Рішення № 140106481, 27.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Справа № 160/12796/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника позивача Лучка А.С.

представника відповідача Гересименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/12796/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 року №0778002408, яким ОСОБА_1 , визначена сума податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 279 173,04 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 204892,25 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 51223,06 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 року № 0778012408, яким ОСОБА_1 , визначена сума податкового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 23 236,14 грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 17 074,36 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 4 268,59 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2024 року № 0777992408, яким до ОСОБА_1 застосований штраф у розмірі 340,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 р.». 30.12.2024 року відповідачем на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0778002408, 0778012408, 0777992408. Позивач зазначає, що податковий орган не пересвідчився, з чого складається прощена сума додаткового блага та передчасно дійшов висновку про нарахування податків та зборів. Також вказує, що банком не було здійснено жодного повідомлення про прощення (анулювання) боргу у спосіб, який визначено абзацом «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, а тому відсутні правові підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік та військового збору та подання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2018 рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.06.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що у зв`язку з отриманням інформації від АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «АЛЬФА-БАНК») щодо нарахування доходу у вигляді прощеної (анульованої) основної кредитної заборгованості, відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 11.10.2024р. №5018-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 21.11.2024 №3642/0-36-24-09/ НОМЕР_1 та встановлено наступні порушення, а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік; заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2018 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 204892,25 грн.; заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2018 рік з військового збору на суму 17074,36 грн.

29.06.2026 року до суду від третьої особи надійшли пояснення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27.08.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні 27.08.2026 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 19-1.1. пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) від 11.10.2024р. №5018-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 » головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС Казаковою Лілією Геннадієвною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Кодексу №2755, а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік; підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 ст. 168, пункту 167.1 статті 167 Кодексу №2755, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2018 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 204892,25 грн. підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу №2755, а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом не декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2018 рік з військового збору на суму 17074,36 грн.

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки №3642/04-36-24-09/2995510112 від 21.11.2024 року, який направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «ПС» від 26.12.2024 року № 0777992408 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.;

- форми «Р» від 26.12.2024 року № 0778012408 про нарахування податкових зобов?язань з військового збору за 2018 рік у розмірі 21 342,95 грн., у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 17074,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4268,59 грн.;

- форми «Р» від 26.12.2024 року № 0778002408 про нарахування податкових зобов?язань на доходи фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 256 115,31 грн., у тому числі за податковими та/або іншими зобов`язаннями 204892,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 51223,06 грн.

Не погодившись з прийнятими податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд враховує наступне.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як визначено статтею 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексомвипадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Стосовно нарахування позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та як наслідок військового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Крім того, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17.

За змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, вирішуючи питання щодо обов`язку сплатити податок на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з даних ЦБД ДРФО, даних ГУ ДПС по формі 4-ДФ, відповіді АТ «Альфа-Банк» від 23.11.2022 №51382-24/2022.

Зокрема, згідно відомостей з ЦБД ДРФО У IV кварталі 2018 року фізична особа - платник податку ОСОБА_1 отримав додаткове благо - анулювання боргу банком в сумі 1 138 290,30 грн.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за ознакою доходу « 126» передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Поряд із цим, за змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Законом України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі Закон №321-VIII, набрав чинності 07.05.2015) підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим, за змістом якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Наведені вище норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Тому боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що АТ «Альфа-Банк» листом від 23.11.2022 №51382-24/2022 повідомив Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 у 4 кварталі 2018 року, що у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма 4-ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 4ДФ.

Перевіркою встановлено, що АТ «Альфа-Банк» відображено вищевказаний дохід у звітності формою 4-ДФ за 2018 рік з ознакою доходу 126. Таким чином АТ «Альфа-Банк» виконано вимоги підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в повному обсязі.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 08.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» укладено договір кредиту №105/6-325-8, відповідно пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 41000 (сорок одна тисяча ) доларів США 00 центів, зі сплатою 13.5 (тринадцять цілих п`ять десятих) процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку. визначених в додатку № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною, надалі за текстом - «Кредит» на умовах визначених цим договором.

Відповідно пункту 1.3 договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу) а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає в день укладення цього договору з позичальником ОСОБА_1 іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що складається з 2х кімнат, загальною площею 64,9 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Котовського будинок 47-а-1-335 для придбання якого, згідно з п. 1.2. цього договору, надається кредит та яке належить позичальнику на праві власності заставною вартістю 248522 (двісті сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять дві ) гривень 85 копійок, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору (за 100 доларів США - 484.50 грн.) еквівалентно сумі 51294 (П`ятдесят одна тисяча двісті дев`яносто чотири ) доларів США 71 центів.

Згідно пункту 1 Іпотечного договору №105/24-202-8 від 08.08.2008 року іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором кредиту №105/6-325-8 від 08 серпня 2008 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, надалі за текстом «Основне зобов`язання», нерухоме майно, що придбане іпотекодавцем за кредитні кошти, надані іпотекодержателем відповідно до умов договору, яким обумовлено Основне зобов`язання; а саме: - квартиру №6 (шість), що складається з 2 (двох) кімнат, загальною площею 64,9 (шістдесят чотири цілих дев`ять десятих) метрів квадратних та житловою площею 35,7 (тридцять п`ять цілих сім десятих ) метрів квадратних, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вулиця Котовського, будинок Л 47-а-1-33 (сорок сім -,а"- один - тридцять три), надалі за текстом - "Предмет іпотеки ".

Повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки від 26.03.2018 року за вих. №156/18 банком було повідомлено позивача, що на підставі кредитного договору № 105/6-325-8 від 08.08.2008 року станом на 15.03.2018 року за ним обліковується кредитна заборгованість у сумі 92 093,54 доларів США, що складає 2 395 719,32 грн., по курсу НБУ станом на 15.03.2018 року, з яких: 24 225,22 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2018 року складає 630 194,34 грн.,строкова заборгованість; 16 726,62 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2018 року складає 435 125,92 грн. прострочена заборгованість; 366,29 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2018 року складає 9 528,66 грн. строкова заборгованість по нарахованих %; 50 775,41 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 15.03.2018 року складає 1 320 870,40 грн. прострочена заборгованість по нарахованих %.

Також повідомлено, що ПАТ «Укрсоцбанк» у випадку задоволення вимог іпотекодержетеля в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», позивачу буде прошено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за Кредитом, у зв`язку з чим позивач буде зобов`язаний сплатити 18 % податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором.

У зв`язку з наявністю простроченого зобов`язання позичальника, 27.03.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» направив Укрпоштою повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, що підтверджується самим повідомленням, фіскальним чеком та списком рекомендованих повідомлень.

Також судом встановлено, що кредитор задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у сумі 142 790 грн.

20.08.2019 року АТ «Укрсоцбанк» направило позивачу довідку за вих. №77 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, відповідно якої повідомило, зокрема, що відповідно вимог Податкового кодексу України до складу його річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 1 138 290,30 грн. Отриманий дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5% які він самостійно повинен сплатити до Державного бюджету України.

Довідка, якою позивачу повідомлено про прощений борг, була направлена на адресу позивача, що підтверджується реєстром відправленої рекомендованої кореспонденції від 20.08.2016 року та фіскальним чеком, наданими третьою особою.

Враховуючи досліджені судом докази, відповідачем було нараховане грошове зобов`язання виключно з анульованої суми заборгованості за основним боргом, що становить 1 138 290,30 грн.

Отже, банком виконано обов`язок щодо повідомлення про прощення боргу, в той час як позивачем податок на доходи та військовий збір сплачено не було.

Відповідно до вимог підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

За таких обставин, суд вважає прощену суму основного боргу - додатковим благом, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2024 року № 0778002408.

Щодо обов`язку подання платником податку річної декларації про майновий стан і доходи, суд зауважує, що відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за не подання декларації, передбаченої цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Також позивач в якості підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у позовній заяві зазначає, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2010 по цивільній справі №2-2176/2010 з нього було стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 40951,84 дол. США, що є еквівалентним 324 580,19 грн..

Проте, суд не приймає зазначені доводи позивача, оскільки з них вбачається незгода позивача з діями банку щодо визначення прощеної суми на підставі Договору як додаткового блага.

Таким чином, заперечення позивача звернуті саме до банку, а Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло в межах наданих законом повноважень на підставі задекларованої банком інформації.

Будь-яких доказів оскарження дій банку позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат в адміністративній справі не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04 вересня 2026 року.

Суддя С.І. Озерянська