Ухвала суду № 140107366, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа № 160/27598/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA898201720313251005201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов`язані з утриманням, в сумі 67 574 (шістдесят сім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 22 коп.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Представником позивача на виконання вказаної ухвали надано заяву про усунення недоліків позову.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що згідно з відомостями, зазначеними власноручно ОСОБА_1 у контракті, зареєстроване місце проживання значиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до переліку затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 № 987) Чмирівська сільська територіальна громада тимчасово окупована російською федерацією територія України. Враховуючи викладене, відділення оператора поштового зв`язку «Укрпошта» не працює та відправка поштової кореспонденції наразі не здійснюється до вказаних районів. Тобто, отримання відповідачем від позивача повідомлення засобами поштового зв`язку є фактично не можливим, позивач позбавлений можливості виконати вимогу процесуального закону з причин, які від нього не залежать.

Враховуючи викладене, з метою надання можливості ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати пов`язані з утримання у ХНУВС, останній було направлено повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у ЗВО, від 01.09.2026 вих. №4/106 на номер телефону який був вказаний власноруч ОСОБА_1 в контракті від 03.09.2018. Повідомлення було надіслано на мобільний застосунок «Viber» 01.09.2026.

Оцінюючи стан усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок №964) у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

У вимірі спірних правовідносин позивач був зобов`язаний після отримання інформації про звільнення відповідача здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням у ВНЗ, та надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №400/4280/20.

Відповідне правозастосування є послідовним та неодноразово в подальшому підтримувалося самим Верховним Судом.

В цьому аспекті суд звертає увагу на ще один правозастосовчий приклад правової оцінки Верховного Суду тотожних обставин справи - постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №520/27185/21, в якій Верховний Суд вказував:

« 44. Отже, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

45. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

46. Відтак, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин Університет був зобов`язаний після отримання рапорту відповідача про відрахування здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому вищому навчальному закладі, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного Університетом строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

47. Водночас відповідач наполягає, що не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у вищому навчальному закладі, проте Університет не визначив розрахунку витрат на навчання та йому не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

48. При цьому, обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджує про обізнаність відповідача щодо виникнення у нього обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням в Університеті, однак не надає доказів, що відповідачу було запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати та визначено строк для відшкодування таких витрат».

Таким чином, як вже вказав суд, йдеться про обов`язкове досудове врегулювання спору, яке ініціює позивач після звільнення відповідача зі служби в поліції.

Зміст таких заходів зводиться до обов`язку позивача надати час на добровільне відшкодування витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного Університетом строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

Саме таке нормативно-правове регулювання запроваджено законодавцем і саме таким чином його належить застосовувати виходячи з правових висновків Верховного Суду.

Позивач такий час не надавав, у заяві про усунення недоліків позивач обраховує місячний строк звернення з дати повідомлення на мобільний застосунок «Viber» 01.09.2026 про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у ЗВО, від 01.09.2026 вих. №4/106 на номер телефону який був вказаний власноруч ОСОБА_1 в контракті від 03.09.2018. Як вже вказав суд, місячний строк належить обчислювати з першого дня після спливу строку на добровільне відшкодування відповідних витрат, а не з дня визначення розміру таких витрат чи доведення такого розміру відповіачу.

Зважаючи на вказане вище, позивач вже на етапі відкриття провадження у справі належить обґрунтувати власні розрахунки строку звернення до суду та підтвердити наявність права на подання такого позову.

Позивач фактично проігнорував висновки суду щодо невжиття обов`язкових заходів досудового врегулювання спору, а саме: взагалі не надавав відповідачу строк на добровільне відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в навчальному закладі, безпідставно вважаючи що може такий строк не надавати.

Згідно п. 4 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Оскільки позивач у Повідомленні про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти від 01.09.2026 № 4/106 встановив відповідачу 30 діб, щоб письмово звернутися до Харківського національного університету внутрішніх справ (контактна інформація за посиланням «https://univd.edu.ua/») для укладання у встановленому порядку договору у письмовій формі із зазначенням строків та розмірів платежів, а також навіть не розпочинав відповідну обов`язкову процедуру досудового врегулювання спору, суд констатує, що відповідний недолік позовної заяви вказаний в ухвалі суду від 14.09.2026, позивачем не усунуто.

Відповідно до пункту 1, пункту 4 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.

Керуючись ст. ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.В. Загацька