Рішення № 140099602, 25.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/11601/25

Провадження №2/524/5890/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м. Кременчуці в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначає, що 17.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 671931195 який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги. Термін дії договору факторингу продовжено додатковими угодами. Згідно реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 671931195.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах право вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Згідно реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 671931195.

08.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.Згідно реєстру боржників від 08.07.2025 року до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 671931195.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь: заборгованість за кредитним договором № 640783820 від 17.05.2021 року на загальну суму 101539,11 грн., з яких 21998,33 грн. заборгованість по кредиту, 79540,78 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. та витрати на правничу допомогу 7000 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.09.2025 року відкрито спрощене провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

10.09.2025 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що здійснював регулярні платежі протягом п`яти місяців до початку війни, що підтверджується актами звірки та банківськими виписками. Це свідчить про добросовісність та відсутність наміру ухилятися від виконання умов договору. Вказує, що виконання договірних зобов`язань стало неможливим або істотно ускладненим через форс-мажорні обставини, а саме початок повномасштабної війни з 24 лютого 2022 року. Просить врахувати форс-мажорні обставини як юридичну підставу для звільнення від відповідальності. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими також з огляду на те, що строк позовної давності сплив, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України. Згідно з наданими документами, остання зафіксована взаємодія сторін мала місце понад три роки тому. Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував переривання або поновлення строку позовної давності. Відсутність активних дій з боку кредитора протягом тривалого часу свідчить про втрату права на судовий захист.

16.09.2025 року представником позивача подана відповідь на відзив. Наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків. Таким чином, строк позовної давності на момент подачі позовної заяви не закінчився. Відповідач не надав суду жодних конкретних доказів, що підтверджують неможливість виконання зобов`язань саме за його кредитним договором у зв`язку з воєнними діями. Факт введення воєнного стану на території України не може сам по собі вважатися достатньою підставою для звільнення сторін від договірних зобов`язань. Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин без надання належних і допустимих доказів не може вважатися підставою для його звільнення від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою суду від 26.09.2025 року витребувано від АТ «Акцент Банк»» інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків відкритих у банку та виписки по рахункам.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилом статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 17.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №671931195 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором MNV272TG. Відповідно до п. 1.1 договору кредитної лінії, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно з п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 22000 грн. одразу після укладення договору.

За п 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

За інформацією АТ «Акцент-Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 на яку позичальнику 17.05.2021 зараховані грошові кошти в розмірі 22000 грн.

Позичальник умови договору не виконав, що відображено у розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги. Термін дії договору факторингу продовжено додатковими угодами.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах право вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Згідно реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 671931195.

08.07.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно реєстру боржників від 08.07.2025 року до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 671931195.

Отже, позивачем доведено перехід права вимоги за кредитним договором №671931195.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Ейс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором. Однак, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитними договорами, отримані в кредит кошти не повернула.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) у розмірі 21988,33 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами у розмірі 79540,78 грн. за користування кредитними коштами.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Умовами п. 1.7 кредитного договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 1 днів від дати отримання кредиту позичальником..

Пунктом 1.8 кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк дисконтного періоду та строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті не обмежена.

Як вбачається з розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ОСОБА_1 в межах дисконтного періоду 30 днів, а саме 16.06.2021 року здійснено оплату відсотків в сумі 4488 грн., 16.07.2021 року в сумі 5610 грн., 15.08.2021 року у сумі 4488 грн., 13.09.2021 року в сумі 2680 грн., 13.10.2021 року в сумі 2772 грн., 12.11.2021 року в сумі 2772 грн., 15.12.2021 року в сумі 3050 грн., 11.01.2022 року в сумі 2495 грн.

Вказаний факт свідчить про подальшу пролонгацію договору. Останню сплату всіх фактично нарахованих процентів відповідач зробив 11.01.2022 року, таким чином строк дисконтного періоду на підставі п. 1.8 кредитного договору продовжено на 30 днів, тобто до 10.02.2022 року.

Станом на 10.02.2022 дату закінчення кредитного договору з урахуванням всіх пролонгацій, згідно розрахунку заборгованості, остання становила 21998,33 грн. борг по тілу кредиту та 2771,70 грн. заборгованість по відсоткам, а загалом 24770,03 грн.

Суд зазначає, що нарахування первісним кредитором відсотків у період, починаючи з 11.02.2022 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 24770,03 грн.

Щодо доводів відповідача про сплив позовної давності суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року ( з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, №611 від 16 червня 2021 року, №855 від 11 серпня 2021 року, №981 від 22 вересня 2021 року, №1336 від 15 грудня 2021 року, №229 від 23 лютого 2022 року, №630 від 27 травня 2022 року, №928 від 19 серпня 2022 року, №1423 від 23 грудня 2022 року, №383 від 25 квітня 2023 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Ураховуючи викладене, позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, оскільки строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, перебіг якого відновлено 04.09.2025 року.

Щодо доводів відповідача, щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає що сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Факт введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів та не може сам по собі вважатися достатньою підставою для звільнення сторін від договірних зобов`язань. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 671931195 від 17.05.2021 року розмірі 24770,03 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 21998,33 грн.; заборгованість за відсотками 2771,70 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 581,38 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 09.07.2025 року уклав із адвокатським бюро «Тараненко та партнери» договір про надання правової допомоги № 09./07/25-01, та додаткову угоду до зазначеного договору. Відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 договору Із наявного в матеріалах акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 17.07.2025 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, адвокатським бюро надано позивачу правову допомогу, вартість якої складає 7000 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1680 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №671931195 від 17.05.2021 року на загальну суму 24770,03 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 21998,33 грн.; заборгованість за відсотками 2771,70 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 581,38 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1680 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місце знаходження: 02090 м. Київ, Харківське шосе буд 19 офіс 2005 ЄДРПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена Предоляк