Рішення № 140106171, 28.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 вересня 2026 р. Справа № 120/16053/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М,, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно зменшено з 01.09.2025 розмір пенсії по інвалідності.

Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.12.2025 позивачем усунуто недоліки, визначенні в ухвалі від 24.11.2025.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій всі належним чином засвідченні копії пенсійної справи ОСОБА_1

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що з 01.09.2025 пенсійну справу позивача було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, а розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Відповідач посилається на відсутність у пенсійній справі первинних документів, необхідних для підтвердження розміру заробітної плати, тарифної ставки, премій та застосованої кратності, у зв`язку з чим вважає проведений перерахунок правомірним. Також зазначає, що обмеження пенсії та її індексація здійснювалися з урахуванням чинного нормативного регулювання та рішень Конституційного Суду України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по ІІ групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з отриманням пенсії у меншому розмірі позивач звернувся до відповідача щодо роз`яснення причин таких дій.

Однак, листом від 06.10.2025 №40991-41142/К-02/8-0500/25 позивача повідомлено, що при перевірці його пенсійної справи встановлено відсутність первинних документів, необхідних для підтвердження заробітної плати за період роботи в зоні відчуження у 1986 1990 роках, зокрема документів щодо фактично відпрацьованого часу, місця виконання робіт, застосованої кратності оплати праці, тарифної ставки, премій та інших виплат, у зв`язку з чим з 01.09.2025 розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Вважаючи такі дії необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси - порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)

Метою та завданнями Закону №796 є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За правилами статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У Рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію положень статті 16 Конституції України установив у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, що зумовлює їх посилений соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року №4- р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Системна судова практика у справах щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(П)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Частиною другою статті 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що національне законодавство зазнало змін в частині зменшення мінімального розміру державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, та встановлення обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої може обраховуватись така пенсія.

Водночас, з огляду наявність Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, яким досліджено п. 11, 12 Порядку №1210 та Рішення Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, якими визнано частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ такою, що не відповідає Конституції України, вказані норми національного законодавства не можуть бути застосовані судом до правовідносин між сторонами, однією з яких є особа щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та яка має право на посилений соціальний захист, що пов`язаний з реалізацією її права на відшкодування завданої здоров`ю шкоди.

Суд звертає увагу, що у наявних правовідносинах між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача статусу особи з інвалідністю що виникла у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до статті 57 Закону №796-ХІІ для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Формула обчислення таких пенсій передбачена абзацами тринадцятим -п`ятнадцятим пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 (далі - Постанова №1210).

Відповідно до пункту 9 Постанови №1210 у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс), що визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де

Зп (мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо на день призначення/ перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, зазначеною в абзаці тринадцятому цього пункту, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення/перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Як видно із матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про обчислення його пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та відповідного волевиявлення не висловлював. Водночас саме такий спосіб обчислення пенсії застосовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.09.2025.

При цьому у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.10.2025 №40991-41142/К-02/8-0500/25 підставою для зміни порядку обчислення пенсії позивача зазначено відсутність в матеріалах пенсійної справи первинних документів, на підставі яких можливо перевірити відомості щодо часової тарифної ставки, нарахування та виплати премії, застосування кратності залежно від зони небезпеки, а також інших відомостей, необхідних для підтвердження заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках. У зв`язку із цим відповідач з 01.09.2025 обчислив пенсію позивача виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією.

Відповідач у відзиві також посилається на те, що підставою для проведення розрахунку заробітної плати за період роботи в зоні відчуження є первинні документи, які підтверджують період роботи, тривалість робочого дня та місце її виконання, та вказує на відсутність таких документів у електронній пенсійній справі позивача.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та особою з інвалідністю ІІ групи, при цьому обставини щодо наявності у нього відповідного статусу та причинного зв`язку інвалідності з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідачем не заперечуються.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність на час проведення відповідачем перевірки окремих первинних документів у матеріалах електронної пенсійної справи не є тотожною встановленню недостовірності документів, на підставі яких пенсія позивачу була призначена раніше та виплачувалася протягом тривалого часу.

Матеріали справи не містять доказів того, що документи, які свого часу були враховані органом Пенсійного фонду України при призначенні та обчисленні пенсії позивача, визнані недійсними, містять недостовірні відомості або були видані без належних правових підстав. Також відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про подання самим позивачем завідомо недостовірних відомостей для призначення пенсії.

Водночас частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органам Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, за наявності сумнівів щодо відомостей, на підставі яких раніше було обчислено пенсію позивача, відповідач не був позбавлений можливості скористатися наданими законом повноваженнями шляхом витребування відповідних документів та перевірки обґрунтованості їх видачі.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що підставою для зменшення розміру пенсійної виплати стала саме відсутність на час перевірки первинних документів у пенсійній справі, а не встановлення недостовірності відомостей, які раніше були враховані при визначенні розміру пенсії.

Суд звертає увагу, що сама по собі відсутність на час проведення відповідачем перевірки окремих первинних документів у матеріалах пенсійної справи не може бути безумовною підставою для зменшення вже призначеного та тривалий час виплачуваного розміру пенсії. Відсутність таких документів не свідчить про недостовірність відомостей, які раніше були прийняті органом Пенсійного фонду України та покладені в основу обчислення пенсії позивача.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що документи, на підставі яких пенсію позивача було призначено та обчислено раніше, визнані недійсними, містять недостовірні відомості або були видані без належних правових підстав.

Такий висновок узгоджується і з буквальним змістом статті 57 Закону №796-XII, яка прямо пов`язує можливість визначення заробітної плати виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати із бажанням особи, яка звернулася за пенсією.

Таким чином, за відсутності доказів волевиявлення ОСОБА_1 на зміну способу обчислення пенсії, а також за відсутності доказів недостовірності документів, на підставі яких така пенсія була раніше призначена та виплачувалася, у відповідача не було достатніх правових підстав для обчислення з 01.09.2025 пенсії позивача виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд також враховує принцип "належного врядування", відповідно до якого державні органи повинні діяти послідовно, передбачувано та не можуть виправляти власні організаційні недоліки за рахунок особи. Ризик неналежного зберігання документів, які раніше перебували у розпорядженні державного органу та були використані ним для призначення пенсії, не може покладатися на пенсіонера.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення з 01.09.2025 пенсії ОСОБА_1 виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.09.2025 пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про виплату недонарахованої пенсії суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідача здійснити з 01.09.2025 нарахування та виплату пенсії у належному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум охоплює обов`язок відповідача визначити та виплатити позивачу різницю між належним та фактично виплаченим розміром пенсії за відповідний період.

Отже, окреме зобов`язання відповідача виплатити недонараховану суму пенсії не є необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки така виплата є наслідком проведення відповідного перерахунку. У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Також суд не вбачає достатніх підстав для зазначення у рішенні конкретної суми, що підлягає виплаті позивачу, адже, на думку суду, ці питання охоплюються процедурою виконання рішення суду, в разі набрання ним законної сили, та належить до дискреційних повноважень відповідача, який уповноважений здійснювати розрахунок та виплату позивачу суддівської винагороди.

Отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними та не можуть бути задоволенні.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення з 01.09.2025 пенсії ОСОБА_1 виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого-п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко 106, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 13486010)

Рішення суду сформовано 28.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна