Рішення № 140106379, 28.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9768/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо непроведення ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого, померлого ветерана війни, перерахунку та виплати надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»; зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого, померлого ветерана війни, перерахунок надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №140/7816/24 та у зв`язку з цим провести з 27.01.2026 (в межах шестимісячного строку звернення до суду) виплату недоотриманих сум пенсії, до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що вона є пенсіонером ОВС України, особою з інвалідністю з дитинства I групи та членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з чим отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №140/7816/24, відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату їй пенсії з 29.01.2024 з урахуванням підвищення в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням того, що у 2026 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, до 2 595,00 грн, розмір підвищення до пенсії з 01.01.2026 має становити 3 892,50 грн (2595 грн х 150%). Однак відповідач продовжує виплачувати підвищення у розмірі, розрахованому виходячи з прожиткового мінімуму 2024 року, у зв`язку з чим відмовив позивачці у проведенні перерахунку на її звернення від 24.06.2026 (лист-відповідь від 21.07.2026 № 18251-16481/Ш-02/8-0300/26).

Позивачка вважає такі дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Свою позицію обґрунтовує тим, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі № 140/7816/24 виконано повністю в межах покладених судом зобов`язань. Зазначає, що Законом України від 05.10.2005 №2939-IV з 01.07.2006 внесено зміни до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими розмір підвищення змінено зі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком на 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки вказані зміни не визнавалися у встановленому порядку неконституційними, відповідач вважає, що законні підстави для проведення перерахунку підвищення з 27.01.2026 виходячи з 150 відсотків мінімальної пенсії за віком відсутні.

Вказує, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства I групи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.09.2007) та має статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.11.1999) (а.с.6).

Позивачка з 01.12.2005 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №140/7816/24, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії в разі втрати годувальника з урахуванням надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника з урахуванням надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

На виконання вказаного судового рішення відповідач здійснив позивачці перерахунок пенсії, встановивши розмір підвищення як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на рівні 3 541,00 грн, обчисленому виходячи з 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (2 361,00 грн х 150%) (а.с.7).

З розпорядження про перерахунок пенсії з 01.01.2026 вбачається, що з 01.01.2026 відповідач розрахував ОСОБА_1 підвищення як члену сім`ї загиблого у попередньому розмірі - 3 541,00 грн, без урахування встановленого на 2026 рік нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2 595,00 грн) (а.с.8).

24.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою, у якій просила виконати рішення суду у справі №140/7816/24 та здійснити з 01.01.2026 перерахунок і виплату надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2026 рік (2 595,00 грн) (а.с.9).

Листом від 21.07.2026 №18251-16481/Ш-02/8-0300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило позивачку про відмову в проведенні перерахунку, зазначивши, що перерахунок пенсії на виконання судового рішення від 08.11.2024 проведено в межах покладених судом зобов`язань, а правових підстав для проведення інших перерахунків немає (а.с.10).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку підвищення до пенсії з урахуванням розміру прожиткового мінімуму на 2026 рік протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.

Так, згідно зі статтею 39 Закону №2262-ХІІ (в редакції станом на момент призначення пенсії позивачу) членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії в разі втрати годувальника підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналогічні положення містились у частині четвертій статті 15 Закону №3551-ХІІ в редакції до 01.07.2006 та передбачали, зокрема, що членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII та має статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №140/7816/24, яке набрало законної сили, встановлено право позивачки на отримання підвищення до пенсії в разі втрати годувальника в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 39 Закону України №2262-XII та статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 23.11.1995 №458/95-ВР).

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Отже, правовий статус Позивача та право на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком встановлені судовим рішенням у справі №140/7816/24, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи.

Спірні правовідносини стосуються права позивача на перерахунок надбавки (підвищення) до пенсії в разі втрати годувальника як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком із застосуванням показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.11.2025 №4695-ІХ установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривні.

Зміна базової величини (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), яка застосовується для обчислення мінімальної пенсії за віком у відповідному бюджетному році, є самостійною та належною правовою підставою для проведення перерахунку підвищення до пенсії на новий бюджетний період.

Отже, щороку розмір пенсії ОСОБА_1 повинен перераховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня.

Як слідує з матеріалів справи, у 2025 році розмір надбавки (підвищення) до пенсії в разі втрати годувальника як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни визначений з врахуванням розміру прожиткового мінімуму 2361 грн (а.с.7).

Проте виплата відповідачем ОСОБА_1 спірної надбавки (підвищення) до пенсії у 2026 році, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 2024 рік (2 361,00 грн), призводить до штучного обмеження та звуження розміру пенсійних виплат позивачки, що суперечить приписам статей 22, 46 Конституції України.

Зазначені правовідносини щодо обчислення надбавки у 2026 році є новими правовідносинами, що виникли у межах нового бюджетного року, а тому звернення позивачки з даним позовом є належним способом захисту порушеного права.

Суд відхиляє посилання відповідача на внесення Законом України від 05.10.2005 № 2939-IV змін до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з огляду на таке.

Як вказувалося судом вище, обставина щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком вже була предметом судового розгляду між тими ж сторонами у справі №140/7816/24. Рішенням суду у даній справі встановлено обов`язок ГУ ПФУ у Волинській області здійснювати позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії саме в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України та статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

На переконання суду, відповідач не має права під час розгляду нової справи повторно піддавати сумніву або переглядати правовий статус позивачки та обраний судом механізм обчислення підвищення (150% мінімальної пенсії за віком), які були остаточно визначені рішенням суду у справі №140/7816/24.

Більше того, відповідно до частин другої та третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За наведених обставин, дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням шестимісячного строку звернення до суду (ст. 122 КАС України) та подання позову 27.07.2026, позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату з 27.01.2026 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнена від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат до суду не надала. Відтак питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, перерахунку та виплати надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, перерахунок надбавки (підвищення) до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі №140/7816/24, та у зв`язку з цим провести з 27.01.2026 виплату недоотриманих сум пенсії, до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 28 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський м-н, 6, м. Луцьк, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Н. В. Стецик