Рішення № 140103945, 25.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23408/26

Провадження № 2/127/6466/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свея Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року в розмірі 49878,53 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 26 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні у сумі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 0,95% на день. В окремих випадках, вcтановлених договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань) може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,0095% на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яка була вказана при оформленні кредиту.

Згодом відповідач звернувся за отриманням додаткової суми кредиту. Задовольнивши такий запит, ТОВ «Лінеура Україна» направило відповідачу пропозицію укласти додаткову угоду до договору №5491166 шляхом розміщення повного тексту угоди у відповідному розділі особистого кабінету позичальника, а відповідач здійснив акцепт і підписав відповідну додаткову угоду у тій самій формі і у той самий спосіб, що і основний договір.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за додатковою угодою також виконало та надало позичальнику додаткові грошові кошти у сумі 6000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, а саме сплачував поточні платежі з простроченням дати їх сплати, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26 січня 2026 року між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №01.02-2/26, згідно з умовами якого позивач набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі й до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року.

Відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов`язання, його заборгованість станом на дату складання позовної заяви становить 49878,53 грн, з яких: 12999,99 грн - заборгованість за сумою кредиту; 30378,54 грн - заборгованість по відсотках, 6500,00 грн комісія. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року у розмірі 49878,53 грн та 2662,40 грн судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

30 липня 2026 року представником відповідача адвокатом Макаренко С. П. подано відзив на позовну заяву. Не заперечуючи обставин укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, просить задовольнити позов у частині стягнення суми тіла кредиту в розмірі 12999,99 грн. Щодо іншої частини вимог, а саме стягнення відсотків та комісії, то у цій, вважаючи їх необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову. Так вказує, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та йому встановлено групу інвалідності у зв`язку із ушкодженням здоров`я, отриманим під час захисту Батьківщини, тому відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Крім того, позивачем допущено нарахування комісій за надання кредиту в сумі 6500,00 грн, які є незаконними, оскільки встановлена у договорі комісія є не платою за користування кредитом, а супутньою послугою за обслуговування кредитної заборгованості, до того ж без зазначення у договорі які саме послуги за таку комісію надаються позичальнику. Також відповідно до ст. 267 ЦПК України під час ухвалення рішення представник просить розстрочити його виконання строком на один рік, посилаючись на те, що відповідач є особою з інвалідністю, іншого доходу не має, сплачує аліменти на утримання дітей, а також сплачує заборгованість за споживчі кредити.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, які врегульовані нормами ст. 526, 530, 610-611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Судом установлено, що 26 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений договір №5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до цього договору товариство надає кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 360 днів із періодичністю платежів кожні 30 днів. Детальні терміни (дата) повернення кредиту (виплату) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредити, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою сторін, шляхом укладення сторонами додаткового договору/угоди до цього договору. У клієнта наявне право ініціювання укладення додаткового договору/угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, встановлених договором, на підставі поданого до товариства звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосування одноразового індетифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

Комісія за надання кредиту становить 700,00 грн, тип комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 0,9778%; знижена процентна ставка становить 0,0095% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 25 травня 2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для ї застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку ї обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2639,6200% річних, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1381,7093% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору включає суму кредиту, комісію (якщо передбачена договором), проценти за користування кредитом та складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 31640,00 гривень, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 29664,95 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору включають комісію (якщо передбачена договором), проценти за користування кредитом та складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 24640,00 гривень, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 22664,95 гривень (п. 1.2-1.3.3, 1.4 -1.4.2, 1.5-1.7.2 кредитного договору).

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами товариства, зокрема, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства. (п.1.1 кредитного договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1 кредитного договору).

Згідно з п. 3.1, 3.2 кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим договором є однією із складових оплат (другою складовою) за надання та користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, сторони домовились, що повернення (виплата) кредиту та сплата комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 4.3 договору.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Штраф за кожен факт порушення розраховується за наступною формулою: штраф = (сума порушеного грошового зобов`язання/100% х75%). Клієнт зобов`язаний сплатити сукупний розмір нарахованих штрафів за всі факти порушення, передбачені цим пунктом договору (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору, штрафні санкції (неустойка (штраф)) за договором нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка (штраф)) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна суми неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойка (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту. У будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення клієнтом грошових зобов`язань за цим договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування».

Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка передбачає кількість днів у розрахунковому періоді - 360, суму кредиту за договором (тіло) - 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 21964,95 грн, реальну річну процентну ставку 1381,71 % та загальну вартість кредиту 29664,96 грн.

Відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше. Підписав інформаційне повідомлення як споживач фінансових послуг ТОВ «Лінеура Україна».

30 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25 квітня 2025 року за яким сторони за взаємною згодою домовились про надання клієнту грошових коштів у гривні, а сума кредиту, яка надається за цим додатковим договором складає 6000,00 грн. Сторони договору обумовили внести зміни у п. 1.3 та 1.4 договору, визначивши, що сума кредиту (загальний розмір) становить 13000,00 грн, комісія за надання кредиту (з урахуванням комісій за надання додаткових сум кредиту) становить 1300,00 грн. Також узгодили, що сума комісії за надання додаткової суми кредиту становить 600,00 грн.

Відповідно з урахуванням зміненої суми кредиту за договором орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2635,9600% річних, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1430,2830% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 58475,00 гривень, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 55089,20 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення договору складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 45475,00 гривень, а з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 42089,20 гривень.

Додаткова сума кредиту надається шляхом перерахування коштів за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року в редакції від 30 квітня 2025 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка передбачає кількість днів у розрахунковому періоді - 360, суму кредиту за договором (тіло) - 13000,00 грн, проценти за користування кредитом 40789,20 грн, реальну річну процентну ставку 1430,28 % та загальну вартість кредиту 55089,20 грн.

Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року в редакції від 25 травня 2025 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка передбачає кількість днів у розрахунковому періоді - 360, суму кредиту за договором (тіло) - 12999,99 грн, проценти за користування кредитом 40789,05 грн, реальну річну процентну ставку 1430,28 % та загальну вартість кредиту 55089,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

26 квітня 2025 року о 19:08:03 відповідач ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора 86963, отриманого від ТОВ «Лінеура Україна» підписав договір № 5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 кітня 2025 року. Таким чином, договір вважається укладеним відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, додатковий договір 30 квітня 2025 року о 16:21:30 відповідач також підписав шляхом введення одноразового ідентифікатора 93473.

Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Тобто між сторонами був укладений договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав. Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 13000,00 грн на виконання умов договору №5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 квітня 2025 року підтверджується копіями листів ТОВ «Пейтек» від 29 січня 2026 року №20260129-623 та №20260129-627 зі змісту яких слідує, що ТОВ «Пейтек» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг та надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03 січня 2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 5355082105126880 26 квітня 2025 року на суму 7000,00 грн (номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» b0131f1d-6ec1-4efd-978d-1b1cfafc88ac, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» 54911661745683746, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5491166 від 26 квітня 2025 року) та 30 квітня 2025 року на суму 6000,00 грн (номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» 18ede3fc-fc5c-4de5-af24-59e81b8549b6, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» top_up_payment_54911661746019342, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5491166 від 30 квітня 2025 року).

26 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-2/26, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (п.2.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 3.1.3 договору факторингу, права вимоги переходять до фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 4.1 договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Згідно п.4.1 договору факторингу, сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2261184,38 грн.

Оплата за договором факторингу №01.02-2/26 від 26 січня 2026 року підтверджується копією платіжної інструкції кредитованого переказу коштів №10287 від 26 січня 2025 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору №01.02-2/26 від 26 січня року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до відповідача за договором №5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 квітня 2025 року на суму 49878,53 грн, з яких: 12999,99 грн - сума основного боргу за кредитом, 30378,54 грн - сума нарахованих процентів, 6500,00 грн - сума штрафних санкцій.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору факторингу) за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору факторингу) боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 06 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у нього наявна заборгованість.

За розрахунком, проведеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 26 січня 2026 року, заборгованість відповідача становить 49878,53 грн, з яких: 12999,99 грн - тіло кредиту, 30378,54 грн - проценти за користування кредитом та 6500,00 грн - штрафні санкції, комісія за надання кредиту 0,00 грн.

Разом з тим, ТОВ «Свеа Фінанс» у позовній заяві вказує, що заборгованість відповідача становить 49878,53 грн, з яких: 12999,99 грн - тіло кредиту, 30378,54 грн - проценти за користування кредитом та 6500,00 грн - комісія за надання кредиту, пеня, штраф 0,00 грн.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів та крім того визнається відповідачем.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд зазначає наступне.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року №189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України (далі-військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

Згідно із під.3 п.4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п.15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію під. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Особливий період відповідно до абз.5 ст.1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який на час розгляду справи триває.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пункт 15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.

А отже, пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, з 18 березня 2014 року і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.

У межах розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької області у період з 04 вересня по 02 жовтня 2014 року, з 11 травня по 11 липня 2015 року, з 11 січня по 18 квітня 2016 року, з 05 травня по 23 травня 2016 року, з 22 липня по 23 вересня 2016 року, що підтверджується довідкою від 05 липня 2022 року №707 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 04 червня 2015 року. Крім того, відповідачу встановлена 3 група інвалідності у зв`язку із пораненням, захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, одержаним під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди (за рішенням ВЛК: захворювання пов`язане із захистом Батьківщини), що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18 березня 2025 року, а також посвідченням серії НОМЕР_2 від 28 березня 2025 року.

Таким чином, станом на час ухвалення судом даного рішення, на відповідача поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», в тому числі щодо відсутності обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 30378,54 грн необхідно відмовити.

Окрім того, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Свеа Фінанс» просить стягнути з відповідача комісію за надання кредиту у розмірі 6500,00 грн.

Однак, як слідує із наданих позивачем доказів, зокрема, договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5491166 від 26 квітня 2025 року (з урахуванням додаткового договору від 30 квітня 2025 року), договору факторингу №01.02-2/26 від 26 січня 2026 року та реєстру боржників до договору №01.02-2/26 від 26 січня року, а також власне розрахунку заборгованості відповідача за договором, 6500,00 грн є штрафною санкцією, а не комісією за надання кредиту. До того ж, згідно розрахунку заборгованості комісія за надання кредиту відповідачем сплачена 25 травня 2025 року

Нарахування штрафу на підставі п. 6.3 кредитного договору за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України, а тому відповідачу, на якого поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», штрафні санкції не нараховуються.

Крім того слід звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафних санкцій (штрафу) в сумі 6500,00 грн за договором №5491166 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26 квітня 2025 року нарахована в період дії в Україні воєнного стану, тому і в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6500,00 грн штрафних санкцій (штрафу, пені) за цим кредитним договором задоволенню не підлягає.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 6.4 кредитного договору, у випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій (неустойка (штраф)) протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.

Наразі на момент здійснення нарахування вказаних штрафних санкцій діяли встановлені законодавством обмеження щодо їх застосування, у зв`язку з чим кредитор був позбавлений правових підстав для нарахування штрафу.

Таким чином, нарахування штрафу у сумі 6500,00 грн є неправомірним, суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України, а відтак не підлягає стягненню з відповідача.

У решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 12999,99 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача також просить розстрочити виконання рішення на строк один рік.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом цієї норми суд вправі ухвалити таке рішення в разі наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, про що стороною надані відповідні докази.

При цьому, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках, доведення яких покладається саме на заявника.

Відповідач вказує на своє скрутне становище, посилаючись на відсутність доходів, наявність у нього встановленої інвалідності, сплату ним аліментів, а також заборгованості за іншими споживчими кредитами у банках.

На підтвердження даних обставин відповідачем надано лише довідку Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12 лютого 2026 року №339 щодо сплати аліментів на утримання сина, довідку АТ «Ощадбанк» від 16 квітня 2026 року №179/54 про розмір заборгованості за кредитом станом на 16 квітня 2026 року, довідку АБ «Укргазбанк» без зазначення дати та номера про стан рахунку станом на 16 квітня 2026 року, а також виписку по рахунку у АБ «Укргазбанк».

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що його матеріальний стан є незадовільним, та таким, що істотно ускладнить виконання рішення (відомості про наявність або відсутність доходів, їх розмір, наявність майна). При цьому на матеріальний стан можуть вказувати не лише офіційні доходи, але й його спосіб життя, яким майном особа володіє і користується тощо, адже все це разом демонструє його фінансову спроможність.

Відтак суд позбавлений можливості надати оцінку таким обставинам та відповідно ухвалити рішення.

Водночас, суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України в порядку виконання судового рішення, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана судом в порядку виконання судового рішення у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, про що суду надаються відповідні докази та відповідач у разі наявності особливих обставин, у розумінні ст. 435 ЦПК України, не позбавлений можливості звернутися із такою заявою.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 693,91 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором №5491166 про надання споживчого кредиту від 26 квітня 2025 року в розмірі 12999,99 грн, з яких: 12999,99 грн - заборгованість за сумою кредиту, а також 693,91 грн судового збору.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: