Рішення № 140106900, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/13484/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі- відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046050024643 від 12.03.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років за заявою від 01.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.05.2025 вона звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 14.05.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до спеціального стажу період навчання з 01.09.1985 по 24.06.1989. Вказане рішення було визнано протиправним та скасоване рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 01.05.2025. При повторному розгляді заяви позивача 12.03.2026 про призначення пенсії за вислугу років, ГУ ПФУ у Львівській області знову відмовило у призначенні пенсії, оскільки право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відсутнє через те, що не підтверджено роботу на посадах, що дають право на призначення даного виду пенсії. До спеціального стажу позивачу не зараховано період роботи з 07.09.1990 по 10.10.2017. Посилаючись на те, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

25.05.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 09.06.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та у ГУ ПФУ у Львівській області витребувано матеріали, які були на розгляді при прийняття спірного рішення.

16.06.2026 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням від 12.03.2026 № 046050024643 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки страховий стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не підтверджений. До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження пільгового характеру роботи для призначення пенсії № 145 від 17.04.2025, а саме період з 07.09.1990 по 10.10.2017.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області, яке рішенням від 08.05.2025 № 046050024643 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який рішенням від 02.10.2025 у справі № 160/23590/25 позовні вимоги задовольнив та визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046050024643 від 08.05.2025, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період навчання з 01.09.1985 по 03.07.1989 до спеціального трудового стажу та зобов`язав повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025, з урахуванням висновків суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 змінено абзац 3 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025, а саме його резолютивної частини, яка викладена в наступній редакції: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 03.07.1989 до страхового стажу. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 залишено без змін.

Ухвалами Верховного Суду від 23.03.2026 та 30.03.2026 сторонам у справі відмовлено у відкритті касаційного провадження.

12.03.2026 ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 01.05.2025 та рішенням № 046050024643 відмовило у призначенні пенсії, оскільки право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відсутнє через те, що не підтверджено роботу на посадах, що дають право на призначення даного виду пенсії.

Так, згідно рішення До стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, не зараховано період роботи згідно довідки про підтвердження пільгового характеру роботи для призначення пенсії № 145 від 17.04.2025, а саме:

- період роботи з 07.09.1990 по 04.04.1991, оскільки посада сигналіст роз`їзду не відповідає списку професій та посад (Затверджений постановою КМУ № 583 від 12.10.1992);

- період роботи з 05.04.1991 по 04.09.1991 на посаді черговий по станції, оскільки станція Кривий Ріг-Західний структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» віднесена до станції ІІ класу та не мала особливо інтенсивного руху;

- період роботи з 05.09.1991 по 05.07.1993, оскільки посада заступник начальника станції не відповідає списку професій та посад (Затверджений постановою КМУ № 583 від 12.10.1992);

- період роботи з 06.07.1993 по 22.02.1996 та з 26.02.1996 по 22.12.2005, оскільки посада запасний черговий по станцій не відповідає списку професій та посад (Затверджений постановою КМУ №583 від 12.10.1992);

- період роботи з 23.12.2005 по 10.10.2017 на посаді черговий по станції, оскільки станція Кривий Ріг-Західний структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» віднесена до станції ІІ класу та не мала особливо інтенсивного руху.

Отже спір між сторонами виник з приводу не зарахування певних періодів роботи позивача до стажу, який дає право на пенсію за вислугою років.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту «ж» статті 55;

працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55;

спортсмени відповідно до пункту «є» статті 55.

Пунктом «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»" від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема:

- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах,

- за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України пенсії призначаються після досягнення працівниками 55 років і за стажу роботи:

для чоловіків - не менше як 30 років, з них не менш як 12 років шість місяців на такій роботі;

для жінок - не менш як 25 років, з них не менш як 10 років на такій роботі. За відсутності стажу роботи в чоловіків - 30, у жінок - 25 років, у період до 01 квітня 2024 року, пенсія за вислугу років названим особам призначається за наявності стажу роботи в залежності від періоду звернення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років (далі Список №583), до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом; чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених приписів, зокрема, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачаються наступні записи за спірні періоди:

- з 07.09.1990 по 04.04.1991 позивач працювала сигналістом роз`їзду 6 км. станції Моїсіївка Криворізького відділення Придніпровської залізниці (запис № 9);

- з 05.04.1991 по 04.09.1991 позивач переведена черговою по станції Моїсіївка Криворізького відділення Придніпровської залізниці (запис 10);

- з 05.09.1991 по 05.07.1993 позивач призначена заступником начальника станції Моїсіївка Криворізького відділення Придніпровської залізниці (запис № 11);

- 06.07.1993 по 22.02.1996 позивач переведена запасним черговим по станції Моїсіївка Криворізького відділення Придніпровської залізниці (запис № 12-13);

- з 26.02.1996 по 22.12.2005 позивач працювала запасним черговим по станції Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці (запис 14);

- з 23.12.2005 по 31.01.2024 позивач переведена черговим по станції Кривий Ріг-Західний СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (запис 15);

- з 01.02.2024 продовжена дія трудового договору на посаді черговий по станції Кривий Ріг-Західний Криворізького регіонального відділу організації роботи станцій виробничого штату виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (запис 16).

Довідкою від 17.04.2025 № 145, виданою Регіональною філією «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізния» підтверджено стаж роботи та посади позивача за період з 07.09.1990 по 17.10.2017.

Вказана довідка також містить посилання на наступне: «Працівники регіональної філії «Придніпровська залізниця» занесені в список професій і посад, затвердженого Постановою КМУ № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 17.10.1992. Право на пенсію за вислугу років надається за наявності на день набуття чинності Закону № 2148-VIII (11 жовтня 2017 року) відповідної кількості вислуги років та стажу, необхідних для призначення такої пенсії (п. 2 розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV), а саме: чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом.

За вказаний період роботи ОСОБА_1 на посаді «запасного чергового по станції» та «чергового по станції», згідно даних про інтенсивність руху поїздів на дільницях регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» за підсумками роботи станція Кривий Ріг-Західний структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця», віднесена до станцій ІІ класу, не мала особливо інтенсивного руху. До спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних професіях після 11 жовтня 2017 року.

Хоча й посада «чергова по станцій» та «запасний черговий по станції» і передбачена Постановою КМУ № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» від 17.10.1992, проте вирішальне значення для зарахування стажу до спеціального в даній справі має саме клас станції, оскільки лише позакласна і 1 класу станцію передбачають зарахування до спеціального стажу роботи черговим по станції чи запасним черговим по станції.

Натомість станція Кривий Ріг-Західний віднесена до ІІ класу станцій, що унеможливлює відповідно до Постанови № 583 зарахування позивачу до спеціального стажу періоду її роботи з 07.09.1990 по 17.10.2017.

Отже, відповідач правомірно відмовив позивачці у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 07.09.1990 по 17.10.2017, оскільки клас станції, де вона працювала з урахуванням положень Постанови КМУ № 583, не відносить посади позивача до тих, що дають право на зарахування періоду її роботи до спеціального стажу.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відносяться на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець