Ухвала суду № 140106518, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року Справа №160/34132/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи №160/34132/25 за правилами загального позовного провадження у справі,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/34132/25 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «САМАРТЕПЛОЕНЕРГО» Самарівської міської ради про надання дозволу на погашення податкового боргу.

02 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання, яке надійшло від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач звертає увагу суду, що існує необхідність у розгляді справи за правилами загального позовного провадження з огляду на суму та вид позовних вимог, необхідність детального дослідження доказів, а також з урахуванням того, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, позивач зазначає, що загальна сума боргу Комунального підприємства «САМАРТЕПЛОЕНЕРГО» Самарівської міської ради, яка стала підставою для звернення до суду, перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зацікавлене у розгляді справи в порядку загального позовного провадження з огляду на закріплений ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України принцип гласності судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, при вирішенні клопотання суд виходить з наступного.

Частиною другою та третьою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

При цьому згідно ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В свою чергу частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі незначної складності не вимагають розгляду справи в порядку загального позовного провадження. При цьому сторони не позбавлені права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що позивачем не наведено жодного конкретного аргументу щодо обмеження його можливості представляти власну правову позицію у справі та висловлювати відповідні аргументи під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України засобами доказування.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Суд також відхиляє посилання позивача на закріплений ст. 10 Кодексу адміністративного судочинства України принцип гласності судового процесу, оскільки розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи не позбавляє осіб права на доступ до судового рішення, яке підлягає оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому поширеність спорів певної категорії сама по собі не свідчить про значний суспільний інтерес до розгляду кожної справи з такої категорії, відповідна обставина має доводитись окремо, чого позивачем не здійснено.

Щодо посилання відповідача на суму податкового боргу відповідача суд зазначає, що за правилами п. 4 ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України відповідна величина має значення виключно для оскарження «рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів». В свою чергу в даній справі предметом позову не є оскарження жодного рішення.

Щодо посилання відповідача на скасування постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 року ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року про повернення позовної заяви слід зауважити, що ця обставини не має юридичного значення для визначення форми судочинства, в т.ч. не згадана серед обставин згідно ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи можливість виконання завдання та дотримання основних засад адміністративного судочинства при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження), суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в зв`язку з чим у його задоволенні належить відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці та на навчанні, ухвала постановлена в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 243, 248, 257, 260, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити повністю.

Копії даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Суддя Н.В. Боженко