Рішення № 140104081, 28.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4614/25

РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ

у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 843689,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11353477000, відповідно до якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 165000,00 доларів США строком користування до 28 травня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

У порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 29 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк уклало з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 договори поруки, за якими останні поручилися за вчасне та повне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань та зобов`язалася нести з ОСОБА_3 солідарну відповідальність перед кредитором за порушення ним умов кредитного договору № 11353477000 від 29 травня 2008 року.

Проте, відповідачі ухилилися від повного та своєчасного виконання умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 року з відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1335026,05 грн.

Рішення суду відповідачі не виконали, заборгованість за кредитним договором не погасили.

В зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, 3 % річних, інфляційні втрати в загальному розмірі 843689,27 грн.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» підтримав.

Представниця відповідача адвокат Вуїв О.В. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представниця третьої особи без самостійних вимог АТ «Укрсиббанк» Безушко В.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 11353477000, відповідно до якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 165000,00 доларів США строком користування до 28 травня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

У порядку забезпечення виконання умов кредитного договору 29 травня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк уклало з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 договори поруки, за якими останні поручилися за вчасне та повне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань та зобов`язалися нести з ОСОБА_3 солідарну відповідальність перед кредитором за порушення ним умов кредитного договору № 11353477000 від 29 травня 2008 року.

Проте, відповідачі ухилилися від повного та своєчасного виконання умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 року з відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1335026,05 грн (справа № 2-406/10).

Рішення суду відповідачі не виконали, заборгованість за кредитним договором не погасили.

З матеріалів справи також убачається, що на виконанні у Першому відділі ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №48912278 щодо виконання виконавчого листа № 2-406/2010, виданого на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 року, відносно боржника ОСОБА_2 . Станом на 17 вересня 2026 року заборгованість відповідача становить 1335026,05 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2026 року у вказаному виконавчому провадженні замінено первісного стягувача АТ «Укрсиббанк» його правонаступником ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» має право вимагати від відповідача належного виконання зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 11353477000 від 29 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1ст. 526 ЦК України)

Згідно з ч. 1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене нарахування має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Таке нарахування входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Це є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи та було зазначено раніше, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 серпня 2010 року з ОСОБА_3 та його поручителів, зокрема ОСОБА_2 , у солідарному порядку була стягнута заборгованість за кредитним договором № 11353477000 від 29 травня 2008 року в розмірі 167078,95 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту становило 1335026,05 грн.

Оскільки рішення суду боржник, його поручителі не виконали, заборгованість за кредитним договором не погасили, у даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, 3 % річних, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

Між тим, як убачається з наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування та заявлено до стягнення 3% річних з урахуванням суми неустойки (пені), яка стягнута судовим рішенням у справі № 2-406/10. Однак, враховуючи, що стягнення неустойки (пені) є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти передбачені ч.2 ст.625 ЦК України (правова позиція з даного питання викладена в постанові Верховного Суду у справі № 915/14/17 від 31 січня 2018 року).

Таким чином з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3 % річних 195522,63 грн (1329714,15 грн (сума основного боргу) х 3% /365 х 1789 дн (за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року).

Що стосується питання стягнення інфляційних втрат.

Згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Як видно із змісту кредитного договору № 11353477000 від 29 травня 2008 року, предметом договору є кредитні кошти (кредит) у розмірі 165000,00 доларів США, що еквівалентно на час укладення договору 800250,00 грн.

Отже, оскільки предметом грошового зобов`язання за кредитним договором, а також судовим рішенням від 25 серпня 2010 року, сума, що підлягає оплаті визначена у гривні з визначенням еквіваленту у доларах США і втрати від знецінення національної валюти відновлені шляхом застосування еквіваленту іноземної валюти за курсом, встановленим НБУ на час вирішення справи про стягнення боргу, тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного повернення кредиту відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 761/18405/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути 2329,00 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12 офіс 94/1, ідентифікаційний код 37825968, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, проценти за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 195522,63 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Лузан