Ухвала суду № 140105250, 28.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/34194/26

Провадження № 2-а/947/244/26

УХВАЛА

28.09.2026

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі Жекової А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі клопотання представника відповідача про повернення позову по адміністративної справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 заходами електронного суду звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом в якому просить поновити пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом на підставі ч. 1 ст. 121 КАС України; витребувати від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріали справи про адміністративне правопорушення за постановою серії ЕНА №7521949 від 10.07.2026, у тому числі запис нагрудного відеореєстратора (бодікамери) рядового поліції Тонконога А.Ю. за 10.07.2026 у період з 06:50 до 07:00; визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7521949 від 10.07.2026, винесену рядовим поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Тонконогом Андрієм Юрійовичем від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень 00 копійок); закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України); стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок); звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій; у разі відмови в задоволенні цього клопотання та сплати судового збору стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 відповідні судові витрати.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді від 27.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху залишений без руху.

Після усунення недоліків та сплати судового збору у розмірі 532,40 грн., ухвалою судді від 11.09.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження із залученням в якості співвідповідача Департаменту патрульної поліції ( скорочене ДПП).

Через системи «Електронний суд» 18.09.2026 представник ДПП подав клопотання про повернення позовної заяви позивачу, на підставі вимог п.6 ч.4 ст. 169 КАС України , внаслідок порушення позивачем правил об`єднання в одному позові вимог які повинні розглядатись в порядку різного судочинства.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання та наполягав що ч.5 ст. 21 КАС України визначено можливість одночасного з`явлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями суб`єкта владних повноважень в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Кодекс адміністративного судочинства (скорочене КАС ) України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних суді, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною першою статті 2 КАС України врегульовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 4 КАС України, у п.1,2,3 визначено, що адміністративний суд це суд до компетенції якого віднесено розгляд адміністративних справ , адміністративна справа це за переданий на розгляд суду публічно-правовий спір а публічно-правовий спір це спір, в якому - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, згідно з.п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, до яких відносяться і оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, відноситься до юрисдикції адміністративних судів в сфері розгляду саме публічно-правових спорів.

Частиною п`ятою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто законодавець визначив можливість розгляду в одному провадженні різні вимоги які самі по собі вирішуються у різному ( цивільному та адміністративному ) судочинстві у випадку якщо вони заявлені одночасно та фактично є похідними від вирішення самого публічно-правового спору.

Посилання представника відповідача на вимог ч. 6 ст. 21 КАС України щодо не можливості об`єднання в одне провадження кількох вимог , які належить розглядати в порядку різного судочинства, не є релевантним так як така можливість визначена Законом а саме частиною п`ятою вказаної статті.

Також помилковими, на думку суду, є посилання представника відповідача на ч.3 ст. 19 КАС України , так як положеннями вказаної правової норми визначається що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду, тобто визначальним, за даною нормою, неможливості розгляду різних вимог є не лише необхідність їх розгляду за правилами іншого судочинства а і наявність відповідної справи за даним спором яка вже розглядається судом відповідної юрисдикції.

Що стосується посилання представника відповідача на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 , щодо спеціальних норм Цивільного кодексу України, якими передбачені певні особливості розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, та умови необхідні для стягнення шкоди з представників держави , то судом визначається, що вказана предметом правового висновку у даної постанови було доведеність наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями органів та заявленими збитками та не розглядалось питання предметної юрисдикції а тому вказаний правовий висновок не є релевантним даної справі і не може бути застосованим до даних правовідносин, так як ч.5 ст. 242 КАС України суди застосовують лише ті норми права викладені у постановах Верховного Суду які стосуються спірних правовідносин.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2026 року у с праві №990/583/25 , на яку також посилався представник відповідача у п.17,18 постанови визначено наступне: « Згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

Приписам цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас у цій статті (у частинах четвертій шостій) встановлені заборони об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті)».

Правовий висновок, визначений у п. 21 вказаний постанови стосується правовідносин які виникли у справі внаслідок того, що позивач фактично об`єднав кілька вимог до різних суб`єктів владних повноважень, частина з яких визначена законом яка така що має виключну підсудність, що також не є релевантним даної справі.

Водночас , посилання у вказаної вище постанові Великої Палати Верховного Суду , на положення ч.4 ст. 172 КАС України, як винятки для можливості об`єднання в одному провадженні різних за предметною юрисдикцією вимог, якщо така можливість визначена законом, є прийнятною для даної справи так як саме ч.5 ст. 21 КАС України визначають випадки можливості такого об`єднання при заявлені таких вимог одночасно із вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Судом, також, приймається до уваги що необхідність повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог визначено п.6 ч.3 ст. 169 КАС України і відноситься до позовної заяви по якої не відкрито провадження, а відповідно після відкриття провадження порядок вирішення питання порушення об`єднання в одному позові різних вимог які підлягають розгляду у порядку різного судочинства визначений вимогами ст. 240 КАС України, та має наслідком залишення такого позову без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст. 240 КАС України.

Вказані обставини дають змогу суду прийти до висновку про необґрунтованість заявленого представником відповідача клопотання про повернення позовної заяви, залишення її без розгляду , та відмови у його задоволенні.

Керуючись ст. 21, 172,248,256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позову ( залишення його без розгляду ) по адміністративної справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28.09.2026. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

Суддя В. О. Луняченко