Ухвала суду № 140104819, 21.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/1810/25

н\п 4-с/490/34/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Чулуп О.С.,

за участю секретаря судового засідання Довженко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОКСАМИТ-52» на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції України Паралєвої Світлани Сергіївни,

ВСТАНОВИВ:

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОКСАМИТ-52» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції України Паралєвої С.С., у якій просив визнати протиправними дії державного виконавця/органу примусового виконання щодо перерахування на користь стягувача 37 464,48 грн., 4 956,57 грн. та 500,00 грн. без проведення вирахування встановлених податків та зборів.

В обґрунтування вимог скарги посилався на те, що державним виконавцем не виконано рішення суду від 29.10.2025 року в частині відрахування із стягнутих сум встановлених податків та зборів з присудженої на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати та середнього заробітку.

Суд, вивчивши зміст скарги на дії державного виконавця та додатків до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2025 року в справі № 490/1810/25 наказ № 1/1 від 31.01.2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52». Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь ОСОБА_1 не виплачену частину заробітної плати за січень 2025 року в розмірі 2043,68 грн. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 48850,83 грн. Стягнення заробітної плати в розмірі 2043,68 грн. та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 48850,83 грн. ухвалено провести з вирахуванням встановлених податків та зборів. В задоволенні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» про стягнення моральної шкоди - відмовлено. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь держави судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12.05.2026 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2025 року залишено без змін.

Як вбачається з листа Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції України №122517 від 11.08.2026 року, на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження за номером №81403777 з примусового виконання виконавчого листа №490/1810/25 від 19.06.2026 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь ОСОБА_1 невиплаченої частини заробітної плати за січень 2025 року у розмірі 2043,68 грн. та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 48850,83 грн.

13.07.2026 року на рахунок з обліку депозитних сум Відділу надійшли списані по платіжній інструкції кошти у розмірі 37464,48 грн., з яких відповідно до платіжних інструкцій від 17.07.2026 року №20583 та 20484 перераховано на витрати виконавчого провадження у розмірі 360,00 грн. та виконавчий збір у розмірі 3373,13 грн., а також відповідно до платіжної інструкції №20902 від 27.07.2026 року на корить стягувача ОСОБА_1 перераховано кошти у розмірі 3371,35 грн.

28.07.2026 року на рахунок з обліку депозитних сум Відділу надійшли списані по платіжній інструкції від 27.07.2026 року кошти у розмірі 4956,57 грн., з яких відповідно до платіжних інструкцій від 30.07.2026 року №21273 перераховано виконавчий збір у розмірі 450,68 грн., відповідно до платіжної інструкції №21274 від 30.07.2026 року на користь стягувача ОСОБА_1 за відповідними реквізитами у розмірі 4500,89 грн.

04.08.2026 року на рахунок з обліку депозитних сум Відділу надійшли списані по платіжній інструкції від 03.08.2026 року кошти у розмірі 500,00 грн., з яких відповідно до платіжних інструкцій від 06.08.2026 року №21925 перераховано виконавчий збір у розмірі 45,45 грн., відповідно до платіжної інструкції №21926 від 06.08.2026 року на користь стягувача ОСОБА_1 за відповідними реквізитами у розмірі 454,55 грн.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

На підставі пункту 9 частини першої статті Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 18.1 статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Нормами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з абзацом 2 пункту 57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19).

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми під час виплати працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Якщо юридична особа виплачує на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19.

Згідно з рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2025 року в справі № 490/1810/25 з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата в розмірі 2043,68 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 48850,83 грн. з вирахуванням встановлених податків та зборів.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Тобто, виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця яким, зокрема, може бути власник установи чи уповноважений ним орган.

Відповідно відповідальність за затримку виплати заробітної плати також лежить на роботодавцеві.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19.

Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 була позбавлена можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу. Відповідно, в період з 01.02.2025 року по 29.10.2025 року роботодавець не виконував функції податкового агента щодо неї та не відраховував до бюджету обов`язкові платежі.

Оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.10.2025 року в справі № 490/1810/25 з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2025 року по 29.10.2025 року, то дохід за частину цього періоду з 01.02.2025 року по 29.10.2025 року підлягав оподаткованню.

При цьому, відповідно до пункту 18.1 статті 18 ПК України податковим агентом, на якого покладається з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику ОСОБА_1 , та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оксамит 52», оскільки державний виконавець не виконує функції податкового агента.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 12, 19, 76 - 81, 258 - 260, 263 - 265, 447 - 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОКСАМИТ-52» на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління юстиції України Паралєвої Світлани Сергіївни відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя