Постанова № 140100132, 16.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1658/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

секретаря судових засідань Пінчук О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальського Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Департаменту патрульної поліції та просить постанову серії ЕНА №7699506 від 10.08.2026 про притягнення його до стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП визнати протиправною та скасувати. а справу закрити за відсутністю події і складу правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.08.2026 поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону полку - 1 УПП у Житомирській області його було зупинено старшим сержантом Біденко Р.М. Старшим сержантом поліції Стебльовою-Оліщук К.В. відносно нього було винесено постанову серії ЕНА №7699506 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн. За текстом оскаржуваної постанови, він нібито не надав для перевірки страховий поліс.

Вважає, що зазначена постанова винесена безпідставно, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, з істотним порушенням його прав та норм чинного законодавства.

Поліцейський назвав підставою зупинки п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", однак на його прохання надати докази наявності відповідного рішення уповноваженого органу, інспектор повідомив, що такого розпорядження немає. Тому, відсутність підтвердження свідчить про безпідставність зупинки.

Згідно п. 21.2 ст. 21 ЗУ "Про ОЦВПО" перевірка поліса здійснюється виключно у разі складання матеріалів про інше ПДР-порушення або оформлення ДТП. Оскільки ДТП не було і фактів інших порушень ПДР не зафіксовано, вимога пред`явити поліс була завідомо незаконною. Відмова виконання незаконної вимоги не утворює складу правопорушення за ч. 1ст. 126 КУпАП.

Також ним було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги адвоката, однак поліцейські безпідставно відхилили його клопотання.

Також зазначив, що зупинку здійснив один поліцейський, а розгляд справи та постанову винесла інша особа, яка не була свідком обставин зупинки.

Окрім того, позивачем було подано клопотання про витребування від відповідача доказів, а саме: повний безперервний відеозапис із нагрудних бодікамер поліцейських від 10.08.2026, що фіксує події зупинки його транспортного засобу та процес винесення постанови, яке ухвалою суду від 24 серпня 2026 року було задоволено.

У свою чергу, представником відповідача Ковальським Є.Р. (довіреність №9464/41/3/01-2025 від 15.12.2025) подано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки такі доводи адміністративного позову спростовуються наданими доказами, є нічим не обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними і, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.

Вказує, що факт відсутності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, станом на 10.08.2026 підтверджується роздруківкою з офіційного сервісу перевірки чинного полісу, розміщеного на вебсайт МТСБУ, що додається до відзиву.

Більше того, станом на 01.09.2026, тобто на дату подання відзиву, чинний договір обов`язкового страхування щодо зазначеного транспортного засобу також відсутній, що також підтверджується роздруківкою з сервісу МТСБУ.

Отже, в порушення ст. 7 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів, а керування транспортним засобом без чинного договору обов`язкового страхування тягне за собою відповідальність, станом на 10.08.2026 щодо автомобіля Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , був відсутній чинний договір обов`язкового страхування.

Отже, під час керування транспортним засобом, позивач не виконав вимоги п.п. "ґ" п. 2.1 ПДР України, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Щодо підстав зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, то представник відповідача вказує, що зупинка транспортного засобу здійснена на блок-посту "Клочеве" а/д М-07 "Київ-Ковель-Ягодин" 160 км, що знаходиться у Коростенському районі, який згідно постанови КМУ №890 від 04.08.2021 являється контрольованим прикордонним районом, де згідно п. 11 Положення про прикордонний режим, затвердженого ПКМУ №1147 від 27.07.1998 уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань мають право зупиняти та оглядати транспортні засоби. Згідно ж цього пункту Положення, водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Окрім того, представник відповідача звертає увагу, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і по теперішній час.

Підставою для застосування такого превентивного заходу, як зупинка транспортного засобу та перевірка документів на блок-посту є Постанова КМ України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або окремих її місцевостях, де введено воєнний стан" та Постанова КМ України від 29.12.2021 №1456 "Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Тому, зважаючи на вимоги вказаних нормативних актів, уповноважена особа Національної поліції має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти, в`їзду-виїзду, в тому числі з метою перевірки документів.

Таким чином, поліцейські, на виконання своїх законних повноважень щодо забезпечення публічної безпеки і порядку. охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, в умовах воєнного стану мають право на застосування превентивних заходів, таких як перевірка документів, зупинення транспортного засобу, обмеження пересування особи, транспортного засобу. Такі заходи є необхідними в умовах воєнного стану для захисту прав і свобод громадян, дотримання громадського порядку, недопущення порушень.

Щодо твердження позивача про відсутність у поліцейських законних підстав для перевірки наявності полісу страхування на транспортний засіб, то представник відповідача вважає їх безпідставними.

В першу чергу звертає увагу, що посилання позивача у позовній заяві на ст. 21 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-ІV є неактуальним, оскільки зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням 01.01.2025 чинності ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2004 №3720-ІХ.

Тому, враховуючи вимоги вказаного Закону, працівники Національної поліції мають законні повноваження перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування не лише під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а й під час регулювання дорожнього руху, контролю за дотриманням ПДР України та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. До того ж, зазначеному праву працівників Національної поліції кореспондує обов`язок водія, передбачений п.п. "ґ" п. 2.1 ПДР України мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та на вимогу поліцейського пред`явити його у встановленому законом порядку.

Щодо тверджень позивача про порушення його права на захист, то представник відповідача вказує, що на відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейських чітко зафіксовано, що о 22:35:18 поліцейська роз`яснила позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУ. Після цього, позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його виключно тим, що вже пізній час і він не встигає дістатися місця проживання до початку комендантської години. При цьому, позивач не посилався на необхідність отримання правової допомоги, залучення захисника, підготовки та подання додаткових доказів, надання додаткових пояснень або реалізації будь-якого іншого процесуального права, передбаченого ст. 268 КУпАП.

Отже, характер заявленого клопотання, його фактичне обґрунтування та відсутність об`єктивних обставин, які б перешкоджали належній реалізації позивачем права на захист, свідчать про відсутність підстав вважати його таким, що було зумовлене необхідністю отримання правової допомоги чи реалізації інших процесуальних прав.

На переконання представника відповідача, з огляду на зміст заявленого клопотання та фактичні обставини його подання, воно не було спрямоване на забезпечення права позивача на захист, а фактично мало наслідком затягування розгляду справи та могло бути використане з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Щодо доводів позивача, що розгляд справи здійснювався неналежною особою, то представником відповідача проаналізовано відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських та зазначено, що поліцейська Стебльова-Оліщук К. не отримувала інформацію про правопорушення виключно зі слів іншого працівника поліції, а особисто брала участь у встановлені всіх істотних обставин справи, а саме: безпосередньо спілкувалася з позивачем, витребувала необхідні документи, отримала від нього пояснення щодо наявності страхового поліса, перевірила інформацію про чинність договору страхування в базі даних МТСБУ та встановила відсутність такого договору.

При цьому, представник відповідача звертає увагу на те, що відеозапис, який долучений самим позивачем, також підтверджує той факт, що саме поліцейська Стебльова-Оліщук К. здійснювала розгляд справи. Отже, доказ, наданий самим позивачем, підтверджує, що розгляд справи фактично здійснювала саме та службова особа, яка в подальшому винесла постанову.

За вказаних обставин, представник відповідача вважає, що під час розгляду справи знайшло своє підтвердження наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також зазначає, що підстав для умисного спотворювання обставин події у поліцейського, котрий не мав жодних відносин з позивачем, а виконував обов`язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, не було.Доказів щодо фіктивності або недійсності постанови про адміністративне правопорушення, неправомірності дій поліцейського позивачем не надано.

Всі зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, викладені у позові, не знаходять свого підтвердження, носять суто суб`єктивний характер та свідчать про намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи, представник відповідача зазначає, що саме така поведінка позивача, як водія, та небажання нести відповідальність за вчинені дії буде формувати у нього відчуття безкарності та вседозволеності на дорогах, та, безпосередньо, в подальшому впливатиме на безпеку дорожнього руху, стан аварійності на автошляхах.

Заразом, позивачем подано відповідь на відзив у якому він категорично не погоджується з викладеними у відзиві доводами та вважає їх безпідставними та наголошує, що відповідач маніпулює нормами права, так як контроль за дотриманням ПДР здійснюється виключно у спосіб, визначений ЗУ "Про Національну поліцію", де стаття 35 містить вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. При цьому, поліція не зафіксувала жодного порушення ПДР з його боку до моменту його зупинки, а використала спецзаходи воєнного стану як штучний привід для витребування страхового поліса.

Вважає, що надані відповідачем відеозаписи та витяги з бази МТСБУ доводять лише факт відсутності поліса на момент перевірки. Проте, жодним чином не фіксують та не доводять законність самої вимоги поліцейського.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дослідивши відеозапис події, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 10.08.2026 поліцейською 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області старшим сержантом поліції Стебльовою-Оліщук К.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7699506 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 10.08.2026 о 22:38:28 на трасі М-07 а/д Київ-Ковель-Ягодин 160 км., керував транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 ,без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно із п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які їх порушують, несуть відповідальність, згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що інспектор поліції прийшов до висновку про порушення позивачем п. 2.1. ґ ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки водій не пред`явив на вимогу працівника поліції відповідний поліс страхування.

Згідно із п. 2.1. ґ ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

За ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП та виконання ухвали суду про витребування доказів за клопотанням позивача, представником відповідача Департаменту патрульної поліції надано до суду відеозаписи з нагрудних портативних відеореєстраторів.

Так, дослідивши відеозаписи нагрудної боді-камери поліцейського, судом встановлено, що на відеозапису зафіксований рух автомобіля Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався та був зупинений о 22:28:50 на блок-посту у Коростенському районі працівником поліції. Цим автомобілем керував позивач та якому повідомлено щодо причини зупинки транспортного засобу. О 22:29:30 зафіксовано поліцейську Стебльову-Оліщук К.В., яка представилась водію та повідомила, які документи необхідно пред`явити для перевірки, крім іншого, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На вказану вимогу поліцейської, позивач повідомив, що поліс він має, однак заперечив щодо законності підстав для його вимагання.

У зв`язку з цим, о 22:33:10 поліцейська Стебльова-Оліщук К.В. здійснила перевірку інформації щодо наявності чинного договору страхування на транспортний засіб позивача через базу даних МТСБУ та встановила відсутність такого договору. Після цього, поліцейська Стебльова-Оліщук К.В. розпочала розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на встановлене, суд критично відноситься до заперечень позивача та не бере їх до уваги, щодо того, що поліцейська Стебльова-Оліщук К.В. не брала участі у встановлені обставин справи, втім винесла постанову.

Отже, в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Крім того, із досліджених відеозаписів (22:35:18) вбачається роз`яснення прав позивачу відповідно до ст. 63 Конституції України та положень ст. 268 КУпАП. Після цього, о 22:35:50 позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи зважаючи на вже пізній час та бажання доїхати до місця проживання до початку комендантської години.

З вказаного відеозапису не вбачається, що позивач був позбавлений можливості скористатися допомогою захисника, оскільки про його участь при розгляді даної справи він не заявляв.

Більше того, після роз`яснення поліцейською процесуальних прав та надання можливості заявити інші клопотання, позивач повідомив (22:37:23), що таких клопотань не має.

Відтак, на переконання суду, твердження позивача про порушення його права на захист є необґрунтованими та спростовуються дослідженим відеозаписом.

Надалі, о 22:54:12 поліцейська Стебльова-Оліщук К.В. ознайомила позивача з винесеною постановою, порядком сплати штрафу та її оскарження.

Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи та доказами підтверджується той факт, що позивач, керуючи транспортним засобом, не пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з його відсутністю.

До того ж, суд погоджується із зауваженнями представника відповідача щодо того, що посилання позивача у позовній заяві на ст. 21 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-ІV є неактуальним, оскільки зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням 01.01.2025 чинності ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2004 №3720-ІХ.

За вимогами ст. 7 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2004 №3720-ІХ, на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є:

1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб;

2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України;

3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Особи, зазначені у цій частині, зобов`язані укласти внутрішній договір страхування з дотриманням таких строків: не пізніше дня реєстрації транспортного засобу у встановленому порядку - якщо транспортний засіб є незабезпеченим; до початку використання транспортного засобу у дорожньому русі - якщо транспортний засіб незареєстрований (неперереєстрований), знятий з обліку, за умови наявності номерного знака для разових поїздок; не пізніше останнього дня строку дії попереднього внутрішнього договору страхування; перед в`їздом на територію України (крім випадку наявності щодо транспортного засобу чинного страхового сертифіката "Зелена картка", що діє на території України).

Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 21.05.2004 №3720-ІХ, перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється:

1) відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;

2) органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними прикордонного контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу;

3) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Тому, враховуючи вимоги вказаного Закону, працівники Національної поліції мають законні повноваження перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування не лише під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а й під час регулювання дорожнього руху, контролю за дотриманням ПДР України та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

До того ж, зазначеному праву працівників Національної поліції кореспондує обов`язок водія, передбачений п. 2.1 ґ ПДР України мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та на вимогу поліцейського пред`явити його у встановленому законом порядку.

Таким чином, нормами вищевказаного Закону, експлуатація транспортного засобу без чинного поліса страхування забороняється, а перевірка та контроль за наявністю чинних договорів страхування є обов`язком підрозділів Національної поліції.

При цьому, суд зважає на той факт, що позивач і не заперечує того, що у нього відсутній поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, доводи позивача про те, безпідставність зупинки транспортного засобу, за участю якого не зафіксовано інше ПДР-порушення або у разі вчинення ДТП, суд відхиляє як безпідставні, виходячи з такого, що на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують та погоджується з доводами представника відповідача, наведеними у відзиві.

Таким чином, заперечення позивача щодо невчинення ним адміністративного правопорушення та безпідставність винесення постанови спростовуються наданими стороною відповідача доказами та наведеними доводами, що вказує на те, що звернення позивача до суду пов`язане не із захистом його порушених прав у сфері публічно-правових відносин, а є обранням способу захисту на уникнення адміністративної відповідальності.

На переконання суду, самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин. викладених у оскаржуваній постанові, адже, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, зводиться до того, що ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Решта доводів позивача не спростовують висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю. Порушень конституційних прав, свобод та інтересів позивача, які б впливали на допустимість доказів у справі, на які посилається позивач, судом не виявлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що співробітник поліції діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Отже, доводи позивача про те, що його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження, тому, вищезазначене свідчить про правомірність винесеної постанови та, відповідно, про відсутність підстав для її скасування.

Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена щодо позивача уповноваженою посадовою особою, відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.

З огляду за те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 5, 9,243, 246, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 245 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.