Ухвала суду № 140106590, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року Справа №160/34452/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищнко А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі 160/34452/25,-

УСТАНОВИВ:

28.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 160/34452/25.

В обґрунтування заяви вказано, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі 160/34452/25 набрало законної сили 14.07.2026 року, проте, станом на дату подання заяви про встановлення відповідач не виконав рішення суду, як в частині перерахунку, так і в частині виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду. На думку Заявника, така бездіяльність відповідача свідчить про наявність підстав для встановлення контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі у порядку ст. 382 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі 160/34452/25 у порядку письмового провадження.

04.08.2026 року від представника Військова частина НОМЕР_1 надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 16034452/25, де зазначено, що Позивач у своїй заяві не навів належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року у справі № 160/34452/25 не буде виконане в ході виконавчого провадження. Крім того, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на умисне ухилення Відповідача від виконання судового рішення, як і не надано доказів неможливості виконання рішення суду згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши заявлену заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №160/34452/25, суд зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування не в повному обсязі грошового забезпечення з врахуванням пільгової вислуги; індексацію грошового забезпечення з 03.09.2022 року по 21.04.2025 року грошове забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.02.2023 року з урахуванням посадових окладів, окладів за військове звання, вислуги років і премій.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 , грошового забезпечення з врахуванням пільгової вислуги; індексацію грошового забезпечення з 03.09.2022 року по 21.04.2025 року; грошове забезпечення із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.02.2023 року з урахуванням посадових окладів, окладів за військове звання, вислуги років і премій.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року в справі №160/34452/25 повернуто.

Отже, рішення суду від 27.05.2026 року набрало законної сили 14.07.2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи по справі 160/34452/25 позивачу не видавались.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано, зокрема статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частинами 1 та 2 цієї статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 ст.382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Приписами частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Положення даних норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов`язання суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі невиконання судових рішень добровільно, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Таким чином, виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу заявника, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців, а не на суд.

Також, вказаний Закон наділяє державних виконавців під час виконання рішень певними заходами впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.

За загальним правилом, встановленим статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як зазначалось судом вище, виконавчі листи ао справі 160/34452/25 позивачу не видавались, з відповідними заявами останній не звертався..

У нормі статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України фактично відзначено, що суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.

Отже, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватися судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Встановлення судового контролю є специфічною формою судового провадження, яка має на меті забезпечення належного та в повному обсязі виконання рішення суду у тому випадку, коли інші встановлені законодавством механізми забезпечення такого виконання вичерпані та/або є неефективними.

Суд не встановив, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року

Правовою ж підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).

У зв`язку із вищезазначеним суд дійшов висновку, що позивачем не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання судового рішення, отже, звернення із заявою в порядку статті 381-1, 382 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Крім того, представником заявника не обґрунтовано необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та не надано жодного доказу в обґрунтування поданої заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на даний час відсутні об`єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.

З огляду на викладене, подана заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 243, 256, 262, 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі 160/34452/25- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко