Рішення № 140106760, 25.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокуСправа №160/23619/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Тернопільській області), з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 045550036750 від 29.06.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.06.2026 з урахуванням правової оцінки суду та зарахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася із заявою від 22.06.2026 до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії «за віком». Проте, рішенням від 29.06.2026 № 045550036750 Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 32 років 3 місяці 11 днів.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що порушує її права на належний соціальний захист.

20.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з такого.

22 червня 2026 року позивачка звернулась до Пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільського області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільського області прийняло рішення №045550036750 від 29.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вік позивачки на момент звернення до пенсійного органу 59 років 11 місяців Страховий стаж позивачки 32 роки 03 місяці 11 днів.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року не менше 33 роки.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: - періоди роботи в Російській Федерації 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії позивачці, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України позивачка не перебуває та пенсію не отримує.

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:

-ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- ухвалою суду від 02.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії;

- ухвалою суду від 02.09.2026 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для долучення до матеріалів справи додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії та пакетом доданих до неї документів. Вказана заява була прийнята спеціалістами органу Пенсійного фонду України 22.06.2026 та зареєстрована за № 13598.

Заява про призначення пенсії від 22.06.2026 за № 13598 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду заяви від 22.06.2026 за № 13598 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.06.2026 №045550036750 (далі рішення від 29.06.2026 № 045550036750).

Зі змісту рішення від 29.06.2026 № 045550036750 вбачається, що дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 22.06.2026. Вік заявниці 59 років 11 місяців. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 роки. За відсутності страхового стажу роботи 33 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 року - від 25 до 35 років, або після досягнення 65 років починаючи з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років. Страховий стаж особи становить 32 роки 03 місяці 11 днів.

За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу- 33 роки.

Дослідженням записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 31.10.1983, судом встановлено наявність наступних записів про роботу позивача (у межах спірних правовідносин):

- 06.06.1990 прийнято продавцем третьої категорії магазина № 15 Військоторгу В13 м. Мурманська 150 Мурманської області, наказ № 57/лот 06.06.1990, запис № 9;

- 31.12.1993 звільнена у зв`язку із скороченням штату за ст. 33 п. 1 КЗпП Російської Федерації, наказ № 142 л від 28.12.1993, запис № 11;

-01.12.1996 прийнята продавцем до ТОВ «Мурманск-Сервіс», м. Заозерськ, Мурманська обл., наказ № 73 від 01.12.1996, запис № 12;

- 01.04.1997 звільнена за власним бажанням по догляду за дитиною до 14 років, наказ № 14 від 01.04.1997, запис № 13.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами частини першої статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як було встановлено судом, позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 22.06.2026 за № 13598 про призначення пенсії за віком встановленого зразка та необхідним пакетом документів. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд зазначає таке.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13.03.1992 укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Згідно статті 6 даної Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності даної Угоди.

Тобто, Угодою передбачено перспективне та ретроспективне регулювання, зокрема правовідносин щодо врахування до трудового стажу для цілей обчислення пенсії стажу набутого на території держав-сторін Угоди до її підписання та на території СРСР.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, у статті 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди не втрачають своєї сили і у разі виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на спірні періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997 поширювалась дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період.

Тому, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача на території Російської Федерації з 19.04.1997 по 02.03.1999 та з 01.12.1996 по 01.04.1997 до її страхового стажу відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз застосованих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 29.06.2026 № 045550036750 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.06.2026 № 045550036750 про відмову в призначенні пенсії за віком є таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією ГУ ПФУ в Тернопільській області, враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті протиправного рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.06.2026, зареєстровану за № 1359, зарахувавши до її страхового стажу спірні періоди роботи, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Так, відповідач повинен обрахувати страховий стаж позивача за даними трудової книжки позвиача, а також вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача ГУ ПФУ в Тернопільській області не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі словесним коригуванням обраного способу захисту позивача

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ: 14035769, місцезнаходження: Тернопільська обл., м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.06.2026 № 045550036750 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.06.2026, зареєстровану за № 13598, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 31.12.1993 та з 01.12.1996 по 01.04.1997, з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Кисельова