Рішення № 140107315, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/24836/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 166 від 15.07.2026 про утримання з 01.08.2026 надміру виплачених сум пенсії у розмірі не більше 20 відсотків від розміру пенсії щомісячно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області припинити утримання з пенсії позивача сум на підставі рішення № 166 від 15.07.2026;

- у разі якщо на момент розгляду справи на виконання рішення № 166 з пенсії позивача вже були фактично утримані кошти, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести відповідний перерахунок та повернути позивачу фактично утримані суми;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо утримання з пенсії позивача коштів на підставі рішення № 166 від 15.07.2026;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

На час виникнення спірних правовідносин позивач продовжував навчання за денною формою у Національному університеті «Запорізька політехніка».

24 квітня 2026 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» видало наказ № 846 ОС «Про прийняття», відповідно до якого мене прийнято на роботу з 27.04.2026. Таким чином, датою початку трудових відносин є 27.04.2026.

01 травня 2026 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивачем було самостійно подано звернення, яким повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про факт офіційного працевлаштування до АТ «ПУМБ» з 27 квітня 2026 року.

Пенсійний фонд України у своїй відповіді підтвердив, що звернення ВЕБ-04001-Ф С-26-270415 від 01.05.2026 надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України та було зареєстроване відповідачем.

Таким чином, про зміну обставин, пов`язаних із працевлаштуванням, позивач повідомив орган Пенсійного фонду самостійно та лише через чотири календарні дні після початку трудових відносин.

У листі від 26.05.2026 № 63562-45267/Г-01/8-0400/26 Пенсійний фонд підтвердив отримання відповідного звернення та виклав процедуру подання документів щодо перерахунку пенсії у зв`язку з працевлаштуванням/звільненням. Зокрема, відповідач зазначив, що заява на перерахунок пенсії у зв`язку з працевлаштуванням/ звільненням подається заявником.

У подальшому відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача.

Рішенням № 912150160505 від 02.06.2026 про перерахунок пенсії зазначено вид перерахунку «Факт працевлаштування/звільнення», а новий розрахунок визначено за період з 27.04.2026 по 30.06.2026. За результатами перерахунку розмір призначеної позивачу пенсії визначено у сумі 2595,00 грн. До проведення зазначеного перерахунку загальний розмір пенсійної виплати становив 3406,00 грн.

У попередньому розрахунку окремо зазначена складова «Доплата на індексації ЗП при неповному СС» у розмірі 811,00 грн, унаслідок чого загальний розмір виплати становив 3406,00 грн.

Після проведення перерахунку відповідач направив позивачу повідомлення № 0400-010505-8/109243 від 09.06.2026, відповідно до якого визначено нібито наявну переплату пенсії за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 у розмірі 1730,13 грн. У зазначеному повідомленні було запропоновано повернути кошти добровільно та зазначено про можливість примусового утримання до 20 відсотків пенсії щомісячно.

Не погоджуючись із вимогою про повернення коштів, позивач звернувся до відповідача із детальним письмовим зверненням, у якому вимагав надати правове обґрунтування, детальний помісячний та поденний розрахунок суми 1730,13 грн, копію рішення або іншого акта, яким встановлено переплату, а також документи, що підтверджують правові підстави її стягнення.

Натомість у своїй останній відповіді відповідач фактично обмежився посиланням на положення законодавства та повідомив, що у зв`язку з тим, що сума нібито надміру отриманої пенсії не була добровільно повернута, 15.07.2026 прийнято рішення № 166 про утримання з 01.08.2026 переплати пенсії в розмірі не більше 20 відсотків від розміру пенсії.

Самого рішення № 166 від 15.07.2026 позивачу не надано.

Таким чином, у розпорядженні позивача відсутня копія індивідуального акта, виконання якого безпосередньо впливає на його пенсійні виплати.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 19.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідача зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати суду відзив на позовну заяву, пенсійну справу позивача в межах предмета спору, копію рішення № 166 від 15.07.2026, розрахунок суми переплати пенсії у розмірі 1730,13 грн, копії документів, на підставі яких визначено період переплати, розрахунок пенсійних виплат позивача за квітень червень 2026 року, а також інформацію щодо здійснення утримань з пенсії позивача на підставі рішення № 166. Відповідачу роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

02.09.2026 відповідач на виконання ухвали суду від 19.08.2026 подав до суду клопотання про долучення доказів, до якого долучив копію пенсійної справи позивача, у тому числі копію рішення № 166 від 15.07.2026 та довідку від 25.08.2026 про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії за період з 01.04.2026 по 31.08.2026.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав, про поважність причин його неподання суд не повідомив.

03.09.2026 позивач подав до суду додаткові письмові пояснення щодо документів, поданих відповідачем.

У додаткових письмових поясненнях позивач зазначив, що твердження оскаржуваного рішення про неповідомлення ним про працевлаштування спростовується документами, які перебувають у розпорядженні самого відповідача, а наявні у реєстрі відомості про його роботу у 2024 році не пов`язані з визначенням спірної суми переплати за 2026 рік і не покладені в основу рішення № 166.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.09.2006 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Згідно з довідкою Національного університету «Запорізька політехніка» від 17.04.2026 № 2100 позивач є студентом 2 курсу бакалаврату денної форми навчання юридичного факультету зазначеного закладу вищої освіти.

Рішенням відповідача № 912150160505 про перерахунок пенсії (вид перерахунку «Індексація заробітку (масовий)», дата перерахунку 01.03.2026) позивачу на період з 01.03.2026 по 30.06.2026 призначено пенсію в сумі 3406,00 грн, до складу якої, зокрема, включено доплату у розмірі 811,00 грн (у розрахунку зазначена як «Доплата на індексації ЗП при неповному СС»).

Як зазначив відповідач у листі від 07.07.2026 № 81141-58099/Г-01/8-0400/26, вказана доплата встановлена з 01.03.2026 постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» особам, які отримують пенсію та не працюють, у сумі, якої не вистачає до 3406,00 грн, а особам, які працюють, встановлюється з дати, що настає за датою звільнення з роботи.

Витягом з наказу АТ «ПУМБ» від 24.04.2026 № 846 ОС «Про прийняття» підтверджується, що позивача прийнято на посаду фінансового консультанта з 27.04.2026.

01.05.2026 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав звернення ВЕБ-04001-Ф-С-26-270415, в якому повідомив відповідача про факт свого офіційного працевлаштування до АТ «ПУМБ» з 27.04.2026, зазначив, що продовжує навчання за денною формою, та просив прийняти це звернення як офіційне повідомлення про працевлаштування і внести відповідні відомості до матеріалів пенсійної справи. До звернення додано копію наказу АТ «ПУМБ» про прийняття на роботу та довідку з місця навчання. Звернення зареєстровано відповідачем 04.05.2026 за вх. № 45267/Г-0400-26.

Листом від 26.05.2026 № 63562-45267/Г-01/8-0400/26, наданим за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач роз`яснив позивачу, що заява на перерахунок пенсії (працевлаштування/звільнення) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України, зокрема може бути подана разом зі сканованими копіями документів через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), сформованих засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України станом на 18.05.2026, АТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829) подало до реєстру застрахованих осіб відомості про нарахування позивачу заробітної плати та сплату страхових внесків за квітень 2026 року (4 дні трудових відносин).

Рішенням відповідача № 912150160505 від 02.06.2026 про перерахунок пенсії (вид перерахунку «Факт працевлаштування/звільнення») позивачу на період з 27.04.2026 по 30.06.2026 визначено пенсію у розмірі 2595,00 грн, тобто без доплати у сумі 811,00 грн. Правомірність цього рішення позивачем у цій справі не оспорюється.

Листом від 09.06.2026 № 0400-010505-8/109243 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з працевлаштуванням у нього виникла переплата пенсії в сумі 1730,13 грн за період з 01.04.2026 по 30.06.2026, запропонував повернути її добровільно та попередив, що у разі ненадходження коштів протягом місяця буде прийнято рішення про утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно.

Позивач звертався до відповідача із зверненнями від 13.06.2026 та від 16.07.2026, в яких заперечував наявність підстав для повернення коштів, зазначав про відсутність з його боку будь-яких зловживань і просив надати розрахунок переплати та копію рішення про її утримання.

У листі від 14.07.2026 № 84488-60428/Г-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу встановлено факт сплати АТ «ПУМБ» страхових внесків з 27.04.2026, у зв`язку з чим позивачу з 27.04.2026 встановлено статус працюючої особи, а сума зайво виплачених коштів за період з 27.04.2026 по 30.06.2026 становить 1730,13 грн.

Рішенням відповідача від 15.07.2026 № 166 про утримання надміру виплачених сум пенсій, підписаним заступником начальника відділу опрацювання документації № 5, встановлено, що сума переплати 1730,13 грн утворилася за період з 01.04.2026 по 30.06.2026; зазначено, що «у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування» сума переплати підлягає поверненню позивачем; з посиланням на частину першу статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вирішено у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.08.2026, до повного погашення.

Про прийняття рішення № 166 позивач дізнався з листа відповідача від 04.08.2026 № 92001-70841/Г-01/8-0400/26, наданого на його звернення від 16.07.2026. Доказів надіслання (вручення) позивачу копії рішення № 166 відповідач суду не надав.

Згідно з довідкою відповідача від 25.08.2026 про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії переплата у сумі 1730,13 грн складається з 108,13 грн за квітень 2026 року (нараховано 3297,87 грн, виплачено 3406,00 грн), 811,00 грн за травень 2026 року та 811,00 грн за червень 2026 року (нараховано по 2595,00 грн, виплачено по 3406,00 грн). З липня 2026 року пенсія виплачується у розмірі 2595,00 грн. Утримання переплати з пенсії позивача за період з 01.04.2026 по 31.08.2026 не проводилося.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, втрати годувальника.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правові засади пенсійного забезпечення визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають, зокрема, діти, які навчаються за денною формою навчання, до закінчення такими особами навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. Отже, працевлаштування позивача, який продовжує навчання за денною формою, не припиняє його права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а впливає лише на право на окремі доплати, встановлені для непрацюючих пенсіонерів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Згідно з пунктами 2.5 та 2.21 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування надаються органу, що призначає пенсію, документи, які підтверджують, що особа працює; у разі працевлаштування після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування та вид зайнятості шляхом подання відповідної заяви. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 така заява може подаватися разом зі сканованими копіями документів через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Частиною першою статті 50 Закону № 1058-IV встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Процедуру повернення надміру виплачених сум пенсій визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі Порядок № 6-4), за формою додатка 1 до якого прийнято оскаржуване рішення № 166.

Таким чином, частина перша статті 50 Закону № 1058-IV пов`язує можливість повернення (стягнення) надміру виплачених сум пенсії не з самим фактом їх надмірної виплати, а виключно з причиною її виникнення: зловживанням з боку пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних. Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду рішення про утримання переплати можливе лише за умови встановлення однієї з цих обставин. Процедурні положення Порядку № 6-4 не можуть розширювати перелік підстав для стягнення, визначений законом.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а Верховний Суд зазначив, що стягнення надміру виплачених сум пенсії можливе лише у разі допущення зловживань з боку пенсіонера, а суди мають виходити з презумпції добросовісності заявника, яка може бути спростована лише доказами, що підтверджують умисел на отримання пенсії без законних підстав. У постанові від 02.08.2024 у справі № 200/2534/22 Верховний Суд виходив з того, що зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо, а орган, що призначає пенсію, має достеменно встановити факт переплати та її причину.

Отже, під зловживанням з боку пенсіонера розуміються його умисні дії (бездіяльність), спрямовані на отримання пенсії (її частини) без законних підстав: подання завідомо недостовірних відомостей, приховування обставин, що впливають на право на пенсію чи її розмір, тощо.

Суд звертає увагу, що у справі № 200/2534/22 пенсіонерка не повідомила пенсійний орган про працевлаштування, що і стало підставою для відмови в позові. У справі, що розглядається, обставини є протилежними.

Як встановлено судом, трудові відносини позивача з АТ «ПУМБ» розпочалися 27.04.2026, а вже 01.05.2026, тобто в межах десятиденного строку, позивач з використанням вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України повідомив відповідача про факт і дату працевлаштування, вид зайнятості (трудові відносини з конкретним роботодавцем) та додав копію наказу про прийняття на роботу. Відповідач отримав і зареєстрував це звернення 04.05.2026 та розглянув його, надавши відповідь від 26.05.2026. Крім того, відомості про працевлаштування позивача станом на 18.05.2026 містилися у реєстрі застрахованих осіб, адміністратором якого є Пенсійний фонд України, на підставі звітності страхувальника.

Суд вважає, що подання позивачем повідомлення про працевлаштування у формі звернення через вебпортал, а не за формою заяви, передбаченої додатком до Порядку № 22-1, не свідчить про зловживання з його боку. Зміст цього повідомлення містив усі відомості, необхідні для перерахунку пенсії, та підтверджувальний документ, а особа позивача була ідентифікована при користуванні вебпорталом. Недотримання встановленої форми документа, за умови своєчасного і повного інформування пенсійного органу, не є ні поданням завідомо недостовірних відомостей, ні приховуванням обставин, що впливають на розмір пенсії.

Таким чином, висновок відповідача, викладений у рішенні № 166, про те, що переплата виникла «у зв`язку з неповідомленням про працевлаштування», спростовується матеріалами справи, зокрема документами, які перебувають у розпорядженні самого відповідача.

Суд також враховує, що переплата за травень та червень 2026 року (1622,00 грн із 1730,13 грн) утворилася вже після того, як відповідач отримав від позивача повідомлення про працевлаштування, а також відповідні відомості від страхувальника. Відповідач, володіючи інформацією про працевлаштування позивача з початку травня 2026 року, провів перерахунок пенсії лише 02.06.2026 і фактично продовжив виплату пенсії у попередньому розмірі за травень та червень 2026 року. Переплата за квітень 2026 року у сумі 108,13 грн обумовлена лише тим, що працевлаштування позивача відбулося наприкінці місяця, за який пенсію вже було нараховано та виплачено, і жодною поведінкою позивача не спричинена. Отже, виникнення переплати є наслідком організації роботи самого пенсійного органу щодо своєчасного опрацювання отриманої інформації, а не зловживань з боку пенсіонера.

Обставин подання страхувальником недостовірних даних відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить, а матеріали справи свідчать про протилежне: АТ «ПУМБ» подало до реєстру застрахованих осіб відомості про нарахування позивачу заробітної плати з 27.04.2026, які відповідають наказу про прийняття його на роботу.

Щодо посилання відповідача (за поясненнями позивача) на наявність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про роботу позивача у 2024 році суд зазначає, що вказані відомості не стосуються періоду, за який визначено переплату, не пов`язані з доплатою, встановленою з 01.03.2026, та не зазначені в оскаржуваному рішенні як підстава для його прийняття. Суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням тих підстав і мотивів, які покладені в його основу, і не може самостійно їх доповнювати чи змінювати.

Крім того, суд відзначає, що оскаржене рішення не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України. У рішенні № 166 період переплати визначено з 01.04.2026 по 30.06.2026, тоді як відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 02.06.2026, листа відповідача від 14.07.2026 та довідки від 25.08.2026 статус працюючої особи позивачу встановлено з 27.04.2026, а сума переплати за квітень 2026 року (108,13 грн) розрахована саме з цієї дати. У рішенні також не наведено, у чому саме полягало зловживання з боку позивача, а дійсні обставини повідомлення позивачем про працевлаштування відповідачем не досліджено та не оцінено.

Суд також бере до уваги, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, принцип «належного урядування» вимагає від державних органів діяти вчасно, належним чином та якомога послідовніше; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, і помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009, заява № 10373/05, «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів наявності передбачених частиною першою статті 50 Закону № 1058-IV підстав для утримання з пенсії позивача надміру виплачених сум, відзиву на позов не подав і доводів позивача не спростував.

З огляду на викладене, рішення відповідача № 166 від 15.07.2026 про утримання надміру виплачених сум пенсії прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача припинити утримання з пенсії позивача сум на підставі рішення № 166, про зобов`язання повернути фактично утримані суми (у разі їх утримання) та про визнання протиправними дій відповідача щодо утримання коштів на підставі рішення № 166 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Судовому захисту підлягає право, яке порушене на момент звернення до суду, а не право, порушення якого лише передбачається в майбутньому.

Згідно з довідкою відповідача від 25.08.2026 утримання переплати з пенсії позивача за період з 01.04.2026 по 31.08.2026 не проводилося. Доказів здійснення таких утримань на день ухвалення цього рішення у матеріалах справи немає, а отже, відсутні й дії відповідача з утримання коштів, які могли б бути визнані протиправними, та утримані суми, які підлягали б поверненню.

Рішення № 166 є єдиною підставою для утримання з пенсії позивача спірної переплати. Його скасування судом позбавляє відповідача правових підстав для здійснення будь-яких утримань на підставі цього рішення, що є достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача. Позовна вимога про зобов`язання повернути утримані кошти заявлена під умовою настання обставин, існування яких судом не встановлено, тобто спрямована на захист права на майбутнє.

За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання відповідача припинити утримання, повернути утримані суми та про визнання протиправними дій щодо утримання задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Суд надав оцінку доводам сторін, які мають значення для вирішення спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.08.2026 № 7772-7260-4454-3114. Судовий збір сплачено за одну позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення № 166; інші позовні вимоги є похідними від неї.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та здійснені нею, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки основну позовну вимогу, за яку сплачено судовий збір, задоволено, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат позивач не надав.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72 77, 90, 139, 162, 241 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код за ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.07.2026 № 166 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун