Рішення № 140092932, 25.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Справа № 280/6996/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26 березня 2026 р. №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 86 470,00 грн.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області №1000/08/01/07/08/3439515768 від 26.01.2026 року, винесено спірну постанову, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф в розмірі 86470,00 грн за допущення працівника до роботи без укладання трудового договору (контракту), що є порушенням вимог частини першої статті 21, частин першої, четвертої статті 24 КЗпП України, та без повідомлення ДПС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням постанови КМУ № 413 від 17.06.2018 року. Разом з тим, вказаний працівник був прийнятий на роботу відповідно до наказу № 14 від 09.01.2026, датою початку її роботи є 12.01.2026, трудовий договір №б/н укладено 09.01.2026, повідомлення про прийняття на роботу подано до Головного управління ДПС у Запорізькій області 16.01.2026, що виключає вказані порушення норм трудового законодавства. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

31 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що службовою запискою від 26.02.2026 на розгляд Уповноваженій посадовій особі Південно -Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов лист Головного управління ДПС у Запорізькій області «Про надання інформації» від 04.02.2026 №4198/6/08-01-07-08-12 та копія Акта фактичної перевірки, реєстраційний №1000/08/01/07/08/3439515768 від 26.01.2026, проведеної Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно з копією Акта фактичної перевірки від 26.01.2026 №1000/08/01/07/08/ НОМЕР_1 16.01.2026 о 13 год. 24 хв. на момент початку фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Запорізькій області встановлено, що підприємець використовує працю найманої особи, а саме: продавця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , без оформлення трудових відносин. Повідомлення ФОП ОСОБА_1 про прийняття ОСОБА_2 на роботу до Головного управління ДПС у Запорізькій області надано після початку фактичної перевірки- 16.01.2026 о 14 год. 35 хв. Таким чином, перевіркою встановлено порушення ст.24 Кодексу Законів про працю України, а саме: використання найманої праці робітників без оформлення трудових відносин. Аналізуючи інформацію надану податковим органом, відповідач прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу та належним чином вчинив всі дії щодо повідомлення позивача про розгляд справи. Позивач жодних письмових пояснень спростувань виявленим порушенням не надала на адресу відповідача. Таким чином, відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу від 26.03.2026 №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС на підставі інформації наданої органом ДПС, не проводячи власну перевірку. Просить відмовити у задоволенні позову.

02 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що на відправленні, яким надсилалася сама постанова, відповідач зазначив мобільний номер позивача, а на відправленні, яким надсилалося повідомлення про розгляд справи, - номер (056) 778-18-29, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданим до відзиву самим відповідачем, є номером засобу зв`язку Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці. Оскільки на відправленні № R 06711 391564 9 номер телефону мобільного зв`язку адресата зазначений не був (натомість було зазначено номер фіксованого зв`язку самого відправника), текстове повідомлення про надходження цього відправлення позивачу не надсилалося і надіслане бути не могло. Показово, що на другому відправленні, надісланому тим самим органом, мобільний номер позивача зазначено правильно, - тобто відповідач цим номером володів. Тобто відповідач учинив дію з відправлення кореспонденції, однак її результатом стало неотримання позивачем ані повідомлення про розгляд справи, ані самої постанови. Саме тому позивач ознайомилась зі змістом постанови лише 08 липня 2026 року через систему автоматизованої системи виконавчого провадження, після відкриття виконавчого провадження № 81399536. За таких обставин докір відповідача щодо ненадання позивачем письмових пояснень є безпідставним. Право надати пояснення та заперечення передбачає обізнаність особи про те, що стосовно неї розглядається справа про накладення штрафу. Позивач такої можливості була позбавлена, і не внаслідок власної бездіяльності. Таким чином, ані дотримання процедури повідомлення, ані її результат відповідач не довів. Зазначає, що відповідач мав перед собою письмові докази оформлення трудових відносин: трудовий договір № б/н від 09 січня 2026 року, наказ про прийняття на роботу № 14 від 09 січня 2026 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу з квитанцією № 2, а також відомості Пенсійного фонду України. Замість оцінки цих доказів він обмежився формулюванням про недоведеність дійсної дати видання наказу та дати укладення трудового договору, не навівши жодного доказу їх недостовірності та не спростувавши їх у передбачений законом спосіб. Позов просить задовольнити.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідачем на підставі інформації наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, не проводячи власну перевірку, винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 26.03.2026 №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС про стягнення з позивача штрафу у розмірі 86470,00 грн.

В постанові про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 26.03.2026 №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС зокрема зазначено:

«Службовою запискою від 26.02.2026 на розгляд Уповноваженій посадовій особі Південно- Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов лист Головного управління ДПС у Запорізькій області «Про надання інформації» від №4198/6/08-01-07-08-12 та копія Акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області №1000/08/01/07/08/3439515768 від 26.01.2026, якою встановлено порушення позивачем законодавства про працю.

Відповідно до копії Акта фактичної перевірки від 26.01.2026, реєстраційний №1000/08/01/07/08/3439515768 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області у період з 16.01.2026 по 23.01.2026 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з копією Акта фактичної перевірки від 26.01.2026 №1000/08/01/07/08/ НОМЕР_1 16.01.2026 о 13 год. 24 хв. на момент початку фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Запорізькій області встановлено, що підприємець використовує працю найманої особи, а саме: продавця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , без оформлення трудових відносин. Повідомлення ФОП ОСОБА_1 про прийняття ОСОБА_2 на роботу до Головного управління ДПС у Запорізькій області надано після початку фактичної перевірки- 16.01.2026 о 14 год. 35 хв.

Під час дослідження матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надано до перевірки: Трудовий договір №б/н від 09.01.2026 укладений між ФОП ОСОБА_1 (Роботодавець) та ОСОБА_2 (Працівник), відповідно до якого, зокрема, Роботодавець приймає Працівника на роботу продавцем.

Згідно з п.1 Трудового договору від 09.01.2026 №б/н цей договір є безстроковим.

Пунктом 8 Трудового договору визначено, що договір набирає чинності з 12 січня 2026 року.

Відповідно до Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/ укладення гіг-контракту: РНОКПП НОМЕР_1 : найменування страхувальника ОСОБА_1 : категорія особи - 1; РНОКПП та ПІБ працівника: НОМЕР_2 ОСОБА_2 ; номер наказу про прийняття на роботу 14, дата наказу - 09.01.2026, дата початку роботи - 12.01.2026, дата формування повідомлення у страхувальника: 16.01.2026.

За даними Квитанції №2 Повідомлення доставлене до Головного управління ДПС у Запорізькій області 16.01.2026 о 14 год. 35 хв.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру страхувальників Вебпорталу Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua) про «Поточний список працівників страхувальника» відповідно повідомлення про початок роботи за період з 01.01.2026: ПІБ - ОСОБА_2 , категорія 1, номер наказу 14, дата наказу - 09.01.2026, дата початку роботи - 12.01.2026.

Відповідно до витягу з Вебпорталу ПФУ (https://portal.pfu.gov.ua) про «Трудові відносини працівника із страхувальником за період з 2011 р.»:

Страхувальник: 3439515768 ОСОБА_1 .

РНОКПП та ПІБ працівника: НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

Повідомлення про початок роботи: категорія особи 1, номер наказу -14, дата наказу - 09.01.2026, дата початку роботи - 12.01.2026, дата надходження до ПФУ - 16.01.2026.

Відповідно до пояснень ОСОБА_2 від 16.01.2026, ОСОБА_2 працює продавцем в магазині за адресою АДРЕСА_1 приблизно 10 днів.

В зазначеному об`єкті торгівлі здійснила продаж 1 пачки цигарок «kent nano tek» за ціною 155 грн та пляшку спиртового напою «Old georginyak» 3* за ціною 95 грн.

З огляду на викладене, враховуючи недоведеність щодо дійсної дати видання наказу № 14 та дати укладення Трудового договору №б/н зважаючи на пояснення працівника ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 станом на 13 год. 24 хв. допущено до роботи одного працівника без оформлення трудового договору (контракту)».

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 Кодексів Законів про працю України (далі - КЗпК України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог частини першої статті 259 КЗпП України, постановою від 21.08.2019 №823 (далі - Постанова №823) Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю».

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю чинним законодавством не визначений.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 4 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Кабінетом Міністрів України згідно з пунктом 1 постанови від 12 січня 2022 року №14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці (далі Постанова №14) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, зокрема, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці.

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови №14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структуру, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Підпунктом 3 пункту 3 Постанови №14 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області; Державною службою з питань праці наказом №232 від 02.12.2022 прийнято рішення про можливість забезпечення Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці від 23.09.2022 №167. У зв`язку з цим, Державною службою України з питань праці наказано припинити здійснення повноважень та виконання функцій Головному управлінню Держпраці у Запорізькій області з 05.12.2022.

Отже, повноваження та функції Головного управління за постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року №14 передані Південно-Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці.

Відповідач є уповноваженим суб`єктом здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства про працю.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Підставою для застосування до фізичної особи-підприємця штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Щодо тверджень позивача про неповідомлення останнього про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Відповідно до п.6 Порядку (в редакції на час прийняття) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно із п.7 Порядку (в тій же редакції) справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

У такий спосіб, право суб`єкта господарювання або роботодавця буди присутнім при розгляді справи кореспондується з обов`язком органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи. При цьому, справу може бути розглянуто без участі суб`єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи.

В подальшому, до постанови Кабінету Міністрів України №509 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Внесені зміни не визначали обов`язку органу державного контролю у завчасному повідомленні суб`єкта господарювання про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову Кабінету Міністрів України №823 визнано протиправною та нечинною.

Отже, у зв`язку з набранням законної сили рішенням у справі №640/17424/19, діє редакція постанови Кабінету Міністрів України №509 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №823.

Таким чином, на час прийняття спірних рішень відповідач мав обов`язок повідомити позивача про розгляд справи. І лише за умови виконання такого обов`язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача, якщо б від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання пункту 3 Порядку №509 відповідачем 04.03.2026 року на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ), було направлено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД від 02.03.2026 року. Відповідно до змісту вказаного рішення, позивача було запрошено прийняти участь у розгляді справи, що відбудеться 26 березня 2026 року о 14 год 30 хв за адресою: вул. Мирослава Симчича, будинок 56, місто Запоріжжя, 69067.

Зазначене поштове відправлення надсилалося позивачу рекомендованою кореспонденцією, однак не було ним отримано та повернулося на адресу відправника.

Отже, твердження позивача в частині недотримання відповідачем процедури адміністративного провадження щодо накладення на суб`єкта господарювання штрафу є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів позивача про не направлення відповідачем оскаржуваної постанови, суд зазначає, що оскаржувана постанова 27.03.2026 була направлена на адресу позивача, яка зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ). Зазначене поштове відправлення надсилалося позивачу рекомендованою кореспонденцією, однак не було ним отримано та повернулося на адресу відправника.

Щодо зауваження позивача, що на листі від 04.03.2026, яким надсилалось рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД від 02.03.2026 року, зазначений номер телефону відповідача, що позбавило позивача змоги отримати зазначений лист суд зазначає, що відповідно пункту 73 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05 березня 2009 року №270, в редакції постанови КМУ від 10 жовтня 2023 року №1071 передбачено, що Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Тобто, повідомлення про необхідність одержання поштового відправлення здійснюється не тільки засобами телефонного зв`язку.

Відтак, у суду відсутні правові підстави вважати, що відповідач, зазначивши на рекомендованому листі свій номер телефону позбавив позивача права, встановленого статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Зазначені обставини свідчать про те, що відповідачем було дотримано вимоги Порядку №509 в частині здійснення повідомлення позивача про розгляд справи та про прийняте рішення щодо застосування штрафних санкцій, проте позивачем не були отримані документи з незалежних від відповідача підстав.

Що стосується суті виявлених порушень, суд зазначає наступне.

У статті 1 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

На підставі частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із частиною 1 статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною 4 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КУпАП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, повідомлення про прийняття ОСОБА_2 надійшло до ГУ ДПС у Запорізькій області 16.01.2026 о 14 год. 35 хв.

Як вже вказано судом, стаття 16 Закону №2136-ІХ регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану. Так у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті б Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 01 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.

При цьому, слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (набрала чинності 17 березня 2022 року) вирішено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

З огляду на наведене норми статті 16 Закону №2136-ІХ не варто тлумачити буквально, а до вказаної норми необхідно застосовувати ширше тлумачення, ніж її текстуальне вираження. Тобто, штрафи, передбачені статті 265 КЗпП України не застосовуються у період дії воєнного стану за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок. Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Верховний Суд в ухвалі від 05.06.2024 у справі № 260/8340/23 зазначив: «що станом на дату розгляду Управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (24.08.2023), виявлене під час перевірки, порушення було повністю усунуто. У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.».

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на підставі інформації наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 26.03.2026 №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС про стягнення з позивача штрафу у розмірі 86470,00 грн. Так, проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у допущенні до роботи продавця ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, оскільки попри укладення безстрокового трудового договору № б/н від 09.01.2026 (із датою початку роботи 12.01.2026), повідомлення про прийняття працівника на роботу було надіслано до ГУ ДПС у Запорізькій області лише 16.01.2026 о 14 год. 35 хв. тобто вже після початку перевірки.

Отже, повідомлення про прийняття працівника на роботу було подано позивачем та зареєстровано в ГУ ДПС у Запорізькій області 16.01.2026, тобто до моменту розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови (26.03.2026), відтак виявлене контролюючим органом порушення було повністю усунуто позивачем.

Відтак, станом на 26.03.2026 підстави для застосування до позивача штрафу були відсутні з огляду на норми ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання постанови від 26.03.2026 №1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС протиправною та її скасування.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26.03.2026 № 1000/08/01/07/08/3439515768/ДПС/ТД-ФС.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пров. Універсальний, 12, м. Дніпро, 49087; код в ЄДРПОУ 44729283).

Повне судове рішення складено 25.09.2026.

Суддя Б.В. Богатинський