у призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», оскільки позивач працював на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005 по 15.03.2006. Стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 2723-ХІІ, станом на 01.05.2016 становить 17 років 3 місяці 21 день.

В мотивувальній частині рішення судом зроблено висновок, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить 21 рік 9 місяців 12 днів, а не 17 років 3 місяці 21 день, яке це було визначено відповідачем.

Вказано що відповідач, приймаючи спірне в цій справі рішення, здійснив неповний розгляд заяви позивача не надав жодної оцінки щодо підстав для незарахування стажу державної служби позивача періодів з 01.08.1983 по 01.12.1985, з 20.09.1988 по 09.12.2002, з 25.07.2005, а також достатнього страхового стажу позивача для призначення пенсії державного службовця.

Судом зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.01.2025 про переведення на пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням висновків суду.

За наслідком повторного розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 №3723-ХІІ, починаючи з 28.01.2025.

Позивач не згоден з тим, що відповідач здійснив переведення замість первинного призначення пенсії, визначив стаж державної служби позивача 20 років станом на 01.05.2016, а також не встановив її розмір, який складає 60% заробітної плати, яка у свою чергу обрахована на підставі довідок ДУС № 17.1-624 від 28.01.2025 та № 17.1-653 від 03.04.2025, та не здійснив послідовну індексацію з 01.03.2025 та 01.03.2026 відповідно до постанов КМУ №209 від 25 лютого 2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та № 236 від 25 лютого 2026 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» з обмеженням розміру пенсійної виплати 10-ма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, вищезазначені обставини не були предметом дослідження суду в рішенні від 09.06.2026 у справі №280/1775/25.

Суд зауважує, що звертаючись із вказаною заявою заявник фактично намагається вирішити спір з приводу правовідносин, які виникли між ним і відповідачем після ухвалення судом рішення у справі і не були предметом дослідження під час розгляду цієї справи.

Таким чином, в даному випадку звернення позивача в порядку статті 383 КАС України утримує в собі самостійні підстави та предмет спору, а тому така заява виходить за межі інституту судового контролю.

За приписами частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для постановлення у цій справі окремої ухвали в порядку статті 383 КАС України.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України у справі №280/1775/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 25.09.2026.

Суддя М.С. Лазаренко