Рішення № 140099542, 28.09.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/633/26

Провадження №2/377/562/26

28 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Свеа Фінанс» в підсистемі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на статті 525, 526, 530, 599, 610,612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 2326344 від 09.06.2025 у розмірі 21 450,00 грн та судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 09.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2326344 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит» надав позичальнику кредит 4 000 грн, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За умовами договору кредит надається строком на 352 дні. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, cтандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 1.95% в день. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно , що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку і в строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників, що є додатком 1 до договору факторингу № 01.02-4/26 , від 27.01.2026, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2326344. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №2326344 становить: заборгованість по тілу- 4 000,00 грн; заборгованість за відсотками - 9450,00 грн, пеня - 8 000 грн, загальна заборгованість 21 450 грн та підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-7).

Ухвалою судді від 12 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13 липня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази (а.с. 61-63).

13 липня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у відпустці, призначено судове засідання на 23 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України судове засідання відкладено на 23 вересня 2026 року (а.с.83-84).

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки та копії ухвали суду від 23 липня 2026 року до електронного кабінету позивача та його представника Паладич А.О. (а.с.80-81). У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки та копії ухвали суду від 23 липня 2026 року до зареєстрованого електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с.86). Відзив на позов відповідач не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 23 вересня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 09 червня 2025 року ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 уклали електронний договір №2326344 про надання споживчого кредиту «Зручний», який позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором А916 (а.с. 8-11).

Відповідно до п.1.1 укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.

Згідно з п. 1.2. на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У п. 1.3 визначено, що сума кредиту(загальний розмір) складає: 4 000,00 гривень. Тип кредиту кредит.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що строк кредиту 352 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 22 дні. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит) ( п. 1.5.1). Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 30.06.2025 року включно ( п. 1.5.2)

Знижена процентна ставка 1.95% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 30.06.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача у період дії стандартної ставки здійснюється за стандартною процентною ставкою, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка протягом періоду її дії, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки користування кредитом за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки протягом періоду її дії. 1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 01.07.2025 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно) ( п. 1.5.2.1.).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 09.06.2025 або 10.06.2025.

Проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування ( п. 3.1).

Згідно з п. 4 споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором;

Відповідно до п. 6.4 у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 400,00 грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання ( п. 6.4.1) та у розмірі 80,00 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( п. 6.4.2).

Додатком № 1 до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої дата видачі кредиту 09.06.2025 у сумі 4 000,00 грн. Загальна вартість кредиту- 16 138,00 грн, з яких: чиста сума кредиту 4 000,00 грн, проценти за користування кредитом 12 138,00 грн ( а.с. 12-13).

Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, яке є додатком № 2 до договору, та заяву анкету ОСОБА_1 також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором А916 ( а.с. 15).

Крім того, ОСОБА_1 , 09 червня 2025 року ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором С923 паспорт споживчого кредиту ( а.с. 13 зв. -14).

До позовної заяви також додані Правила надання коштів у кредит ТОВ «Слон Кредит» (нова редакція), затверджені наказом директора 1-КД від 30.04.2025, набрання чинності 01.05.2025 ( а.с. 17-22).

Відповідно до довідки ТОВ «Слон Кредит» щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору № 2326344 від 09.06.2025, особу, що вчиняла дії в Інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства (особистому кабінеті на сайті https://sloncredit.ua/.), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 . Ідентифікацію проведено через Приват-Банк -дата і час 29.07.2024 17:16:42 sidBi (Унікальний ідентифікатор сесії) 5f796380-648c-4e38-8955-8c6e7f10c390 ( а.с. 16).

За інформацією ТОВ «Пейтек» №20260129-3389 від 29.01.2026 згідно з укладеним договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 2024-10-31 від 31.10.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «Слон Кредит» 09.06.2025 на суму 4 000,00 грн з призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 214121 ( а.с. 25).

27 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до пункту 2.1. якого відповідно до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором (а. с. 26-29).

Як вбачається з пункту 3.1.3. договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

У пункті 4.1. договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2 714 987,64 грн.

Відповідно до пункту 12.1. договору факторингу договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін ( у формі електронного документу) і діє 1 (один) рік після його укладення, але не менше ніж до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 10288 від 27.01.2026 ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало ТОВ «Слон Кредит» 2 714 987,64 грн в якості оплати фінансування згідно з договором факторингу №01.02-04/26 від 27.01.2026 (а. с. 30).

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-04/26 від 27.01.2026, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2326344 на загальну суму 21 450,00 грн, з яких: 4 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 450,00 грн сума заборгованості за процентами, 8 000,00 грн- сума штрафних санкцій, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (а. с. 31-32).

25 березня 2024 року рішенням № 1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест україна» змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» ( а.с. 33).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням учасників ТОВ «Свеа Фінанс» від 25.03.2024 № 1 ( а.с.34-36).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд встановив, що: 09 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2326344 від 09 червня 2025 року, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А916 09.06.2025 о 02:58:18 (а. с. 8-11).

Отже, позивач довів факт укладення між відповідачем нетребком русланом леонідовичем та тов «слон кредит» електронного договору про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №№2326344 від 09 червня 2025 року, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені відповідач суду не надав.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

На підтвердження виконання умов укладеного договору первісним кредитором позивач надав: інформацію ТОВ «Пейтек» №20260129-3389 від 29.01.2026, відповідно до якої, згідно з укладеним договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-10-31 від 31.10.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТОВ «Слон Кредит» 09.06.2025 на суму 4 000,00 грн з призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 214121 ( а.с. 25).

Номер платіжного засобу №4149609018126112 був зазначений як засіб для перерахування кредитних коштів у договорі про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2326344 від 09 червня 2025 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем.

Належність відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 підтверджена інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260618/143568-БТ від 19.06.2026, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітована платіжна карта № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 12 червня 2026 року ( а.с. 74)

Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ) за період з 09.06.2025 до 11.06.2025, 09 червня 2025 року наявне зарахування коштів у сумі 4 000,00 грн, деталі операції: FUIB MoneyTransfer, Visa Direct ( а.с. 75).

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договору, а також не отримання зазначених коштів, тобто відповідачем не спростовано факту отримання кредитних коштів за укладеним договором, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини щодо укладення 09.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 електронного договору про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2326344, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу №01.02-4/26) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В обґрунтування заявлених вимог позивач на підтвердження переходу до нього права вимоги надав копії: договору факторингу №01.02-4/26, укладеного 27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», платіжної інструкції кредитового переказу №10288 від 27.01.2026, якою ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало кошти на рахунок ТОВ «Слон Кредит» на виконання вимог договору факторингу №01.02-4/26 від 27.01.2026, роздруківку реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу №01.02-4/26 від 27.01.2026.

Надані копії договору та реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором з ТОВ «Слон Кредит» про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №2326344 від 09 червня 2025 року.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідач не оспорював, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочинів, а також презумпції обов`язковості виконання договорів.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Слон Кредит» за кредитним договором №2326344 від 09.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.01.2026 складає 21 450,00 грн, з яких: 4 000,00 грн заборгованість по тілу, 9 450,00 грн заборгованість по відсотках, нарахованих за період з 09.06.2025 по 27.01.2026, 8 000 грн- заборгованість по штрафу ( а.с. 23-24).

Відповідно до розрахунку позивача, зазначеного у позовній заяві, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №2326344 від 09.06.2025 становить: 4 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 9 450,00 грн заборгованість по відсотках, 8 000 грн пеня, штраф, загальна заборгованість 21 450 грн ( а.с. 5).

Із вказаного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані: за перший день 09.06.2025 600,00 грн за день; з 10.06.2025 по 30.06.2025 ( 21 день) по 78,00 грн, що становить 1,95% ( 4 000,00 грн х1,95% :100% = 78,00 грн), 78,00 грн х 21 день = 1 638,00 грн; за 04.07.2025 нараховано відсотків за один день 882,00 грн. За період з 01.07.2025 по 27.01.2026 ( за 211 днів) нараховані відсотки з розрахунку по 0,75% за день, тобто по 30,00 грн ( 4 000,00 х 0,75% :100%= 30,00 грн), 30,00 грн х 211 днів = 6 330,00 грн. Всього за вказаним розрахунком нараховані проценти становлять 9 450,00 грн ( 600,00 грн за 09.06.2025+ 1 638,00 грн за період з 10.06.2025 по 30.06.2025 ( 21 день)+ 882,00 грн за 04.07.2025+ 6 330,00 грн (за період з 01.07.2025 по 27.01.2026 ( за 211 днів).

Суд не погоджується із вказаним розрахунком заборгованості по нарахованим процентам, виходячи з наступного.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, статтею 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно з вказаним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Відповідно ТОВ «Слон Кредит» мало право нараховувати проценти за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №2326344 від 09.06.2025, починаючи з 09.06.2025 по 30.06.2025 за денною процентною ставкою 1%.

За умовами укладеного договору (п.1.5.3) процентна ставка, яка застосовується з 04.07.2025 до останнього дня строку кредиту ( включно) застосовується у розмірі 0,75%.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Виходячи з викладених обставин, в межах заявлених позовних вимог проценти за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №2326344 від 09.06.2025 станом на 27.01.2026 складатимуть 7 240,00 грн, а саме за період 09.06.2025 по 03.07.2025 (25 днів), виходячи з процентної ставки, визначеної законом 1 % в день (4000,00 грн х1 % :100 %= 40,00 грн) - 40,00 грн х 25днів = 1 000,00 грн. За період з 04.07.2025 по 27.01.2026 ( 208 днів), виходячи з процентної ставки, визначеної п. 1.5.3 договору (0,75%) в день (4000,00 грн х 0,75 % :100 %= 30,00 грн ) 30,00 грн х 208 днів= 6 240,00 грн, а отже всього за період з 09.06.2025 по 27.01.2026 ( 1000,00 грн + 6 240,00 грн = 7 240,00 грн).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь штрафу, пені в сумі 8000,00 грн, суд доходить такого висновку.

Відповідно до п. 6.4 договору №2326344 від 09.06.2025 у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 400,00 грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання ( п. 6.4.1) та у розмірі 80,00 грн, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( п. 6.4.2).

Отже, нараховані та пред`явлені до стягнення штрафні санкції є санкцією за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення договору про надання споживчого кредиту №2326344 від 09.06.2025, існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану сума пені, штрафу за невиконання грошового зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №2326344 від 09.06.2025 у розмірі 8 000,00 грн підлягає списанню кредитодавцем.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2326344 від 09.06.2025 у розмірі: 11 240,00 грн, а саме: заборгованість за сумою кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість по відсотках, нарахованих за період з 09.06.2025 по 27.01.2026 у сумі 7 240,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги є безпідставними з вищенаведених мотивів, тому задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 1114 від 26.05.2026 позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень (а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 1).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з такого розрахунку: 11 240,00 грн х 100 % : 21 450,00 грн = 52,40 % (відсоток розміру задоволеного позову). 2 662,40 грн х 52,40 % :100 % = 1 395,10 грн (сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 395,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2326344 від 09 червня 2025 року у розмірі 11 240 гривень, а саме: заборгованість за сумою кредиту - 4 000,00 грн, заборгованість по відсотках у сумі 7 240,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 395 гривень 10 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: вулиця Іллінська, будинок №8, м. Київ,

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич