Рішення № 140106163, 28.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 вересня 2026 р. Справа № 120/14755/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення від 02.10.2025 за №1764 про утримання надміру виплачених сум пенсії.

Ухвалою суд відкрив провадження у даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, адже оскаржуване рішення є законним.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачу з 29.05.2023 до 01.06.2024 встановлено ІІ групу інвалідності.

Листом №0200-0401-8/9546 від 23.01.2025 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що йому продовжено виплату пенсії по інвалідності на період з 01.06.2024 по 08.08.2025 на підставі підпункту 14-6.1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної камісії №963/389 від 11.04.2025, ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю з 23.05.2023.

21.08.2025 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №54/25/567/В від 02.09.2025.

02.10.2025 відповідачем прийнято рішення №1764 про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 23.05.2023 по 30.06.2025 в сумі 67476,90 грн., у зв`язку з невизнанням пенсіонера особою з інвалідністю.

У цьому ж рішенні зазначено, що у разі не надходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримання перепляти в розмірі 20% пенсії щомісячно розпочнеться з 01.11.2025 до повного погашення.

Вважаючи протиправним рішення відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі також Закон України №1058-ІV).

Частиною 1 статті 30 Закону України №1058-ІV встановлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Статтею 31 Закону України №1058-ІV передбачено, що причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи визначало Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 №1317 (далі Положення №1317), яке було чинне на момент встановлення позивачу інвалідності як вперше, так і повторно. Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. За змістом пункту 15 Положення №1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до статті 35 Закону України №1058-ІV органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд. Отже, обов`язок повідомлення органу Пенсійного фонду про огляд осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та його результати, покладається на органи медико-соціальної експертизи.

Порядок утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій визначений статтею 50 Закону України №1058-IV.

Згідно з частиною 1 цієї статті суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 №6-4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 за №374/7695 (далі Порядок №6-4).

Відповідно до пункту 2 Порядку переплата пенсії - це сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягується на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

З огляду на це, чинним законодавством передбачені дві самостійні підстави для відшкодування зайво виплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок, залежно від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

У той же час, відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі статті 50 Закону України №1058-IV виключно внаслідок зловживання з його боку, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними/неправдивими відомостями. Відтак, умовою відповідальності є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, тому для вирішення питання правомірності утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, повинен встановити факт переплати пенсії у зв`язку саме із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та того, з чиєї вини нараховані суми виплат у розмірі, що не відповідає вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 у справі №688/742/17.

Також, аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові від у справі №560/17354/25, якою рішення суду першої інстанції про задоволення позову залишено без змін. У зазначеній справі суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для повернення надміру виплачених сум пенсії, а саме зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. При цьому відповідальність пенсіонера за надміру виплачені суми пенсії може наставати лише за умови встановлення свідомих, активних та навмисних дій з його боку, які призвели до надмірної виплати пенсії. Сам факт виникнення переплати без встановлення відповідних дій пенсіонера не є достатньою підставою для її стягнення.

Отже, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення №1764 від 02.10.2025 стало визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області переплати пенсії за період з 23.05.2023 по 30.06.2025 у сумі 67476,90 грн у зв`язку з тим, що відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди або рішення медико-соціальної експертної комісії №963/389 від 11.04.2025 позивача не визнано особою з інвалідністю з 23.05.2023.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.

Отже, наведена норма пов`язує можливість стягнення надміру виплачених сум пенсії саме з наявністю визначених законом підстав, а саме зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

При цьому сам факт виникнення переплати пенсії не є достатньою правовою підставою для її стягнення з пенсіонера.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем не встановлено та не наведено обставин, які б свідчили про зловживання з боку ОСОБА_1 при призначенні або отриманні пенсії, подання ним завідомо недостовірних документів чи відомостей або приховування обставин, які вплинули на право на отримання пенсії по інвалідності.

Натомість підставою для визначення суми переплати відповідач зазначив виключно зміну висновку щодо наявності у позивача інвалідності, яка відбулася за результатами перегляду відповідного медичного рішення.

Таким чином, виникнення переплати у спірному випадку не пов`язано з будь-якими неправомірними діями чи бездіяльністю позивача, а зумовлене обставинами, що не залежали від його волі, а саме прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом щодо результатів оцінювання повсякденного функціонування особи.

Більше того, 21.08.2025 ОСОБА_1 повторно встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №54/25/567/В від 02.09.2025.

Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підстав для стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсії.

За таких обставин саме по собі встановлення органом Пенсійного фонду України факту переплати пенсії та визначення її розміру не надає відповідачу правових підстав для покладення на позивача обов`язку з її повернення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №1764 від 02.10.2025 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» прийнято без належної правової підстави, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано договір від 16.10.2025 про надання правничої допомоги, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та акт прийому - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги, квитанцію про сплату позивачем послуг адвоката.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі заявлених 10000 грн., на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу в сумі 3000 грн. відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.10.2025 №1764 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна