Рішення № 140104023, 25.09.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/397/26

Справа № 470/452/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 23 вересня 2026 року у загальному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою яка підписана його представником Цибою Д.М., що діє на підставі довіреності №4-01/478 від 25.12.2025 року.

У позовній заяві зазначено, що 20 травня 2025 року о 06:59 у м. Миколаєві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування у сумі 23 597,67 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування.

З метою встановлення розміру заподіяної шкоди МТСБУ залучило аварійного комісара, вартість послуг якого становить 3150 грн.

Таким чином, загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди становить 26 747,67 грн.

У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 26 747,67 грн матеріальної шкоди в порядку регресу та 3328 грн судового збору.

Представник позивача Циба Д.М. в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи убачається, що постановою судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 22 липня 2025 року по справі №489/4112/25 встановлено, що 20.05.2025 о 06:59 год. в м. Миколаєві, по проспекту Миру, 1/1, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.16.12 ПДР України, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, виїжджаючи на перехрестя з круговим рухом, не надав перевагу у русі т/з Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по колу під керуванням водія ОСОБА_2 , та допустив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків.

Цією ж постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с. 3-5).

Станом на 20 травня 2025 року, водій ОСОБА_1 транспортного засобу ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ (а.с. 12).

Власник пошкодженого автомобіля Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 20 травня 2025 року повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та звернулася із заявою про отримання відшкодування шкоди (а.с. 10, 11).

Згідно звіту про оцінку вартості збитків №156-25 від 28 травня 2025 року ФОП ОСОБА_4 , розмір збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, складає 25 166,42 грн. (а.с.16-23).

Згідно Наказу позивача, довідки №1 від 22 липня 2025 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжної інструкції №24542 від 28 липня 2025 року, позивачем потерпілій ОСОБА_3 було сплачено 23 597,67 грн. за шкоду заподіяну в результаті ДТП (а.с.13, 14).

Крім того, згідно платіжної інструкції №22482 від 10 липня 2025 року позивачем на користь ФОП ОСОБА_4 було сплачено 3150,00 грн. за послуги аварійного комісара (експерта) по справі №123401, згідно рахунку № НОМЕР_3 від 28.05.2025 року, т.з. НОМЕР_2 (а.с15).

Моторне (транспортне) страхове бюро України склало на адресу відповідача досудове повідомлення про відшкодування збитків в порядку регресу суми страхового відшкодування в розмірі 26 747,67 грн (а.с.31), яке відповідачем залишено без задоволення.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто в силу презумпції задавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам задавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її задавача за умови, що дії задавача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, вина у завданні шкоди згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

За правилами статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,чинного на час виникнення спірних правовідносин, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями Моторного (транспортного) страхового бюро України є зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункт 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 41.4 статті 41 Закону передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин події, за якими може бути проведена регламентна виплата.

Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті11,599,1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18, провадження № 61-21017 св 21.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2019 року у справі № 521/10891/15 (провадження № 61-26689св18) дійшов висновку про те, що на відміну від суброгації у страхових відносинах, де право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим, в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).

Як зазначалось вище, судом у вказаній справі встановлено, що Моторно (транспортним) страховим бюро України сплачено власнику автомобіля Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 регламентну виплату у розмірі 23 597,67 грн у зв`язку з пошкодженням її автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась за її участі та участі транспортного засобу ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача, цивільна відповідальність якого не була застрахована.

Виплата страхового відшкодування, а також вартість послуг зі складання висновку експерта про визначення вартості матеріального збитку підтверджені письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

За наведених обставин вбачаються правові підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати в порядку регресу витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 та на складання висновку експерта щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Враховуючи, що законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених Моторним (транспортним) страховим бюро України на відшкодування шкоди особі, потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді, в порядку регресу, суд доходить висновку що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 26 747 (двадцять шість тисяч сімсот сорок сім) грн 67 коп в порядку регресу з виплати регламентної суми та витрат на встановлення розміру збитку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України адреса місцезнаходження: індекс 02653, Русанівський бульвар, 8 м.Київ, ЄДРПОУ 21647131.

Відповідач: ОСОБА_1 : адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С.Ф. Орлова

Повний текст заочного рішення суду складено 25 вересня 2026 року.