Рішення № 140104820, 28.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5915/26

н\п 2/490/4327/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 19914,88 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 08.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №45583544.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Також відповідач погодився, що до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

23.04.2026 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №23/04/26, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 23.04.2026 року до Договору факторингу №23/04/26 від 23.04.2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14512,50 грн, з яких: 19914,88 грн, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 6960,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 2320,00 грн - комісія за надання позики.

Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №45583544 від 08.10.2025 року в розмірі 19914,88 грн.

Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

30.06.2026 року матеріали справи передані судді.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 03.07.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія вказаної ухвали суду від 03.07.2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 04.07.2026 року, що підтверджується інформацією з АСДС (довідка про доставку електронного документу).

За правилами п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.10.2025 року між ТОВ «1 Базпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «1 Базпечне Агенство Необхідних Кредитів», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором 35261, укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544.

Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 14500,00 грн строком на 30 днів; дата повернення кредиту 06.11.2025 року; процентна ставка (фіксована) 0,256% в день та 4% за понадстрокове користування кредитом (його частиною) за день; комісія за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту - 2320,00 грн.

Відповідно до розділу 11 Договору, позичальник ознайомлений з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно правовими актами Національного банку України, до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань йому зрозумілі. Крім того, позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором кредитодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором.

Параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту визначено в додатку №1 до Договору.

Відповідно до Договору кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 17933,60 грн; сума кредиту за договором 14500,00 грн, дата повернення кредиту 06.11.2025 року.

Також судом встановлено, що Договір кредиту відповідачем було підписано електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 35261, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «1 Базпечне Агенство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за договором кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 14500,00 грн, що підтверджується довідкою №КД-000098511 від 04.06.2026 року, наданою ТОВ «Европейська Платіжна Система», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових послуг з переказу коштів без відкриття рахунку та згідно якої Товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором плтіжної операції ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-29/1 від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та завершення платіжної операції по перерахуванню 08.10.2025 року суми 14500,00 грн отримувачу - ОСОБА_2 , номер НОМЕР_1 (вказана платіжгна картка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору №45583544 від 08.10.2025 року (р 12 "Юридичні адреси та реквізити сторін").

21.11.2025 року між ТОВ «1 Базпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №16236551 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення Додаткової угоди в сумі 24893,60 грн на 120 днів, згідно графіку реструктуризації: 1) 21.11.2025 - 4978,72 грн, 2) 21.12.2025 - 4978,72 грн, 3) 20.01.2026 - 4978,72 грн, 4) 19.02.2026 - 4978,72 грн, 5) 21.03.2026 - 4978,72 грн,

Також, 24.03.2026 року між ТОВ «1 Базпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №17848515 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї Додаткової угоди в сумі 19914,88 грн на 300 днів за наступним графіком: 1) 24.03.2026 - 1810,48 грн, 2) 23.04.2026 - 1810,44 грн, 3) 23.05.2026 - 1810,44 грн, 4) 22.06.2026 - 1810,44 грн, 5) 22.07.2026 - 1810,44 грн, 6) 21.08.2026 - 1810,44 грн, 7) 20.09.2026 - 1810,44 грн, 8) 20.10.2026 - 1810,44 грн, 9) 19.11.2026 - 1810,44 грн, 10) 19.12.2026 - 1810,44 грн, 11) 18.01.2027 - 1810,44 грн.

Пунктом 8 Додаткової угоди передбачено, що позичальник розуміє та погоджується, що у разі якщо станом на дату, що слідує за датою погашення кожного чергового платежу згідно Графіка, визначеного Додатковою угодою, наявна заборгованість зі сплати такого чергового платежу, умови реструктуризації втрачають чинність, а кредитодавець відновлює нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (його частиною) або пені, з дати, що слідує за датою несплаченого/сплаченого не в повному обсязі чергового платежу згідно графіка, на залишок суми кредиту, відповідно до умов Договору.

З розрахунку заборгованості за договором кредиту №45583544 від 08.10.2025 року вбачається, що відповідачем здійснено платіж 21.11.2025 року на суму 4978,72 грн на оплату тіла кредиту, на виконання умов Додаткових угод до Договору. Залишок заборгованості становить 14512,50 грн, з яких: 19914,88 грн, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 6960,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 2320,00 грн - комісія за надання позики.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

23.04.2026 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» («Клієнт») та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») укладений Договір факторингу №23/04/26, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредиту №45583544 від 08.10.2025 року.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 23.04.2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (порядковий номер №3386) в сумі 19914,88 грн, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 6960,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 2320,00 грн - комісія за надання позики.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу №23/04/26 від 23.04.2026 року недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором кредиту №45583544 від 08.10.2025 року, перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму кредиту.

Щодо укладення договору та додаткових угод в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «35261» (р. 12 кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін»).

Додаткову угоду №16236551 від 21.11.2025 року до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «61214».

Додаткову угоду №17848515 від 24.03.2026 року до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «73662».

Згідно п. 4.1. Договору кредиту, після реєстрації на Сайті (та/або мобільному додатку) в ІКС та створення Особистого кабінету, Позичальник подає Заявку на отримання Кредиту шляхом вибору на Сайті бажаних умов надання Кредиту: суми та строку Кредиту: суми та строку кредиту.

Після схвалення Заявки Позичальника на отримання Кредиту, Кредитодавцем на електронну пошту та/або на зареєстрований Позичальником номер телефону надсилається повідомлення про прийняте рішення. Крім цього, зазначена інформація відображається в Особистому кабінеті. Кредитодавець не несе відповідальності за затримку в доставці повідомлень Позичальнику. Позичальник погоджується використовувати надані ним дані щодо його адреси, телефонних номерів, адреси електронної пошти тощо з метою обміну повідомленнями, кореспонденцією та інформацією. (п. 4.6. Договору кредиту).

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MyСredit» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договір №45583544 від 08.10.2025 року та додаткові угоди №16236551 від 21.11.2025 року, №17848515 від 24.03.2026 року не були б укладеними сторонами, отже ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладеними в письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір №45583544 від 08.10.2025 року та додаткові угоди №16236551 від 21.11.2025 року, №17848515 від 24.03.2026 року укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору та додаткових угод до нього.

Щодо стягнення суми заборгованості.

Згідно розрахунку, здійсненого первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», станом на 27.04.2026 року загальна заборгованість за Договором кредиту №45583544 від 08.10.2025 року складає 19914,88 грн, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками, 6960,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, 2320,00 грн - комісія за надання позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Щодо нарахованої позивачем заборгованості за процентами за понадстрокове користування у розмірі 6960,00 грн, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Верховний Суд звернув увагу, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).

У постанові додано, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.

Як зазначалось вище, при укладенні договору сторони погодили строк користування позикою 30 днів, строк виконання зобов`язання з повернення суми позики та нарахованих відсотків не пізніше 06.11.2025 року.

За поданого розрахунку заборгованості слідує, що первісним кредитором здійснювалось нарахування відсотків за користування коштами протягом погодженого учасниками строку кредитування 30 днів, та в подальшому, з викремленням такого нарахування як понадстрокове використання коштів.

Отже, висловлений учасниками намір щодо нарахування відсотків після завершення строку кредитування фактично виявляє згоду на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та запровадження заходів майнової компенсації внаслідок неправомірного використання коштів.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин, заявлені вимоги в частині стягнення суми компенсацій в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання позики у розмірі 2320,00 грн.

Судом встановено, що відповідно до п. 2.2.4. комісія за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2320,00 грн).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04. 2022 у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21.04.2021 у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

У справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 та постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №344/3078/23 (провадження №61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту.

Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2320,00 грн, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.

За такого, враховуючи вищевказане нарахування відповідачу заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою у сумі 6960,00 грн та комісії за надання кредиту у сумі 2320,00 грн є направомірним.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за Кредитним договором №45583544 від 08.10.2025 року у загальному розмірі 10634,88 грн, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1421,72 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №162436 від 23.06.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, Симона Петлюри, буд. 30, р/р НОМЕР_2 в АТ «Таскомбанк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45583544 від 08.10.2025 року у розмірі 10634 (десять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 88 копійок, з яких: 9521,28 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1113,60 грн - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору в розмірі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) гривня 72 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін