Ухвала суду № 140107786, 28.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/6823/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Маєцька Н.Д, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, зазначена в позові третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктор Васильович про визнання незаконними та скасування результатів голосування, визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, зазначена в позові третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктор Васильович, в якій просить:1) Визнати незаконними і скасувати результати голосування в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області за обрання судді Данка Віктора Йосиповича головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області втретє поспіль на строк з 26.03.2024 по 25.03.2027; 2) Визнати протиправним і скасувати наказ від 25.03.2024 № 12/02-06 «Про призначення на адміністративну посаду голови суду Данка В.Й.», яким наказано призначити ОСОБА_2 , суддю, на адміністративну посаду голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, починаючи з 26 березня 2024 року до 25 березня 2027 року включно.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам, установленим КАС України, суддею враховано наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Разом з тим, у силу приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить, зокрема визнати незаконними і скасувати результати голосування в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області за обрання судді Данка Віктора Йосиповича головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області втретє поспіль на строк з 26.03.2024 по 25.03.2027.

Статтею 130-1 Конституції України визначено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Водночас, відповідно до статті 126 Закону України «Про судоустрій статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Закону № 1402-VIII організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України.

Згідно із частинами другою та третьої статті 127 Закону № 1402-VIII суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), 2) Раду суддів України; 3) з`їзд суддів України.

Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.

Частинами першою та п`ятою статті 128 Закону № 1402-VIII визначено, що збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів: 1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду; 2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; 3) визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов`язків; 4) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; 5) звертаються з поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, прокурора, посадової особи органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за вчинення дій або бездіяльності, що порушують гарантії незалежності суду та судді; 6) здійснюють інші повноваження, визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 Закону № 1402-VIII збори суддів приймають рішення більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, відкритим голосуванням, якщо не буде прийнято рішення про проведення таємного голосування. Рішення про обрання делегатів на спільні збори суддів місцевих загальних судів приймаються таємним голосуванням.

Таким чином, законом прямо визначено, що колективне волевиявлення суддів відповідного суду з питань, віднесених до компетенції зборів суддів, реалізується шляхом голосування суддів та оформлюється відповідним рішенням зборів суддів.

Так, позивач у позовній заяві просить визнати незаконними та скасувати результати голосування в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області за обрання судді Данко Віктор Йосипович головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області втретє поспіль на строк з 26.03.2024 по 25.03.2027.

В той же час, суддя зауважує, що результати голосування є формою волевиявлення суддів відповідного суду при здійсненні ними повноважень у сфері суддівського самоврядування та способом прийняття колективного рішення щодо обрання судді на адміністративну посаду (в даному випадку).

При цьому, результати голосування суддів не існують відокремлено від відповідних зборів суддів, на яких відбувається розгляд питання про обрання голови суду. Результати голосування фіксуються у протоколі зборів суддів, який відображає перебіг зборів, питання, що розглядалися, результати голосування та прийняте за його наслідками рішення.

Таким чином, протокол у цьому випадку є документальним оформленням рішення зборів суддів, а результати голосування - способом формування колективного волевиявлення суддів.

Відповідно до п. 4.46 Типового Положення про збори суддів, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.06.2015 № 45 на зборах суддів секретарем зборів ведеться протокол, в якому письмово фіксується перебіг засідання. Одночасно може здійснюватися фіксування зборів технічними засобами. Протокол зборів складається у письмовій формі та має містити: назву зборів, дату і місце їх проведення; відомості про кількість суддів цього суду на день проведення зборів; відомості про кількість суддів, які присутні на зборах; відомості про розгляд організаційних питань (відкриття засідання, наявність кворуму, обрання головуючого на зборах та секретаря зборів, затвердження порядку денного, затвердження регламенту виступів тощо); зазначення доповідача з кожного питання, суть питання, стислий перебіг обговорення, а також результати голосування та прийняте рішення. За необхідності підтвердження результатів голосування з питань, що внесені до порядку денного та за якими зборами прийняте рішення, секретарем зборів суддів можуть готуватися витяги з протоколу зборів та рішення зборів суддів.

З огляду на наведене, незважаючи на те, що позивач у даному випадку не просить безпосередньо визнати незаконним та скасувати рішення зборів суддів, суддя зауважує, що результати голосування не існують самі по собі, а є складовою процесу прийняття колективного рішення зборами суддів та знаходять своє документальне відображення у протоколі зборів суддів. Відтак, вимога про визнання незаконними та скасування результатів голосування фактично спрямована на оспорювання колективного волевиявлення суддів щодо обрання голови суду, правомірність якого може бути встановлена лише шляхом оцінки рішення зборів суддів, прийнятого за результатами такого голосування.

При цьому, слід зазначити, що питання щодо можливості судового оскарження рішення зборів суддів про обрання голови суду було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/4177/17.

Так, у постанові від 20 березня 2019 року у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зазначила, що аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, та пункту 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суддя вважає, що наведений правовий висновок є релевантним до спірних правовідносин у цій справі, оскільки, хоча позивач і визначив предметом оскарження результати голосування, а не рішення зборів суддів як таке, ці результати є формою та безпосереднім результатом колективного волевиявлення суддів при вирішенні питання про обрання голови суду.

Отже, незалежно від обраного позивачем способу формулювання позовних вимог, їх розгляд по суті вимагав би від суду надання оцінки рішенню органу суддівського самоврядування з питання обрання голови суду, що відповідно до наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/4177/17 не може бути предметом судового розгляду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу від 25.03.2024 № 12/02-06 «Про призначення на адміністративну посаду голови суду ОСОБА_2 », яким наказано призначити ОСОБА_2 на адміністративну посаду голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, починаючи з 26 березня 2024 року до 25 березня 2027 року включно, суддя зазначає, що зазначена позовна вимога є безпосередньо пов`язаною з вимогою про визнання незаконними та скасування результатів голосування від 25.03.2024 щодо обрання судді ОСОБА_2 головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

При цьому, сама позивачка у позовній заяві зазначає про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між результатами голосування від 25.03.2024 та виданням оскаржуваного наказу від 25.03.2024, зазначаючи, що без результату голосування про обрання судді головою суду не існувало б правової підстави для видання такого наказу.

Таким чином, за твердженням самої позивачки, видання оскаржуваного наказу стало наслідком результатів голосування щодо обрання судді на адміністративну посаду, а правова підстава для його видання безпосередньо пов`язана з відповідним рішенням, прийнятим за результатами такого голосування.

Отже, вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 25.03.2024 № 12/02-06 має похідний характер від вимоги про визнання незаконними та скасування результатів голосування. Її вирішення нерозривно пов`язане з визначенням правомірності результатів голосування та, відповідно, правомірності колективного волевиявлення суддів щодо обрання голови суду.

З огляду на, це вимога про скасування наказу не може розглядатися відокремлено від вимоги про скасування результатів голосування, оскільки правова оцінка наказу безпосередньо залежить від правової оцінки волевиявлення суддів щодо обрання голови суду.

Отже, наявність у позовній заяві окремої вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 25.03.2024 № 12/02-06 сама по собі не змінює правової природи спірних правовідносин, оскільки така вимога є похідною від оскарження результатів голосування та пов`язана з реалізацією рішення, прийнятого суддями в порядку здійснення суддівського самоврядування.

Таким чином, з урахуванням правової природи спірних правовідносин, положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу адміністративного судочинства України, суддя доходить висновку про те, що заявлені позовні вимоги не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що встановлення відсутності юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду даного спору не свідчить про порушення гарантованого статтею 55 Конституції України права позивачки на судовий захист.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17 зазначила, що невіднесення спорів щодо оскарження рішень зборів суддів до юрисдикції судів України не означає обмеження права на доступ до правосуддя, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

У зв`язку з цим застосування судом установлених законом правил предметної юрисдикції та встановлення того, що спір не належить до адміністративної юрисдикції, саме по собі не може розглядатися як позбавлення особи права на судовий захист.

Суддя зауважує, що суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду такого спору з огляду на те, що відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із Законом № 1402-VIII та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.

Зазначена позиція узгоджується з листом Ради суддів України від 04 серпня 2026 року № 9рс-273/26, що доданий позивачкою до позовної заяви.

Враховуючи вищенаведене, у даному випадку суд не обмежує право позивачки на судовий захист, а визначає межі компетенції адміністративного суду відповідно до встановлених законом правил юрисдикції та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, враховуючи наведене, суддя доходить висновку, що заявлений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв`язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом позивачки слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Згідно ч.5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 170, 242, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, зазначена в позові третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктор Васильович про визнання незаконними та скасування результатів голосування, визнання протиправним та скасування наказу.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.Д. Маєцька